Рішення № 133422626, 14.01.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 р. Справа № 120/8924/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сала П.І.,

за участі:

секретаря судового засідання Тлустої А.О.,

представника позивача Якименка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Хмільницької міської ради

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

27.06.2025 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Якименка О.О., подана від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 до Хмільницької міської ради про:

- визнання протиправними та скасування пунктів 3-7 рішення 70 сесії Хмільницької міської ради 8 скликання від 18.02.2025 № 3292 "Про розгляд клопотання ОСОБА_1 щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1 ";

- визнання протиправним та скасування пункту 1 рішення 73 сесії Хмільницької міської ради 8 скликання від 25.04.2025 № 3412 "Про розгляд листа ОСОБА_1 щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1 ";

- зобов`язання Хмільницької міської ради відповідно до заяви ОСОБА_1 від 05.03.2025 затвердити проект із землеустрою щодо відведення у власність позивача земельної ділянки площею 0,6000 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 0510900000:00:007:0911, цільове призначення якої змінюється з: "для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (11.02)" на: "для ведення особистого селянського господарства (01.03)".

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 05.02.2025 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 1,5252 га по АДРЕСА_1 (територія колишнього комбікормового заводу), з метою виділення частини площею 0,6000 га, на якій знаходяться належні йому об`єкти нерухомого майна (будівлі свинарника та складу), та подальшого розроблення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення цієї виділеної земельної ділянки з: "для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (11.02)" на: "для ведення особистого селянського господарства (01.03)".

Рішенням 70 сесії Хмільницької міської ради 8 скликання № 3292 від 18.02.2025 вирішено надати позивачу зазначену земельну ділянку площею 0,6000 га в оренду строком на 5 років з цільовим призначенням (11.02) для розміщення та експлуатації промислових об`єктів. Також було затверджено розмір орендної плати, умови її індексації, передбачено необхідність укладення договору оренди, реєстрації права користування та передачі його примірника міській раді. Водночас позивач наголошує, що він не звертався до відповідача за наданням земельної ділянки в оренду, а просив змінити її цільове призначення та передати у власність. Відтак вважає це рішення неправомірним і таким, що прийняте з порушенням вимог ст. 123 Земельного кодексу України (далі ЗК України).

Згодом, а саме 05.03.2025 позивач подав до міської ради проект землеустрою щодо зміни цільового призначення згаданої земельної ділянки площею 0,6000 га з (11.02) на (01.03) для ведення особистого селянського господарства, та просив передати таку земельну ділянку у його приватну власність, зважаючи на те, що на ній розташовані належні йому об`єкти нерухомості. Однак рішенням 73 сесії Хмільницької міської ради 8 скликання № 3412 від 25.04.2025 у затвердженні проекту землеустрою відмовлено з підстав невідповідності розташування земельної ділянки Генеральному плану, Плану зонування території м. Хмільник та містобудівній документації.

Позивач не погоджується з наданою відмовою, посилаючись зокрема на те, що зміна цільового призначення спірної земельної ділянки на ОСГ можлива та не суперечить вимогам чинного законодавства, враховуючи, що раніше діючий на цій землі комбікормовий завод відносився до об`єктів сільськогосподарського виробництва, а придбані позивачем будівлі цього заводу на сьогодні використовуються саме для ведення особистого селянського господарства. Крім того, позивач вважає, що відповідач обґрунтував відмову тими підставами, які вже були предметом судового розгляду при вирішенні справи № 120/2472/22-а, у якій прийнято рішення про зобов`язання Хмільницької міської ради надати дозвіл на відведення у власність позивача цієї ділянки саме для ведення особистого селянського господарства.

Ухвалою суду від 02.07.2025 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду з відкриттям провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні). Відповідачу встановлено 15-денний строк з дня отримання ухвали для подання відзиву на позовну заяву з дотриманням вимог, передбачених статтею 162 КАС України.

07.07.2025 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 28.07.2025 у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

28.07.2025 поштою до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.

Відповідач зазначає, що згідно із ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" при зміні цільового призначення земельної ділянки обов`язково враховується функціональне призначення території, визначене в містобудівній документації. Також відповідно до ч. 7 ст. 20 ЗК України вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту. Водночас план зонування території, будучи чинним містобудівним документом, затвердженим відповідним рішенням органу місцевого самоврядування, є регуляторним актом, який встановлює правила та обмеження для забудови та використання територій.

Відповідач наголошує, що поданий позивачем на затвердження проект землеустрою передбачає зміну цільового призначення земельної ділянки на 01.03 (ОСГ), що не відповідає Генеральному плану м. Хмільника, Плану зонування території та іншим затвердженим планам використання земель. Відтак вимога позивача про зобов?язання змінити цільове призначення є такою, що суперечить обов`язковим нормам законодавства.

При цьому відповідач звертає увагу на те, що розроблення Генерального плану м. Хмільник Вінницької області (зі змінами) відбувалося в період з 16.09.2022 по 08.11.2022. Пропозиції з обґрунтуваннями (графічні і текстові матеріали) щодо врахування у містобудівній документації інтересів фізичних та юридичних осіб подавалися в письмовій формі на адресу Виконавчого комітету Хмільницької міської ради включно до 08.11.2022. Однак позивач ОСОБА_1 , який набув право власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 14.02.2019, з пропозиціями щодо врахування його приватних інтересів при розробці містобудівної документації не звертався.

Також відповідач зазначає, що факт невідповідності містобудівній документації цільового призначення земельної ділянки для ОСГ підтверджується витягом з містобудівної документації, який був замовлений з метою отримання інформації щодо можливості/неможливості зміни цільового призначення спірної земельної ділянки з: "для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (11.02)" на: "для ведення особистого селянського господарства (01.03)".

Одночасно з відзивом на позовну заяву відповідач подав клопотання про поновлення строку на його подання.

Ухвалою суду від 29.07.2025 вказане клопотання задоволено, а відзив прийнято до розгляду.

05.08.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача не погоджується з доводами, наведеними у відзиві, та просить суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник позивача зазначає, що свої заперечення відповідач в основному зводить до плану зонування території та на підтвердження своєї позиції надає витяг з містобудівної документації, в якому є посилання на план зонування території (зонінг) : В-5 (Зона підприємств V класу шкідливості В-5). Однак, як зауважує представник позивача, ці обставини вже були предметом судового розгляду, про що свідчить зміст постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.5.2023 у справі № 120/2472/22-а. Крім цього такі аргументи відповідача суперечить пункту 2 рішення 62 сесії Хмільницької міської ради 8 скликання № 2824 від 02.08.2024 "Про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1 ", яким дозволено ініціювати зміну цільового призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (01.03), з метою надання її власність позивача.

Також представник позивача звертає увагу на те, що раніше ця земельна ділянка використовувалася Хмільницьким комбікормовим заводом як земля сільськогосподарського призначення, з дозволу і відання відповідача як органу місцевого самоврядування. Тепер позивач має намір продовжити використання придбаних ним будівель, які розташовані на земельній ділянці і також мають сільськогосподарське призначення, для ведення особистого селянського господарства, тобто стати виробником сільськогосподарської продукції. Відтак земельна ділянка під цими будівлями має відповідати сільськогосподарському призначенню.

Згідно з ухвалою суду від 20.10.2025 подальший розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 05.11.2025.

У зв`язку з необхідністю отримання додаткових письмових доказів та витребування з архіву суду матеріалів справи за № 120/2477/22-а, у вказаному судовому засіданні оголошено перерву до 04.12.2025.

02.12.2025 на виконання вимог суду представник позивача надав додаткові докази: заяву позивача від 18.07.2024 про надання дозволу на розроблення проекту та проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства зі зміною цільового призначення.

Судове засідання від 04.12.2025 не відбулося з технічних причин та перенесене на 14.01.2026.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав заявлені позовні вимоги та надав пояснення згідно з обґрунтуваннями, наведеними у позовній заяві та відповіді на відзив. Просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача на виклик суду не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. При цьому протокольною ухвалою судом відхилено як безпідставне та необґрунтоване клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Частиною першою статті 205 КАС України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України у разі неявки без поважних причин або без повідомлення причин неявки в судове засідання учасника справи, який був належним чином повідомлений про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

З огляду на викладене і враховуючи те, що належним чином повідомлений відповідач в судове засідання не прибув, суд розглядає справу за його відсутності. При цьому, на думку суду, неявка відповідача у судове засідання не перешкоджає вирішенню справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши викладені у заявах по суті справи доводи сторін на підтримку своїх вимог та заперечень, а також надані ними докази, дослідивши матеріали архівної справи № 120/2477/22-а, суд встановив таке.

12.07.2021 позивач ОСОБА_1 звернувся до Хмільницької міської ради з заявою, в якій просив надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,6 га для передачі у власність з метою ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки комунальної власності площею 1,5252 га, кадастровий номер 0510900000:00:007:0794, що є територією колишнього господарського двору Хмільницького комбікормового заводу.

У заяві позивач зазначив, що бажана земельна ділянка знаходиться біля будівель свинарника літ. "Ж" загальною площею 209,0 кв.м та складу літ. "К" площею 948,2 кв.м, які належать йому на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14.02.2019, з врахуванням відчуження відповідно до Договору купівлі-продажу від 19.03.2021.

При цьому позивач підтвердив, що ним не використано право безоплатної передачі у власність земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням.

За результатами розгляду звернення позивача, рішенням 20 сесії 8 скликання Хмільницької міської ради "Щодо користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 " від 01.10.2021 № 840 вирішено, зокрема:

1. Враховуючи невідповідність вимогам містобудівної документації Плану зонування міста Хмільника, а саме: розміщення земельної ділянки площею 1,5252 га, кадастровий номер 0510900000:00:007:0794 на землях В-5 землі підприємств 5-го класу шкідливості, відмовити ОСОБА_1 у відведенні земельної ділянки орієнтовною площею 0,6000 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок поділу земельної ділянки площею 1,5252 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510900000:00:007:0794.

2. Керуючись ч. 2, 4 ст. 120 Земельного кодексу України, враховуючись розміщення власного нерухомого майна, надати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_2 ) дозвіл на виготовлення, з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 1,5252 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510900000:00:007:0794, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (11.02), на якій знаходиться власне нерухоме майно ОСОБА_1 .

2.1. Керуючись ч. 2, 4 ст. 120 Земельного кодексу України, враховуючись розміщення власного нерухомого майна гр. ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_2 ) протягом 30 (тридцяти) днів з дня прийняття цього рішення укласти з Хмільницькою міською радою договір про відшкодування збитків за фактичне землекористування у розмірі орендної плати до отримання правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку, на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки надану відділом у Хмільницькому районі Головного Управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 1679/0/209-19 від 13.06.2019, передбачивши у договорі умови нарахування та терміни сплати внесків, визначені Податковим кодексом для орендної плати за землю.

2.2. Уповноважити міського голову на укладання договору про відшкодування збитків за фактичне землекористування на умовах, визначених в п. 2 цього рішення…

5. Землекористувачам зазначеним у п. 2, 3, 4 цього рішення забезпечити виготовлення в установленому законом порядку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та подання її на затвердження до Хмільницької міської ради.

7. Центру надання адміністративних послуг у м. Хмільнику видати заявнику чи особі, яка діє від його імені, витяги із рішення та проект договору про відшкодування збитків за фактичне землекористування листом під підпис або направити листом з повідомленням та описом вкладеного.

8. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію міської ради з питань земельних відносин, агропромислового комплексу, містобудування, екології та природокористування /голова комісії ОСОБА_2 .

Вважаючи протиправним рішення 20 сесії Хмільницької міської ради 8 скликання "Щодо користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 " від 01.10.2021 № 840 щодо відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею до 0,6 га по АДРЕСА_1 , позивач звернувся до суду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30.11.2022 у справі № 120/2477/22-а адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення 20 сесії 8 скликання Хмільницької міської ради від 01.10.2022 № 840 "Щодо користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 ".

Зобов`язано Хмільницьку міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею до 0,6 га, розташованої в АДРЕСА_1 , на якій знаходиться його нерухоме майно.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2023 апеляційну скаргу Хмільницької міської ради задоволено частково. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30.11.2022 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано пункт 1 рішення 20 сесії 8 скликання Хмільницької міської ради від 01.10.2021 року № 840 "Щодо користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 ".

Зобов`язано Хмільницьку міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею до 0,6 га по АДРЕСА_1 , на якій розташоване його нерухоме майно, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В решті позову відмовлено.

Разом з тим ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 31.08.2023, яка залишена без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2023, за заявою Хмільницької міської ради відстрочено виконання рішення суду у справі № 120/2477/22-а до припинення (скасування) воєнного стану в порядку, встановленому статтею 7 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

При цьому суди обох інстанцій виходили з того, що Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" від 24 березня 2022 року № 2145-XI встановлює абсолютно визначене імперативне правило, зміст якого полягає у забороні органам місцевого самоврядування під час дії воєнного стану приймати рішення про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою. Така заборона узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 64 Конституції України, у якій передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень; не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції. Водночас право власності на землю гарантується ч. 2 ст. 14 Конституції України, а тому не належить до переліку прав, що не можуть бути обмежені в умовах воєнного стану.

Також суди заначили, що предметом виконання судового рішення в межах справи № 120/2477/22-а (зобов`язальної складової) є надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею до 0,6 га, що унеможливлює його виконання з 07.04.2022, оскільки обставини, передбачені пп. 5 п. 27 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України встановлюють заборону надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.

22.07.2024 позивач ОСОБА_1 звернувся до Хмільницької міської ради з заявою про надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,6 га по АДРЕСА_1 , посилаючись на судове рішення у справі № 120/2472/22-а і те, що на цій земельній ділянці знаходиться його нерухоме майно.

Рішенням 62 сесії Хмільницької міської ради 8 скликання № 2824 від 02.08.2024 "Про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1 " вирішено, зокрема:

1. Керуючись ч. 2, 4 ст. 120 Земельного кодексу України, враховуючи розміщення власного нерухомого майна гр. ОСОБА_1 на земельній ділянці площею 1,5252 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510900000:00:007:0794, надати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_2 ) дозвіл на виготовлення, з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 1,5252 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510900000:00:007:0794, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (11.02), з метою відокремлення частини земельної ділянки орієнтовною площею 0,6000 га.

2. Після виконання п.1 цього рішення, надати гр. ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_2 ) дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення відокремленої частини земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,6000 га, цільове призначення якої змінюється з: "для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (11.02)" на: "для ведення особистого селянського господарства (01.03)".

2.1 Вказати гр. ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_2 ), що при виконанні п. 2 цього рішення необхідно дотриматись вимог ч. 3 ст. 20 Земельного кодексу України та ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

На підставі вищезазначеного рішення на замовлення позивача було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 1,5252 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510900000:00:007:0794, з цільовим призначенням "для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості" (11.02), з метою виділення земельної ділянки площею 0,6000 га, кадастровий номер 0510900000:00:007:0911, з подальшим розробленням проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення відповідно до п. 2 рішення Хмільницької міської ради № 2824 від 02.08.2024.

05.02.2025 позивач звернувся до Хмільницької міської ради з клопотанням про затвердження вказаного проекту.

За результатами розгляду цієї заяви прийнято рішення 70 сесії Хмільницької міської ради 8 скликання № 3292 від 18.02.2025 "Про розгляд клопотання ОСОБА_1 щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1 ", згідно з яким вирішено:

1. Затвердити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_3 ) технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 1,5252 га, розташованої по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510900000:00:007:0794, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком (11.02), на дві частини:

- площею 0,6000 га, кадастровий номер 0510900000:00:007:0911;

- площею 0,9252 га, кадастровий номер 0510900000:00:007:0910.

2. Земельні ділянки, що розташовані по АДРЕСА_1 , для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком (11.02), а саме площею 0,6000 га, кадастровий номер 0510900000:00:007:0911, та площею 0,9252 га, кадастровий номер 0510900000:00:007:0910, визнати комунальною власністю Хмільницької міської територіальної громади.

3. Надати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_3 ) в користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,6000 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком (11.02), кадастровий номер 0510900000:00:007:0911 (договір купівлі-продажу, зареєстрований в реєстрі за № 527 від 19.03.2020, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису про право власності: 30300017 від 14.02.2019).

3.1. Укласти з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_3 ) договір оренди землі строком на 5 (п`ять) років, на земельну ділянку площею 0,6000 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком (11.02), кадастровий номер 0510900000:00:007:0911 по АДРЕСА_1 .

3.2. Встановити орендну плату в розмірі: 170794,04 грн (2846567,26х6%=170794,04 грн) на рік, яка підлягає щорічній індексації відповідно до коефіцієнту індексації, розрахованого центральним органом виконавчої влади з питань земельних відносин, не є сталою та може змінюватись у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у розмірі що визначається відповідно до рішення Хмільницької міської ради (витяг № НВ-9941427742025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок сформований 12.02.2025).

4. ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_3 ) укласти договір оренди землі, здійснити державну реєстрацію права користування на земельну ділянку та надати один примірник Хмільницькій міській раді.

5. Доручити міському голові підписати договір оренди землі відповідно до чинного законодавства та на умовах визначених в п. 3 цього рішення.

6. Попередити землекористувача зазначеного у п. 3 цього рішення про необхідність:

- дотримання Правил благоустрою території населених пунктів Хмільницької міської територіальної громади;

- виконання своїх обов`язків відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України та про те, що право користування земельною ділянкою може бути припинено відповідно до вимог статей 141 та 143 Земельного кодексу України;

- безперешкодного надання представникам комунальних підприємств, служб, а також інших підприємств доступ до земельної ділянки для здійснення обслуговування та ремонту мереж, які знаходяться в їхньому віданні та розташовані в межах земельної ділянки;

- дотримання вимог Закону України "Про курорти", Постанови Кабінету Міністрів України № 63 від 08.02.2012 "Про затвердження режиму округу і зон санітарної охорони курорту Хмільник".

7. Управлінню "Центр надання адміністративних послуг" Хмільницької міської ради видати заявнику чи особі, яка діє від його імені, витяг із рішення, проект договору оренди землі під підпис або направити листом з повідомленням".

Надалі, враховуючи п. 1 рішення Хмільницької міської ради № 3292 від 18.02.2025 та на підставі п. 2 рішення Хмільницької міської ради № 2824 від 02.08.2024, виконавцем АП НВП "Візит" на замовлення позивача було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,6000 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 0510900000:00:007:0911, цільове призначення якої змінюється із земель для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на землі для ведення особистого селянського господарства.

Заявою від 05.03.2025 вказаний проект землеустрою позивач подав на затвердження відповідачу, при цьому просив змінити цільове призначення земельної ділянки та передати земельну ділянку у його власність для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням 73 сесії Хмільницької міської ради 8 скликання № 3412 від 25.04.2025 "Про розгляд листа ОСОБА_1 щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1 " вирішено:

1. Враховуючи невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також Генеральному плану м. Хмільник та Плану зонування території м. Хмільник Вінницької області, а саме:

- Закону України № 711-ІХ від 17.06.2020 та ст. 20 Земельного кодексу України, де передбачено, що категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначатимуться в межах відповідного виду функціонального призначення території, встановленого містобудівною документацією;

- Порядку ведення Державного земельного кадастру, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, згідно з яким розміщення земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (01.03) в зоні виробничих територій непередбачено (додаток 60);

- Плану зонування території м. Хмільник Вінницької області затвердженим рішенням Хмільницької міської ради № 779 від 10.03.2017 року, згідно з яким земельна ділянка, знаходяться в функціональній зоні В-5 землі підприємств 5-го класу шкідливості, де переважними та супутніми видами використання ділянок для ведення особистого селянського господарства (01.03) не передбачено,

відмовити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,6000 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510900000:00:007:0911, цільове призначення якої змінюється з: "для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (11.02)" на: "для ведення особистого селянського господарства (01.03)".

2. Управлінню "Центр надання адміністративних послуг" Хмільницької міської ради видати заявнику чи особі, яка діє від його імені, витяг із рішення під підпис або направити листом з повідомленням.

3. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію міської ради з питань земельних відносин, агропромислового комплексу, містобудування, екології та природокористування (голова комісії ОСОБА_2 ).

Позивач не погоджується з пунктами 3-7 рішення Хмільницької міської ради № 3292 від 18.02.2025 та пунктом 1 рішення Хмільницької міської ради № 3412 від 25.04.2025, вважає їх протиправними і такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та не враховують його право на безоплатну приватизацію земельної ділянки, на якій розташовані належні йому об`єкти нерухомого майна, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, та встановленим обставинам справи, суд при вирішенні справи виходить з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За змістом статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких належать, зокрема, землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

В силу вимог п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, закон гарантує громадянам України право на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення.

Згідно з п. "а-в", "д" ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.

Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частиною другою статті 116 ЗК України передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі:

- приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян (п. "а" ч. 3 ст. 116 ЗК України);

- одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України).

Пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України визначено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.

Водночас порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України.

Так, за нормами частин першої та другої зазначеної статті громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

До заяви додається розроблена відповідно до Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.

У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У заяві зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До заяви додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає заяву у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

За приписами ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Також відповідно до ч.ч. 11, 12 ст. 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Отже, виходячи з положень статті 118 ЗК України та інших пов`язаних з нею норм цього Кодексу, можна дійти висновку, що порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Тобто процедура безоплатного отримання земельних ділянок громадянами чітко регламентується законом. Така процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо вирішення "земельного" питання.

При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 818/1903/17 та від 16.11.2020 справа № 640/5615/19.

Своєю чергою, правовий статус місцевих рад визначається Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі Закон № 280/97-ВР).

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Частинами першою та другою статті 59 Закону № 280/97-ВР установлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на його пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, аналізуючи в сукупності норми ч. 7-9, 10-11 ст. 118 ЗК України та ч. 1-2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР, суд доходить висновку, що при вирішенні заяви громадянина про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки із земель комунальної власності, у місцевої ради виникає обов`язок розглянути таке клопотання у передбачений законом строк (протягом двох тижнів з дня отримання проекту) і прийняти одне з наступних рішень: 1) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність; 2) про відмову у передачі земельної ділянки у власність; 3) про залишення відповідного клопотання без розгляду.

Водночас статтею 118 ЗК України передбачено вичерпний перелік підстав для надання відмови і такими підставами є невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Утім, суд зауважує, що відповідні підстави розраховані на застосування у мирний час.

Разом з тим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджено відповідним Законом, в Україні введено воєнний стан, який з урахуванням наступних указів Президента України продовжує діяти і дотепер.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Законом України від 24.03.2022 № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07.04.2022, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України.

Вказаним законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:

5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, починаючи з 07.04.2022 і до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.

При цьому суд вважає, що в період дії воєнного стану зазначена заборона є самостійною правовою підставою для прийняття суб`єктом, уповноваженим на розгляд відповідного клопотання, рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яке неодмінно супроводжується передачею відповідної земельної ділянки у власність.

Суд наголошує на тому, що приписи підпункту 5 пункт 27 розділу X ЗК України мають імперативний характер і містять юридичний обов`язок компетентних органів влади та їх посадових осіб утриматися від вчинення певних дій (прийняття рішень), а якщо точніше встановлюють пряму заборону на їх вчинення (прийняття) з відповідними юридичними наслідками за їх недотримання.

Також, на думку суду, вказана заборона, враховуючи її абсолютний характер, фактично зобов`язує уповноважений орган державної влади або місцевого самоврядування у разі надходження відповідного звернення від громадянина надати відмову саме з цих правових підстав, які мають пріоритет у застосуванні під час дії воєнного стану в порівнянні з підставами, передбаченими статтею 118 ЗК України.

Інакше кажучи, суб`єкт владних повноважень, до якого надійшло звернення, наслідком розгляду якого є безоплатна передача земель державної або комунальної власності у приватну власність особи, повинен надати відмову з урахуванням вимог підпункту 5 пункт 27 розділу X ЗК України.

При цьому суд також бере до увагу правову позицію, викладену у постанові КАС ВС від 03.08.2023 у справі № 300/3771/22.

У вказаному рішенні зазначено, що з огляду на зміни, які внесені до ЗК України Законом № 2145-IX, із 7 квітня 2022 року до припинення (скасування) воєнного стану в Україні органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.

Крім того, колегія суддів Верховного Суду констатувала, що чинне законодавство, яке регулює відносини у період воєнного стану не містить винятків у застосуванні положень підпункту 5 пункту 27 Розділу X "Перехідних положень" ЗК України, а також не містить застережень, що розгляд поданих клопотань про надання дозволу на складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність переноситься на період після припинення воєнного стану, не зупиняє перебіг строків, встановлених для розгляду даного питання та не звільняє від виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Наведена правова позиція підтримана касаційним судом у наступних своїх постановах від 18.02.2025 у справі № 380/10564/22, від 18.09.2024 у справі № 380/11336/22, від 23.09.2025 у справі № 160/10127/23.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Таким чином, оскільки заява позивача ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки надійшла в період дії воєнного стану, суд доходить висновку, що відповідач при розгляді цього звернення неправомірно не врахував заборону, встановлену Законом України від 04.03.2022 № 2145-IX та пп. 5 п. 27 Перехідних положень ЗК України.

Ба більше, суд вважає, що тим самим відповідач проігнорував ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 31.08.2023 у справі № 120/2477/22-а, яка набрала законної сили та якою до припинення (скасування) воєнного стану в порядку, встановленому статтею 7 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", відстрочено виконання судового рішення, ухваленого на користь ОСОБА_1 , щодо надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо тієї ж земельної ділянки.

Вказаний недолік рішення Хмільницької міської ради від 25.04.2025 № 3412 є істотним та не може бути залишений судом поза увагою, незважаючи на те, що позивач не оскаржує дане рішення з цих підстав.

Суд враховує, що однією із основних засад адміністративного судочинства є офіційне з`ясування обставин справи (стаття 9 КАС України), а у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди зобов`язані перевірити, чи прийняті (вчинені) такі рішення, дії, бездіяльність на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, а також неупереджено, добросовісно та розсудливо (частина друга статті 2 КАС України)

Крім того, дотримання встановленого порядку відведення у власність земель державної або комунальної власності становить особливий суспільний інтерес, оскільки відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

У зв`язку з цим важливим є суворе дотримання порядку відведення землі у власність фізичним або юридичним особам, а також забезпечити конкурентний спосіб розпорядження таким суспільним активом як земля. Тільки такий підхід забезпечить раціональне використання землі, а також реалізацію принципу рівності перед законом та запобігання всім формам дискримінації.

Аналогічна позиція застосована Верховним Судом у постановах від 27.01.2023 у справі №120/19319/21-а та від 23.06.2023 у справі № 160/6214/21.

Також частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом".

Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

З огляду на викладене та беручи до уваги, що спірне рішення за № 3412 від 25.04.2025 прийняте відповідачем без врахування імперативних приписів пп. 5 п. 27 розділу X ЗК України, суд доходить висновку, що таке рішення є неправомірним та винесене без дотриманням вимог законодавства і позиції суду, сформованої у справі № 120/2477/22-а щодо необхідності відтермінування питання про передачу у власність позивача даної земельної ділянки до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.

При цьому суд відхиляє доводи представника позивача про те, що оскільки позивач хоче приватизувати земельну ділянку, на якій розташоване належне йому нерухоме майно, чинна на сьогодні заборона щодо передачі у приватну власність земельної ділянки державної або комунальної власності на цей випадок не поширюється.

Дійсно, підпункт 5 пункту 27 розділу X ЗК України містить виняток, який полягає в тому що положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Разом з тим помилковими суд вважає твердження представника позивача про те, що у даному разі йдеться саме про приватизацію землі під розташованими на ній об`єктами нерухомості.

У жодній із своїх заяв, з якими ОСОБА_1 звертався на адресу Хмільницької міської ради щодо отримання у власність земельної ділянки площею 0,6 га для ведення особистого селянського господарства (від 12.07.2021, від 24.07.2024 та від 05.03.2025), немає посилання на конкретні норми Земельного кодексу України, на підставі яких позивач бажає отримати відповідну земельну ділянку у власність. Відсутнє таке правове обґрунтування і у позовній заяві.

Водночас, як уже зазначалося вище, частиною третьою статті 116 ЗК України передбачено два окремих способи безоплатного набуття громадянами земельних ділянок у власність: в порядку приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні, та в порядку одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

У свою чергу, норми статті 118 ЗК України окремо врегульовують процедуру безкоштовної приватизації землі за кожним із вказаних способів.

Так, за змістом частин першої-другої зазначеної статті для приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, громадянин подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, до якої додається технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.

Натомість для одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації (до 2,0 га) громадянин повинен отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а розроблений на підставі такого дозволу проект подати на затвердження до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який і затверджує проект та передає земельну ділянку у приватну власність.

Отже, наявні у матеріалах справи докази, а також характер спірних правовідносин між сторонами та встановлені судом обставини справи свідчать про те, що позивач ОСОБА_1 ініціював саме процедуру безоплатного набуття у власність земельної ділянки площею 0,6 га по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності в межах визначених законом норм безоплатної приватизації.

Така земельна ділянка не перебуває у користуванні позивача та не є земельною ділянкою, яку позивач бажає отримати для обслуговування належних йому господарських будівель свинарника та складу.

Відтак, на переконання суду, передбачений пп. 5 п. 27 розділу X ЗК України виняток із встановленої заборони на передачу під час дії воєнного стану земель державної або комунальної власності у приватну власність на спірну ситуацію не поширюється.

Зазначений висновок додатково підтверджується змістом постанов Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2023 та від 25.03.2023 у справі № 120/2477/22-а, в яких суд апеляційної інстанції якраз і аналізував положення ч.ч. 6-7 ст. 118 ЗК України, на їх основі визнав за позивачем право на отримання дозволу щодо виготовлення проекту землеустрою з метою відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,6 га по АДРЕСА_1 , однак, враховуючи приписи пп. 5 п. 27 розділу X ЗК України, погодився з необхідність відстрочення виконання судового рішення про зобов`язання відповідача надати такий дозвіл через воєнний стан, в умовах дії якого заборонена передача у приватну власність земель державної чи комунальної власності.

Той факт, що позивач розробив проект землеустрою не в порядку виконання судового рішення у справі № 120/2477/22-а, а на підставі п. 2 рішення Хмільницької міської ради № 2824 від 02.08.2024, яке є чинним та не скасоване, вищевказаної заборони не нівелює та не звільняє відповідача від обов`язку враховувати обов`язкові до виконання заборонні норми, закріплені у пп. 5 п. 27 розділу X ЗК України.

Ураховуючи наведене, суд доходить висновку, що оскаржуваний пункт рішення Хмільницької міської ради від 25.04.2025 № 3412 підлягає скасуванню.

При цьому суд не вбачає необхідності надавати правову оцінку наведеним у рішенні підставам для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою через невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також Генеральному плану м. Хмільник та Плану зонування території м. Хмільник Вінницької області, оскільки викладені вище підстави є достатніми та самостійними для висновку про неправомірність оскаржуваного рішення відповідача.

Суд бере до уваги, що заява позивача від 05.03.2025 стосується затвердження проекту із землеустрою щодо відведення у його власність земельної ділянки площею 0,6000 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 0510900000:00:007:0911, із зміною її цільового призначення із земель для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на землі для ведення особистого селянського господарства.

Тобто, у будь-якому разі позивач ставить питання саме про передачу земельної ділянки у приватну власність, що під час дії воєнного стану є недопустимим.

Хоча варто зазначити, що, як встановлено під час розгляду справи, ключові розбіжності між сторонами пов`язані саме з можливістю зміни категорії та цільового призначення спірної земельної ділянки: позивач наполягає саме на отриманні цієї земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, тоді як відповідач стверджує, що таке цільове призначення не відповідає містобудівній документації.

Звідси випливає, що вирішення вказаного спірного питання, вочевидь, може напряму вплинути на результати вирішення спору загалом.

Відтак суд зауважує, що відповідно до ч. 3 ст. 19 ЗК України земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Згідно з ч. 2 ст. 20 ЗК України віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо:

земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, за рішенням відповідного органу;

земельних ділянок приватної власності їх власниками.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності, віднесених до категорій земель житлової та громадської забудови, земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, а також земельних ділянок (крім земельних ділянок, розташованих на територіях, об`єктах природно-заповідного фонду, та земельних ділянок лісогосподарського призначення), на яких розташовані будівлі, споруди, що є у приватній власності землекористувача, який використовує земельні ділянки на правах постійного користування, оренди, емфітевзису, суперфіцію, може здійснюватися землекористувачем. У такому разі зміна цільового призначення земельної ділянки не потребує прийняття рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, який здійснює розпорядження відповідною земельною ділянкою.

Таким чином, закон допускає зміну категорії та цільового призначення земель комунальної власності як окрему процедуру.

Тому суд не бачить перешкод для розгляду Хмільницькою міською радою за ініціативою позивача виключно цього питання, без одночасного вирішення питання про передачу земельної ділянки у власність, що, як вже неодноразово зазначалося, на сьогодні забороняється. Такий підхід до спірної ситуації може зробити правовідносини між сторонами та очікування позивача більш визначеними, як по суті, так і в часових межах, оскільки не буде пов`язаний із дією воєнного стану. Зрештою, якщо сторони не досягнуть згоди щодо можливості зміни цільового призначення бажаної для позивача земельної ділянки, це питання саме по собі може бути предметом розгляду та оцінки в суді, і воєнний стан не буде перешкодою для цього, оскільки відповідна заборона не поширюється на зміну цільового призначення земель.

Водночас суд не може погодитися з доводами позивача про те, що питанню зміни цільового призначення вже надано остаточну оцінку в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2023 у справі № 120/2477/22-а.

Як видно з рішення Хмільної міської ради від 25.04.2025 № 3412, відповідач відмовив у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,6000 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510900000:00:007:0911, у власність позивача, посилаючись на те, що зміна цільового призначення: "для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (11.02)" на: "для ведення особистого селянського господарства (01.03)" не відповідає:

- Закону України № 711-ІХ від 17.06.2020 та ст. 20 Земельного кодексу України, де передбачено, що категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначатимуться в межах відповідного виду функціонального призначення території, встановленого містобудівною документацією;

- Порядку ведення Державного земельного кадастру, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, згідно з яким розміщення земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (01.03) в зоні виробничих територій непередбачено (додаток 60);

- Плану зонування території м. Хмільник Вінницької області затвердженим рішенням Хмільницької міської ради №779 від 10.03.2017 року, згідно з яким земельна ділянка, знаходяться в функціональній зоні В-5 землі підприємств 5-го класу шкідливості, де переважними та супутніми видами використання ділянок для ведення особистого селянського господарства (01.03) не передбачено.

Також відповідач обґрунтовує вказане рішення з посиланням на витяг з містобудівної документації № FF0163690-1372-8529-7423 від 24.07.2025.

Отже, зазначені у цьому рішенні підстави для відмови не є тотожними тим підставам та обставинам, яким надавалася оцінки та щодо яких формувалися висновки при вирішенні адміністративної справи № 120/2477/22-а.

Крім того, суд не бере до уваги посилання представника позивача на те, що пунктом 2 рішення від 02.08.2024 № 2824 Хмільницька міська рада надала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Північна, 69 у м. Хмільнику площею 0,6000 га із зміною цільового призначення, оскільки у пункті 2.1 цього ж рішення наголошено на тому, що при виконанні пункту 2 необхідно дотриматись вимог ч. 3 ст. 20 Земельного кодексу України та ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Підсумовуючи, суд приходить до переконання, що у зв`язку із скасуванням п. 1 рішення 73 сесії Хмільницької міської ради 8 скликання від 25.04.2025 № 3412, у відповідача виникає обов`язок повторно розглянути заяву позивача ОСОБА_1 від 05.03.2025 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, з урахуванням висновків суду за наслідками розгляду цієї справи.

Щодо іншого оскаржуваного рішення, а саме пунктів 3-7 рішення 70 сесії Хмільницької міської ради 8 скликання від 18.02.2025 № 3292, то в цій частині суд погоджується з мотивами позивача щодо його незаконності.

Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі:

проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) та/або надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

технічних документацій із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок у разі поділу та/або об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за документацією із землеустрою, звертається з заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У заяві зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До заяви додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

За правилами, визначеними ч.ч. 3, 6 ст. 123 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає заяву і дає дозвіл на розроблення документації із землеустрою або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання документації із землеустрою приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Також згідно з ч. 12 ст. 123 ЗК України рішенням про надання земельної ділянки у користування здійснюються:

затвердження документації із землеустрою;

вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);

надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат лісогосподарського виробництва.

Отже, порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування регламентується нормами чинного законодавства та передбачає ініціативу самої особи, яка бажає одержати в користування відповідну земельну ділянку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з приводу надання йому в оренду спірної земельної ділянки до Хмільницької міської ради не звертався, необхідних для цього документів не подавав, а його намір щодо цієї землі у тих заявах, які адресувалися відповідачу, однозначно засвідчує саме волевиявлення позивача на отримання цієї земельної ділянки у власність в порядку безоплатної приватизації.

У відзиві на позовну заяву відповідач доводів позивача в цій частині не спростував та жодних доказів, які б підтверджували правомірність прийнятого рішення про надання позивачу земельної ділянки в оренду суду не надав.

В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень ст.ст. 9, 90 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до п. 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Також суд враховує Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому зазначений Висновок акцентує увагу на тому, що згідно з практикою ЄСПЛ очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а, крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, суд бере до уваги позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи результати розгляду справи, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 1937,92 грн стягуються на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Водночас позивачу присуджується вся сума судового збору, адже у даному випадку розмір компенсації судових витрат необхідно визначати виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог немайнового характеру. Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 620/1116/20.

Керуючись ст.ст. 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункти 3-7 рішення 70 сесії Хмільницької міської ради 8 скликання від 18.02.2025 № 3292 "Про розгляд клопотання ОСОБА_1 щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1 ".

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення 73 сесії Хмільницької міської ради 8 скликання від 25.04.2025 № 3412 "Про розгляд листа ОСОБА_1 щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1 ".

Зобов`язати Хмільницьку міську раду, з урахуванням висновків суду за наслідками розгляду цієї справи, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.03.2025 про затвердження проекту із земелустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,6000 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 0510900000:00:007:0911, та відведення цієї земельної ділянки у приватну власність.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Матеріали архівної справи Вінницького окружного адміністративного суду за № 120/2477/22-а повернути до архіву суду після набрання судовим рішенням у цій справі законної сили.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1937,92 грн (одна тисяча дев`ятсот тридцять сім гривень 92 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Хмільницької міської ради.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 );

2) представник позивача: Якименко Олексій Олексійович (РНОКПП НОМЕР_2 , має зареєстрований кабінет в ЄСІТС, адреса для листування: вул. Театральна, 51, м. Вінниця, 21050);

3) відповідач: Хмільницька міська рада (код ЄДРПОУ 04051247, місцезнаходження: вул. Столярчука, 10, м. Хмільник, Вінницька область, 22000).

Повне судове рішення складено 19.01.2026.

Суддя Сало Павло Ігорович