Рішення № 133424091, 20.01.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 січня 2026 року Справа № 280/8482/25 м.ЗапоріжжяСуддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощенного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

26 вересня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо неврахування до суми недоотриманої пенсії належної за життя ОСОБА_2 за період, починаючи з 01.11.2022 по 13.03.2024;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до суми недоотриманої пенсії ОСОБА_2 за період, починаючи з 01.11.2022 по 13.03.2024;

- стягнути з бюджетних асигнувань Відповідача на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ). Надана довідка про грошове забезпечення підтверджує право на перерахунок пенсії з урахуванням підвищення грошового забезпечення. Відповідач безпідставно не здійснює перерахунок, застосовуючи обмеження, що суперечить судовій практиці.

02 жовтня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/8482/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позову, посилаючись на пропуск шестимісячного строку звернення до суду відповідно до ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також на те, що перерахунок пенсій здійснюється на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України, з урахуванням скасування окремих положень постанови № 103 від 21.02.2018 та застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Відповідач стверджує, що позивач знав про розмір пенсії щомісяця, тому строк пропущено без поважних причин.

Позивач у відповіді на відзив заперечує проти доводів відповідача, посилаючись на триваюче порушення прав та судову практику, яка підтверджує обов`язковість перерахунку.

Суд, дослідивши матеріали справи, в тому числі надані документи (довідку про грошове забезпечення, пенсійну справу, розрахунки), дійшов таких висновків.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є єдиним спадкоємцем майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За життя ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України в Запорізькій області, як отримувач пенсії, обчисленої відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

04.08.2025 Позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, відповідно до якого, спадщина складається з (дослівно): «недоотриманої пенсії у сумі 43 365,98 (сорок три тисячі триста шістдесят п`ять гривень 98 копійок) гривень, що знаходиться на зберіганні у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області».

Даний розрахунок був підтверджений довідкою про наявність недоотриманої пенсії, виданою Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25.07.2025.

Відповідно до розрахунку Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області, отриманого у відповідь на адвокатський запит від 16.09.2025, ОСОБА_1 було фактично виплачено розмір пенсійного забезпечення належного ОСОБА_2 за період, починаючи з 01.04.2022 по 01.10.2022 у загальному розмірі 43 365,98 грн.

Не погоджуючись з вищенаведеним розрахунком та виплатою недоотриманої пенсії, ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області з заявою про виплату належної ОСОБА_3 пенсії за період, починаючи з 01.11.2022 по 13.03.2024.

На лист позивачки від 08.08.2025 щодо виплати належного ОСОБА_2 за життя пенсійного забезпечення, Головним управлінням пенсійного фонду України в Запорізькій області було повідомлено, що (дослівно): «У зв`язку з тривалою неоплатою (з 01.04.2022), відповідно до пункту 4 частини 1 статті 49 Закону № 1058 виплата пенсії ОСОБА_2 була призупинена з 01.10.2022.

Оскільки звернень від ОСОБА_2 до органу Пенсійного фонду України щодо поновлення виплати пенсії не надходило, нарахування пенсії з 01.11.2022 не здійснювались та відповідно підстав для поновлення виплати пенсії після її призупинення не було.

Отже, після смерті ОСОБА_2 залишилася недоодержана пенсія за період з квітня по жовтень 2022 року в сумі 43 365,98 грн, яка була Вам нарахована та виплачена на поточний рахунок банківської установи, зазначений у Вашій заяві від 06.08.2025».

Надалі, з метою одержання копії рішення Пенсійного фонду про припинення виплати пенсії, належної ОСОБА_2 з 01.04.2022 представником позивача до Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області було направлено адвокатський запит.

У відповідь на адвокатський запит, копія вказаного рішення не була надана.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-VI).

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Стаття 46 Закону № 1058-VI регулює правовідносини, що виникають під час виплати пенсії за минулий час: нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь яким строком з нарахуванням компенсації втрат.

Виключно цим Законом № 1058-IV визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням;

порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування (стаття 5 Закону №1058-IV).

Підстави припинення та поновлення виплати пенсії врегульовано статтею 49 Закону № 1058-IV.

Відповідно до частини 1 зазначеної статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Аналіз вищенаведеної норми свідчить, що виплата пенсії припиняється лише на підставі відповідного рішення територіальних органів Пенсійного фонду або суду.

При цьому, перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів пенсійного фонду України, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії лише у випадках, прямо передбачених законом.

Як вбачається з відповіді на адвокатський запит Відповідачем призупинено виплату пенсії позивачу з 01.11.2022 у зв`язку із неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд.

Дійсно, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV передбачена така підстава для припинення виплати пенсії, як її неотримання протягом 6 місяців підряд.

Водночас, наголошую, що припиняючи виплату пенсії, ГУ ПФУ в Запорізькій області діяло не у спосіб, що визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV.

Такий висновок ґрунтується на тому, що відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії припиняється за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду. Винятків з цього правила ст. 49 Закону № 1058-IV не містить, можливості припинення виплати пенсії «автоматично» або будь-яким іншим чином не передбачає.

Разом з тим, ігнорування відповідачем вимоги надати копію прийнятого рішення у відповідь на адвокатський запит, свідчить про те, що жодного рішення стосовно виплати пенсії ОСОБА_3 органом Пенсійного фонду не приймалось.

Відповідно до частини 2 статті 49 вказаного Закону поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Звертаю увагу суду, що приписи пункту 4 частини 1 статті 49 Закону № 1058-IV передбачають припинення саме виплати, а не нарахування пенсії у разі неотримання пенсіонером призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд.

Звідси, дії відповідача щодо відмови позивачу у виплаті пенсії належної ОСОБА_2 з 01.11.2022 підлягають визнанню протиправними, а зобов`язання відповідача з 01.11.2022 нарахувати та виплатити пенсію позивачу забезпечить ефективне відновлення її прав.

Щодо права позивача на звернення до суду з даним позовом.

Статтею 1227 Цивільного кодексу України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Згідно з ч. 3 ст. 52 Закону № 1058-IV у разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Верховний Суд у постанові від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19 зазначив, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:

- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення.

Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».

З огляду на наведені норми законодавства та правові позиції Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позивачка, як єдина спадкоємиця після смерті ОСОБА_2 за заповітом, має належне та обґрунтоване право на звернення до суду з вимогою про стягнення сум пенсії, які належали спадкодавцю, але не були ним отримані за життя.

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Позивач в позовній заяві заявив витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 000 гривень.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Зокрема, представництво інтересів Позивача здійснюється адвокатом Стариченком М.П. відповідно до договору від 10.09.2025 про надання правової допомоги.

У договорі про надання правової допомоги сторони визначили, що оплата гонорару визначається за домовленістю Сторін. За необхідності з цього питання може бути укладена Додаткова угода, яка є невід`ємною частиною цього договору.

У Додаткова угоді від 10.09.2025 сторони визначили фіксований розмір гонорару за підготовку позовної заяви у сумі 6 000 гривень.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності

адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також

критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та

фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав

людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції

про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід

Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право

на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати

були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Вказаний

правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19

лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

Справа не є складною, а тому, застосовуючи принцип співмірності, суд залишає, суму на правничу професійну правничу допомогу 1 500,00 гривень.

ОЦІНКА СУДОМ ДОКАЗІВ ТА ОБСТАВИН СПРАВИ.

Позивач є особою, звільненою з військової служби, та отримує пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ. Згідно з ч. 4 ст. 63 цього Закону, усі призначені пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Надана позивачем довідка про грошове забезпечення підтверджує підвищення грошового забезпечення, що є підставою для перерахунку пенсії з 01.01.2023 у розмірі 80 % від суми основних видів грошового забезпечення з урахуванням надбавок та премії, а також індексації відповідно до постанов КМУ № 185 від 23.02.2024 та № 209 від 25.02.2025.

Щодо заперечення відповідача про пропуск строку звернення до суду: відповідно до практики Верховного Суду (постанова від 06.04.2022 у справі № 553/4276/16-а), строк звернення обчислюється з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення прав. Однак, оскільки пенсія є періодичним платежем, порушення є триваючим (щомісячна недоплата), тому строк не пропущено. Аналогічний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 240/5401/18, де вказано, що для вимог про стягнення періодичних платежів (пенсій) строк давності не застосовується, а стягнення можливе за минулий час, але не більше ніж за три роки (ст. 88 Закону № 2262-ХІІ). У зразковій справі № 400/6254/24 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2025) підтверджено, що для вимог про перерахунок пенсій у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму або грошового забезпечення порушення є триваючим, і суди не застосовують шестимісячний строк як підставу для відмови, якщо позивач довів факт недоплати.

Щодо суті вимог: постанова КМУ № 704 від 30.08.2017 встановлює розміри грошового забезпечення, а після скасування в судовому порядку п. 6 постанови № 103 (постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, залишена в силі Верховним Судом 20.10.2022), розміри окладів визначаються шляхом множення на прожитковий мінімум на 1 січня календарного року. Однак, у зразковій справі № 400/6254/24 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що перерахунок пенсій військовослужбовцям у зв`язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму є обов`язковим і не залежить від дискреційних повноважень пенсійного органу. Крім того, обмеження максимального розміру пенсії (ст. 43 Закону № 2262-ХІІ) та застосування коефіцієнтів під час воєнного стану (постанова КМУ № 1 від 03.01.2025) не застосовуються до перерахунків, заснованих на підвищенні грошового забезпечення, оскільки це суперечить конституційним гарантіям соціального захисту (ст. 46 Конституції України). Аналогічна практика: постанова Верховного Суду від 20.10.2022 у справі № 826/6453/18, де скасовано обмеження, та постанова Великої Палати від 13.03.2025 у справі № 400/6254/24, де вказано, що індексація та доплати нараховуються без урахування коефіцієнтів, якщо перерахунок перевищує встановлені мінімуми.

Суд відхиляє доводи відповідача, оскільки вони не відповідають уніфікованій практиці Верховного Суду, зокрема Великої Палати, яка має пріоритетне значення (ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо неврахування до суми недоотриманої пенсії належної за життя ОСОБА_2 за період, починаючи з 01.11.2022 по 13.03.2024.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до суми недоотриманої пенсії ОСОБА_2 за період, починаючи з 01.11.2022 по 13.03.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписане суддею 20 січня 2026 року.

Суддя Р.В.Сацький