Ухвала суду № 133418292, 16.01.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/6198/25 2/335/686/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2026 року м.Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Воробйова А.В., за участю секретаря судового засідання Колесник Д.С., розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м.Запоріжжя зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Ковтуна Владислава Ігоровича до Запорізької міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання укласти договір оренди земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області Редька М.В. в інтересах держави в особі Запорізької міської ради звернувся до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 01.07.2025 року відкрите провадження та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Цією ж ухвалою відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву та зустрічного позову .

Ухвалу суду від 01.07.2025 відповідач отримав рекомендованим повідомленням про вручення 17.07.2025 року.

03.10.2025 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Ковтун В.І. подано зустрічну позовну заяву до Запорізької міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання укласти договір оренди земельної ділянки та клопотання про поновлення строку.

В обґрунтування клопотання представник позивача зазначив, що строк на подання зустрічного позову пропущений з поважних причин, зважаючи на велику завантаженість адвоката, участь у судових засіданнях та слідчих діях. Окрім того, адвокат перебував у щорічній відпустці поза межами міста. Окрім того, через введення в Україні воєнного стану, комунікація з клієнтом є ускладненою, що в свою чергу створює перепони у формуванні правової позиції з ним. Також зважаючи на агресію РФ проти України, кількість повітряних тривог, збою у роботі організацій потребує певного часу, у зв`язку з наведеним вважає причину пропуску строку для подання зустрічної позовної заяви поважною.

В підготовчому засіданні представник відповідача клопотання про поновлення строку на подання зустрічного позову підтримав та просив його задовольнити та прийняти зустрічну позовну заяву.

В підготовчому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення клопотання про поновлення строку на подання зустрічного позову, вважає що строку пропущений безпідставно.

Суд вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи прийшов до наступного висновку.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 49 ЦПК України передбачено, що відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 01.07.2025 року відкрите провадження та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Цією ж ухвалою відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву та зустрічного позову.

Ухвалу Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя про відкриття провадження у справі від 01.07.2025 року відповідач отримав 17.07.2025 року, проте зустрічну позовну заяву подано 03.10.2025 року.

Відповідно до вимог ст. 120 ЦПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно із вимогами ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Правова природа строку звернення до суду дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права. Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим ; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Зміст принципу правової визначеності розкрито у низці рішень Конституційного Суду України. Наприклад, у Рішенні від 29 червня 2010 року №17-рп/2010 Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як на елемент верховенства права, зазначивши, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дозволять особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій, є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 194 ЦПК України, зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Внаслідок того, що судом поважних причин пропуску строку на подання зустрічного позову при дослідженні його змісту не встановлено, оскільки викладені у ньому обставини свідчать про вчинення позивачем дій на захист свого інтересу вже по спливу строку на подання зустрічного позову, а також про тривале і необґрунтоване неподання такого позову до суду, тому у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання зустрічного позову, слід відмовити.

З тих підстав, що представником відповідача не дотримано вимог ч. 1 ст. 193 ЦПК України, щодо строку подання зустрічного позову, він підлягає, відповідно до норми ч. 3 ст. 194 ЦПК України, поверненню заявнику.

Відмова у поновленні процесуального строку, встановленого на звернення до суду із зустрічною позовною заявою та повернення зустрічної позовної заяви, не позбавляє права відповідача звернутися до суду з даним позовом в загальному порядку.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-19, 120-127, 193, 194, 258, 260-261ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ковтуна В.І. про поновлення строку на подання зустрічного позову - відмовити.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Ковтуна Владислава Ігоровича до Запорізької міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання укласти договір оренди земельної ділянки повернути представнику ОСОБА_1 - адвокату Ковтуну Владиславу Ігоровичу, роз`яснити право на звернення до суду з позовними вимогами з додержанням загальних правил щодо подання позову, передбачених ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів із дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя А.В.Воробйов