Рішення № 133424130, 19.01.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2026 року Справа № 280/10045/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст і підстави позовних вимог.

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради (далі відповідач), у якому позивач просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідача про відмову в проведенні реєстраційних дій від 15.10.2025 №81336577;

2) зобов`язати відповідача зареєструвати за позивачем право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за заявою від 01.09.2025 №81336577.

Крім того, просить стягнути на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є власницею нерухомого майна (будинку) за адресою: АДРЕСА_1 . 01.09.2025 позивач звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради із заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Разом з тим, рішенням №81336577 від 01.09.2025 у проведенні реєстраційних дій було відмовлено у зв`язку з ненаданням інформації від органу бюро технічної інвентаризації щодо зареєстрованого права власності, що виникло до 2013 року на заявлений об`єкт. Позивач вважає, що державний реєстратор всупереч вимогам чинного законодавства вимагає для реєстрації документи, отримання яких не є необхідним у конкретному випадку. Надані відповідачу документи підтверджують право власності позивача на нерухоме майно, містять всю необхідну інформацію та обов`язкові реквізити. На підставі викладеного позивач просить позов задовольнити.

ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.

25.11.2025 судом отримано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що державний реєстратор зобов`язаний діяти відповідно до процедури, встановленої Законом та здійснити дії, направлені на отримання інформації, на підставі якої він має право вчинити реєстраційну дію. Державний реєстратор обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом: оскільки жодних записів в єдиних та державних реєстрах про майно позивача державним реєстратором Департаменту не знайдено, державний реєстратор Департаменту обов`язково надсилає запит до зберігача реєстраційних справ та реєстрових книг РКП «Василівське БТІ» Василівської міської ради, щоб вказане підприємство надало йому необхідну інформацію. Оскільки у державного реєстратора Департаменту немає доступу до паперових носіїв інформації, а саме: реєстраційних справ та реєстрових книг, які знаходяться на зберіганні у РКП «Василівське БТІ» Василівської міської ради, впевнитись у тому, що поданий позивачем для державної реєстрації правовстановлюючий документ договір дарування від 31.10.1998 № 1-1615 є дійсним та відповідно про це міститься запис в реєстровій книзі державний реєстратор не може. Чинним законодавством на теперішній час не передбачено винятків щодо майна, розташованого на тимчасово окупованих територіях, так і в зоні активних бойових дій. Наявність у позивача (суб`єкта права) оригіналів документів не дозволяє державному реєстратору ігнорувати вимоги чинного законодавства стосовно отримання інформації про права, зареєстровані до 01.01.2013. Отже, під час розгляду заяви, державним реєстратором було дотримано вимоги чинного законодавства, встановлено неможливість проведення державної реєстрації з вищезазначених підстав (неотримання відомостей для актуалізації прав та відповідності прав поданим документам), та прийнято відповідне рішення про відмову в проведенні державної реєстрації права власності. Стосовно позовної вимоги щодо зобов`язання здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, зазначено, що положення Закону закріплюють незалежність та персональну відповідальність державного реєстратора при здійсненні ним реєстраційних дій. Водночас суди не можуть зобов`язувати державного реєстратора здійснювати державну реєстрацію прав на нерухоме майно, оскільки це є його дискреційним повноваженням, яке він здійснює на підставі поданих документів та в межах законодавства. Також зауважено, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, як оскарження дій державного реєстраторі, тоді як правильним є подання заяви до суду про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту належності заявнику майна на праві приватної власності або подання позовної заяви до суду про визнання права власності на нерухоме майно. З огляду на викладене просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 18.11.2025 суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін; витребував від Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких приймалось оскаржуване рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій від 15.10.2025 №81336577.

IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

01.09.2025 ОСОБА_1 звернулася до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради із заявою №68654124 про реєстрацію права власності на нерухоме майно. До заяви долучено: договір дарування від 31.10.1998, технічний паспорт ТІ01:2081-7449-9679-6219 від 16.09.2025, довідку Степногірської селищної військової адміністрації Василівського району Запорізької області від 22.08.2025 за вих.№555.

03.09.2025 рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради №80652688 залишено заяву без руху у зв`язку з наявністю таких обставин, як неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року. У зв`язку з відсутністю інформації з Державного реєстру прав про зареєстроване право власності на житловий будинок, державним реєстратором направлено запит до Василівського БТІ.

Рішенням №81336577 від 15.10.2025 державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради відмовив у проведенні реєстраційних дій у зв`язку з тим, що після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» строку не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху, а саме: не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення №80652688 від 03.09.2025.

Вважаючи рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій протиправним, позивачі звернулись до суду із позовом про його скасування.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з пунктами 1 та 2 частини першої статті 2 якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону № 1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, інформація (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідна для такої реєстрації, запитується державним реєстратором лише у двох випадках:

1) відсутність доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи відсутність необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено Законом № 1952-IV;

2) неподання відповідних документів заявником.

Однак, за відсутності вищенаведених обставин, державний реєстратор не зобов`язаний направляти відповідний запит.

Відповідно до частин першої-другої статті 18 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Частиною першою статті 20 Закону № 1952-IV визначено, що заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).

Порядок залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху врегульовано нормами статті 23 Закону № 1952-IV.

Так, відповідно до частин першої-п`ятої вказаної статті заяву про державну реєстрацію прав може бути залишено без руху в таких випадках:

1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством;

1-1) відсутність документа, що підтверджує оплату адміністративних послуг у повному обсязі;

2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.

Державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху та невідкладно повідомляє про це заявника.

Якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора про відновлення розгляду заяви. Перебіг строку державної реєстрації прав продовжується з моменту усунення обставин, що стали підставою для прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху, з урахуванням часу, що минув до залишення такої заяви без руху.

Рішення повинно містити вичерпний перелік підстав для залишення заяви без руху. Державний реєстратор не має права вимагати від заявника надання інших документів, крім тих, відсутність яких стала підставою для прийняття рішення про залишення заяви без руху, якщо інше не випливає з документів, що надані додатково.

У разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог у строк, встановлений у частині третій цієї статті, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127).

Відповідно до пункту 23 Порядку № 1127 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

Отже, система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону, запроваджена в Україні з 01.01.2013. До цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому Закон не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях.

Тобто, до 2013 року державна реєстрація таких об`єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ. Після 2013 року при проведенні будь-яких операцій з такою нерухомістю потрібно, щоб записи про право власності були спочатку перенесені в Реєстр, який існує в електронному вигляді. Державний реєстратор при перенесенні даних в Реєстр має перевірити факт державної реєстрації права власності за наданими документами тим чи іншим органом БТІ.

На підтвердження права власності позивачем надано копію договору дарування від 31.10.1998, зареєстрованого в реєстрі за №1-1615, засвідченого державним нотаріусом Василівської державної нотаріальної контори Запорізької області, відповідно до змісту якого ОСОБА_2 подарувала, а ОСОБА_1 прийняла в дар жилий будинок АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці Приморської сільської Ради народних депутатів Василівського району Запорізької області. Крім того, відповідно до змісту довідки Степногірської селищної військової адміністрації Василівського району Запорізької області від 22.08.2025 за вих.№555 рада підтверджує, що будинок за адресою АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2320985501:06:043:0001 належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування ААН №666242, посвідченого державним нотаріусом Василівської державної нотаріальної контори Запорізької області 31.10.1998.

Відповідач спірним рішенням відмовив у проведенні реєстраційних дій у зв`язку із неотриманням відповіді на запит державного реєстратора до Василівського БТІ.

Суд враховує, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, м. Василівка Запорізької області, включено до тимчасово окупованої території, що унеможливлює доступ до архівів БТІ.

Так, листом Василівської районної ради Запорізької області від 16.10.2025 №01-226 позивача повідомлено, що державну реєстрацію прав власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: с.Приморське, перевулок Гагаріна, буд.3 Василівського району Запорізької області здійснювало РКП «Василівське бюро технічної інвентаризації» Василівської районної ради Запорізької області. До 24 лютого 2022 року архівні справи на паперових носіях щодо об`єктів нерухомого майна, зберігались в БТІ в м.Василівка Запорізької області. Від початку військового вторгнення (лютий 2022 року) населений пункт знаходиться на тимчасово окупованій території. Внаслідок ворожого обстрілу міста Василівки будівля, в якій знаходиться КП БТІ Василівської районної ради Запорізької області, була зруйнована, тому довідки та витяги отримати неможливо.

Відтак, суд зазначає, що у випадку направлення запиту на адресу, яка знаходиться на тимчасово окупованій території, відповідач заздалегідь обізнаний про неможливість його вручення адресату, що очевидно має наслідком неотримання відповіді на нього.

Разом з тим, відсутність у державного реєстратора можливості направити запит до організацій, які проводили оформлення та/або реєстрацію прав, що передбачено положеннями статті 10 Закону №1952-IV, не може позбавляти права особи на державну реєстрацію права власності та слугувати підставою для відмови у проведенні державної реєстрації.

При цьому, відповідно до пункту 1 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва або майбутній об`єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

За таких обставин, у спірному випадку державний реєстратор мав доступ до усіх документів та до усієї інформації, необхідної для проведення державної реєстрації.

Таким чином, оскаржуване рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій прийняте без урахування дотримання порядку встановленого положеннями чинного законодавства та наданих заявниками документів, а тому підлягає скасуванню.

Суд також враховує, що обрана суб`єктом владних повноважень у межах спірних правовідносин фактична підстава для вчинення управлінського волевиявлення у формі відмови у реєстрації права власності на нерухоме майно (відсутність інформації з бюро технічної інвентаризації, яке перебуває на тимчасово окупованій території) фактично на невизначений період часу позбавляє заявника можливості реалізовувати повноваження власника відносно майна.

Створене унаслідок прийняття оскарженого рішення суб`єкта владних повноважень правове становище заявника як учасника суспільних відносин не може бути визнане судом таким, що узгоджується із статтею 8 Конституції України (в частині юридичної визначеності) та статті 1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (в частині втручання у право власності).

Стосовно обраного способу захисту порушеного права позивачів суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

За приписами статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) у справі «Чуйкіна проти України» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: « 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».

Таким чином, позовні вимоги щодо зобов`язання здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, і вказане рішення неможливо визнати втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки ним такі повноваження були самостійно реалізовані шляхом прийняття оскарженого рішення, яке є предметом судового контролю у межах цієї справи.

Враховуючи той факт, що рішення про відмову в державній реєстрації речових прав на нерухоме майно є протиправним, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача зареєструвати речові права на нерухоме майно, що належить позивачу.

При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на те, що належним способом захисту порушеного права є подання заяви до суду про встановлення факту належності заявнику майна на праві приватної власності, або подання позовної заяви до суду про визнання права власності на нерухоме майно, з таких підстав.

Статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. З приписів статті 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто, передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Разом з тим, за обставинами справи судом встановлено надання позивачем державному реєстратору копії документа, який належним чином засвідчує право власності на нерухоме майно, доказів того, що право позивачів на вказане нерухоме майно оспорюється або не визнається іншою особою, до суду не надано. Отже, відсутні передумови для застосування статті 392 ЦК України, а тому відповідні посилання відповідача є безпідставними.

Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

VI. Висновки суду.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про підтвердження наявності правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, тому позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню.

VII. Розподіл судових витрат.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України)

Квитанцією від 10.11.2025 № 4664-0235-2411-0886 підтверджується сплата позивачем судового збору. За таких обставин, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради про відмову в проведенні реєстраційних дій від 15.10.2025 №81336577.

Зобов`язати Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради здійснити державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 за заявою ОСОБА_1 від 01.09.2025 №68654124.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , місце реєстрації: місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради, місцезнаходження: бул.Центральний, буд.27, м.Запоріжжя, 69005; код ЄДРПОУ 37573508.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 19.01.2026.

Суддя К.В. Мінаєва