Рішення № 133423832, 20.01.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/21933/25

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Автоцентр" Товариства з обмеженою відповідальністю "Нове тисячоліття" до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA101040/2025/000014/1 від 08.08.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митного оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101040/2025/000095.

В обґрунтування позову зазначає, що надані відповідачу документи підтверджують заявлену вартість товари та є достатніми для здійснення оформлення за основним методом.

Ухвалою від 24.09.2025 справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалами від 27.10.2025 відмовлено у задоволенні клопотання дочірнього підриємства "Автоцентр" товариства з обмеженою відповідальністю "Нове тисячоліття" про витребування доказів та у задоволенні клопотання представника дочірнього підприємства "Автоцентр" товариства з обмеженою відповідальністю "Нове тисячоліття" та Житомирської митниці про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що відповідно до п. 2.5. Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, правильність перекладу документів, що надаються декларантом відповідно до статті 254 Митного кодексу України, засвідчується шляхом вчинення напису «Перекладено вірно», проставленням особистого підпису особи, яка здійснила переклад, та печатки підприємства, співробітник якого зробив переклад. До митного оформлення було додатково надано переклади документів: під кодом 9610 №25PL3010100024K7B5 від 01.08.2025 (перепустка), під кодом 0730 №310725 від 31.07.2025 (CMR), під кодом 2800 №GF378388 від 03.01.2022, під код 9000 Підтверження експорту СС599 від 01.08.2025, які перекладено позивачем за допомогою «Gool перекладача». У зв`язку із недотриманням вищевказаних вимог чинного законодавства, інформація із перекладених документів, НЕ була використана митним органом для перевірки правильності визначення митної вартості. відповідно до довідки №б/н від 04.08.2025 транспортні витрати по доставці оцінюваного автомобіля до кордону України склали 250 євро. Відповідно до платіжної інструкції №37 від 04.08.2025 позивачем була здійснена оплата ОСОБА_1 за перевезення транспортного засобу у розмірі 12100, 00грн. Проте, у зв`язку із відсутністю у митниці відомостей про місце укладання правочину купівлі-продажу товару, маршруту слідування, митниця позбавлена можливості перевірити числові значення складової митної вартості витрат на транспортування. Отже, відомості про витрати на транспортування оцінюваного транспортного засобу НЕ базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості. На момент митного оформлення інвойс від 03.07.2025 №71626772 НЕ містить відомостей про наявність пошкоджень транспортного засобу, що створює обґрунтовані сумніви щодо заявленої вартості транспортного засобу. у інвойсі № 71626772 від 03.07.2025 продавцем зазначено іноземну компанію «COPART». Проте, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 03.01.2022 , графа ОСОБА_2 , вказано власником ТОВ «АСО «Пассавані». Отже, компанія «COPART», продавець НЕ є власником вантажного автомобілю, марки «VOLKSWAGEN». Документ, що вказує на юридичний зв`язок компанії «COPART» з власником транспортного засобу - ТОВ АСО «Пассавані», право розпоряджатися транспортним засобом - до митного оформлення НЕ надано.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій просив задовольнити позовну заяву з підстав, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив.

Суд не приймає до уваги додаткові пояснення учасників справи з тих підстав, що відповідно до ч. 2 ст. 159 КАС України, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_3 з посади, відповідно до розпорядження керівника апарату Житомирського окружного адміністративного суду "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи" від 06.01.2026 № 6 та витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 06.01.2026, справу передано на розгляд судді Семенюку М.М.

Ухвалою від 13.01.2026 суддею Семенюком М.М. прийнято до провадження адміністративну справу № 240/21933/25.

Щодо клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, то суд відмовляє в його задоволенні керуючись п. 2 ч. 6 ст. 262 КАС України, оскільки вказана справа не є справою, передбаченою ч. 4 ст. 12 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується учасниками справи, з метою здійснення митного оформлення вантажного автомобіля, що був у використанні, марки Volkswagen, модель - Transporter, що був в експлуатації, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_2 , модельний рік виготовлення - 2022 (далі - Автомобіль), митному органу декларантом подано митну декларацію № 25UA101040005020U3 (а.с.24).

До вказаної декларації додані документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: дозвіл на експлуатацію від 03.01.2022 (т. 1 а.с. 20-23), рахунок-фактуру (iнвойс) № 71626772 від 03.07.2025 (т. 1 а.с. 29-31); автотранспортну накладну № 310725 від 31.07.2025 (т. 1 а.с. 32); митну декларацію країни відправлення № 25PL3010100024K7B5 від 01.08.2025 (т. 1 а.с. 34-35); підтвердження експорту (т. 1 а.с. 36-37); перепустку для входу (т. 1 а.с. 38-39); контракт № 700243063 від 08.06.2019 (т. 1 а.с. 40); договір про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом від 28.07.2025 № 28/07/2025 (т. 1 а.с. 41-43); довідка б/н від 04.08.2025 (т. 1 а.с. 45); акт наданих послуг від 04.08.2025 (т. 1 а.с. 46); платіжну інструкцію № 5 від 04.07.2025 (т. 1 а.с. 47); платіжну інструкцію № 6 від 07.07.2025 (т. 1 а.с. 48); акт про дефектацію (т. 1 а.с. 51); лист № 5 від 04.08.2025 (т. 1 а.с. 52), фото (т. 1 а.с. 59-61); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 08.11.2021; договір про надання послуг митного брокера № б/н від 01.01.2023.

Після проведення митної консультації Житомирською митницею 08.08.2025 прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA101040/2025/000014/1 (т. 1 а.с. 27-28), яким здійснено коригування митної вартості товарів за другорядним резервним методом визначення митної вартості товарів.

У графі 33 вказаного рішення було зазначено: Згідно із ст. 254 Митного кодексу України митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. Враховуючи наведене вище, відомості про ціну продажу товару, технічні особливості транспортного засобу, що зазначені у 31 графі МД № 25UA101040005020U3 та імовірно містяться у документах під кодом 0730 №310725 від 31.07.2025 та 9610 № 25PL3010100024K7B5 від 01.08.2025 можуть бути використані під час перевірки числових значень заявленої митної вартості у випадку наданння митному органу перекладу на українську мову даного документа. Але, відомості про ціну продажу товару, викладені у копії митної декларації країни транзиту № 25PL3010100024K7B5 від 01.08.2025 можуть бути використані під час перевірки числових значень заявленої митної вартості у випадку надання митному органу перекладу на українську мову даних документів.

Відповідно до п. 2,5. Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 Ne 631, правильність перекладу документів, що надаються декларантом відповідно до статті 254 Митного кодексу України, засвідчується шляхом вчинення напису "Перекладено вірно", проставленням особистого підпису особи, яка здійснила переклад, та печатки підприємства, співробітник якого зробив переклад.

До митного оформлення було додатково надано переклади документів: під кодом 9610 № 25PL3010100024K7B5 від 01.08.2025, під кодом 0730 №310725 від 31.07.2025,під кодом 2800 GF378388 від 03.01.2022, під код 9000 Підтвердження експорту СС599 від 01.08.2025 - якість перекладів низька.

Відповідно до довідки про транспортні витрати від 04.08.2025 витрати при доставці оцінюваного автомобіля до кордону України склали 12100 грн. У зв`язку із відсутністю у митниці відомостей про місце укладання правочину купівлі-продажу товару, маршрут слідування митниця позбавлена можливості перевірити числові значення складової митної вартості - витрат на транспортування. Таким чином, відомості про витрати на транспортування оцінюваного транспортного засобу не базуються на -об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості.

На момент митного оформлення рахунок-фактура від 03.07.2025 №71626772 не містить відомостей про наявність пошкоджень транспортного засобу, що створює обґрунтовані сумніви щодо заявленої вартості транспортного засобу.

Декларантом наданий документ за кодом 9000 Акт про дефектовку б/н №1 від 04.08.2025, що не може бути прийнятий митним органом, оскільки не надана загальна сума відновлювального ремонту, без відповідної калькуляції, а також даний документ складений ДП «Автоцентр» ТОВ «Нове Тисячоліття», який одночасно являється отримувачем товару.

У інвойсі № 71626772 від 03.07.2025 продавцем зазначено - «COPART», юридичну особу, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 08.11.2021 не є його власником. Власником обставини створюють обґрунтовані сумніви щодо права даної особи відчужувати транспортний засіб та визначати ціну його продажу Документ, що вказує на юридичний зв`язок цієї особи з транспортним засобом, право розпоряджатися транспортним засобом та визначати ціну продажу, до митного оформлення не подано.

Надані документи з аукціону, що містять оголошення про продаж транспортного засобу, не можуть бути використані для підтвердження ціни, що фактично сплачена за товар, оскільки:

1) відсутнє джерело отримання такої інформації з посиланням на абсолютну URL-адресу;

2) відсутні відомості про продавця та покупця товару, які б свідчили про те, що надана інформація стосується договору-купівля продажу з поставки товару за комерційним інвойсом № 71626772 від 03.07,2025

3) не містить даних про унікальний номер кузова (vin-код), за допомогою якого можливо було встановити, що оголошення стосується саме оцінюваного товару.

Скрін-шот екрану з аукціону не може бути використаний для підтвердження ціни товару, оскільки не містить даних про учасника аукціону - кінцевого покупця товару саме за вказаною ціною.

Відповідно до ч. З ст. 53 Митного кодексу України не надано такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме:

1) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією:

Відповідно до ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваного товару проводимо консультацію, в ході якої декларанту пропонуємо інформацію щодо вартості схожого товару.

Методи 2а і 26 не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. З ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару.

За результатом перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, поданих уповноваженою особою декларанта, митним органом прийнято картку відмови №UА101040/2025/000095 (т. 1 а.с. 26), якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів.

Причина: Подана митна декларація не може бути оформлена оскільки документи, подані для митного оформлення містять розбіжності не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар та у зв`язку з не поданням на вимогу митного органу додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: 1) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; 4) копію митної декларації країни відправлення, та у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару № УА101040/2025/000014/1 від 08.08.2025 дані граф 45 і 47 митної декларації не можуть Рути використані для здійснення митного контролю та митного оформлення товару, а крім того, це може призвести до несплати встановлених законодавством митних платежів в повному обсязі, чим порушено вимоги ст. 57 Податкового кодексу України та ст. 266, 289, 293 Митного кодексу України

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, що набрав чинності з 01.06.2012.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною четвертою статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця /частина п`ята статті 58 Митного кодексу України/.

За приписами пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин), митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

А відповідно до частини шостої зазначеної статті, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України визначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

У той же час, як визначено частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За обставин цієї справи між сторонами виник спір щодо правомірності рішень митного органу про відмову у митному оформленні товарів та коригування митної вартості товарів.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України).

Виходячи із системного аналізу наведених вище положень статті 54 Митного кодексу України, суд дійшов висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Єдиними підставами, що надають митному органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме - у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

У ході митного оформлення у спірних відносинах відповідачем вказано, що подані до митного контролю документи містили розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У постанові Верховного Суду від 28.11.2022 у справі №826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

У постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №420/14943/21 зазначено, що критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

Стосовно доводу відповідача, що документи під кодом 0730 №310725 від 31.07.2025 та 9610 № 25PL3010100024K7B5 від 01.08.2025 були надані без перекладу українською мовою, то суд зазначає наступне.

У відповідності до статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Суд зазначає, що хоча копії документів (МТТН та ВМД країни відправлення) були надані без перекладу на державну мову, вони містили інформацію, яка підтверджує числове значення складових митної вартості товарів, та інформацію, яку можливо ідентифікувати і без перекладу українською мовою.

У зв`язку з цим, суд ставиться критично до позиції відповідача щодо непідтвердження позивачем митної вартості товару у зв`язку з ненаданням перекладу українською мовою відповідних документів.

Щодо посилання відповідача, що на момент митного оформлення рахунок-фактура від 03.07.2025 №71626772 не містить відомостей про наявність пошкоджень транспортного засобу, що створює обґрунтовані сумніви щодо заявленої вартості транспортного засобу, то суд вважає його хибним, оскільки рахунок-фактура повинен містити реквізити, визначені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Тобто, чинним законодавством України не передбачено обов`язку зазначення в рахунку-фактуру відомостей про наявність пошкоджень транспортного засобу, що повністю спростовує посилання відповідача.

Щодо того, що декларантом наданий документ за кодом 9000 Акт про дефектовку б/н №1 від 04.08.2025 без відповідної калькуляції, а також даний документ складений ДП «Автоцентр» ТОВ «Нове Тисячоліття», який одночасно являється отримувачем товару, суд зазначає, що калькуляція не є обов`язковою частиною самого акта, вона зазвичай складається як окремий документ (кошторис) на основі даних, зафіксованих у дефектному акті.

У типових формах дефектних актів передбачено графи для найменування робіт, одиниць виміру та кількості, але не для ціни чи вартості (дефектний акт це документ, що фіксує технічний стан об`єкта, перелік виявлених пошкоджень та обсяги необхідних робіт у натуральних одиницях (шт., мІ, кг тощо); калькуляція це розрахунок витрат у грошовому вираженні на одиницю робіт або послуг для визначення їх вартості).

Щодо посилання відповідача, що у інвойсі № 71626772 від 03.07.2025 продавцем зазначено - «COPART», юридичну особу, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 08.11.2021 не є його власником, слід зауважити, що відповідачем безпідставно зроблено посилання на відсутність документу, що підтверджує право власності особи, оскільки питання правомірності набуття права власності компанією Сораrt Deutschland GmbH2/Zulpicher Sir на транспортний засіб та його відчуження виходять за межі юрисдикції даного судового провадження. Протилежні обставини відповідачем доведені не були, а суд не має обов`язку спростовувати його припущення.

Крім того, суд враховує, що окремий договір купівлі-продажу з цією компанією позивачем не укладався, оскільки останнім лише було підписано загальні умови приєднання до аукціону, за результатами якого було видано рахунок-фактуру (Invoice).

Також варто звернути увагу, що Copart Germany надає послуги ремаркетингу, пропонуючи биті авто, виставлені на продаж менеджерами автопарків та страховими компаніями, через онлайн-аукціони національним та міжнародним дилерам, компаніям з демонтування ТЗ та авторемонтним майстерням.

Тобто, Сораrt Deutschland GmbH2 не є власником транспортного засобу, а виступає в ролі онлайнового ремаркетингу автомобілів, тому і не може бути власником ТЗ.

Щодо посилання митного органу, що у зв`язку із відсутністю у митниці відомостей про місце укладання правочину купівлі-продажу товару, маршрут слідування митниця позбавлена можливості перевірити числові значення складової митної вартості - витрат на транспортування, то суд вважає за необхідне зазначити, що згідно повідомлення СС599, було здійснено перевезення на умовах поставки EXW Дюссельдорф власним транспортом, місце погрузки згідно виписаного Gate Pass від 31.07.2025 Ганновер, Німеччина, тобто з доданих документів можливо встановити пункт відправки та прибуття автомобіля.

Під час розгляду справи відповідачем не надано пояснень щодо розбіжностей у числових показниках витрат на транспортування, у поданих декларантом до митного оформлення товару документах, та яким чином такі розбіжності впливають на митну вартість товарів або унеможливлюють її визначення.

При цьому, суд зауважує, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/ або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів »

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 31 травня 2019 року по справі № 804/16553/14, у постанові від 07.05.2020 р. по справі № 400/2922/18.

Отже, оскільки позивачем подано при первинній подачі декларації повний перелік документів, визначений в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, що не містять жодних неврегульованих розбіжностей/не пояснених фактів/ недостовірних даних, відповідач міг безперешкодно самостійно визначити/ перевірити митну вартість за основним методом, без порівняння чи витребування інших документів.

Відповідачем не наведено належних у рішенні та достатніх аргументів з приводу того, що подані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару, чи є недостатніми для визначення митної вартості товару за основним методом (ціною договору).

Проаналізувавши документи в матеріалах справи, суд дійшов висновку що аргументи відповідача не відповідають обставинам справи.

Суд підтримує доводи позивача, що митним органом безпідставно відмовлено у визнанні заявленої митної вартості за основним методом.

Враховуючи викладене вище, а також те, що відповідач у ході проведення митного оформлення не встановив фактів понесення позивачем додаткових витрат у зв`язку з придбанням товарів, заниження їх вартості в інший спосіб тощо, суд дійшов висновку про безпідставність рішень митного органу про коригування митної вартості ввезених позивачем товарів.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним (резервним) методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не навів жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Разом з цим, як визначено частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже обов`язок щодо доведення правомірності спірного рішення про коригування митної вартості товарів покладено на митний орган як на суб`єкта владних повноважень.

Крім цього, суд враховує, що відповідно до частини 12 статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

А тому картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення так само належить визнати протиправною та скасувати.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Враховуючи задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати в сумі 6056 грн (сплачений судовий збір) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов Дочірнього підриємства "Автоцентр" товариства з обмеженою відповідальністю "Нове тисячоліття" (вул. Житомирська, 78- б, м. Бердичів, Житомирська обл.,13301, код 33168062) до Житомирської митниці (вул. Перемоги, 25, м. Житомир, 10003, код 44005610) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів №UA101040/2025/000014/1 від 08.08.2025.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Житомирської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №№ UA101040/2025/000095.

Стягнути з бюджетних асигнувань Житомирської митниці на користь Дочірнього підриємства "Автоцентр" товариства з обмеженою відповідальністю "Нове тисячоліття" понесені судові витрати в сумі 6056 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк