Рішення № 133426950, 20.01.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

20 січня 2026 р. справа № 520/26054/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2,, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344), Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (майдан Свободи, буд.5, Держпром,4 під..,6 пов.,м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61022, код ЄДРПОУ 41248278), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, буд. 158Б,м. Запоріжжя, Запорізька обл., Запорізький р-н, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Шевченківського об`єднаного управління ПФУ м.Харкова та Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в частині встановлення розміру довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 50% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді та в частині не зарахування до стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання 3-х років стажу (за період з 25.11.2001 по 25.11.2004) роботи за юридичною спеціальністю у Донецькому обласному центрі зайнятості на посаді начальника юридичного відділу, які передували призначенню Радіонової Олени Олександрівни на посаду судді та надавали право для призначення на посаду судді;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Шевченківське об`єднане управління ПФУ м. Харкова та Головне Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання 3-х років стажу (за період з 25.11.2001 по 25.11.2004) роботи за юридичною спеціальністю у Донецькому обласному центрі зайнятості на посаді начальника юридичного відділу, які передували призначенню Радіонової Олени Олександрівни на посаду судді та надавали право для призначення на посаду судді;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Шевченківське об`єднане управління ПФУ м.Харкова та Головне Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області встановити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці у розмірі 56% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру, здійснивши перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 04.07.2025 у розмірі 56%, та виплатити ОСОБА_1 недоотриману різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою щомісячного довічного грошового утримання з 04.07.2025 до моменту здійснення перерахунку.

Також позивач просить суд встановити судовий контроль за виконання рішення суду.

Ухвалою ХОАС від 06.10.2025 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем протиправно не зараховано до щомісячного довічного грошового утримання позивача стаж роботи на інших посадах за попередні три роки перед призначення на посаду судді.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянуто документи позивача та з 04.07.2025 переведено позивача на довічне грошове утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус судді» із розрахунку 50 % від суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 № 005096. Відповідач зазначив, що відповідно до статті 137 Закону України «Про судоустрій та статус судді» посада начальника юридичного відділу не передбачена. Також відповідач зазначив, що відповідачем не приймалося рішення по суті звернення позивача, а відтак, оскільки оскаржуване рішення прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, саме на нього повинно бути покладено обов`язок щодо зарахування стажу позивача.

Головним управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що з 04.07.2025 року позивачу було призначено щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII (далі Закон № 1402). За наданими документами стаж судді позивача складає 20 років 07 місяців 07 днів. Підстав для зарахування до стажу роботи період роботи з 25.11.2001 по 25.11.2004 на посаді начальника юридичного відділу Донецького обласного центру зайнятості немає, оскільки це суперечить вимогам ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Позивачем подано до суду відповіді на відзив, в яких остання заперечувала проти доводів відповідачів та просила суд задовольнити позов.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суддя перебував у щорічній основній відпустці з 22.12.2025 по 02.01.2026.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши доводи, викладені учасниками спору у заявах по суті справи, зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 Указом Президента України від 16 листопада 2004 року №1419/2004 призначена строком на п`ять років на посаду судді Господарського суду Донецької області. Указам Президента України від 13 травня 2009 року №317/2009 призначена в межах п`ятирічного строку на посаду судді Донецького апеляційного адміністративного суду. Постановою Верховної Ради України від 15 квітня 2010 року №2135- VI обрана на посаду судді Донецького апеляційного адміністративного суду безстроково. Постановою Верховної Ради України від 17 травня 20212 року №4733-VI обрана на посаду судді Донецького апеляційного господарського суду. Указам Президента України від 28 вересня 2018 року "295/2018 переведена на посаду судді Східного апеляційного господарського суду.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 26 червня 2025 року №1367/о/15-25 звільнена з посади судді Східного апеляційного господарського суду у відставку із обчисленим загального стажу судді 23 роки 7 місяців 10 днів.

07.07.2025 позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

За правилом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Головним управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначено позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що обчислене, виходячи із стажу роботи на посаді 20 років 07 місяців 07 днів в розмірі 50%.

Вважаючи, що відповідачем допущено протиправні дії у зв`язку з неправильним визначенням показника відсоткового значення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивач звернулась до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі норми права.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Суд зазначає, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу та поширюються на всіх суддів України. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень, так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці.

Відповідно до ч.1 ст.142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Частина 2 цієї статті передбачає, що суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з ч.3 ст.142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Згідно із частиною першою статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді (ч.2 ст.137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до п.34 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №1402-УІІІ судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Відповідно до частини четвертої статті 43 Закону № 2862-XII, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно з абзацом другим пункту 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Досліджуючи поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу.

Також у вказаному рішенні зазначено, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини).

Аналогічна позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016 (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці).

Згідно з пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку.

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).

Стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 у справі №308/6953/17, від 19.06.2018 у справі №243/4448/17, від 11.09.2018 у справі №428/4671/17, від 01.10.2018 у справі №541/503/17, від 17.10.2018 у справі №140/263/17, від 23.10.2018 у справі №686/10100/15-а, від 30.01.2020 у справі № 592/3694/17, від 23.06.2022 у справі №420/1987/21, від 08.09.2022 у справі №380/10696/21.

Таким чином, Вища рада правосуддя є єдиним, конституційним органом, який при прийнятті рішення про звільнення судді у відставку обчислює необхідний стаж роботи на посаді судді, з якого і має розраховуватись та виплачуватись відповідне грошове утримання.

Вища рада правосуддя у рішенні від 26 червня 2025 року №1367/о/15-25 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Східного апеляційного господарського суду у зв`язку з подання заяви про відставку" вказала, що відповідно до записів у трудовій книжці на день призначення на посаду судді Радіонова О.О. мала стаж роботи в галузі права понад три роки. Отже, до стажу роботи на посаді судді додатково підлягає зарахування стаж її роботи в галузі права, що вимагався Законом №2862-ХІІ ( у редакції, чинній на дату призначення ОСОБА_1 на посаду судді) для зайняття посади судді, - три роки.

Частиною другою статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Правова позиція із зазначеного питання викладена в рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.

Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про статус суддів» (у редакції, чинній на день призначення судді на посаду) на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки.

Отже, до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає їй право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) вимога щодо якого, визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, 3 роки.

Вища рада правосуддя у рішенні від 26 червня 2025 року №1367/о/15-25 зазначила, що за результатами вивчення доданих до заяви документів щодо визначення стажу для звільнення судді ОСОБА_1 у відставку встановлено, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, який дає право на відставку, підлягають зарахуванню: стаж роботи безпосередньо на посаді судді - 20 років 7 місяців 10 днів; стаж (досвід) роботи (професійна діяльність (вимога щодо якого була визначена законом на надавала право на призначення на посаду судді, - 3 роки.

Загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає право на звільнення у відставку, становить 23 роки 7 місяців 10 днів.

Однак відповідач знехтував визначеним Вищою радою правосуддя у рішенні від 26 червня 2025 року №1367/о/15-25 стажем судді при звільненні у відставку для призначення щомісячного грошового утримання, а також припустився помилки щодо правозастосування вищенаведених норм права, що призвело до порушення прав позивача, а тому дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50% суддівської винагороди судді є протиправними.

У постанові Касаційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року у справі №342/158/17 суд касаційної інстанції зазначив, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Водночас у межах спірних правовідносин відповідачем вчинено дії, а саме визначення позивачу відсотка суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді при призначенні щомісячного грошового утримання, однак у розмірі, що не відповідає вимогам закону, що визнано судом протиправним.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання 3-х років стажу (за період з 25.11.2001 по 25.11.2004) роботи за юридичною спеціальністю у Донецькому обласному центрі зайнятості на посаді начальника юридичного відділу, які передували призначенню Радіонової Олени Олександрівни на посаду судді та надавали право для призначення на посаду судді та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області встановити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці у розмірі 56% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді здійснивши перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 04.07.2025 у розмірі 56%

Приписами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.

Отже, суд вважає неможливим розглядати вимоги щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчиняти дії у майбутньому у зв`язку з вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій.

Зокрема, вказані висновки суду стосуються позовних вимог виплачувати грошове утримання судді без обмеження максимальним розміром, а також виплати заборгованості у певний спосіб.

Стосовно вимоги позивача про встановлення судового контролю, суд зазначає, що відповідно до ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Це виключно як певна (можливо, виняткова) міра впливу на той чи інший орган влади.

Позивач не навів аргументованих доводів та не надав доказів того, що прийняте рішення суду буде відповідачем тривалий час не виконуватись.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, суд не вбачає підстав для встановлення контролю за виконанням даного рішення шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2,, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344), Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (майдан Свободи, буд.5, Держпром,4 під..,6 пов.,м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61022, код ЄДРПОУ 41248278), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, буд. 158Б,м. Запоріжжя, Запорізька обл., Запорізький р-н, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в частині встановлення розміру довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 50% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді та в частині не зарахування до стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання 3-х років стажу (за період з 25.11.2001 по 25.11.2004) роботи за юридичною спеціальністю у Донецькому обласному центрі зайнятості на посаді начальника юридичного відділу, які передували призначенню Радіонової Олени Олександрівни на посаду судді та надавали право для призначення на посаду судді.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, буд. 158Б,м. Запоріжжя, Запорізька обл., Запорізький р-н, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання 3-х років стажу (за період з 25.11.2001 по 25.11.2004) роботи за юридичною спеціальністю у Донецькому обласному центрі зайнятості на посаді начальника юридичного відділу, які передували призначенню Радіонової Олени Олександрівни на посаду судді та надавали право для призначення на посаду судді.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, буд. 158Б,м. Запоріжжя, Запорізька обл., Запорізький р-н, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) встановити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці у розмірі 56% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснивши перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 04.07.2025 у розмірі 56%, з урахуванням вже виплачених сум.

Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, буд. 158Б,м. Запоріжжя, Запорізька обл., Запорізький р-н, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 20 січня 2026 року.

Суддя Олексій КОТЕНЬОВ