Рішення № 133423530, 20.01.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/20905/25

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Г.Т.Д." ("ГОСПОДАРСЬКИЙ ТОРГОВИЙ ДІМ") до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати винесені Житомирською митницею Рішення про коригування митної вартості від 31 липня 2025 року №UА101020/2025/000120/2 та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА101020/2025/000830 від 31 липня 2025 року.

В обґрунтування позову зазначає, що надані відповідачу документи підтверджують заявлену вартість товари та є достатніми для здійснення оформлення за основним методом.

Ухвалою від 29.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що документи, подані для митного оформлення містили розбіжності не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Позивач подав відповідь на відзив, в якому просив задовольнити позов та зазначив, що відповідач мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності документів поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МКУ, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості та як наслідку застосування другорядного методу визначення митної вартості.

Відповідач не подав заперечення на відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується учасниками справи, з метою здійснення митного оформлення посуду та приборів столових або кухонних - тарілки, салатники та кружки фарфорові в асортименті подано митну декларацію № 25UA101020025292U6 (а.с. 13-15).

До вказаної декларації додані документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: пакувальний лист №LX25003 від 06.05.2025, інвойс №LX25003 від 06.05.2025, проформа-інвойс № LX25003 від 22.01.2025, автотранспортні накладні № б/н від 28.07.2025, коносамент №ZH250500159 від 11.05.2025, сертифікат про походження товару №25С4403А1228/00003 від 16.05.2025, платіжні документи, що підтверджують вартість товару № 119JBKLP2 від 03.02.2025, №№129JBKLP5 від 20.05.2025, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг №11570 від 29.07.2025, №№11571 від 29.07.2025; експортна декларація №531620250161163228 від 06.06.2025, калькуляція митної вартості до інвойсу №LX25003 від 06.05.2025, прайс лист №254403А0/023842 від 16.05.2025, видаткові накладні №3 від 02.01.2025, №487 від 18.12.2024., висновок ДЗІ №3-3/833 від 07.07.2025, довідка про транспортно-експедиційні витрати №00000008249/2 від 29.07.2025, накладні ЦІМ/УМВС №31520715 від 10.07.2025, № 31520746 від 10.07.2025, заявка № 8249 до Договору №160120231 від 16.01.2023, прибуткова накладна № 60 від 27.09.2024, специфікації №LX25003 від 06.05.2025, №LX25003 від 06.05.2025, договір транспортної експедиції № АП-128-20 від 13.11.2020, фото товару, фото контейнерів.

Житомирською митницею 31.07.2025 прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA101000/2025/000120/2 (а.с. 57-58), яким здійснено коригування митної вартості товарів за другорядним резервним методом визначення митної вартості товарів.

У графі 33 вказаного рішення було зазначено: На виконання вимог Методичних рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 № 476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів, в тому числі тих, виробником яких є SHENZHEN LEXIN TRADING CO., LTD, торговельної марки VINNARC.

Документи, подані для митного оформлення містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Відповідно до пункту 1 Контракту № 22/06/2017 від 22.06.2017 (далі-Контракт) кількість і ціна товару наводяться в специфікації до контракту. Також в пункті з Контракту зазначено, що товар поставляється в кількості узгодженої сторонами в специфікаціях до контракту, що є його невід`ємною частиною. Але специфікація до митного оформлення долучена не була.

Згідно з пунктом 2 Контракту ціни встановлюються у доларах США на умовах FOB SHENZHEN. Однак, згідно наданого до митного оформлення рахунку-фактури № LX25003 від 06.05.2025 ціни вказані на умовах FOB YANTIAN.

Також відповідно пункту 3 Контракту партія товару повинна бути відвантажена не пізніше 60 днів з моменту отримання попередньої оплати Продавцем. Відповідно до Платіжної інструкції № 119JBKLP2 від 03.02.2025 оплата була здійснена 03.02.2025, згідно інформації що міститься в Коносаменті від 11.05.2025 № ZH250S00159 відвантаження відбулося 11.05.2025 тобто з порушеннями термінів встановлених Контрактом.

Відповідно до пункту 3 Контракту оплата товару здійснюсться двома платежами попередня 30% від загальної суми поставки і залишок 70 % протягом 10 днів після відвантаження товару на судно. Згідно Платіжної інструкції № 119JBKLP2 від 03.02.2026 попередня оплата була здійсненна в сумі 15 670,00 дол. США, що становить 20 % від загальної суми. Також оплата здійснюється на підставі наданого Продавцем рахунка проформи або специфікації, однак до митного оформлення зазначені документи долучені не були.

Відповідно до гр. 20 МД поставка товару здійснюсться на умовах FOB YANTIAN (CN).

Так як витрати на транспортування є однією з складових митної вартості (п.10.5 ст.58 МКУ), то відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для розрахунку витрат на транспортування відповідно до умов поставки FOB необхідні дані про вартість перевезення, навантаження/ розвантаження в транзитному порту. Ці складові митної вартості, передбачені частиною десятою ст. 58 МКУ, повинні підтверджуватись документально (договорами, рахунками, товаротранспортними накладними, розрахунками на основі транспортних тарифів тощо).

Подані до митного оформлення залізничні накладні № 31520715, 31520746 від 10.07.2025 засвідчують завантаження товару на станції Глівіце Польща. Проте товар прибув до порту Гданська Польща. Транспортні документи на відрізку Ґданськ-Глівіце до митного оформлення не подано. Подані документи, також, не містять даних про вартість такого перевезення.

Довідка про транспортні-експедиційні витрати морського перевезення від 29.07.2025 № 00000008249/2, рахунок на оплату транспортних витрат від 29.07.2025 №11570, видані ТОВ «ЄВРО ФОРВАРДІНГ». Разом з тим, згідно із даними коносаменту від 11.05.2025 № 2Н2Й)500159 перевізником товару морем € компанія Unicorn (Shenzheri) Supply Chain Co., Ltd. Докази існування правовідносин між компанією Unicom (Shenzhen) Supply Chain Co., Ltd. та TOB ««ЄВРО ФОРВАРДІНГ»» з приводу морського перевезення оцінюваної партії товарів, відсутні.

Відповідно до п. 1.3 Договору № 16120231 про транспортне-експедиторське обслуговування від 16.01.2023 під кожне перевезення клієнт надає експедитору заявку, в якій зазначається найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення (порт завантаження, порт розвантаження, місце доставки вантажу), заплановану дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника та вантажоодержувача, а також інша необхідна інформація, що стосується організації ТЕО. Однак до митного оформлення зазначена заявка долучена не була.

Відповідно до заявки №8249 від 20.04.2025 дата готовності вантажу заявлена 06-08 травня 2025 року, тоді як коносамент № ZH250500159 від 11.05.2025 вказує на те, що товар знаходився на території порту 3-5 днів. Дані витрати на зберігання товару в порту не зазначені ні в одному з документів про транспортування.

Таким чином відомості про витрати на транспортування оцінюваних товарів не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган можливості перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості.

Додатково долучений прайс-лист від травня 2025 року не містить інформацію про умови/порядок розрахунків за товар, що може впливати на зміну кінцевої ціни реалізації товару в залежності від включення до ціни вартості навантаження на борт судна або наявності або відсутності відстрочення платежу за товар тощо.

Додатково долучені видаткові/прибуткові накладні не можуть бути використані для підтвердження ціни товару оскільки дані документи не містять відомості щодо асортиментного переліку товарів, заявлених до митного оформлення.

Додані до митного оформлення висновок експерта № 3-3/833 від 07.07.2025 та експортна митна декларація країни відправлення № 531620250161163228 не усувають вище наведені розбіжності.

З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів проводимо консультацію, в ході якої декларанту запропоновано інформацію щодо вартості схожих товарів.

Методи 2а і 26 не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Миша вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. З ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожих товарів.

За результатом перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, поданих уповноваженою особою декларанта, митним органом прийнято картку відмови №UА101020/2025/000830 (а.с. 59), якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів.

Причина: Митна декларація не може бути оформлена, оскільки декларантом заявлена митна вартість товару №1 не підтверджена документально, на письмову вимогу митного органу не надано додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість, чим порушено вимоги ст.52, 53 Митного кодексу України. У зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару UА101020/2025/000120/1 від 31.07.2025 дані графи 45 і 47 митної декларації не можуть бути використані для здійснення митного контролю і оформлення товару, а крім того, це може призвести до несплати встановлених законодавством митних платежів в повному обсязі, чим порушено вимоги ст.266, 289, 293 МКУ і ст. 57 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, що набрав чинності з 01.06.2012.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною четвертою статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця /частина п`ята статті 58 Митного кодексу України/.

За приписами пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин), митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

А відповідно до частини шостої зазначеної статті, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України визначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

У той же час, як визначено частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За обставин цієї справи між сторонами виник спір щодо правомірності рішень митного органу про відмову у митному оформленні товарів та коригування митної вартості товарів.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України).

Виходячи із системного аналізу наведених вище положень статті 54 Митного кодексу України, суд дійшов висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Єдиними підставами, що надають митному органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме - у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

У ході митного оформлення у спірних відносинах відповідачем вказано, що подані до митного контролю документи містили розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У постанові Верховного Суду від 28.11.2022 у справі №826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

У постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №420/14943/21 зазначено, що критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

Як зазначає позивач, одночасно із митною декларацією позивач надав відповідачу всі необхідні та передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі №804/16553/14 (провадження № К/9901/5149/18) визначено, що якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/ або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Отже, оскільки позивачем подано при первинній подачі декларації повний перелік документів, визначений в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, що не містять жодних неврегульованих розбіжностей/не пояснених фактів/ недостовірних даних, відповідач міг безперешкодно самостійно визначити/ перевірити митну вартість за основним методом, без порівняння чи витребування інших документів.

Крім того, акцентування відповідачем уваги на платіжних дорученнях про оплату товарів не має під собою правового підґрунтя, адже згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу, документи про оплату подаються за наявності, бо вживається формулювання «якщо рахунок сплачено», тобто навіть за умови відсутності таких платіжних документів (чи доказів отримання контрагентом коштів) є можливість обрахунку митної вартості за першим методом, тобто такі документи в цілому не мають визначального характеру, а є факультативними.

Відповідачем не наведено належних у рішенні та достатніх аргументів з приводу того, що подані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару, чи є недостатніми для визначення митної вартості товару за основним методом (ціною договору).

Проаналізувавши документи в матеріалах справи, суд дійшов висновку що аргументи відповідача не відповідають обставинам справи.

Суд підтримує доводи позивача, що митним органом безпідставно відмовлено у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки встановлені розбіжності стосувалися документів, що не містять числових значень для обчислення митної вартості.

Враховуючи викладене вище, а також те, що відповідач у ході проведення митного оформлення не встановив фактів понесення позивачем додаткових витрат у зв`язку з придбанням товарів, заниження їх вартості в інший спосіб тощо, суд дійшов висновку про безпідставність рішень митного органу про коригування митної вартості ввезених позивачем товарів.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним (резервним) методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не навів жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Разом з цим, як визначено частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже обов`язок щодо доведення правомірності спірного рішення про коригування митної вартості товарів покладено на митний орган як на суб`єкта владних повноважень.

Однак відповідачем таких доказів суду не надано.

А оскільки в ході судового розгляду належними доказами не спростовано твердження позивача, що надані для митного оформлення документи в сукупності підтверджують правильність визначення митної вартості імпортованого товару, підстави для висновку суду про те, що заявлена позивачем митна вартість товару є заниженою чи необ`єктивною, відсутні.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару, а тому такі рішення належить визнати протиправними та скасувати, а позов - задовольнити.

Крім цього, суд враховує, що відповідно до частини 12 статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

А тому картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення так само належить визнати протиправною та скасувати.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Враховуючи задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати в сумі 5255,77 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України, суд

вирішив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Г.Т.Д." ("ГОСПОДАРСЬКИЙ ТОРГОВИЙ ДІМ") (вул. Івана Гонти, 81, м. Житомир, 10019, код 31394068) до Житомирської митниці (вул. Перемоги, 25, м. Житомир, 10003, код 44005610) задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Житомирської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА101020/2025/000830 від 31 липня 2025 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів від 31 липня 2025 року №UА101020/2025/000120/2.

Стягнути з бюджетних асигнувань Житомирської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Г.Т.Д." ("ГОСПОДАРСЬКИЙ ТОРГОВИЙ ДІМ") понесені судові витрати в сумі 5255,77 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк