Рішення № 133412333, 19.01.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/22726/25

Провадження № 2/161/2086/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Черняка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач через свого представника звернувся до суду із вказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 04.08.2024 року між TOB «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 27755983-999, відповідно до умов якого останньому було надано кредит в розмірі 157350 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом строком до 30.07.2025 року.

Не виконуючи належним чином зобов`язання за кредитним договором, відповідач порушв норми законодавства та умови кредитного договору.

На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача в свою користь заборгованість в розмірі 219903,79 грн., а також суму понесених судових витрат.

Ухвалою судді від 18.11.2025 року постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

26.12.2025 року на адресу суду надійшов відзив відповідача в якому останній не заперечує факт укладення договору, визнає позов частково в розмірі 91902,80 грн. Просить врахувати сплачені ним кошти в сумі 22016,15 грн. Вказує, що вимоги щодо нарахування та стягнення комісії за обслуговування та надання кредиту є безпідставними та не підлягають до задоволення.

Станом на дату розгляду справи до суду не надходило клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, а тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

За погодженням представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, дійшов наступних висновків.

Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст.ст. 526, 527, 530, 611, 651, 1048, 1050, 1054 ЦК України.

Судом встановлено, що 04.08.2024 року між TOB «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 27755983-999, відповідно до умов якого останньому було надано кредит в розмірі 157350 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,01% строком на 12 місяців до 30.07.2025 року. Договір укладено в електронній формі (а.с.5-9).

Відповідач взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту не виконав, порушивши вимоги кредитного договору.

З розрахунку, наданого позивачем вбачається, що станом на 08.10.2025 року сума заборгованості відповідача становить 219 903,79 грн., з яких: 142786,29 грн. прострочена заборгованість за тілом кредиту, 16 грн. прострочена заборгованість по відсоткам, 77101,50 грн. заборгованість по комісії.

Суд зазначає, що у відповідності до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Непогашення відповідачем заборгованості за кредитним договором свідчить про порушення ним його умов, а також вимог ст. 525 ЦК України, які встановлюють неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов`язань.

Стаття 1050 ЦК України встановлює, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 09.09.2024 року здійснено погашення заборгованості в розмірі 22016,15 грн.

Комісія за надання кредиту передбачена п. 1.2.3 договору та складає 7350 грн.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію, зокрема за надання кредиту.

Відповідач, підписуючи кредитний договір, погодився з цією умовою договору, а тому виходячи із положень чинного законодавства та існуючої судової практики Верховного Суду, суд дійшов висновку про задоволення вимог позову в частині стягнення комісії за надання кредиту.

Щодо стягнення додаткової комісії за обслуговування кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

За ч. ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Відтак, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Зі змісту Кредитного договору, який укладений між сторонами 04.08.2024 року, встановлено, що відповідачу визначено комісію за обслуговування кредиту у розмірі 4,9 % щомісячно.

Разом з тим, позивачем не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

Суд ураховує, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні Кредитного договору, відтак положення цього щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати комісію за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Подібні висновки викладені у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача комісії за Кредитним договором 77101,50 до задоволення не підлягає.

Також суд ураховує, що відповідно до розрахунку заборгованості відповідач на виконання умов Кредитного договору сплатив 22016,15 грн., 7710,15 грн. з яких було зараховано як сплата комісії.

Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22) зроблений висновок, що оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Наведене свідчить, що банк неправомірно зараховував сплачені відповідачем кошти на погашення комісії, а тому такі кошти слід зарахувати на погашення процентів за користування кредитом та тіло кредиту.

Відтак, загальний розмір заборгованості відповідача складає 157367,14 грн. (157350 грн.+17,14 грн. відсотки за користування кредитом (16 грн., згідно розрахунку та 1,14 грн. погашена заборгованість за відсотками згідно виписки).

Враховуючи сплачені відповідачем кошти, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягають до стягнення кошти у сумі 135 350,99 грн. (157367,14 грн.-22016,15 грн.).

На підставі ч. 1 ст.141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 1624,21 грн.(135350,99 грн. х 2638,84 грн./ 219903,79 грн.).

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 280-284, 288, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 533, 626, 629, 631, 651, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 ЦК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором № 27755983-999 від 04.08.2024 року в розмірі 135 350 (сто тридцять п`ять тисяч триста п`ятдесят) грн. 99 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» судовий збір у розмірі 1624 (одна тисяча шістсот двадцять чотири) грн. 21 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Акціонерне товариство «Таскомбанк» (01032, м. Київ, вул. С.Петлюри 30; код ЄДРПОУ 09806443).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення суду складено 19 січня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк