Ухвала суду № 133408364, 13.01.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/5150/25

Пр. №1-кп/333/404/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів Комунарського районного суду м. Запоріжжя у складі: судді-доповідача: ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 , прокурора: ОСОБА_5 , обвинуваченого: ОСОБА_6 (в режимі відеоконференцзв`язку з ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор»), захисника обвинуваченого: ОСОБА_7 (в режимі відеконферензв`язку), розглянувши в судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою в межах кримінального провадження №22025080000000511 від 31.03.2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Андріївка Запорізької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не одруженого, з середньою освітою, тимчасово не працює, який не є особою щодо якої згідно ст. 480 КПК Україні передбачений особливий порядок кримінального провадження, раніше не судимого,

у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч. 1 ст. 263 КК України,

В С Т А Н О В И ЛА:

В межах вищевказаного кримінального провадження, в якому здійснюється судовий розгляд, відносно обвинуваченого ОСОБА_6 діє запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зі строком до 17.01.2026 р., метою якого є запобігання ризиків переховування обвинуваченого від суду та продовження вчинення ним інкримінованих правопорушень.

В судовому засіданні 13.01.2026 р. процесуальний прокурора клопотав про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 ще на 60 днів, посилаючись, на вищевказані ризики, передбачені ст. 177 КПК України, наразі не зникли та не зменшилися, а інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти цим ризикам.

Обвинувачений ОСОБА_6 просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора, вважає, що більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту по АДРЕСА_3 , зможе запобігти заявленим прокурором ризикам.

Захисник обвинуваченого підтримав позицію його підзахисного та просив врахувати, що обвинувачений має інвалідність 3-ї групи, постійний дохід у вигляді пенсії.

Вислухав пояснення процесуального прокурора, думку обвинуваченого та його захисника, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.

ОСОБА_6 у цьому кримінальному провадженні обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, за який законодавством передбачено покарання лише у вигляді позбавлення волі, зокрема довічно. Відповідно до обвинувального акту, в умовах воєнного стану ОСОБА_6 вчинив державну зраду, в поєднанні з незаконним поводженням із вибуховими речовинами.

Відповідно до пункту 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Іlijkov v. Bulgaria), заява № 33977/96, «…Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування або повторного вчинення злочинів. Суд визнає, що з огляду на серйозність обвинувачень, висунутих проти заявника, органи влади мали підстави вважати, що існування такого ризику було встановлено із самого початку. Однак, Суд неодноразово наголошував, що тяжкість обвинувачень сама по собі не може бути виправданням тривалих періодів запобіжного ув`язнення..».

У обвинуваченого ОСОБА_6 відсутні стійкі соціальні зв`язки, які б були стримуючим фактором у запобіганні вищевказаних ризиків, оскільки його постійне місце проживання знаходиться на тимчасово окупованій рф території України, він не одружений, дітей чи інших непрацездатних на утриманні не має, є пенсіонером, що вказує на те, що він може задля ухилення від можливого тяжкого покарання за інкриміновані злочини виїхати з України та через інші країни повернутися на тимчасово окуповану рф територію України, до свого постійного місця проживання, де переховуватися від суду, що перешкодить об`єктивному розгляду кримінального провадження.

З огляду на обставини інкримінованих обвинуваченому злочинів, за версією досудового розслідування, серйозність обвинувачень, особи обвинуваченого, колегія суддів виснує, що продовжує існувати висока вірогідність того, обвинувачений може продовжити інкриміновану йому злочинну діяльність направлену проти безпеки України, що може спричинити тяжкі наслідки для суспільних інтересів.

Наразі діючий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого є ефективним у досягненні його мети.

Відповідно до ч. 6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тільки тримання під вартою.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 176 КПК України, суть пред`явленого обвинувачення, особу обвинуваченого, колегія суддів дійшла висновку про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м`яких запобіжних заходів, зокрема і домашнього арешту, які не зможуть запобігти вагомим існуючим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів виснує про задоволення клопотання прокурора та продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ще на 60 днів задля запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого. При цьому, скориставшись своїм процесуальним правом, з урахуванням підстав та обставин, передбачених статтями 177 та 178 КПК України, особи обвинуваченого, колегія суддів вважає за необхідне не визначати наразі розмірі застави у цьому кримінальному провадженні.

Керуючись ст.ст.176, 177, 182, 183, 315, 372, 376 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання прокурора, - задовольнити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а саме: з 13.01.2026 року по 13.03.2026 року.

Виконання ухвали суду доручити ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор»,ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3