Рішення № 133398348, 19.01.2026, Васильківський міськрайонний суд Київської області

справа № 362/4287/25

провадження № 2/362/759/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.01.26 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі судді Поповича О.В. розглянув у порядку письмового провадження в місті Василькові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Суд встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 00-9654588 від 03 березня 2024 року в розмірі 34 025,50 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не виконує свої зобов`язання за договором, у зв`язку із чим у останнього виникла заборгованість.

Справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач, який належним чином повідомлявся про відкриття провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження за зареєстрованим місцем проживання не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, та клопотань до суду не направляв, тому в силу частини восьмої статті 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про можливість часткового задоволення позову з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 03 березня 2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та відповідачем укладено Договір кредитної лінії №00-9654588.

Відповідно до п. 1.2. Договору сума ліміту кредитної лінії (Сума кредиту) складає: 5 000 грн. Тип Кредиту кредитна лінія. Цільове призначення Кредиту (мета отримання Кредиту): на споживчі потреби.

Відповідно до п. 1.3. Договору строк дії кредитної лінії (Строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути Кредит Кредитодавцю (дата повернення кредиту) 26 лютого 2025 року.

Пунктом 1.5. Договору передбачено, що за надання Кредиту, Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю одноразово комісію у розмірі 10,00% від суми Кредиту, що складає: 500,00 грн.

На виконання умов Кредитного договору 03 березня 2024 року первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» на платіжну картку №5168-74ХХ-ХХХХ-6936, емітовану на ім?я відповідача у АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

21 жовтня 2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та позивачем укладено Договір факторингу № 21102024-МК/ЕЙС, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» зобов`язалося передати (сплатити) первісному кредитору суму фінансування, а первісний кредитор зобов`язався відступити позивачу права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Відповідно до витягу з реєстру боржників за Договором факторингу до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 34 025,50 грн., з яких 5 000, грн. сума заборгованості за основним зобов`язанням, 28 525,50 грн. сума заборгованості за нарахованими процентами, 500,00 грн. сума заборгованості за нарахованими комісіями.

Отже, по справі існує спір щодо виконання договірних зобов`язань сторонами за кредитним договором, у якому відбулась заміна кредитора шляхом відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги до боржника у розмірі невиконаного позичальником зобов`язання з повернення кредиту, сплати процентів та комісії.

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За приписом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасного повернення заборгованості за договором порушує право позивача на своєчасне отримання плати за надані послуги.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наведене, за відсутності доказів на спростовання факту укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів на умовах, що ним передбачені, взятих на себе відповідачем зобов`язань за кредитним договором, які ним не виконувалися належним чином, оскільки доказів повернення фактично отриманих та використаних коштів в добровільному порядку матеріали справи не містять, суд приходить до висновку, що порушене право позивача підлягає захисту в судовому порядку, шляхом стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.

Разом з тим, суд не може в повній мірі погодився з наданим позивачем розрахунком заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, виходячи з наступного.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 03 серпня 2022 року у справі №156/268/21, від 21 вересня 2022 року у справі №381/1647/21, суд непозбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з наданим позивачем. Суд визначає розмір заборгованості виходячи з умов договору та вимог закону.

Так, відповідно до розрахунку позивача, зважаючи на те, що відповідач не виконувала взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредитних коштів утворилась заборгованість у сумі 34 025,50 грн., з яких 5 000, грн. сума заборгованості за основним зобов`язанням, 28 525,50 грн. сума заборгованості за нарахованими процентами, 500,00 грн. сума заборгованості за нарахованими комісіями.

Отже, позивач, серед іншого, просить стягнути з відповідача заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 28 525,50 грн.

При цьому зі змісту укладеного кредитного договору №00-9654588 вбачається, що сторонами узгоджено тип процентної ставки фіксовану. Стандартна процента ставка складає 2,47% від Суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах Строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору (за виключенням строку кредитування, коли Позичальник має право на використання Зниженої процентної ставки). Знижена процентна ставка становить 1,73% від Суми кредиту за кожен день користування кредитом, надається Позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше наступного дня за першою Періодичною датою оплати процентів, визначеною п.1.3.1. цього Договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно протягом 25 днів користування кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування Кредитом (дати видачі кредиту) протягом Строку кредитування, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, яким внесено зміни до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Так, відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

З наведеного слідує, що починаючи з 25 грудня 2023 року (наступний день після набрання Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» чинності), максимальний розмір денної процентної ставки за договором не міг перевищувати 1%.

В той же час, пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %.

З урахуванням змін до Закону України «Про споживче кредитування», які набрали чинності з 24 грудня 2023 року, відсотки з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року (120 днів перехідного періоду) мали нараховуватися в розмірі денної процентної ставки не більше 2,5 %, з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року (наступні 120 днів перехідного періоду) - в розмірі денної процентної ставки не більше 1,5 %, з 20 серпня 2024 року - не більше 1 %.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Спірний кредитний договір укладено 03 березня 2024 року, а тому сторони повинні були діяти у межах, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» при визначенні розміру денної процентної ставки.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З огляду на наведені положення законодавства, суд погоджується з умовами договору щодо розміру щоденної процентної ставки за період з 03 березня 2024 року до 21 квітня 2024 року.

За період з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року (120 днів) позивач має право на стягнення з відповідача процентів за користування кредитом у розмірі 1,5% за кожен день користування грошовими коштами, тоді як починаючи з 20 серпня 2024 року розмір щоденної процентної ставки не може перевищувати 1%.

Таким чином, за підрахунками суду заборгованість відповідача за нарахованими процентами становить 17 400 грн. (5 250 грн. за період з 03 березня 2024 року до 21 квітня 2024 року, 9 000,00 грн. за період з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року, 3 150,00 грн. за період з 20 серпня 2024 року по 21 жовтня 2024 року).

Враховуючи вищевказані обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 22 900,00 грн., з яких 5 000, грн. сума заборгованості за основним зобов`язанням, 17 400,00 грн. сума заборгованості за нарахованими процентами, 500,00 грн. сума заборгованості за нарахованими комісіями.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, на підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути суму сплаченого судового збору 1 630,33 грн., а також витрат на професійну правову допомогу у розмірі 4 711,17 пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 263-265, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

1. Задовольнити частково позовні вимоги.

2. Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість в розмірі 22 900 (двадцять дві тисячі дев`ятсот) гривень 00 копійок.

3. Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати в сумі 6 341 (шість тисяч триста сорок одна) гривня 50 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (02175, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, оф. 2005, ідентифікаційний код 42986956);

відповідач: ОСОБА_1 (: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Дата складення повного судового рішення: 19 січня 2026 року.

Суддя О.В.Попович