Постанова № 133415635, 19.01.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/6605/25

Провадження № 3/206/29/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2026 року м. Дніпро

суддя Самарського районного суду міста Дніпра Гаркуша В.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП № НОМЕР_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 507882 від 09.11.2025, 09.11.2025 року о 11 год. 26 хв., м. Дніпро, вул. Сонячна Набережна, 140 ОСОБА_1 керував авто Hyundai Sonata, номерний знак НОМЕР_2 знаходячись в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився у встановленому законом порядку на місці зі згоди водія за допомогою газоаналізатору Drager ARMF 0274, тест 845. Результат позитивний 0,77 ‰. З результатом огляду ОСОБА_1 згоден, що зафіксованона нагрудний відео реєстратор 470299, чим порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 3).

ІІ. Пояснення осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення:

ОСОБА_1 у судові засідання 08.12.2025, 18.12.2025 та 19.01.2026 року не з`явився, повідомлявся про час та місце розгляду протоколу також засобами поштового зв`язку, шляхом направлення судових повісток поштою. Заяв, клопотань від останнього не надходило.

Від представника ОСОБА_1 адвоката Францени Ю.І. надішло клопотання про закриття провадження у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Свої клопотання представник обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 поліцейські незаконно зупинили, як причину зупинки назвали наявність ознак ДТП, проте візуальний огляд свідчить про повну відсутність механічних пошкоджень автомобіля. Враховуючи незаконність зупинки вважає, що всі докази внаслідок цього є недопустимими.

Також представником ОСОБА_1 вказано на відсудність підстав для огляду, оскільки у Холода були відсутні будь-які клінічні ознаки алкогольного сп`яніння, передбачені Інструкцією, затвердженою Наказом МВС/МОЗ № 1452/735. Поліцейською не зафіксовано та не обґрунтовано належним чином наявність сумнівів щодо стану водія, що робить вимогу пройти огляд безпідставною.

Крім того, вважає, що порушено процедуру (нероз`яснення прав), а саме під час складання адміністративних матеріалів поліцейська не ознайомила ОСОБА_1 з його правами, передбаченими ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що є грубим порушенням права на захист.

Також як зазначає представник ОСОБА_1 , відбулось порушення права на огляд у закладі охорони здоров`я та психологічний тиск. ОСОБА_1 неодноразово висловлював бажання пройти огляд у медичному закладі. Проте, капралом поліції ОСОБА_2 здійснювався моральний тиск на водія з метою змусити його пройти тест на місці за допомогою приладу «Драгер». Фактично водію було відмовлено у його законному праві на медичний огляд у лікаря, що суперечить вимогам ч. 2 та ч. 3 ст. 266 КУпАП

Після проведення тесту на місці ОСОБА_1 висловив незгоду з результатом алкотестера, що чітко зафіксовано на відеозаписі з бодікамери (відмітка 11:39). Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів (Пункт 7 розділу І Інструкції № 1452/735) та ч. 4 ст. 266 КУпАП, у разі незгоди водія з результатами огляду на місці, огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я. Поліцейська всупереч закону не направила та не доставила ОСОБА_1 до лікарні. Згідно з ч. 5 ст. 266 КУпАП, огляд, проведений з порушенням цих вимог, вважається недійсним (а.с. 23-24).

ІІІ. Досліджені в судовому засіданні письмові докази:

суддею досліджено наступні документи:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 507882 від 09.11.2025 року (а.с. 3);

- квитанція Drager, відповідно до якого результат тесту на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 становить 0,77 ‰ проміле (а.с. 5);

- акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням технічних засобів, де зафіксовано у пункті: «результати огляду на стан сп`яніння» - «позитивна (проба) 0,77 ‰», а також згода ОСОБА_1 з результатом (а.с. 4);

- рапорт поліцейського (а.с. 7);

- відео з диску до протоколу, з якого вбачається фіксація складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , з якого вбачається, що поліцейські зупинили транспортний засіб Hyundai Sonata, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , повідомили причину зупинки транспортного засобу, поліцією встановлювались ознаки алкогольного сп`яніння, а саме тремтіння пальців рук, запах алкоголю з порожнини рота. Водій не заперечував, що вживив алкоголь. На пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці вчинення правопорушення висловлював різні за змістом репліки, однак у підсумку надав чітку згоду на проведення огляду, що підтверджується відеозаписом та актом огляду, результат огляду показав 0,77 ‰, з яким ОСОБА_1 погодився. Поліцейський перед складенням проколу оголосив ОСОБА_1 його права, про що останній розписався в протоколі про адміністративне правопорушення (а.с. 6).

ІV. Оцінка суду:

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні по справі «ОТаллоран та Франціє проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

За загальними правилами накладення стягнення за адміністративне правопорушення, встановленими ст. 33 КУпАП стягнення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України (ч. 1 ст. 33 КУпАП). При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі (ч. 2 ст. 33 КУпАП).

Відповідно до п. 2.9 а Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З дослідженого протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №507882 від 09.11.2025 року вбачається, що дії ОСОБА_1 щодо керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, Управлінням патрульної поліції кваліфіковані за ознаками ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП до суду надано протокол серії ЕПР1 № 507882 від 09.11.2025, квитанцію Drager, відповідно до якого результат тесту на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 становить 0,77 ‰ проміле, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням технічних засобів, де зафіксовано у пункті: «результати огляду на стан сп`яніння» «позитивна (проба) 0,77 ‰», а також згода ОСОБА_1 з результатом, рапорт поліцейського.

Крім цього з відео з СD диску до протоколу вбачається, що поліцейські зупинили транспортний засіб Hyundai Sonata, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , повідомили причину зупинки транспортного засобу, поліцією встановлювались ознаки алкогольного сп`яніння, а саме тремтіння пальців рук, запах алкоголю з порожнини рота. Водій не заперечував, що вживив алкоголь. На пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці вчинення правопорушення висловлював різні за змістом репліки, однак у підсумку надав чітку згоду на проведення огляду, що підтверджується відеозаписом та актом огляду, результат огляду показав 0,77 ‰, з яким ОСОБА_1 погодився. Поліцейський перед складенням проколу оголосив ОСОБА_1 його права, про що останній розписався в протоколі про адміністративне правопорушення.

Суд критично ставиться до зауважень представника ОСОБА_1 стосовно того, що його підзахисного поліцейські незаконно зупинили, як причину зупинки назвали наявність ознак ДТП, проте візуальний огляд свідчить про повну відсутність механічних пошкоджень автомобіля. З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право зупиняти транспортний засіб, зокрема, у разі наявності підстав вважати, що водій причетний до вчинення правопорушення, або якщо поведінка водія чи обставини руху викликають обґрунтовані підозри щодо безпеки дорожнього руху. При цьому закон не ставить правомірність зупинки у залежність від подальшого підтвердження або спростування інформації, яка стала підставою для такої зупинки.

Як убачається з відеозапису з нагрудної камери поліцейського, долученого до матеріалів справи, під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не заперечував наявності пошкоджень транспортного засобу, що стало підставою для зупинки автомобіля. Таким чином, твердження сторони захисту про відсутність будь-яких ознак, які могли зумовити зупинку транспортного засобу, спростовуються дослідженими судом доказами.

Разом із тим, суд зазначає, що законність або незаконність підстави зупинки транспортного засобу не охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП та не входить до предмета доказування у цій справі. Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, полягає у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а не у правовій оцінці дій поліцейського щодо зупинки транспортного засобу.

Суд також критично оцінює доводи захисту щодо відсутності підстав для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. Як убачається з відеозапису з нагрудної камери поліцейського та з рапорту, у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота та тремтіння пальців рук, що прямо передбачено п. 3 розділу І Інструкції, затвердженої наказом МВС та МОЗ № 1452/735, як підстави для проведення огляду. Окрім цього, сам водій не заперечував факту вживання алкоголю, що також зафіксовано на відео.

За таких обставин вимога поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння була законною та обґрунтованою.

Посилання представника на порушення ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України суд вважає необґрунтованими, оскільки з дослідженого відеозапису та протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що перед складанням протоколу ОСОБА_1 були роз`яснені його процесуальні права, про що він власноручно розписався у відповідній графі протоколу. Доказів, які б спростовували ці обставини, суду не надано.

Щодо доводів про порушення права на огляд у закладі охорони здоров`я, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2, 3, 4 ст. 266 КУпАП, а також п. 6, 7 розділу І Інструкції № 1452/735, огляд водія на стан алкогольного сп`яніння може проводитись на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів за згодою водія, а у разі його незгоди з результатами огляду у закладі охорони здоров`я. З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 надав згоду на проведення огляду на місці, огляд був проведений у встановленому законом порядку, результат тесту склав 0,77 ‰, з яким водій погодився, що підтверджується як актом огляду, так і його поведінкою та висловлюваннями на відео. За таких обставин у поліцейського не виник обов`язок щодо доставлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я, а твердження про недійсність огляду відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП є безпідставними.

Оцінивши сукупність наданих доказів, суд дійшов висновку, що вони є належними, допустимими, достовірними та достатніми для висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а доводи сторони захисту спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Судом не встановлено обставин, що пом`якшують чи обтяжують правопорушення.

Враховуючи характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, суд дійшов висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 , який вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Крім того ст. 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 40-1, 126, 130, 251, 252, 283-285, суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП № НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, у дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Рахунок для оплати штрафу: (Отримувач коштів ГУК у Дніпропетровській області, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), р/р UA758999980313020149000004001, код класифікації доходів бюджету Адмін. Штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП № НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 у дохід держави грошові кошти в розмірі 665 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок судового збору.

Рахунок для оплати судового збору: отримувач коштів ГУК у Дн-кій обл/Сам.р./22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA408999980313181206000004634, Код класифікації доходів бюджету 22030101.

Роз`яснити правопорушнику, що згідно зі ст. 307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч. 1 ст. 308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державно виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 місяці.

Суддя В.В. Гаркуша