Ухвала суду № 133423980, 19.01.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

19 січня 2026 рокум. Ужгород№ 260/6252/24

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луцович М.М., розглянувши в порядку письмового провадження звіт Військової частини НОМЕР_1 від 08.01.2026 про виконання судового рішення у справі № 260/6252/24, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Закарпатського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 260/6252/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 року визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.08.2024 року № 707 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації» в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 27.08.2024 року № 240 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу частини та зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини та звільнити його з військової служби.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2025 року рішення від 30.01.2025 року скасовано в частині зобов`язання військової частини НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 і прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

26.08.2025 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Тоботи Юлії Сергіївни про встановлення судового контролю за виконанням рішення та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 подати звіт про виконання рішення суду від 30.01.2025 року у справі № 260/6252/24.

В подальшому, представником було подана заява про зобов`язання подати звіт про виконання рішення суду Військову частину НОМЕР_1 , оскільки, ІНФОРМАЦІЯ_2 виконав рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 року у справі № 260/6252/24, скасувавши призов на військову службу під час загальної мобілізації військовозобов`язаного ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 10.11.2025 року зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 протягом п`ятнадцяти днів подати до суду звіт про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 року у справі № 260/6252/24.

Ухвалою суду від 08.12.2025 у прийнятті звіту Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 року у справі № 260/6252/24 відмовлено. Встановлено Військовій частині НОМЕР_1 новий строк для надання звіту про виконання судового рішення від 30.01.2025 року у справі № 260/6252/24 та зобов`язано подати новий звіт протягом тридцяти днів з дня отримання ухвали.

У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_2 у відставку, відповідно до статті 31 КАС України здійснено повторний розподіл автоматизованою системою документообігу суду адміністративної справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Закарпатського окружного адміністративного суду таку передано для розгляду судді Луцовичу М.М.

Ухвалою суду від 05 січня 2026 прийнято до свого провадження адміністративну справу № 260/6252/24.

08 січня 2026 року на виконання ухвали суду від 08.12.2025 року до суду надійшов звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання судового рішення у справі № 260/6252/24.

Зі змісту останнього, на підставі рішення від 30.01.2025 року та Постанови від 15.05.2025 року видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.05.2025 року № 135, яким: п. 11 Наказу № 240 в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації солдата ОСОБА_1 слід вважати таким, що втратив чинність; військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації солдата ОСОБА_1 , який 27.08.2024 року прибув з військової частини НОМЕР_2 для подальшого проходження військової служби, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 23.08.2024 року № 401-РС на посаду оператора штабу самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 з 15.05.2025 року включено до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та зараховано на всі види забезпечення. Таким чином військовою частиною НОМЕР_1 виконано рішення від 15.05.2025 року, оскільки 15.05.2025 року видано наказ, в якому зафіксовано втрату чинності Наказом № 240 у відповідній частині. Необхідність включення ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 15.05.2025 року в свою чергу зумовлена змістом наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 23.08.2024 року № 401-РС, який є наказом командира органу військового управління, який не було скасовано у встановленому законом порядку. При цьому мотивувальна частина рішення від 30.01.2025 року не містить жодних висновків щодо незаконності вказаного наказу командира військової частини НОМЕР_3 та припису військової частини НОМЕР_2 від 26.08.2024 року. Також зазначає, що рішення від 30.01.2025 року не є підставою для виключення ОСОБА_1 із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до частини першої статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Розгляд звіту про виконання судового рішення здійснено судом в порядку письмового провадження.

Щодо заявленого клопотання відповідача про зупинення розгляду звіту від 08.01.2026 до розгляду апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 у справі № 260/6252/24 з посиланням на положення п.3 ч. 1 ст. 236 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі, зокрема об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Суд вказує, що судом вже здійснено розгляд вказаної справи шляхом винесення рішення суду від 30.01.2025 року у справі № 260/6252/24, а тому положення п.3 ч. 1 ст. 236 КАС України не підлягають застосуванню у даному випадку.

При цьому суд вбачає за доцільне розглянути вже поданий відповідачем звіт про виконання рішення суду, який надійшов на адресу суду 08.01.2026, та в подальшому надіслати адміністративну справу №260/6252/24 для здійснення апеляційного перегляду ухвали суду від 10.11.2025.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у прийнятті звіту з огляду на таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Тлумачення положень Основного Закону щодо обов`язковості виконання судових рішень неодноразово здійснювалося Конституційним Судом України у прийнятих ним рішеннях.

Так, Конституційний Суд України зокрема зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013). Це право охоплює, крім іншого, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

У Рішенні від 26.06.2013 №5-рп/2013 Конституційний Суд України взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00, від 20.07.2004) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 №2-р (II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07.06.2005, заява №6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004, заява №60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009, заява №40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28.11.2006, заява №30779/04). На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Згідно з частинами другою-четвертою статті 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Аналогічні приписи містять положення частин другої та третьої статті 14 та статті 370 КАС України.

Отже, обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України, статтею 13 Закону №1402-VIII. Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

Частиною другою статті 381-1 КАС України передбачено, що суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Як установлено частиною першою статті 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Відповідно до частини другої статті 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2цього Кодексу.

За приписами частин третьої, четвертої статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Частиною п`ятою статті 382-3 КАС України передбачено, що суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними. Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Відповідно до частини десятої статті 382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Отже, з вказаних законодавчих положень вбачається, що суд може застосувати заходи реагування у порядку судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду (керівника суб`єкта владних повноважень).

Так, з наданого військовою частиною НОМЕР_1 звіту, судом встановлено, що на виконання рішення суду у справі № 260/6252/24, командиром військової частини видано наказ від 15.05.2025 року № 135, яким, скасовано наказ від 27.08.2024 року № 240 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу частини.

Разом з тим, цим же наказом ОСОБА_1 включено до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та зараховано на всі види забезпеченням на підставі припису військової частини НОМЕР_2 від 26.08.2024 року № 4120, наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 23.08.2024 року № 401-РС, рапорту вх. № 11549/а від 01.09.2024 року.

При цьому, суд зауважує, що рішенням від 30.01.2025 року у справі № 260/6252/24, зокрема, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 27.08.2024 року № 240 в частині призначення та зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та приступлення до виконання службових обов`язків за посадою, визнано протиправним та скасовано.

Тобто, військовою частиною НОМЕР_1 при повторному зарахуванні позивача до списків особового складу військової частини вказана підстава, що була зазначена в наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 27.08.2024 року № 240 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу частини, який визнано протиправним в зазначеній частині рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 року у справі № 260/6252/24.

Більше того, суд зауважує, що за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову позивача на військову службу та, як наслідок, скасував наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.08.2024 року № 707 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації» в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації ОСОБА_1 .

Відтак, правовим наслідком скасування рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 року наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.08.2024 року № 707 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації» в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації ОСОБА_1 , є те, що вказаний наказ не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття, а правовідносини сторін повинні бути приведені до попереднього стану.

Як свідчить повторний звіт Військової частини НОМЕР_1 та додані да нього документи, рішення суду у справі № 260/6252/24 на день розгляду звіту не виконано. ОСОБА_1 продовжує проходити військову службу в даній військовій частині.

Отже, вчинені Військовою частиною НОМЕР_1 дії, спрямовані на фактичне виконання судового рішення, не призвели до його повного виконання, а тому відсутні правові та фактичні підстави для прийняття звіту Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду.

З огляду на те, що метою встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є кінцевий результат - факт його повного виконання, суд вважає за необхідним встановити Військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання рішення суду від 30.01.2025 року у справі, який подати суду протягом одного місяця з дня отримання цієї ухвали.

З огляду на ч.3 ст.382-3 КАС України, відмова у прийнятті звіту зумовлює обов`язок суду накласти штраф на керівника суб`єкта владних повноважень Військову частину НОМЕР_1 , а також встановити новий строк для подання звіту.

Разом з тим, враховуючи передбачене у ч. 5 ст. 382-3 КАС України право суду звільнити боржника від сплати штрафу за невиконання (неповне виконання) судового рішення, за наявності певних документально доведених обставин, та з метою перевірки обґрунтованості доводів сторін про дійсні причини невиконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 року у справі № 260/6252/24, й відповідно, для вирішення питання накладення штрафу у зв`язку із невиконанням судового рішення в частині, суд розглядає як прийнятне надати Військовій частині НОМЕР_1 можливість виконати судове рішення належним чином, у зв`язку з чим, згідно положення ч. 3 ст. 382-3 КАС України вирішив встановити новий строк для надання звіту про виконання судового рішення.

Відповідно до частини третьої 382-1 КАС України, встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для встановлення Військовій частині НОМЕР_1 нового строку для подання звіту про повне виконання рішення суду.

Керуючись ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства, суд

УХВАЛИВ:

1. У прийнятті звіту Військової частини НОМЕР_1 від 08.01.2026 про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 року у справі № 260/6252/24 - відмовити.

2. Встановити Військовій частині НОМЕР_1 новий строк для надання звіту про виконання судового рішення від 30.01.2025 року у справі № 260/6252/24 та зобов`язати подати новий звіт протягом тридцяти днів з дня отримання ухвали.

3. Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня складання такої ухвали.

Суддя М.М. Луцович