Ухвала суду № 133414344, 20.01.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/31310/25

Провадження №: 2-а/752/131/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про повернення заяви

20.01.2026 суддя Голосіївського районного суду міста Києва Кирильчук І. А., перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 про оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення за ч. 4 ст. 126 КУпАП серії ЕНА № 6140333 від 13.11.2025 та за ч. 5 ст. 126 КУпАП серії ЕПР № 513516 від 15.11.2025,

в с т а н о в и в:

28 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з документом, іменуємими заявником як «апеляційна скарга» або як «скарга на постанову по справі про адміністративне правопорушення» та просить суд про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення за ч. 4 ст. 126 КУпАП серії ЕНА № 6140333 від 13.11.2025 та за ч. 5 ст. 126 КУпАП серії ЕПР № 513516 від 15.11.2025.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 23 грудня 2025 року заяву ОСОБА_1 про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення за ч. 4 ст. 126 КУпАП серії ЕНА № 6140333 від 13.11.2025 та за ч. 5 ст. 126 КУпАП серії ЕПР № 513516 від 15.11.2025 року залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - п`ять днів з дня отримання копії даної ухвали.

Ухвалу суду від 23 грудня 2025 року ОСОБА_1 отримав 24 грудня 2025 року в електронному кабінеті, що підтверджується довідкою суду про доставку електронного документу.

Крім того, ухвала про залишення заяви ОСОБА_1 без руху від 23 грудня 2025 року була своєчасно внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень, а тому позивач у вільному доступі мав можливість ознайомитись з її змістом.

Таким чином, суд вважає, що заявник був повідомлений належним чином про залишення його заяви без руху.

Станом на 20 січня 2026 року, з урахуванням достатнього строку, встановленого судом для надходження до суду поштової кореспонденції, у разі направлення заявником на виконання вимог ухвали про залишення заяви без руху документів засобами поштового зв`язку - недоліки заявник не усунув, ухвалу суду не виконав, клопотань про продовження процесуального строку не заявляв.

Дані недоліки з наведених вище підстав є суттєвими і такими, що перешкоджають відкриттю провадження у справі до їх усунення.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від

03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Із цього приводу прецедентними є рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивач не усунув вказані в ухвалі недоліки.

Вказані обставини є підставою для повернення позовної заяви позивачу, в порядку визначеному частиною четвертою статті 169 КАС України.

При цьому враховано позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 січня

2021 року № 9901/258/ (11-331заі20) про те, що повернення позовної заяви через те, що позивач не виконав вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та не усунув недоліків такої заяви, обмежує гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на доступ позивача до суду, але не порушує цього права і не нівелює його суті. Зазначене повернення позовної заяви забезпечує юридичну визначеність у правовідносинах суду з позивачем, який не виконав вимог чинної ухвали.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 294 КАС України, суддя

п о с т а н о в и в:

матеріали заяви ОСОБА_1 про оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення за ч. 4 ст. 126 КУпАП серії ЕНА № 6140333 від 13.11.2025 та за ч. 5 ст. 126 КУпАП серії ЕПР № 513516 від 15.11.2025 - вважати такою, що не подана, та повернути суб`єкту звернення.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала виготовлена 20 січня 2026 року.

Суддя І. А. Кирильчук