Рішення № 133427100, 20.01.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 640/17162/20

РІШЕННЯ

іменем України

20 січня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в особі Білоцерківського РВ ЦМУ ДМС в м. Києві та Київський області стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в особі Білоцерківського РВ ЦМУ ДМС в м. Києві та Київський області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 27.05.2020 №80114300003192 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну щодо ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області здійснити оформлення та видачу громадянину Королівства Данія та Республіка Ірак ОСОБА_1 , дозволу на імміграцію в Україну за заявою від 02.10.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що отримав рішення відповідача про відмову в оформленні (видані) посвідки на тимчасове проживання та вважає його протиправним з огляду на те, що позивач виконав вимоги чинного законодавства України.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваного рішення, прийнятого у межах та на підставі наданих повноважень, з урахуванням того, що відповідно до поданих документів, здійснити заходи з ідентифікації особи, та перевірку поданих нею документів унеможливлене, оскільки подані паспортні документи гр. Данії - Іраку різняться латинською транслітерацією. Просить відмовити у задоволенні позову.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2020 залишено без руху позовну заяву.

Ухвалою від 28.09.2020 Окружний адміністративний суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 17.03.2025 суд прийняв до провадження адміністративну справу №640/17162/20. Розгляд справи вирішив проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Суд встановив, що ОСОБА_1 є громадянином Королівства Данії, що підтверджується паспортом № НОМЕР_1 , орган видачі ОСОБА_2 , виданий 05.08.2015, дійсний до 05.08.2025, та громадянином Республіки Ірак, що підтверджується паспортом № НОМЕР_2 , виданий у Ербіль 03.01.2017, дійсний до 01.01.2025.

29.05.2020 Управлінням з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства управління Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийнято рішення №80114300003192/106 про відмову в надані дозволу на імміграцію в Україну громадянину Данії, ОСОБА_3 , на підставі п.6 ч.1 статті 10 Закону України "Про імміграцію"

Вважаючи таке рішенням необґрунтованими та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.

ІV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 26 Конституції України передбачено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Згідно статті 4 Закону Україну "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" , іноземці та особи без громадянства в порядку, визначеному законом України про імміграцію, можуть, зокрема, іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Умови та порядок імміграції в України іноземців та осіб без громадянства, регулюється Законом України "Про імміграцію".

У відповідності до вимог пунктів першого та другого частини першої статті 1 вказаного закону, імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - це іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.

Дозволом на імміграцію є рішення, що надає іноземцям та особам без громадянства право на імміграцію.

Частиною 1 статті 4 Закону "Про імміграцію", встановлено, що дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.

У свою чергу, квота імміграції - це гранична кількість іноземців та осіб без громадянства, яким передбачено надати дозвіл на імміграцію протягом календарного року.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про імміграцію" квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів.

Пунктом 5 частиною 2 статті 4 Закону України "Про імміграцію" зазначено осіб, які раніше перебували в громадянстві України.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається: одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про імміграцію" для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2)копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім`ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Вимога пункту 5 не поширюється на осіб, зазначених у пунктах 1, 3, 6 частини 3 статті 4 цього Закону.

Крім зазначених документів подаються зокрема, 4) для осіб, зазначених у пункті 4 частини другої та у пункті 1 частини третьої статті 4 цього Закону, - копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки з громадянином України; 5) для осіб, зазначених у пункті 5 частини другої статті 4 цього Закону, - документ, який підтверджує, що особа раніше перебувала в громадянстві України.

У разі неподання особою всіх визначених цим Законом документів заява про надання дозволу на імміграцію не приймається.

Підстави для відмови у наданні дозволу на імміграцію передбачені статтею 10 Закону України "Про імміграцію".

Дозвіл на імміграцію не надається: 1) особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку; 2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, досудове розслідування якого не закінчено; 3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я; 4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи; 5) особам, яким на підставі закону заборонено в`їзд на територію України; 6) в інших випадках, передбачених законами України. Положення пунктів 1, 3 не поширюються на осіб, зазначених у пунктах 1, 3 частини третьої статті 4 цього Закону.

Суд звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні від 27.05.2020 №80114300003192 Управлінням з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства управління Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області відмовило у наданні дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 6 частини 1 статті 10 Закону України "Про імміграцію", а саме в інших випадках, однак відповідачем не вказано саме в яких інших випадках.

Тобто, відповідач свою відмову мотивував пунктом 6 частини першої статті 10 Закону України "Про імміграцію" - в інших випадках, передбачених законами України та відповідно до змісту Рішення Управлінням з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства управління Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області підстава відмови є невмотивована, оскільки відповідачем не вказані інші підстави що слугували для прийняття такого рішення.

Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983 (далі - Порядок №1983).

Суд зазначає, що відповідно до пункту 10 Порядку визначено, що заяви про надання дозволу на імміграцію подаються до територіальних підрозділів за місцем проживання - особами, які тимчасово перебувають в Україні на законних підставах.

Пунктом 11 Порядку №1983 передбачено документи, які подаються разом із заявою встановленого ДМС за погодженням з МЗС зразка, що кореспондується із статтею 9 Закону.

Згідно пункту 12 Порядку №1983 територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію: формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність, їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з`ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію; надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів). Справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції ДМС чи територіальних органів, надсилаються територіальним органам, в інших випадках - територіальним підрозділам; здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції.

Відповідно до пункту 14 Порядку №1983 визначено, що територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з`ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України "Про імміграцію", надсилають відповідні запити до МВС, органів Національної поліції, регіональних органів СБУ, Робочого апарату Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужби, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба проводять відповідно до компетенції у місячний строк після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки інформується орган, який надіслав запит. Термін перевірки може бути продовжений, але не більше ніж на один місяць.

Суд звертає увагу, що підстави відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну відповідно до пункту 6 частини 1 статті 10 Закону України "Про імміграцію" повинні бути встановленні та обґрунтовані Управлінням з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства управління Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, однак такі обґрунтування відсутні.

Відповідач у Висновку за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на імміграцію в Україну від 02.10.2019 вказав, що оскільки подані паспортні документи гр. Данії - Іраку різняться латинською транслітерацією - це унеможливлює підтвердження належності паспортних документів одній і тій же особі та наявності в іноземця підстав для отримання дозволу на імміграцію в Україну, законності перебування на території України.

Суд критично оцінює таке твердження відповідача, та вважає, що таке твердження відповідача, як ймовірна причина для відмови є безпідставним.

Суд зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2022 у справі № 640/15038/20, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.03.2025, та яким було задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, а саме:

- визнано протиправним та скасовано рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби м. Києві та Київській області №80111300003122 від 27.04.2020 про відмову в оформленні громадянину Королівства Данії та Республіки Ірак ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , посвідки на постійне проживання в Україн.

- Зобов`язано Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної Служби у м. Києві та Київській області здійснити оформлення та видачу громадянину Королівства Данії та Республіки Ірак ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідки на тимчасове проживання в Україні.

Суд звертає увагу, що у вказаному рішенні суду досліджувалася правомірність відмови в оформленні громадянину Королівства Данії та Республіки Ірак ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , посвідки на постійне проживання в Україні, яка прийнята з підстав розбіжностей у поданих паспортних документів гр. Данії - Іраку.

Суд зробив висновки, що зазначена відмова є протиправною та такою, що прийнята всупереч законодавства.

Відповідно до частини 4 статті 77 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд зазначає, що дозвіл на імміграцію - це рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію, який надається в межах квоти імміграції Державною міграційною службою України. Дозвіл на імміграцію є одним із основних документів для отримання посвідки на постійне перебування в Україні.

Отже, враховуючи встановлені обставини, суд зазначає, що відповідачем під час винесення оскаржуваного рішення від 27.05.2020 №80114300003192 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну щодо ОСОБА_1 не наведено достатніх підстав для його винесення, та на надано до суду належних та допустимих доказів, при цьому не зазначено конкретної іншої підстави передбаченої пунктом 6 частини 1 статті 10 Закону України "Про імміграцію", а тому враховуючи наведене вище, суд вважає, що таке рішення є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.

Таким чином, відповідачем не доведено наявність передбачених законами України підстав для відмови позивачу в наданні дозволу на імміграцію в Україну, а отже, спірне рішення винесено протиправно та порушує права позивача.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, частиною 2 вказаної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, відповідач не спростував, а позивач підтвердив правомірність заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд встановив, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 840,80 грн., тому, враховуючи приписи статті 139 КАС України, витрати необхідно присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд вказує наступне.

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Так, між ОСОБА_1 та адвокатом Шаповаловим Андрієм Миколайовичем укладено договір №26-06/20 про надання адвокатом правової допомоги від 26.06.2020.

Відповідно до додатку №2 до договору №26-06/20 про надання адвокатом правової допомоги від 26.06.2020, сторони уклади цей додаток про таке: юридичний супровід за написання позовної заяви до окружного адміністративного суду міста Києва про скасування рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 27.05.2020 №80114300003192 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну щодо ОСОБА_1 та написання адвокатського запиту до Відділу централізованого оформлення документів №3 Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київської області про надання відповіді на отримання дозволу на імміграцію в Україну (заява була подана 02.10.2019 від Ісмаіл Тахсин Осман Ісмаіл (2000) та написання адвокатського запиту до Державної Міграційної Служби України про надання відповіді на Отримання дозволу на імміграцію в Україну (заява була подана 02.10.2019 року від Ісмаіл Тахсин Осман Ісмаіл (2000).

Вартість робіт, вказаних у п. 1 цього Додатку, складає у розмірі 10 000 гривень 00 копійок, оплата робить на момент підписання Адвокатської угоди у повному розмірі.

До матеріалів справи представником позивача долучені акт виконаних робіт №2 до Додатку №2 від 23.07.2020 до Договору 26-06/20 про надання правової допомоги юристом та комплексне юридичне обслуговування від 26.06.2020, прибутковий касовий ордер №26-06/20 від 07.07.2020.

Відповідно до долученого детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом від 23.07.2020, Шаповаловим Андрієм Миколайовичем, адвокатом, представником позивача, який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4879/10 від 31.05.2012, договору про надання правової допомоги №26-06/20 від 26.06.2020, було надано професійну правничу допомогу наступного характеру: юридичний супровід за написання позовної заяви до окружного адміністративного суду міста Києва про скасування рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 27.05.2020 №80114300003192 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну щодо ОСОБА_1 та написання адвокатського запиту до Відділу централізованого оформлення документів №3 Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київської області про надання відповіді на отримання дозволу на імміграцію в Україну (заява була подана 02.10.2019 від Ісмаіл ОСОБА_4 (2000) та написання адвокатського запиту до Державної Міграційної Служби України про надання відповіді на Отримання дозволу на імміграцію в Україну (заява була подана 02.10.2019 від Ісмаіл ОСОБА_4 (2000).

Вартість 10000 грн.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив рішення від 26.06.2019, в якій викладено правові висновки про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Вказаний висновок Верховного Суду в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховується судом під час вирішення наведеного спору

У той же час, відповідно до частини 7 статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу заявлений позивачем до відшкодування, є необґрунтованим.

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження витрат на правничу професійну допомогу, суд звертає увагу, що більшість послуг, зазначених в актах та детальному описі робіт (наданих послуг), охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду. Тому, такі дії вчинені адвокатом в межах однієї правничої послуги з підготовки позовної заяви і не є окремими видами правничих послуг.

Суд вважає, що заявлені представником позивача до відшкодування на загальну суму 10000 грн. витрат на правничу допомогу не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Заявлений розмір витрат являється неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатами робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатами та із обсягом наданих адвокатами послуг (виконаних робіт).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просить стягнути з відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутності ознак співмірності, визначених частиною 5 статті 134 КАС України.

З огляду на викладене, суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану учасників справи, вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача становить 5000 грн.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в особі Білоцерківського РВ ЦМУ ДМС в м. Києві та Київський області задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 27.05.2020 №80114300003192 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну щодо ОСОБА_1 ;

Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області здійснити оформлення та видачу громадянину Королівства Данія та Республіка Ірак ОСОБА_1 , дозволу на імміграцію в Україну за заявою від 02.10.2019.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840 (вісісот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в особі Білоцерківського РВ ЦМУ ДМС в м. Києві та Київський області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. (п`ять тисяч) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в особі Білоцерківського РВ ЦМУ ДМС в м. Києві та Київський області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 20 січня 2026 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 ) Відповідач:Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в особі Білоцерківського РВ ЦМУ ДМС в м. Києві та Київський області (вул. Березняківська, 4А, м. Київ, 02152 , код ЄДРПОУ - 42552598)

Головуючий суддя В.В. Матущак