Рішення № 133418924, 17.12.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.12.2025Справа № 910/11998/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/11998/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорагропром" (Україна, 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 58; ідентифікаційний код: 38234087)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Стем" (Україна, 02072, м. Київ, вул. Чавдар Єлизавети, буд. 2, оф. 149; ідентифікаційний код: 45400034)

про стягнення 3 014 462,06 грн

Представники учасників справи:

від позивача: Гончар Н.Б., довіреність від 06.01.2025;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Цукорагропром" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Стем" (далі - відповідач) про стягнення 3 014 462,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки № 5/1024/2 від 08.10.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11998/25, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.11.2025.

04.11.2025 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про відкладення підготовчого засідання, яке 04.11.2025 зареєстроване в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

У підготовче засідання 05.11.2025 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 05.11.2025 судом було оголошено перерву до 26.11.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2025, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/11998/25 призначено на 26.11.2025.

У підготовче засідання 26.11.2025 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 26.11.2025 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.12.2025.

У судове засідання 17.12.2025 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

У судовому засіданні 17.12.2025 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

08.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Цукорагропром" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Стем" (далі - постачальник) було укладено Договір поставки №5/1024/2 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити та передати у власність покупця дизель-генераторну установку GJD 710 виробництва GUCBIR (Туреччина) у комплектації двигун DOOSAN (модель DP180LB), альтернатор MARANELLO (модель М750), в шумопоглинаючому корпусі та/або іншу продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар та оплатити його вартість.

Згідно з п. 1.2 Договору найменування (асортимент, комплектація), кількість, ціна за одиницю та загальна вартість партії товару, строки, умови і місце (адреса) поставки (передачі покупцю) товару визначаються сторонами в додатках до цього договору. Додатки оформляються на кожну замовлену партію товару та після підписання уповноваженими представниками сторін є невід`ємною частиною цього договору.

Додатком №1 від 08.10.2024 до Договору сторони погодили поставку товару вартістю 2992928,40 грн.

Відповідно до п. 3.1 Додатку №1 покупець здійснює 30% попередньої оплати за товар, що поставляється по даному додатку, що складає 897 878,52 грн. в т.ч. ПДВ 149 646,42 грн, що еквівалентно 19 764,00 Євро з ПДВ за курсом 45,43 грн/євро на 07.10.2024, протягом 5 банківських/робочих днів з дати підписання сторонами цього додатку та за умови отримання покупцем рахунку-фактури постачальника.

Постачальник зобов`язаний поставити покупцю товар, що передбачений цим додатком, протягом 28 календарних днів з дати оплати покупцем попередньої оплати згідно п. 3.1 цього додатку (п. 4 Додатку №1).

24.10.2024 позивач, на підставі рахунку-фактури №СФ-0112 від 15.10.2024, здійснив попередню оплату 30% вартості товару в розмірі 897 878,52 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №С8-17810.

Позивач зазначає, що відповідач у погоджений сторонами строк товар не поставив.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з Вимогою-претензією № 25/04-44 від 30.04.2025, яка була надіслана на адресу відповідача та отримана останнім 07.05.2025 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0505298745253). У вказаній вимозі позивач встановив семиденний строк на повернення попередньої оплати в розмірі 897 878,52 грн на підставі ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

З огляду на те, що відповідач не виконав умови Договору в частині своєчасної поставки товару та не повернув попередню оплату, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача попередню оплату в сумі 897878,52 грн, пеню в розмірі 1795757,04 грн, штраф у розмірі 149646,42 грн, 14% річних у розмірі 103623,34 грн та інфляційні втрати в розмірі 67556,74 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт перерахування позивачем на рахунок відповідача попередньої оплати в сумі 897 878,52 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №С8-17810 від 24.10.2024.

Пунктом 4 Додатку №1 до Договору сторони погодили строк поставки товару - 28 днів з дати оплати покупцем попередньої оплати згідно п. 3.1 цього додатку.

Враховуючи, що попередня оплата була перерахована 24.10.2024, товар мав бути поставлений покупцеві у строк до 21.11.2024 включно.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відтак суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем свого зобов`язання з поставки товару є таким, що настав.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, припис частини другої статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 909/524/18.

Таким чином, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з Вимогою-претензією № 25/04-44 від 30.04.2025, якою встановив семиденний строк на повернення попередньої оплати.

Зазначена вимога була отримана відповідачем 07.05.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0505298745253.

Таким чином, відповідач був зобов`язаний повернути попередню оплату в строк до 14.05.2025 включно.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

Матеріали справи також не містять доказів на підтвердження повернення відповідачем суми попередньої оплати.

З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 897 878,52 грн визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.2 Договору у випадку прострочення строку поставки товару, постачальник за вимогою покупця сплачує останньому неустойку в розмірі 0,2% від вартості не переданого в строк товару за кожен календарний день прострочення.

Суд зазначає, що позивачем неправомірно збільшено період нарахування пені шляхом включення 21.11.2024 (останній день строку поставки товару за Договором), а також шляхом нарахування пені понад встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячний строк.

Так, правомірним є нарахування пені за прострочення виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару в період з 22.11.2024 по 22.05.2024.

Здійснивши власний розрахунок суд встановив, що правомірним є нарахування відповідачу пені в розмірі 1 089 425,94 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 6.3 Договору у випадку прострочення строку поставки товару понад 5 календарних днів покупець має право в односторонньому порядку розірвати цей договір, шляхом надання постачальнику письмового повідомлення про розірвання договору. В цьому випадку постачальник зобов`язується протягом 2-х банківських/робочих днів з дати надання покупцем вимоги повернути покупцю сплачені ним грошові кошти - попередню оплату за непоставлений постачальником товар збільшену на індекс інфляції та на суму процентів (14% річних) за користування сплаченими покупцем в якості попередньої оплати грошовими коштами (що нараховуються з дати перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника до дати повернення постачальником цієї суми покупцю), а також крім неустойки передбаченої п. 6.2 цього договору, за вимогою покупця сплатити останньому штраф в розмірі 5% від вартості не переданого в строк товару.

Зі змісту зазначеного положення Договору вбачається, що обов`язковою умовою для виникнення у покупця права на отримання попередньої оплати за непоставлений постачальником товар збільшеної на індекс інфляції та на суму процентів (14% річних) з дати перерахування такої оплати, а також штрафу в розмірі 5% вартості непоставленого товару є надання постачальнику письмового повідомлення про розірвання договору.

Водночас наявна в матеріалах справи копія Вимоги-претензії № 25/04-44 від 30.04.2025 не містить посилання на п. 6.2 Договору, а також будь-яких згадок про реалізацію покупцем свого права на одностороннє розірвання Договору.

З огляду на викладене, право позивача на стягнення заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми може бути реалізоване виключно в межах базових розмірів, встановлених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, та виключно за період прострочення грошового зобов`язання з повернення попередньої оплати, яке виникло у відповідача на підставі ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України з 07.05.2025 та вважається простроченим з 15.05.2025.

Здійснивши власний розрахунок суд встановив, що правомірним є нарахування відповідачу інфляційних втрат у розмірі 18 024,68 грн та 3% річних у розмірі 9 298,58 грн за період 15.05.2025 - 17.09.2025.

При цьому, оскільки право вимагати сплати штрафу в розмірі 5% від вартості не переданого в строк товару у позивача не виникло, позов задоволенню в цій частині не підлягає.

За приписами частин 1 - 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Пункт 3 частини першої статті 129 Конституції України пов`язує змагальність сторін зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Змагальність сторін - це встановлена законом можливість реалізації та практична реалізація наданих їм процесуальних прав при безумовному виконанні покладених на них процесуальних обов`язків на всіх стадіях судового процесу за участю компетентного суду.

Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача підлягає заборгованість у розмірі 897878,52 грн, пеня в розмірі 1089425,94 грн, інфляційні втрати в розмірі 18024,68 грн та 3% річних у розмірі 9298,58 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 30219,42 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 14997,51 грн залишається за позивачем.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Стем" (Україна, 02072, м. Київ, вул. Чавдар Єлизавети, буд. 2, оф. 149; ідентифікаційний код: 45400034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорагропром" (Україна, 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 58; ідентифікаційний код: 38234087) заборгованість у розмірі 897878 (вісімсот дев`яносто сім тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн 52 коп., пеню в розмірі 1089425 (один мільйон вісімдесят дев`ять тисяч чотириста двадцять п`ять) грн 94 коп., інфляційні втрати в розмірі 18024 (вісімнадцять тисяч двадцять чотири) грн 68 коп., 3% річних у розмірі 9298 (дев`ять тисяч двісті дев`яносто вісім) грн 58 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 30219 (тридцять тисяч двісті дев`ятнадцять) грн 42 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 14997,51 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.01.2026.

Суддя О.В. Нечай