Вирок № 133413479, 19.01.2026, Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/9/26

Номер провадження 1-кп/556/88/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2026

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора, цивільного позивача ОСОБА_3 ,

обвинуваченого, цивільного відповідача ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в селищі Володимирець, у режимі відеоконференції, кримінальне провадження №12025183230000200 від 30.09.2025 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, пенсіонера, освіта вища, одруженого, невійськовозобов`язаного, не судимого,-

за ч.1 ст.246 КК України-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що 25.09.2025, близько 09 год. 00 хв. прибув до лісового масиву поблизу с. Озеро, Вараського району, Рівненської області, з географічними координатами 51.5035343, 26.2728780, в межах Каноницької територіальної громади де діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки у вигляді істотної шкоди довкіллю, незаконно, тобто без передбаченого законом дозволу, в порушення вимог ст. 67, 69, 70 Лісового кодексу України, ст. 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», за допомогою заздалегідь підготовленого та взятого з собою інструменту (знаряддя правопорушення) ланцюгової бензопили невстановленої марки, шляхом спилювання до повного відокремлення від кореня, здійснив незаконну порубку семи сироростучих дерев породи сосна діаметром пнів 25 см., 39 см., 34 см., 39 см., 29 см., 30 см., 29 см., чим заподіяв державі істотної шкоди на загальну суму 70 218 (сімдесят тисяч двісті вісімнадцять) гривень 66 (шістдесят шість) копійок.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у незаконній порубці дерев у лісах, що заподіяли істотну шкоду, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 246 КК України.

05 січня 2026 року між прокурором Володимирецького відділу Вараської окружної прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з умовами вказаної угоди, обвинувачений повністю визнав свою вину у зазначеному діянні і зобов`язався: беззастережно визнавати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні; у подальшому подібного не вчиняти та щиро розкаюється у скоєному.

Сторони угоди за взаємною згодою визначили вид та міру покарання, яке повинен понести обвинувачений у разі затвердження такої угоди, а саме: за ч.1 ст.246 КК України у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 17000 гривень.

На призначення зазначеного покарання обвинувачений погодився.

Відповідно до угоди, обвинуваченому відомо та зрозуміло, що згідно із вимогами ст. 473 КПК України наслідком укладення та затвердження даної угоди про визнання винуватості для прокурора і підозрюваного є обмеження їх права на оскарження вироку. Йому також роз`яснено та є зрозумілими, визначені п. 1 ч. 4 ст. 394 КПК України, підстави для апеляційного оскарження обвинувального вироку, яким затверджена угода про визнання винуватості, а також підстави для касаційного оскарження відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 424 КПК України.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно п.1 ч.3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 468, ст. 469 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні угоди про визнання винуватості, дотримані вимоги КК України та КПК України, просить угоду затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_4 узгоджене в угоді покарання, цивільний позов задовольнити.

Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні також просили зазначену угоду затвердити та призначити узгоджене ними покарання, при цьому ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України в обсязі підозри, з узгодженою мірою покарання згоден, угода є добровільною. ОСОБА_4 цілком розуміє свої права та наслідки укладення угоди, що передбачені ч. 4 ст. 474 Кримінального процесуального кодексу України, які йому були роз`яснені прокурором та судом. Викладені в обвинувальному акті та угоді обставини повністю відповідають фактичним обставинам вчинення злочину. Цивільний позов визнає.

Кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до нетяжкого злочину. Покарання, узгоджене сторонами угоди, відповідає санкції, яка передбачена ч.1 ст. 246 КК України.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ст.66 КК України є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно ст.67 КК України судом не встановлено.

Судом встановлено, що укладення угоди сторонами кримінального провадження є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При цьому, судом з`ясовано, що ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, цілком розуміє свої права, визначені абзацами 1 і 3 п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди відповідають вимогам КПК України, КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дійшов до висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, та призначити ОСОБА_4 покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень

За таких обставин суд вважає доведеним в судовому засіданні, що ОСОБА_4 дійсно вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 246 КК України, за яким належить призначити обвинуваченому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання.

Що стосується цивільного позову поданого прокурором Володимирецького відділу Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Каноницької сільської ради до ОСОБА_4 про відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням, суд вважає його обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до вимог ст. 105 Лісового кодексу України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні дерев та чагарників.

А як зазначено в ст. 107 вказаного Кодексу, відповідач зобов`язаний відшкодувати шкоду, заподіяну ним лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законом України.

Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення. (ч.4 ст.1193 ЦК України) В даному випадку шкоду завдано вчиненням злочину.

Також відповідно до ч. 4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов`язані відшкодувати шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів (ч. 5 ст. 68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища ).

Частиною 1 статті 69 вказаного Закону передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Статтею ст. 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

ОСОБА_4 вчинив незаконну порубку на території Каноницької сільської ради.

Відповідно до вимог п.7 ч.3 ст.29, п.4 ч.1 ст.691 Бюджетного кодексу України, грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, сплачуються у визначеному вказаними нормами співвідношенні на рахунки спеціальних фондів Державного, обласних та до бюджетів місцевого самоврядування в розмірах 30, 20 та 50 відсотків відповідно.

Зазначена норма означає, що завдані природним ресурсам збитки сплачуються на єдиний розподільчий казначейський рахунок відповідної місцевої ради в користь зведеного бюджету, із якого місцевим органом Державної казначейської служби в подальшому розподіляються конкретні суми коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів у вищевказаному співвідношенні.

Відповідно до ст. 140 Конституції України, ст. ст. 5, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування», сільська рада є органом місцевого самоврядування, яка представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування, а також окремі повноваження органів виконавчої влади.

Шкода, заподіяна порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, підлягає відшкодуванню до відповідних бюджетів органів місцевого самоврядування за місцем заподіяння такої шкоди.

Відповідно до ст.7 Лісового Кодексу України, ліси, які знаходяться на території України, є об`єктами права власності народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Прокурором надано достатні і належні докази розміру збитків, заподіяних лісовому господарству, зокрема Каноницькій сільській раді незаконними діями ОСОБА_4 на суму 70218,68грн., і ця сума підлягає до стягнення з відповідача.

Повноваження прокурора щодо участі у розгляді судом цивільних справ визначаються Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру», а також нормами Цивільного процесуального Кодексу України. Так, у відповідності до ст.131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

З урахуванням викладеного, органи прокуратури України вправі здійснювати представництво у цивільних справах виключно у випадках та формах, встановлених законами, якими в даному випадку є Цивільний процесуальний Кодекс України та Закон України Про прокуратуру .

У відповідності до ст.23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування, державної, економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Саме до таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 17.10.2019 у справі № 569/4123/16-а та від 05.11.2019 по справі № 804/4585/18.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах», означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованих на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до ст.ст. 6, 7, 13, 143 Конституції України може бути орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

В даному випадку орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Каноницька сільська рада, оскільки завдані природним ресурсам збитки сплачуються на єдиний розподільчий казначейський рахунок відповідної місцевої ради в користь зведеного бюджету, із якого місцевим органом Державної казначейської служби в подальшому розподіляються конкретні суми коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів у вищевказаному співвідношенні.

Неповернення вищевказаних збитків порушує інтереси держави, оскільки внаслідок їх відсутності може відбутись недофінансування бюджетних програм щодо відновлення лісів, що в свою чергу створюс загрозу стабільності політики держави у сфері охорони навколишнього природного середовища, а тому вбачаються правові підстави для звернення прокурора з позовом до суду у межах своєї компетенції, передбаченої ст. 131-1 Конституції України.

Так, Верховним Судом у постанові від 20.05.2019 по справі 826/15338/18 визнано достатнім обгрунтувания прокурора на право на звернення до суду з метою захисту інтересів держави в особі органу влади з тієї підстави, що позивач упродовж тривалого часу не вжив достатніх заходів інтересу держави.

У постанові Верховного Суду від 16.04.2019 по справі № 910/3486/18, колегія суддів дійшла висновку, що нездійсненням позивачем упродовж тривалого часу захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, незверненням до суду із відповідним позовом протягом тривалого часу після звернень до відповідача, обгрунтовується наявність підстав для звернення прокурора до суду з цим позовом в інтересах держави в особі міської ради.

При цьому, у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист державних інтересів.

Каноницькою сільською радою не вжито належних заходів щодо захисту інтересів держави, в тому числі представницького характеру, з приводу відшкодування збитків внаслідок вчинення кримінального правопорушення відповідачем.

Вказані вище обставини свідчать про порушення інтересів держави та нездійснення їх захисту уповноваженим органом, що є підставою для звернення прокурора в суд для захисту інтересів держави.

Таким чином, Вараська окружна прокуратура звернулася із позовом в інтересах держави в особі Каноницької сільської ради про відшкодування витрат, завданих кримінальним правопорушенням.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про прокуратуру», право подання цивільного позову у кримінальному провадженні надається прокурору, який бере в ньому участь. Таким чином, вказаний позов пред`явлено прокурором, який бере участь у вказаному кримінальному провадженні, в інтересах держави в особі Каноницької сільської ради.

Зі ст.56 ЦПК України вбачається, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Аналіз положень чинного законодавства, зокрема ст.ст.29, 69-1 Бюджетного Кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування» засвідчує, що в частині відшкодування шкоди, завданої довкіллю, орган місцевого самоврядування, в даному випадку Каноницька сільська рада - є органом, що представляє інтереси держави.

Оскільки уповноважений орган не вжив заходів для відшкодування шкоди, в т.ч. шляхом звернення до суду з позовом, а тому в такому разі інтереси держави потребують захисту.

З огляду на це, суд приходить до висновку, що у даному випадку, прокуратура виконує саме субсидіарну роль у захисті інтересів держави, замінюючи орган, який неналежно здійснює такий захист, та користуючись його процесуальними правами, як це вбачається зі ст.57 ЦПК України.

А тому враховуючи вище викладене, суд рахує за правильне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави в особі Каноницької сільської ради Рівненської області завдану шкоду в розмірі 70 218 (сімдесят тисяч двісті вісімнадцять) гривень 68 копійок.

Окрім того, за приписами ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

А тому, у відповідності до ст. 174 КПК України, слід скасувати арешт з майна, накладений ухвалою слідчого судді Володимирецького районного суду Рівненської області від 04 листопада 2025 року, а саме з: лісоматеріалів круглих породи сосна, загальною кубомасою 8,1 метрів кубічних; транспортного засобу, марки «ЗИЛ» 131, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Щодо речових доказів, то судом встановлено наступне.

Згідно з ч.9 ст.100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Відповідно до положень ч.1 ст.96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад тритисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п.1 ч.2 ст.96-1 КК України, спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду.

Спеціальна конфіскація, відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 96-2 КК України, застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне до речових доказів: лісоматеріали круглі породи сосна, загальною кубомасою 8,1 метрів кубічних, на підставі ст.ст.96-1, 96-2 КК України, застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати їх у власність держави.

Питання інших речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Відносно ОСОБА_4 не застосовувався запобіжний захід.

Стягнути з обвинуваченого витрати на залучення експертів, в розмірі 14708,10 грн., згідно ст.124 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись статтями 174, 373, 374, 474-475 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 05 січня 2026 року, укладену між прокурором Володимирецького відділу Вараської окружної прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12025181230000200 від 30.09.2025 за участі захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 .

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в особі Каноницької сільської ради Рівненської області (ГУК у Рівн.обл/Канон. сіл.тг, UA 268999980333119331000017483, код отримувача (ЄДРПОУ) 38012494, код класифікації доходів бюджету 24062100) завдану шкоду в розмірі 70 218 (сімдесят тисяч двісті вісімнадцять) гривень 68 копійок.

Скасувати арешт з майна, накладений ухвалою слідчого судді Володимирецького районного суду Рівненської області від 04 листопада 2025 року, а саме з: лісоматеріалів круглих породи сосна, загальною кубомасою 8,1 метрів кубічних; транспортного засобу, марки «ЗИЛ» 131, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Речові докази:

- транспортний засіб, марки «ЗИЛ» 131 державний номерний знак НОМЕР_1 повернути власнику ОСОБА_7 ;

- лісоматеріали круглі породи сосна, загальною кубомасою 8,1 метрів кубічних, на підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України в порядку спеціальної конфіскації - конфіскувати в дохід держави.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 не застосовувався, підстави для його застосування - відсутні.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави витрати на проведення судової експертизи в розмірі 14708 (чотирнадцять тисяч сімсот вісім) гривні 10 копійок.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зі статтею 476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за статтею 389-1 КК України.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Рівненського апеляційного суду через Володимирецький районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Прокурору, обвинуваченому, захиснику обвинуваченого, копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Суддя: ОСОБА_1