Вирок № 133413307, 20.01.2026, Оржицький районний суд Полтавської області

543/883/24

1-кп/543/13/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.01.26 селище Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Оржиця Полтавської області кримінальне провадження № 12024170590000255 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Онішки Оржицького району Полтавської області, що зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працює, раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

в с т а н о в и в :

22.06.2024 приблизно о 01:00 год. (більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_4 йдучи разом з ОСОБА_6 по тротуару поблизу будинку № 33, по вулиці Центральній, у селищі Оржиця Лубенського району Полтавської області, зробив зауваження в бік потерпілого ОСОБА_7 , який справляв в цей час природну потребу на прилеглій до тротуару території. Після цього потерпілий ОСОБА_7 наблизився до ОСОБА_4 та штовхнув останнього у плечі, від чого останній упав. Після того як ОСОБА_4 підвівся ОСОБА_7 завдав йому удару рукою в обличчя, від якого ОСОБА_4 відійшов назад. Після цього ОСОБА_7 наблизився до ОСОБА_4 знову і в цей час ОСОБА_4 , діючи в стані необхідної оборони, але з перевищенням меж необхідної оборони, наповненою скляною пляшкою горілки «Nemiroff», об`ємом 0,5 літра, яку він тримав у правій руці, умисно наніс ОСОБА_8 один удар в область лівої ділянки лобу, внаслідок чого, згідного висновку експерта № 241 від 16.08.2024, спричинив тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку середнього ступеню важкості з забитою раною в ділянці лобу зліва, багатоуламковий імпресійний перелом лобної кісти, більше зліва, багатоуламкові переломи передніх та задніх стінок лобних пазух зі зміщенням, уламкові переломи верхньої, нижньої та медіальної стінок лівої орбіти зі зміщенням, перелом нижньої та медіальної стінок правої орбіти, уламковий перелом комірок решітчастої кістки, перелом кісток носу зі зміщенням, параорбітальні гематоми зліва та справа, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент їх спричинення.

Таким чином, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 124 КК України, тобто умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 , вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, не визнав, просив суд його виправдати. Обвинувачений не заперечував, що наніс потерпілому удар по голові пляшкою горілки, не заперечував, що цей удар спричинив потерпілому тілесні ушкодження, зазначені у обвинуваченні. При цьому обвинувачений вказав, що оборонявся від неправомірних дій потерпілого, який його штовхнув, завдав удару в обличчя і мав намір завдати ще одного удару. Обвинувачений вказав, що в ніч, про яку зазначено в обвинуваченні, він з ОСОБА_9 відпочивали в кафе «Каштан», яке знаходиться в селищі Оржиця Лубенського району Полтавської області. В кафе вони вживали, крім іншого, алкогольні напої. В якийсь час вони вирішили провести додому дівчат, які відпочивали з ними, і потім продовжити відпочивати самостійно. Вони пішли з кафе у напрямку центру селища Оржиця. В них була півлітрова пляшка горілки квадратної форми, яку ніс ОСОБА_4 ОСОБА_9 з ОСОБА_10 йшли першими, а ОСОБА_4 з ОСОБА_6 приблизно на відстані 15-20 метрів за ними. Поблизу двоповерхового будинку, який розміщений по дорозі від кафе «Катан» до магазину «Маркетопт», двоє чоловіків на прилеглій до тротуару території справляли природну потребу. ОСОБА_4 , який в цей час йшов з ОСОБА_6 зробив зауваження цим чоловікам. Після цього один з тих чоловіків, ОСОБА_11 , призупинив ОСОБА_4 , між ними почалася розмова, після якої ОСОБА_11 та ОСОБА_4 потисли один одному руки і розійшлись. Інший чоловік, ОСОБА_7 , після того як справив природну потребу, підійшов до ОСОБА_4 і штовхнув його у плечі. Від поштовху, за словами ОСОБА_4 , він упав на спину, більше на правий бік. Після того як ОСОБА_4 підвівся, ОСОБА_7 , за словами ОСОБА_4 , наніс йому удар рукою в обличчя, від якого він відступив назад. ОСОБА_7 , за словами обвинуваченого, наблизився до нього з наміром завдати ще одного удару. В цей момент ОСОБА_4 , як він вказав, відмахуючись, наніс удар скляною півлітровою пляшкою горілки, яка була в його правій руці, по обличчю ОСОБА_12 . Після цього підійшла ОСОБА_13 , побачила травму, яку отримав ОСОБА_7 , і запитала про те, хто це зробив. ОСОБА_4 назвав себе. Потім на місце інциденту почали підходити інші люди. ОСОБА_4 покинув це місце і разом з ОСОБА_9 пішли до будівлі церкви. Звідти ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_6 , яка принесла йому його барсетку, і вони розійшлись.

Захисник вказав, що, на його думку, ОСОБА_4 необхідно виправдати у цьому кримінальному провадженні, оскільки він захищався від неправомірних дій потерпілого і відмахуючись при цьому ненавмисно вдарив потерпілого скляною пляшкою по голові. Захисник зазначив, що версія обвинувачення про вчинення ОСОБА_4 злочину за ч. 1 ст. 121 КК України не знайшла свого підтвердження в ході розгляду кримінального провадження. Захисник вважає, що якщо в діях ОСОБА_4 і є склад кримінального правопорушення, то його дії повинні бути кваліфіковані або за ст. 123 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне в стані сильного душевного хвилювання, викликане протиправною попередньою поведінкою потерпілого ОСОБА_7 , який, як вказує захисник штовхнув обвинуваченого, а потім почав завдавати йому удари, або за ст. 124 КК України, як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони, оскільки, за твердженням захисника, ОСОБА_4 в момент нанесення ОСОБА_7 удару пляшкою по голові діяв в стані необхідної оборони, але, очевидно, перевищив межі такої необхідної оборони.

Вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 124 КК України, підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , показаннями самого ОСОБА_4 , а також письмовими доказами:

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (т. 2 а.с. 66);

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 22.06.2024 (т. 2 а.с. 71-73);

- протоколом огляду місця події від 22.06.2024 (т. 2 а.с. 75-80);

- заявою ОСОБА_9 (т. 2 а.с. 81);

- протоколом огляду речі від 22.06.2024 (т. 2 а.с. 82-84);

- постановою про визнання речовими доказами від 23.06.2024 (т. 2 а.с. 85);

- постановою про відібрання біологічних зразків для проведення експертизи від 22.06.2024 (т. 2 а.с. 86);

- протоколом відібрання біологічних зразків для проведення експертизи від 23.06.2024 (т. 2 а.с. 87);

- протоколом відібрання біологічних зразків для проведення експертизи від 23.06.2024 (т. 2 а.с. 88);

- протоколом отримання зразків для експертизи від 23.06.2024(т. 2 а.с. 89-90);

- постановою про визнання речовими доказами від 23.06.2024 (т. 2 а.с. 91);

- довідкою Виконавчого комітету Оржицької селищної ради від 23.06.2024 (т. 2 а.с. 92);

- характеристикою на ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 93);

- протоколом обшуку від 23.06.2024 (т. 2 а.с. 98-104);

- протоколом обшуку від 23.06.2024 (т. 2 а.с. 109-112);

- постановою про визнання речовими доказами від 23.06.2024 (т. 2 а.с. 113);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_14 (т. 2 а.с. 116-119);

- протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_11 від 24.06.2024 (т. 2 а.с. 119-123);

- протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_14 від 24.06.2024 (т. 2 а.с. 124-130);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_13 (т. 2 а.с. 131-133);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участі потерпілого (т. 2 а.с. 134-137);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_15 (т. 2 а.с. 138-140);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_16 (т. 2 а.с. 141-143);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_11 (т. 2 а.с. 144-146);

- інформацією КП «Лубенська лікарня інтенсивного лікування» Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області від 26.06.24 (т. 2 а.с. 148);

- заявою потерпілого ОСОБА_7 від 26.06.2024 (т. 2 а.с. 149);

- висновками мультиспіральної комп`ютерної томографії т. 2 (а.с. 150-152);

- копією паспорта громадянина України ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 157);

- заявою ОСОБА_4 від 27.06.2024 (т. 2 а.с. 160);

- протоколом отримання зразків для експертизи від 27.06.2024 (т. 2 а.с. 161);

- висновком експерта № СЕ-19/117-24/11828-БД від 19.08.2024 (т. 2 а.с. 165-169);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 27.06.2024 (т. 2 а.с. 170-181);

- довідкою КП «Лубенська лікарня інтенсивного лікування» Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (т. 2 а.с. 182);

- відеозаписом з проведенням слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_14 від 24.06.2024 (т. 2 а.с. 185);

- протоколом отримання зразків для експертизи від 04.07.2024 (т. 2 а.с. 207);

- постановою про визнання речовими доказами від 04.07.2024 (т. 2 а.с. 208);

- протоколом отримання зразків для експертизи від 05.07.2024 (т. 2 а.с. 210);

- постановою про визнання речовими доказами від 05.07.2024 (т. 2 а.с. 211);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участі потерпілого (т. 2 а.с. 212-214);

- висновком експерта № 1116 (т. 2 а.с. 217-218);

- висновком експерта № 1117 (т. 2 а.с. 221-223);

- висновком експерта № 1119 (т. 2 а.с. 226-228);

- висновком експерта № 1118 (т. 2 а.с. 231-232);

- висновком експерта № 241 (т. 2 а.с. 234-235);

- додатком до протоколу допиту свідка ОСОБА_13 від 26.06.2024 (т. 2 а.с. 239);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 19.08.2024 (т. 2 а.с. 240-242);

- висновком експерта № 313 (т. 2 а.с. 247-248);

- відеозаписом ходу проведення слідчого експерименту за участі обвинуваченого від 27.06.2024 (т. 3 а.с. 1);

- відеозаписом ходу проведення слідчого експерименту за участі потерпілого від 19.08.2024 (т. 3 а.с. 2).

Ці докази є належними та допустимими.

Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні 21.01.2025 показав, що в ніч з 21 на 22 червня 2024 року він з дружиною та знайомими святкував випускний свого сина в кафе «Каштан». Через деякий час (близько 23 год. 30 хв.) вони пішли додому з кафе у напрямку центру селища Оржиця. Його дружина і сестра йшли дещо попереду, а вони з ОСОБА_11 відстали. Біля двоповерхового будинку, який знаходиться між будівлею церкви та магазином «Маркетопт» потерпілий зійшов з тротуару і почав справляти природну потребу. В цей час по тротуару йшов якийсь чоловік і зробив потерпілому зауваження. За словами потерпілого через деякий час той же чоловік завдав йому удару пляшкою горілки по голові. Після удару потерпілий присів, у нього з обличчя почала йти кров. Після цього на місце, де це трапилося, повернулися його дружина та ОСОБА_13 . Потім вони пішли додому, де стан потерпілого погіршився, і в ранці він був вимушений звернутися за медичною допомогою в лікувальний заклад. Потерпілий вказав, що на час розгляду справи в суді обвинувачений відшкодував йому шкоду в повному обсязі, матеріальних претензій він до обвинуваченого не має.

Свідок ОСОБА_14 показав, що потерпілий ОСОБА_7 є знайомим його батьків. В ніч з 21 на 22 червня 2024 року він був у кафе «Каштан», де святкували шкільний випускний. Близько першої години ночі він зі знайомою дівчиною йшли з кафе в бік центру селища Оржиця. За будівлею церкви він побачив декілька осіб, які спілкувалися «на підвищених тонах». Свідок побачив як один з присутніх замахнувся та вдарив іншого правою рукою в область голови. За словами свідка удар був зі спини. Свідок не бачив чи був якийсь предмет в руці того, хто наносив удар, бо було темно. Потерпілий зняв свою футболку і почав витирати кров, затиснув нею рану. Через деякий час підійшов син потерпілого і почав запитувати: «Хто це зробив?»

Свідок ОСОБА_13 показала, що вона є двоюрідною сестрою потерпілого ОСОБА_7 . В ніч з 21 на 22 червня 2024 року вони з потерпілим і його дружиною святкували в кафе «Каштан» випускний сина потерпілого. Коли вони поверталися з кафе, свідок разом з дружиною потерпілого ОСОБА_15 дещо відірвалися вперед і йшли окремо. Коли вони дійшли майже до магазину «Маркетопт», свідок почула звук удару та почула голоси позаду. Після цього вони повернулися назад до місця, звідки почувся звук удару. Це було біля двоповерхового будинку. Вона побачила, що потерпілий стоїть на колінах, однією рукою тримається за землю, а іншою за голову, з якої йшла кров. Кров капала на асфальт. За словами свідка, там була якась маленька дівчина. Вона запитала у присутніх про те, хто це зробив. Один з присутніх чоловіків сказав, що це зробив він, ОСОБА_17 з ОСОБА_18 . За словами свідка через деякий час всі пішли додому.

Свідок ОСОБА_15 показала, що вона є дружиною потерпілого. 21 червня 2024 року був випускний у її сина. Після цього вони з друзями святкували випускний сина в кафе «Каштан». Після святкування всі пішли додому. Вони з ОСОБА_13 відірвалися вперед і йшли окремо. Через деякий час вони почули позаду «розмови на підвищених тонах». ОСОБА_13 побігла назад до місця, звідки лунали голоси, першою. Це було біля двоповерхового будинку. Коли свідок підійшла до цього місця, побачила, що її чоловік в крові, в цей час він нахилився. Потерпілого посадили на бордюр, витерли кров. На запитання ОСОБА_13 до присутніх про те, хто це зробив, один з присутніх чоловіків сказав, що це зробив він, ОСОБА_17 . Свідок показала, що вона особисто не бачила щоб хтось комусь наносив тілесні ушкодження.

Свідок ОСОБА_6 показала, що після святкування шкільного випускного 21.06.2024, приблизно о першій годині ночі вона з обвинуваченим йшли від кафе «Каштан» у напрямку центру селища «Оржиця». Біля двоповерхового житлового будинку, який розташований по дорозі до магазину «Маркетопт», біля тротуару вони побачили двох чоловіків. Один з них справляв природну потребу. Обвинувачений зробив чоловікові, що справляв природну потребу зауваження. Після цього чоловік, який стояв біля потерпілого підійшов до обвинуваченого і між ними почалася розмова. Після цього цей чоловік і обвинувачений потисли один одному руки. Потім до обвинуваченого підійшов потерпілий і штурнув обвинуваченого так, що той впав. Коли обвинувачений піднявся, потерпілий вдарив його рукою в обличчя, після чого обвинувачений відступився. В цей час потерпілий почав знову зближатися з обвинуваченим, а обвинувачений відмахнувшись скляною пляшкою горілки, об`ємом 0,5 л, попав по обличчю потерпілого. Після цього свідок пішла з місця події.

Свідок ОСОБА_9 показав, що в ніч, про яку йдеться в обвинуваченні, вони з обвинуваченим, який є другом свідка, йшли від кафе «Каштан» в напрямку до кафе, яке вони називають між собою «Куріньки». До того в кафе вони вживали алкоголь. Свідок зі знайомою дівчиною йшли попереду, а обвинувачений з іншою дівчиною дещо позаду. За словами свідка біля двоповерхового будинку, зійшовши з тротуару, двоє чоловіків справляли природну потребу. Через деякий час свідок почув дзвін удару, після чого він повернувся назад. Там він зустрів обвинуваченого, який сказав, що він ударив чоловіка. У обвинуваченого в руках була скляна півлітрова пляшка горілки.

Свідок ОСОБА_11 показав, що ОСОБА_7 є двоюрідним братом його дружини ОСОБА_13 . В ніч з 21 на 22 червня 2024 року вони з дружиною ОСОБА_13 були в кафе «Каштан» на випускному у сина ОСОБА_7 . Між 11 та 12 годинами ночі вони пішли додому в напрямку центра селища Оржиця. В дорозі вони поділилися на кілька груп. Біля двоповерхового будинку потерпілий зійшов з тротуару і почав справляти природну потребу. Один з двох на той момент невідомих свідкові хлопців, які в той час опинилися поруч, зробив зауваження. За словами свідка між хлопцем, що зробив зауваження, і потерпілим відбулася словесна перепалка. Потім, за словами свідка, обвинувачений наніс потерпілому удар кулаком в обличчя, після якого потерпілий присів на обидва коліна і прикрив голову. Обвинувачений відійшов і кудись дівся. Після цього підійшла дружина свідка, потерпілому почали надавати допомогу. Через деякий час вони всі пішли додому.

Свідок ОСОБА_10 показала, що вночі 22 червня 2024 року вона, ОСОБА_9 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 йшли з кафе «Каштан» в напрямку магазину «Маркетопт». Свідок з ОСОБА_9 йшли попереду, а ОСОБА_6 та ОСОБА_4 дещо позаду. Свідок і ОСОБА_6 є друзями. ОСОБА_9 ніс сумку обвинуваченого. Через деякий час ОСОБА_9 кинув сумку і побіг назад до ОСОБА_4 . Свідок підняла сумку і пішла на площу чекати подругу ОСОБА_6 . Через деякий час вона зустрілась з ОСОБА_9 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Сумку обвинуваченого йому було повернуто.

Свідок ОСОБА_16 показав, що у вказану у обвинуваченні ніч він, ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , поверталися з випускного сина потерпілого. Свідок йшов першим, потім йшли ОСОБА_13 з ОСОБА_15 , ще далі потерпілий ОСОБА_7 і ОСОБА_11 . Через деякий час свідок почув, що позаду відбувається якась бійка, і повернувся назад. Він побачив, що біля двоповерхового будинку на тротуарі потерпілий сидів на коліні і викрикував до обвинуваченого: «Чим ти мене вдарив?» В цей час хтось з жінок допоміг потерпілому зняти футболку і нею йому замотали голову. Через 10 чи 15 хвилин потерпілому допомогли встати і всі пішли додому. Вранці ОСОБА_15 було поміщено до лікувального закладу.

Органом досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_4 щодо нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 кваліфіковано за ч. 1 ст. 121 КК України, а саме, умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень, тобто умисних тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.

Суд не погоджується з кваліфікацією дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 121 КК України та вважає, що його дії необхідно перекваліфікувати на ст.. 124 КК України, оскільки він заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_7 діючи з перевищенням меж необхідної оборони, що було встановлено під час судового розгляду.

Оцінюючи зібрані по справі докази на предмет доведеності зазначених сторонами кримінального провадження обставин, суд приймає до уваги приписи ч. 1 ст. 94 КПК України, якою встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

При оцінці доказів суд також враховує положення ч. 3 ст. 62 Конституції України, яка передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч. 3 ст. 337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Доводи обвинувачення про наявність у діях обвинуваченого ознак складу іншого, більш тяжкого злочину - умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, тому не можуть покладатись в основу вироку з огляду на наступне.

Статтею 8 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Стаття 370 КПК України вимагає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Беручи до уваги наведені вище процесуальні норми, суд вважає, що оцінка доказів у даному кримінальному провадженні та відповідні висновки мають ґрунтуватись на стандарті доказування «поза розумним сумнівом».

Загальні критерії доведення поза розумним сумнівом у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини сформульовані ним у п. 54 Рішення від 06.12.2007 року у справі «Козинець проти України» та п. 43 Рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України», та зводяться до того, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. В інших рішеннях (зокрема, рішення у справі «Сергій Савенко проти України» від 24.10.2014 року, рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого королівства») Європейський суд з прав людини зауважує, що таке доведення може випливати із співіснування достатньо сильних, чітких і таких, що підтверджують один одного, умовиводів або аналогічних неспростовних презумпцій факту.

При оцінці доказів суд також застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», визначений п. 65 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Коробов проти України».

Разом з тим суд зауважує, що конкретних правил формулювання таких умовиводів та неспростовних презумпцій факту ані в прецедентній практиці Європейського суду з прав людини, ані в чинному законодавстві України не встановлено, однак критерій доказування поза розумним сумнівом втілений у загальному правилі оцінки доказів, яке сформульоване у статті 94 КПК України.

За нормативним визначенням, умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК України) з об`єктивної сторони характеризується протиправним посяганням на здоров`я іншої людини, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження, та причинним зв`язком між цим діянням та наслідком.

Питання про наявність умислу необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень. Причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передували події, їх стосунки.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 3 статті 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

Кожна особа має право на необхідну оборону від суспільно небезпечного посягання незалежно від можливості уникнути його або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

Суд наголошує на тому, що право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність у заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання. Стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.

Для вирішення питання про кваліфікацію складу кримінального правопорушення, пов`язаного з умисним тяжким тілесним ушкодженням, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.

Особливістю кримінального правопорушення, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров`я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому перевищення меж оборони може бути зумовлене й іншими мотивами, наприклад наміром розправитися з нападником через вчинений ним напад, страхом тощо. Проте існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, що перевищила межі необхідної оборони. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовлена захистом від суспільно небезпечного посягання охоронюваних законом прав та інтересів. У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.

Перевищенням меж необхідної оборони закон визнає умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Відповідальність за перевищення меж необхідної оборони настає лише при заподіянні шкоди двох видів, а саме: тяжкого тілесного ушкодження; умисного вбивства. Відповідальність за таке перевищення меж необхідної оборони передбачена статтями 118 і 124. В інших випадках перевищення меж необхідної оборони не є злочином.

Аналізуючи обставини вчинення злочину ОСОБА_4 , суд дійшов висновку про те, що він зазнав суспільно небезпечного посягання з боку потерпілого ОСОБА_7 , яке створило реальну загрозу заподіяння шкоди його здоров`ю.

Судом встановлено, що 22.06.2024 ОСОБА_7 після зауваження ОСОБА_4 з приводу справляння ОСОБА_7 природної потреби біля тротуару, по якому йшов ОСОБА_4 зі своєю знайомою, підійшов до ОСОБА_4 і штовхнув останнього в плечі, від чого ОСОБА_4 упав на спину, більше на правий бік. Після того як ОСОБА_4 встав, ОСОБА_19 наніс удар рукою по обличчю ОСОБА_4 , і почав наближатися до нього знову. В цей час ОСОБА_4 наніс по голові ОСОБА_19 удар скляною пляшкою з горілкою.

Суд приймає до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_6 , підтверджують вказані вище обставини. Їхні показання є чіткими, детальними, послідовними та стабільними. Про те, що на місці інциденту перебувала якась маленька дівчина, підтвердила і свідок ОСОБА_13 . Вказані показання узгоджуються, зокрема, зі змістом листа директора КНП «Оржицька лікарня» від 28.06.2024, в якому зазначено, що ОСОБА_4 звертався до цього медичного закладу за медичною допомогою 22.06.2024 о 18 год. 25 хв. (т. 3 а.с. 67), змістом Журналу обліку фактів звернення та доставлення до Оржицької ЦРЛ осіб у зв`язку із заподіянням їм тілесних ушкоджень кримінального характеру та інформування про такі випадки органів та підрозділів поліції, в якому міститься запис про звернення ОСОБА_4 , датований 22.06.2024 18 год. 25 хв. (т. 3 а.с. 71-72), висновком експерта № 170 від 28.06.2024, в якому зазначено, що у ОСОБА_4 встановлено тілесні ушкодження у вигляді саден ліктьового суглобу, правого передпліччя, правої лопатки, між лопаткової ділянки справа, правого колінного суглобу, які утворилися в короткий проміжок часу, не менш як від п`ятикратної дії тупого (тупих) предмету (предметів), при ударі об такі, можливо при падінні у вказаний підекспертним строк (22.06.2024 близька 1 години) та при вказаних обставинах і по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень (т. 3 а.с. 68).

Показання ж потерпілого та свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_14 , які, за їхніми словами, перебували поблизу місця інциденту, щодо нанесення ОСОБА_4 тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_7 носять загальний характер без деталізації. При цьому суд приймає до уваги, зокрема, і показання свідка ОСОБА_11 , надані ним в судовому засіданні, що він в цей час був «крєпко випивший». Свідок ОСОБА_14 на запитання про те, чи був якийсь предмет в руці ОСОБА_4 , коли він наносив удар ОСОБА_7 , не зміг відповісти, вказавши, що було темно. Про інших очевидців обставин, що безпосередньо передували завданню удару пляшкою обвинуваченим потерпілому, та очевидців самого удару, учасники справи та свідки суду не повідомили.

Узгоджується з викладеним вище і поведінка обвинуваченого після завдання потерпілому удару пляшкою. Після завдання обвинуваченим потерпілому удару обвинувачений не здійснював жодних агресивних дій щодо потерпілого. Цього факту не заперечував і сам потерпілий. Також обвинувачений назвав себе на запитання осіб, що підійшли пізніше на місце інциденту, не заперечував факт нанесення ним удару потерпілому.

Таким чином, дії ОСОБА_4 становлять склад правопорушення, передбачений ст. 124 КК України - умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони.

Із врахуванням наведених вище мотивів, дотримуючись принципів верховенства права, законності, змагальності сторін, диспозитивності кримінального судочинства, суд тлумачить усі сумніви на користь обвинуваченого, тому відкидає докази обвинувачення у частині наявності умислу на завдання потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.

За таких обставин, суд вважає кваліфікацію вчиненого ОСОБА_4 діяння за ч. 1 ст. 121 КК України неправильною, оскільки вона не враховує усю сукупність фактичних обставин, що мають значення для кваліфікації.

При цьому суд критично оцінює показання обвинуваченого про те, що він наніс потерпілому удар пляшкою відмахуючись від його удару рукою. Характер тілесних ушкоджень, завданих потерпілому, їх локалізація та ступінь тяжкості свідчать, на переконання суду, про те, що це був свідомо нанесений удар, а не рефлекторний (чи мимовільний) рух обвинуваченого у відповідь на спробу потерпілого завдати чергового удару обвинуваченому.

Отже, виходячи із сукупності усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, механізм їх спричинення, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, місце вчинення злочину, суд вважає, що обвинувачений при нанесенні ударів потерпілому мав стан необхідної оборони, при цьому об`єктивно міг і повинен був передбачити ступінь тяжкості таких ушкоджень.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише у частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Суд вважає, що дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати саме за ст. 124 КК України, оскільки тяжкі тілесні ушкодження були ним вчинені при перевищенні меж необхідної оборони.

При цьому вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України, доведена поза розумним сумнівом, та підтверджується доказами, які зазначені вище.

Суд не приймає до уваги пояснень захисника проте, що обвинувачений наніс потерпілому тілесні ушкодження в стані сильного душевного хвилювання, викликане протиправною попередньою поведінкою потерпілого ОСОБА_7 , який, як вказує захисник штовхнув обвинуваченого, а потім почав завдавати йому удари. Суду не надані належні та допустимі докази на підтвердження такого твердження сторони захисту.

При обранні міри та виду покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує те, що кримінальне правопорушення передбачене ст. 124 КК України згідно ст. 12 КК України є нетяжким злочином, обстановку та обставини вчинення кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, відсутність пом`якшуючих покарання обставин, наявність обставини, що обтяжує покарання вчинення правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, стан здоров`я ОСОБА_4 , який є працездатним, за місцем проживання характеризується задовільно, суд також приймає до уваги зміст досудової доповіді щодо обвинуваченого, і приходить до висновку про необхідність призначення покарання, що передбачене санкцією ст. 124 КК України у вигляді 1 року позбавлення волі.

Крім того, суд вважає, що до обвинуваченого слід застосувати положення ст. 75 КК України щодо звільнення від відбування покарання з іспитовим строком. Відповідно до ст. 76 КК України необхідно зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Таке покарання є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні. Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України. Арешт, який накладений на речові докази підлягає скасуванню. Цивільний позов не заявлявся.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 373-376 КПК України, суд

з а с у д и в:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України.

Призначити ОСОБА_4 покарання за ст. 124 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Арешт, який накладений відповідно до ухали слідчого судді Хорольського районного суду Полтавської області від 26.06.2024 - скасувати.

Речові докази:

-футболка чорного кольору, шорти чорного кольору, 1 пара кросівок 43 розміру, чорного кольору з білими смужками, які зберігаються в ВП № 2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області за адресою: вул. Незалежності, 80, м. Хорол, Лубенський район, Полтавська область повернути ОСОБА_4 ;

-футболка чорного кольору з написом «ADIDAS», шорти зеленого кольору з написом «ADIDAS», кросівки чорного кольору 45 розміру без написів на них, які зберігаються в ВП № 2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області за адресою: вул. Незалежності, 80, м. Хорол, Лубенський район, Полтавська область повернути ОСОБА_9 ;

-рослинність та листя з РБК, 2 змиви РБК на марлевих тампонах з поверхні асфальтового покриття на тротуарі та контрольні змиви до них, змив РБК на марлевому тампоні з поверхні бетонної клумби та контрольний змив до нього, фрагмент асфальтового покриття з РБК, упакований в паперовий конверт та відібрані на підставі постанови слідчого про відібрання зразків для проведення експертизи у свідка ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , змиви з поверхонь долонь та кистей правої та лівої рук на 2 окремих марлевих тампона та 2 контрольні змиви до них відповідно, зрізи верхніх частин нігтьових пластин із піднігтьовим вмістом з лівої та правої кистей рук, зразок крові на марлевому тампоні, зразок крові на марлевому тампоні, контрольний зразок марлі, відібраний у ОСОБА_4 зразок крові на марлевому тампоні, контрольний зразок марлі, які зберігаються в ВП № 2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області за адресою: вул. Незалежності, 80, м. Хорол, Лубенський район, Полтавська область знищити.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Оржицький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя