Рішення № 133418060, 15.01.2026, Запорізький районний суд Запорізької області

Справа № 317/5300/25

Провадження № 2/317/200/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Мінгазова Р.В.

при секретарі судового засідання Луц А.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «Ум Факторинг» Сластнікова Л.В. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 29.05.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір споживчого кредиту №1534064. На підставі договору відповідач отримав кредитні кошти в сумі 3500,00 грн, шляхом зарахування на банківську картку № НОМЕР_1 строком на 350 днів та зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки в розмірі 1,5% від суми кредиту за кожен день протягом терміну дії договору. Відповідач належним чином зобов`язання за договором не виконав у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 14700,00 грн.

18.12.2024 ТОВ «Селфі Кредит» передало право вимоги за кредитним договором №1534064 від 29.05.2024 ТОВ «Ум Факторинг» на підставі договору факторингу № 18/12/24 від 18.12.2024.

Всупереч умовам договору позики відповідач не виконав свого зобов`язання. Таким чином, має непогашену заборгованість перед ТОВ «УМ Факторинг» у розмірі в сумі 14700,00грн. На даний час право вимоги до відповідача за договором про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 29.05.2024 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг», а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 05.11.2025 прийнято позовну заяву, відкрито провадження та призначено цивільну справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Сторони про місце, день та час розгляду справи повідомлені завчасно і належним чином.

Частиною 4 ст.223 ЦПК України передбачено, що, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Як врегульовано ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Письмових заперечень проти позову, заяв та клопотань до матеріалів справи не надано, про причини своєї неявки відповідач суд не повідомив, заяв по суті справи не подав. Тому у відповідності до ч.4 ст.223 ЦПК України, враховуючи думку представника позивача, дотримання вимог ч.1 ст.280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів, а саме ухвалює згідно з ч.1 ст. 281 ЦПК України розглядати справу в заочному порядку.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків у зв`язку з такими встановленими фактичними обставинами справи та відповідними їм правовідносинами.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 29.05.2025 між ОСОБА_1 і ТОВ «Селфі Кредит» у режимі онлайн укладено договір №1534064 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 3000,00 грн. строком на 350 днів до 13.05.2025 зі сплатою процентів кожні 25 днів за стандартною процентною ставкою 1,5% у день на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом.

Згідно з п. 7.1 договору цей договір укладається за допомогою інформаційно-комунікаційної системи товариства шляхом підписання його тексту електронними підписами почергово споживачем в особистому кабінеті, та товариством.

Відповідно до п. 2.1, 4.1, 4.4 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

Товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача, але з обов`язковим повідомленням про таке відступлення протягом 10 днів з дати такого відступлення в спосіб, визначений ч. 1 ст. 25 Закону України «Про споживче кредитування», що забезпечить доведення до відома споживача такого факту.

Споживач зобов`язаний у встановлений договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штрафи і пені (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором.

Згідно з п. 6.4, 6.4.4 кредитного договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф: у розмірі 450 грн на четвертий день такого невиконання та/або неналежного виконання; у розмірі 33 грн починаючи з п`ятого дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Штрафи нараховуються протягом строку наявності діючої простроченої заборгованості згідно з встановленою шкалою штрафів залежно від кількості днів прострочення.

Цього ж дня ОСОБА_1 ознайомився під підпис з паспортом споживчого кредиту та між ним і ТОВ «Селфі Кредит» було підписано додаток №1 до договору про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» №1534064, в якому вони погодили графік платежів за договором та обчислення загальної вартості кредиту.

29.05.2024 ТОВ «Селфі Кредит» через ТОВ «Пейтек» перерахувало на картку № НОМЕР_1 - 3000,00 грн..

У кредитному договорі, паспорті споживчого кредиту, додатку №1 до договору, інформаційному повідомленні від споживача фінансових послуг позичальником зазначений ОСОБА_1 і вказано, що ці документи підписані ним електронним підписом одноразовим ідентифікатором С002.

18.12.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Ум Факторинг» укладено договір факторингу № 18/12/24, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором споживчого кредитування №1534064 від 29.05.2024 на суму 14700,00 грн., про що свідчить Витяг з акту приймання передачі реєстру боржників.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч.1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсними не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним установленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Відповідач не виконав свого обов`язку, надані йому кредитні кошти в строк, передбачений кредитним договором не повернув. За змістом зазначеного договору відступлення прав вимоги та додатків до нього, позивач набув право вимоги до відповідача щодо сплати відповідної суми заборгованості за кредитним договором. Після відступлення права вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «Ум Факторинг», ні на рахунки попереднього кредитора.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про укладеність вищевказаного кредитного договору між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Селфі Кредит», невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих кредитних коштів в повному обсязі та наявності в нього боргових зобов`язань перед позивачем, яким належними доказами доведено факт отримання права грошової вимоги до відповідача.

У відповідності до приписів Закону України «Про споживче кредитування» при укладенні Кредитного договору ТОВ «Селфі Кредит» була доведена до відома позивальника інформація про умови кредитування, розмір процентної ставки, орієнтовну загальну вартість кредиту, про що зазначено у кредитному договорі та у Паспорті споживчого кредиту.

Умовами договору про надання споживчого кредиту №1534064 визначено стандартну процентну ставку 1,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного п. 1.3 договору, строк 350 дні.

З наданого суду розрахунку заборгованості вбачається, що у період з 30.05.2024 по 19.08.2024 включно нараховано відсотки за процентною ставкою 1,5%.

У позовній заяві представник позивача, обґрунтовуючи правомірність нарахування відсотків за процентною ставкою 1,5%, посилається на Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, п.17 Розділу VI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування».

22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

При цьому, згідно п.17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: з 24.12.2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22.04.2024 - денна ставка не більше 1,5%, з 20.08.2024 - денна ставка не більше 1%.

Між тим, відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положення Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Разом з цим, частиною 4 розділу 11 Прикінцеві та перехідні положення Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом слід привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

Зазначене указує на те, що строк встановлений в п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлювався для договорів укладених до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», якщо строк дії договорів продовжувався після набрання чинності Законом.

Договір №1534064 про надання споживчого кредиту укладений з відповідачем 29.05.2024, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023).

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, яка діяла на момент укладення кредитного договору, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Таким чином з відповідача підлягають стягненню відсотки в розмірі відсоткової ставки 1% в день в межах строку кредитування станом на 13.05.2025 за тілом кредиту 3000, 00 грн., за відсотками 10500,00 грн, всього 13500,00 грн..

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Ум Факторинг» підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 2 цієї ж норми визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов ТОВ «Ум Факторинг» задоволено частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат зі сплати судового збору 2224,65 грн., виходячи з розрахунку: 13500,00 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 2422,40 грн. (сума сплаченого судового збору) / 14700,00 грн. (розмір заявлених позовних вимог).

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76, 81, 141, 223, 247, 265, 273, 280-284, 353, 354 ЦПК України суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» (код ЄДРПОУ 40274286, адреса: 04060, м. Київ, вул. Ризька, буд. 73-Г, офіс 7/1) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» заборгованість за договором №1534064 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 29.05.2024 у розмірі 13 500 (тринадцять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг»судовий збір в сумі 2224(дві тисячі двісті двадцять чотири) грн. 65 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 355 ЦПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Р.В. Мінгазов