Ухвала суду № 133395030, 19.01.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань встановлення судового контролю

Справа № 500/6431/24

19 січня 2026 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2025 скасовано рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.12.2024. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області щодо відмови у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, 1,14, ,197 та у розмірі 1,0796. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796 з 27.04.2024 та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 27.04.2024. Позовні вимоги про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області протиправними та проведення перерахунку (індексації) та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 01.03.2021 по 26.04.2024 (включно) залишено без розгляду.

02.12.2025 до суду надійшла заява представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надати звіт про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2025 у справі № 500/6431/24. За наслідками розгляду звіту відповідача про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою суду від 08.12.2025 прийнято до розгляду в порядку письмового провадження заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надати звіт про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2025 у справі № 500/6431/24.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 дану справу передано для розгляду судді Юзьківу М.І.

Ухвалою суду від 08.01.2026 адміністративну справу № 500/6431/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії прийнято до провадження судді Юзьківа М.І.

13.01.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надало пояснення та зазначило, що з урахуванням постанов Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124,від 01.04.2020 № 251, від 22.02.2021 № 127, від 16.02.2022 № 118, від 24.02.2023 №168 та від 23.02.2024 № 185 визначено, що показник середньої заробітної плати для визначення розміру пенсії, перерахований на відповідні коефіцієнти,становить: з 01.03.2019 - 4404,35 грн (3764,40х1,17); з 01.05.2020 - 4888,83 грн (4404,35х1,11); з 01.03.2021 - 5426,60 грн (4888,83х1,11); з 01.03.2022 - 6186,32 грн (5426,60х1,14); з 01.03.2023 - 7405,03 грн (6186,32х1,197); з 01.03.2024 - 7994,47 грн (7405,03х1,0796). При призначенні пенсії за віком з 22.07.2020 її розмір визначено з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2017- 2019 роки - 7763,17 грн, який є вищим за той, який застосовувався при індексації пенсії з 01.03.2022 - 6186,32 грн (3764,40*1,17*1,11*1,11*1,14). Отож, на виконання згаданих урядових постанов у зв`язку з проведенням індексації, до пенсії встановлено підвищення у розмірі 135 грн з 01 березня 2022 року. Оскільки, розмір показника середньої заробітної плати, який врахований для обчислення розміру пенсії заявника вищий за той, який застосовувався при індексації пенсії з 01.03.2023 - 7405,03 грн, то на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 № 168 було встановлено щомісячну доплату до пенсії в розмірі 100 грн. Водночас зазначив, що з 01.03.2024 перерахунок пенсійної виплати проведено з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185, тобто середньомісячний заробіток визначено шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, на коефіцієнти з 01.03.2024 - на 1,0796 (3764,40*1,17*1,11*1,11*1,14*1,197*1,0796). На виконання Постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2025 заявнику проведено перерахунок пенсії з 27.04.2024 без зміни її розміру. Це пов`язано з тим, що зобов`язання, визначені вище згаданою Постановою, відповідають перерахунку, здійсненому у відповідності до чинного законодавства, зокрема на виконання постанов Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 та від 23.02.2024 №185. Отже, відсутні підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі.

Вирішуючи питання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд враховує наступне.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

У пункті 40 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Горнсбі проти Греції суд наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з положеннями статті 129-1 Конституції України.

Таким чином, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Відповідно до частини першої статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Частиною першої статті 382 КАС України визначено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

З аналізу норми частини першої статті 382 КАС України слідує, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення, є правом, а не обов`язком суду.

З цього приводу Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 звернув увагу на те, що застосування статті 382 КАС України, яка до внесення змін Законом № 4094-IX від 21.11.2024 називалася "Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах", має на меті забезпечення належного виконання судових рішень. Підставами для її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення.

З наведеного слідує, що подання звіту про виконання судового рішення може мати місце на стадії виконання судового рішення за заявою сторони, на користь якої таке рішення ухвалене, за наявності обґрунтованих доводів та підстав вважати, що відповідач ухиляється від виконання рішення у справі.

Подібна позиція висловлена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 800/592/17.

Таким чином, з аналізу правових позицій Верховного Суду випливає, що зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами.

Даючи оцінку виконанню відповідачем постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2025 у даній справі, суд встановив, що на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2025 заявнику проведено перерахунок пенсії з 27.04.2024 без зміни її розміру. Це пов`язано з тим, що зобов`язання, визначені вище згаданою Постановою, відповідають перерахунку, здійсненому у відповідності до чинного законодавства, зокрема на виконання постанов Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 та від 23.02.2024 №185.

Крім того, неналежне, на думку позивача, виконання рішення суду не тягне за собою право на звернення до суду для встановлення судового контролю, оскільки стадія виконання рішення суду завершилась, що свідчить про відсутність підстав для звернення до суду в порядку статті 382 КАС України. Вказане свідчить про неналежний спосіб захисту та відсутність підстав для звернення до суду в порядку статті 382 КАС України, що унеможливлює подання звіту за вже виконане рішення суду.

Суд зазначає, що правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами, а також те, що позивачем не вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України "Про виконавче провадження", та відсутності підстав вважати, що відповідачем не буде виконуватись дане рішення суду, суд не знаходить підстав для задоволення заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Тому у задоволенні заяви необхідно відмовити.

За таких обставин, враховуючи ненаведення позивачем обґрунтованих підстав та ненадання доказів на обґрунтування заяви про встановлення судового контролю, зокрема, що свідчать про ухилення відповідача від виконання рішення суду в даній справі, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку статті 382 КАС України, у зв`язку з чим у задоволенні заяви представника позивача слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтями 248, 256, 294, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у адміністративній справі № 500/6431/24 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 19 січня 2026 року.

Головуючий суддя Юзьків М.І.