Рішення № 133393404, 19.01.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/7609/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Петренко О.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області, вул. Преображенська, м. Кропивницький, 25006

про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить, (з у рахуванням уточнень а.с.7) стягнути з Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07.10.2025 по 07.11.2025.

Ухвалою суду від 12.11.2025 року провадження в справі відкрито за правилами загального позовного провадження ( а.с.8).). Справу призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 11.12.2025

Ухвалою суду від 11.12.2025 закрито підготовче провадження в справі, справу призначено до розгляду в судовому засіданні (а.с.56).

В судове засідання представники сторін не прибули, подавши клопотання про подальший розгляд справи за їх відсутності.

Дослідивши подані позивачем та відповідачами документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що наказом Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 08.09.2016 р. №134-к переведено ОСОБА_1 з 08 вересня 2016 року на посаду заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області.

Наказом Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області від 27.03.2024 р. №5-к надано ОСОБА_1 , заступнику начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області, відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з 26 березня 2024 року по 18 листопада 2025 року включно.

Позивач вказує, що в зв`язку зі зміною життєвих обставин, звернувся до відповідача з заявою про допуск його до роботи на умовах неповного робочого часу з 07.05.2024.

Наказом від 07.05.2024 за №12-к позивач допущений до роботи на умовах неповного робочого часу.

В зв`язку зі зміною життєвих обставин, 03.06.2024 позивач звернувся до відповідача з заявою про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Наказом від 03.06.2024 за №14-к позивачу надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 04.06.2024 по 18.11.2025.

01.07.2024 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про допуск його до роботи на умовах неповного робочого часу.

Листом №197-01.1/01.1/05.12-24 від 01.07.2024 р. відповідач повідомив позивачу про відмову у наданні згоди за заявою на встановлення неповного робочого дня/тижня через відсутність передбачених законом підстав для того, оскільки частина третя статті 56 Закону України "Про державну службу" передбачає виключний перелік в яких випадках керівник державної служби зобов`язаний установити для державного службовця неповний робочий день або неповний робочий тиждень, а саме: на прохання вагітної жінки, одинокого державного службовця, який має дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, у тому числі, яка перебуває під його опікою, або який доглядає за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку. В інших випадках неповний робочий день або неповний робочий тиждень для державного службовця може встановлюватися за згодою керівника державної служби.

Вказані обставини встановлені рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року справа №340/4438/24.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 р. у справі №340/4438/24, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.03.2025 р., адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправними дії начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області Панфілової Лілії Валентинівни щодо відмови у допуску ОСОБА_1 до роботи на умовах неповного робочого часу у період його перебування у відпустці для догляду за дитиною; зобов`язано начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області Панфілову Лілію Валентинівну допустити ОСОБА_1 до роботи на умовах неповного робочого часу у період його перебування у відпустці для догляду за дитиною; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивач вказує, що через протиправні дії відповідача позбавлений можливості працювати, вважає, що має місце вимушений прогул, що послугувало підставою для звернення до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо ж розгляд справи про поновлення на роботі триває понад один рік не з вини працівника, такий орган приймає рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Аналіз зазначеної норми дає підстави дійти висновку, що її метою є гарантування компенсації працівникові, який з вини роботодавця (власника або уповноваженого ним органу) був позбавлений можливості виконувати свої трудові обов`язки.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 03 серпня 2022 року у справі № 990/4/22, у практиці розгляду спорів, пов`язаних із припиненням публічної служби, час, протягом якого працівник був позбавлений можливості виконувати трудову функцію з вини роботодавця, прийнято вважати вимушеним прогулом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022р. у справі № 755/12623/19 сформувала висновок про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Вказана норма права, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення. Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Отже, поняття "вимушений прогул" охоплює не лише періоди незаконного звільнення, а й будь-який період, протягом якого працівник з об`єктивних причин, що не залежали від його волі, не міг виконувати трудові обов`язки. Суд поділяє правову позицію, відповідно до якої вимушений прогул може мати місце також у разі безпідставного недопущення працівника до роботи за наявності чинних трудових відносин.

У межах даної справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 , обіймаючи посаду заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області, 01 липня 2024 року звернувся із заявою про допуск до роботи на умовах неповного робочого часу, реалізуючи гарантоване законом право на працю під час перебування у відпустці для догляду за дитиною.

Однак, як встановлено у рішенні Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі № 340/4438/24, дії начальника відповідача ОСОБА_2 щодо відмови в допуску позивача до роботи на умовах неповного робочого часу визнані протиправними.

Зазначеними діями відповідач фактично позбавив позивача можливості виконувати трудову функцію, попри його заявлений намір працювати та наявність відповідних правових підстав для цього.

Згідно з частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені зазначеним судовим рішенням, що набрало законної сили та було залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2025 року, не підлягають повторному доказуванню.

Так, відповідно до ст.236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Отже, виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця у цій затримці.

Позивачем у даній справі заявлено позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07.10.2025 року по 07.11.2025 року (а.с.7).

Суд враховує, що під час розгляду справи відповідачами не доведено фактичного виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 р. у справі №340/4438/24, у тому числі у період з 07.10.2025 року по 07.11.2025 року, а тому позивач має право на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду відповідно до ст.236 КЗпП України.

Відповідно до п. 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За приписами пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Зі змісту постанови ТААС від 20.03.2025 р. у справі №340/4438/24 встановлено, що середньоденна заробітна плата позивача складає 940,15 грн.

Спору з приводу вказаної суми між сторонами немає.

Період вимушеного прогулу становить 24 робочих днів (з 07.10.2025 року по 07.11.2025 року включно). Тому середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача складає 22 563,60 грн. (24 робочих днів*940,15 грн.).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць

Рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць підлягає негайному виконанню.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судом не встановлено судових витрат, які б підлягали розподілу.

Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 22 563,60 грн. за період з 07.10.2025 року по 07.11.2025 року.

Допустити до негайного виконання в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО