Рішення № 133393553, 16.01.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2026 року

справа №380/22033/25

провадження № П/380/23351/25

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонік Плюс» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сонік Плюс» (місцезнаходження: 79066, м. Львів, вул. Зелена, 301; ЄДРПОУ: 42438930) звернулось до суду із позовом до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ: 43971343), в якому? ?просить:

визнати протиправним та скасувати Рішення Львівської митниці про визначення митної вартості товарів №UA209000/2025/100216/2 від 27.05.2025 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 27.05.2025 №UA209230/2025/001573.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення господарської діяльності ТзОВ «Сонік Плюс» уклало з Компанією STORM-GROUP Sp.z.o.o., Республіка Польща, зовнішньоекономічний контракт №SP2024/10/09 від 09.10.2024, за умовами якого продавець зобов`язується продати, а покупець купити товар відповідно до інвойсів. На виконання вимог вказаного контракту згідно рахунку-фактури (інвойсу) №SP2025/05-024 від 26.05.2025, позивач придбав у продавця товар, загальною вартістю 52?890,74 доларів США, який було ввезено на митну територію України. З метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до відповідача електронну митну декларацію №25UA209230049390U9. Разом з митною декларацією в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості товару було надано документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її. Проте, відповідач протиправно, на переконання позивача, здійснив коригування митної вартості ввезеного товару, що призвело до необхідності сплати різниці між сумами митних платежів та нанесено значних збитків позивачу. Вважаючи таке рішення про коригування митної вартості протиправним, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду від 11.11.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи.

26.11.2025 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити повністю. Відзив обґрунтований тим, що обов`язок доведення заявленої у митній декларації митної вартості лежить на декларантові. При цьому для підтвердження заявленої митної вартості декларант зобов`язаний подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Як вбачається із оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, підставою для невизнання заявленої митної вартості товарів, слугувало те, що за результатами опрацювання поданих декларантом до митного оформлення документів було встановлено відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, в тому числі неподання документів, передбачених ч. 2 ст. 53 МК України. Відтак, виникають розбіжності в поданих декларантом документах та неможливість встановити базисні умови поставки, від яких залежить як і включення складових митної вартості, так і документи, які повинні надаватись митному органу, які підтверджують такі складові. В той же час, ч. 2 ст. 58 МК України визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Разом з відзивом відповідач подав клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою від 15.01.2026 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сонік Плюс» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (ЄДРПОУ 42438930), основний вид господарської діяльності згідно з КВЕД: 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

Під час здійснення господарської діяльності ТзОВ «Сонік Плюс» (Покупець) укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «STORM-GROUP Sp.z.o.o.», Республіка Польща (Продавець), зовнішньоекономічний контракт №SP2024/10/09 від 09.10.2024, згідно з яким Продавець зобов`язується продати Покупцю товар, а Покупець зобов`язується купити товар відповідно до інвойсів.

Відповідно до пункту 3.1 Контракту, поставка товарів здійснюється на умовах DAP місто Львів, Україна (Інкотермс 2010), що підтверджується відповідними товарно-транспортними документами. Інший порядок і терміни поставки Товарів можуть бути погоджені Сторонами в додаткових угодах до даного Контракту.

На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту №SP2024/10/09 від 09.10.2024 позивач придбав у продавця товар згідно рахунку-фактури (Інвойсу) №SP2025/05-024 від 26.05.2025. З метою митного оформлення вказаного товару 27.05.2025 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209230049390U9, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, зокрема, тов. №1 Вироби з чорних металів, гвинти без головок: Готові вироби з текстильного матеріалу: ремені буксирувальні в асортименті, загальна кількість 26?560 шт.

Одночасно, Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209230049390U9 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару, зазначені у графі 44 митної декларації: пакувальний лист від 26.05.2025; рахунок-фактуру (інвойс) №SP2025/05-024 від 26.05.2025; автотранспортну накладну від 26.05.2025; сертифікат про походження товару №PL/MF/AR 0097865; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №SP2024/10/09 від 09.10.2024; додаткові відомості від 27.05.2025; талон від 27.05.2025; копію митної декларації країни відправлення №25PL402010001JUMB5.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту наступного змісту: «Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоду, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталог, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».

У свою чергу Декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також на вимогу надав витребувані документи: експортну декларацію країни відправлення; прайс-листи; каталоги; рахунки-проформи; додатки до контракту. Декларант зазначив, що більше надати документів не має змоги.

Однак, 27.05.2025 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100216/2, в графі 33 якого було вказано: «Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI( далі-МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю за було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності:-відповідно до вимог п. 3.1 зовнішньоекономічного контракту від 09.10.2024 № SP2024/02-013 визначено, що поставка товару здійснюється на умовах DAP Львів, що підтверджується відповідними товарно-транспортними документами. Проте у наданих декларантом товаросупровідних документах (інвойс, митна декларація країни відправлення, CMR та пакувальний лист) відсутня будь яка інформація про умови поставки товару, що не відповідає вимогам даної угоди;- відповідно до вимог п. 3.4 зовнішньоекономічного контракту від 09.10.2024 № SP2024/02- 013 визначено, що Продавець зобов`язаний надати товар Покупцю для відправки не пізніше ніж через 45 днів після здійснення Замовлення Покупцем. Проте даний документ декларантом не надано митному органу, що не відповідає вимогам даної угоди; -відповідно до вимог п. 4.2 зовнішньоекономічного контракту від 09.10.2024 № SP2024/02-013 визначено, що товар повинен відповідати вимогам до якості товару згідно з його призначенням, що вказане у технічній інформації наданій Продавцем і регулюється стандартами ISO. Проте документи, які підтверджують відповідність товару технічним стандартам, декларантом не надано митному органу, що не відповідає вимогам даної угоди. - відповідно до вимог п. 5.1 зовнішньоекономічного контракту від 09.10.2024 № SP2025/02-013 визначено, що Продавець надає Покупцю товар в асортименті і за цінами вказаними у інвойсі (проформі). Проте проформу-інвойс декларантом не надано митному органу, що не відповідає вимогам даної угоди;- експортна декларація країни відправлення №25PI_402010001JUMB5 від 25.05.2025 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару. Наданий комерційний рахунок не містить відомостей,щодо уповноваженої особи експортера, що суперечить вимогам ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999, в якому передбачається що первинний обліковий документ повинен обов`язково містити в тому числі «особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції», що може свідчити про недостовірність заявлених документів та наявність іншого первинного облікового документа. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі- продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такіплатежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахункипро сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару абосировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом надано наступні додаткові документи:- прайс-лист від 02.04.2025, згідно інформації у якому, ціна товару (фактурна вартість) визначена на умовах поставки DAP Lviv Poland. Якщо вже визначено умови DAP Львів то Ukrainе. Тому даний прайс - лист не може бути застосовний як підтвердження даних стосовно заявленого рівня митної вартості товару;-платіжну інструкцію №8 від 09.05.2025- висновок про необхідність проведення робіт щодо обовязкової сертифікації та оцінки відповідності продукції № 0886-24 від 10.07.2024,-каталоги торгівельноі марки Carlife 2025 5 від 27.05.2025. Разом з тим інших документів, які спростовують решту виявлених розбіжностей, декларантом на вимогу митного органу не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості:- товару № 1 слугувала МД № UA209230/2025/13104 від 13.02.2025, де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 5,7 дол. США/кг; Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось".

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2025/001573. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2025/100216/2 від 27.05.2025. На виконання вимог Рішення про коригування декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №25UA209230049592U1, та 27.05.2025 вона була оформлена Львівською митницею у митному відношенні.

Не погоджуючись з рішеннями про коригування митної вартості позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митний кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 ст. 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.

Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі №826/17509/16 від 09.02.2021.

Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Основний метод, не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За правилами ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України ?у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За змістом???ст. 53 МК України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Судом встановлено, що при митному оформленні товару позивач???надав наявні у нього документи, що визначені? ???ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: пакувальний лист від 26.05.2025; рахунок-фактуру (інвойс) №SP2025/05-024 від 26.05.2025; автотранспортну накладну від 26.05.2025; сертифікат про походження товару №PL/MF/AR 0097865; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №SP2024/10/09 від 09.10.2024; додаткові відомості від 27.05.2025; талон від 27.05.2025; копію митної декларації країни відправлення №25PL402010001JUMB5.

Суд враховує, що ч. 3 ст. 53 МК України надає можливість митниці виставляти декларанту письмову вимогу про необхідність подачі додаткових документів у 10-ти денний строк лише у трьох випадках: у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; якщо наявні ознаки підробки цих документів; якщо ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.

Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 07 травня 2020 у справі № 826/10527/17, від 09 червня 2020 року у справі № 1.380.2019.002044.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Щодо зазначених відповідачем в оскаржуваних рішеннях порушень, суд зазначає таке.

Відповідачем зазначено, що відповідно до вимог п. 3.1 зовнішньоекономічного контракту від 09.10.2024 № SP2024/02-013 визначено, що поставка товару здійснюється на умовах DAP Львів, що підтверджується відповідними товарно-транспортними документами. Проте у наданих декларантом товаросупровідних документах (інвойс, митна декларація країни відправлення, CMR та пакувальний лист) відсутня будь яка інформація про умови поставки товару, що не відповідає вимогам даної угоди.

Суд зазначає, що згідно з положеннями Incoterms-2010, умова поставки DAP (Delivered at Place) (Постачання в місці призначення) передбачає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з поставки, у момент надання товару в розпорядження покупця на транспортному засобі, який прибув у визначене місце призначення та готовий до розвантаження. Усі ризики та витрати, пов`язані з доставкою товару до цього місця, несе продавець.

З норм зовнішньоекономічного контракту від 09.10.2024 № SP2024/02-013 вбачається, що сторони погодили умови поставки товару DAP Львів, а застосування інших умов поставки допускається у разі прийняття додаткових угод до зовнішньоекономічного контракту. Доказів прийняття таких змін до контракту відповідачем не наведено, а судом не встановлено. Суд також зазначає, що зміна умов поставки є виключно правом сторін господарського контракту (операції), митний орган не наділений правом втручатись у господарську діяльність юридичної особи та заперечувати законність чи незаконність погоджених сторонами контракту умов поставки. Ні Митним кодексом, ні іншими нормативно-правовими актами не передбачено право митного органу трактувати умови поставки, які були узгоджені сторонами.

Також відповідач зазначив, що відповідно до вимог п. 3.4 зовнішньоекономічного контракту від 09.10.2024 № SP2024/02- 013 визначено, що Продавець зобов`язаний надати товар Покупцю для відправки не пізніше ніж через 45 днів після здійснення Замовлення Покупцем. Проте даний документ декларантом не надано митному органу, що не відповідає вимогам даної угоди.

Суд зазначає, що заявка на поставку товару є попереднім замовленням покупця, що не виступає товаросупровідним документом, не є документом із остаточною інформацією про товар, його кількість чи ціну. Тобто заявка на поставку партії товарів лише свідчить про майбутню угоду та поставку, відтак не містить відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Таким чином, замовлення до контракту не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, оскільки у заявці може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє особа. І така заявка не буде мати жодного значення для числових визначень митної вартості. Також варто зазначити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до зовнішньоекономічного контракту.

Відповідачем зазначено, що відповідно до вимог п. 4.2 зовнішньоекономічного контракту від 09.10.2024 № SP2024/02-013 визначено, що товар повинен відповідати вимогам до якості товару згідно з його призначенням, що вказане у технічній інформації наданій Продавцем і регулюється стандартами ISO. Проте документи, які підтверджують відповідність товару технічним стандартам, декларантом не надано митному органу, що не відповідає вимогам даної угоди.

Суд зазначає, що згідно зі статтями 264 (ч. 2) та 335 (ч. 3) Митного кодексу України при здійсненні митного оформлення товарів разом з митною декларацією подаються лише рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та у випадках, встановлених МКУ, декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені статтями 257 (ч. 8) та 335 (ч. 3) МКУ, зазначаються у встановленому порядку в митній декларації. Таким чином, митним законодавством, у т. ч. главами 6-11 МКУ, врегульовано питання щодо необхідності надання під час декларування товарів тільки тих документів, що містять відомості, необхідні для митного оформлення.

Виходячи з викладеного, зауваження митниці про ненадання позивачем документів, що підтверджують якість оцінюваних товарів, разом з ЕМД суперечить положенням Митного кодексу, оскільки відповідачем не доведено, яким чином відомості, зазначені у документах, які стосуються якості товару, можуть вплинути на обчислення митної вартості товарів, що подаються до декларування.

Відповідачем вказано, що відповідно до вимог п. 5.1 зовнішньоекономічного контракту від 09.10.2024 № SP2025/02-013 визначено, що Продавець надає Покупцю товар в асортименті і за цінами вказаним у інвойсі (проформі). Проте проформу-інвойс декларантом не надано митному органу, що не відповідає вимогам даної угоди.

Суд зазначає, що проформа-інвойс це документ, у якому зазначається обов`язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною. Ціна послуг та перелік товарів у цьому виді інвойсу не є остаточними, та надалі можуть змінюватись. Проформа-інвойс за своєю суттю є попереднім інвойсом та існує для узгодження ціни, обсягу поставки, і після його затвердження складається комерційний інвойс. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 53 МК України документом, який підтверджує митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу). Оскільки задекларований позивачем товар є об`єктом купівлі-продажу (про що безпосередньо свідчать надані до митного оформлення банківські платіжні документи), і позивач надав до митного оформлення комерційний рахунок - фактуру, то у відповідача не було підстав для витребування та оцінки проформи інвойса.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08.08.2023 у справі №810/692/17.

Відповідачем також зазначено, що експортна декларація країни відправлення №25PL402010001JUMB5 від 25.05.2025 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару.

Суд звертає увагу, що в розумінні частини 2 статті 53 Митного кодексу декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товарів. Водночас відповідно до частини шостої статті 53 Митного кодексу її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 Митного кодексу.

Експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. При цьому, будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість.

Суд звертає увагу, що відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів, в тому числі митної декларації країни відправлення.

Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 53 Митного кодексу копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Окрім того, суд зазначає, що позивач не може впливати на заповнення митної декларації країни відправлення.

Відповідач також вказав, що наданий комерційний рахунок не містить відомостей,щодо уповноваженої особи експортера, що суперечить вимогам ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999, в якому передбачається, що первинний обліковий документ повинен обов`язково містити в тому числі «особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції», що може свідчити про недостовірність заявлених документів та наявність іншого первинного облікового документа.

Суд зазначає, що затвердженої форми інвойсів та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено. Разом з тим, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості орган доходів і зборів має впевнитись, що інвойс можна ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару та він містить відомості, які підтверджують відомості щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті. Крім того, згідно з Рекомендаціями №6 Європейської економічної комісії ООН «Формуляр-зразок уніфікованого рахунка для міжнародної торгівлі» інвойс повинен містити підпис виконавця (продавця), однак обов`язковість підпису покупця не передбачена.

Наявний у матеріалах справи рахунок-фактура (інвойс) №SP2025/05-024 від 26.05.2025 містить ідентифікаційні дані продавця STORM-GROUP Sp.z.o.o, зокрема печатку і підпис, що свідчить про його автентичність.

Таким чином, відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України, а подані декларантом до митного оформлення документи відповідали вимогам частини 2 статті 53 МК України.

При розгляді цієї справи суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.12.2021 у справі № 200/6508/20-а, згідно з якою основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, шо декларант правильно визначив митну вартість.

Встановлення митним органом різниці в ціні свідчить про наявність підстав для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції, за якою до митного оформлення пред`явлено товари. Виявлена різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю тотожних товарів згідно з інформаційними ресурсами мережі Інтернет, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників інформаційних ресурсів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не вказав ні конкретних обставини, які викликали відповідні сумніви (а сумніви не були обґрунтованими, в розумінні хоча б одної із трьох підстав, визначених законодавством), ні причин неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, ні документів, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.11.2021 у справі № 815/3976/16, в якій зазначено, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа № 21-591а15) та в подальшому відображена в інших постановах з цього питання вже Верховним Судом в складі Касаційного адміністративного суду, зокрема у справах №821/1617/17 від 14.08.2018, №815/6827/17 від 29.01.2019, №804/2256/16 від 12.11.2021, №1.380.2019.002016 від 04.11.2021, № 480/3558/19 від 17.11.2021.

Суд встановив, що відповідач витребував у позивача документи, визначені частиною 3 статті 53 МК України, проте не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Натомість відповідач прийняв оскаржувані рішення у зв`язку із неподанням декларантом всіх витребуваних у нього документів.

За позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої?статті 55 МК України?якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Зокрема, відповідна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 16.01.2025 у справі №160/939/24.

Щодо обов`язковості чіткого визначення вказаної вище інформації, як обов`язкових реквізитів будь-якого рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 14.08.2018 по справі №821/1617/17. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що також письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Аналогічна правова позиція викладена і у постановах Верховного Суду від 21.12.2018 по справі №815/1670/17, від 10.06.2020 по справі №1.380.2019.004752, від 19.09.2022 по справі №1.380.2019.004890 та від 15.02.2024 по справі №640/29559/20.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості. Такий підхід для формування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості прямо суперечать цитованим вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для його скасування.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно завищено митну вартість задекларованого позивачем товару, оскільки надані позивачем документи на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару за ціною контракту, є належними, стосуються укладеного контракту, дають можливість ідентифікувати задекларований товар, визначити його характеристики та властивості, і на підставі цих документів, які не містять неточностей та розбіжностей, можливо визначити митну вартість задекларованого товару за ціною контракту.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 27.05.2025 №UA209000/2025/100216/2 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2025/001573, суд зазначає таке.

Частиною першою?статті 256 МК України?передбачено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Згідно з частинами другою, третьою?статті 256 МК України?у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного?статтею 255 цього Кодексу?для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому?главою 4 цього Кодексу.

Суд встановив, що підставою для оформлення відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2025/001573 стало коригування Львівською митницею митної вартості товару, заявленої декларантом у митній декларації №25UA209230049390U9.

Зважаючи на те, що у процесі розгляду справи суд встановив, що прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів від 27.05.2025 №UA209000/2025/100216/2 є протиправним та підлягає скасуванню, тож сформована на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2025/001573 є незаконною, а тому позовну вимогу про визнання її протиправною та скасування також слід задовольнити.

Згідно з вимогами?статті 77 КАС України?кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до?статті 90 КАС України?суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені?Конституцією?та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Згідно із частиною першою статті?139 КАС України?при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього?Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці.?????

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 262, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

в и р і ш и в :

адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонік Плюс» (місцезнаходження: 79066, м. Львів, вул. Зелена, 301; ЄДРПОУ: 42438930) до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю. ?????

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 27.05.2025 №UA209000/2025/100216/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2025/001573.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонік Плюс» (місцезнаходження: 79066, м. Львів, вул. Зелена, 301; ЄДРПОУ: 42438930) за рахунок бюджетних асигнувань з Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) судовий збір на суму 14 251 (чотирнадцять тисяч двісті п`ятдесят одна) 67 грн.?

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Чаплик І.Д.