Рішення № 133392375, 19.01.2026, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2026 року Справа№200/7538/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд:

- визнати протиправною та як наслідок скасувати постанову Селидівського міського відділення УВД ФССУ в Донецькій області від 05.12.2016 №0556/51470/6 «зняття з обліку потерпілого», якою припинено виплати щомісячної страхової виплати позивачу з 01.07.2015 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити позивачу заборгованість із щомісячних страхових виплат, яка виникла за період з 01.07.2015 по 30.04.2025.

Позов вмотивовано тим, що позивач є отримувачем страхових виплат, оскільки обласною МСЕК м. Донецька йому була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 40% безстроково з 01.09.2013 у зв`язку з трудовим каліцтвом та має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується копією довідки від 13.09.2017 року № 0000207522 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Позивач зауважив, що він перебував на обліку у місті Селидове, де отримував страхові виплати, в свою чергу, виплата страхових виплат була припинена Управлінням з невідомих йому причин. У травні 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач) розпочав виплату щомісячних страхових виплат йому, не сплативши при цьому нараховану заборгованість за період з 01.07.2015 по 30.04.2025. На запит позивача щодо підстав припинення щомісячних страхових виплат та несплату заборгованості йому по страховим виплатам, відповідачем було повідомлено, що 01.07.2015 нарахування та виплату щомісячних страхових виплат було призупинено на підставі закінчення терміну дії довідки ВПО. Позивач просив суд врахувати, що він своєчасно проходить ідентифікацію особи за допомогою відеоконференцзв`язку, з територіальними органами Пенсійного фонду України із дотриманням законодавства у сфері електронних довірчих послуг згідно постанови Кабінету Міністрів України №637 від 05.11.2014 та вважає, що дії відповідача щодо припинення нарахування і невиплати йому заборгованості зі страхових виплат за період з 01.07.2015 по 30.04.2025 є протиправними.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне, що позивач перебував на постійному обліку в Шахтарському відділенні УВД ФССУ в Донецькій області та отримував щомісячні страхові виплати як внутрішньо переміщена особа в Селидівському міському відділенні УВД ФССУ в Донецькій області по 30.06.2015 року. Постановою відділення від 05.12.2016 №0556/51470/6 «Про зняття з обліку потерпілого» виплати були припинені з 01.07.2015 зазначена причина припинення закінчення терміну дії довідки ВПО. Позивач 08.05.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою про продовження щомісячних страхових виплат. Виплати були поновлені з 01.05.2025 та здійснюються по теперішній час. Відповідач просив відмовити в задоволені позовної заяви позивача у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.10.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Питання дотримання позивачем строку звернення ухвалено вирішити після отримання відповідних доказів наданих відповідачем по справі під час розгляду даної справи по суті. Встановлений відповідачу строк для надання на адресу суду: відзиву на позовну заяву та усіх наявних доказів на підтвердження зазначеного у ньому; копію страхової справи позивача з часу призначення йому цих виплат; рішення про призначення позивачу страхових виплат; рішення (постанови) про припинення (затримання) виплати позивачу страхових сум (виплат) з 01 липня 2015 року та документів, які слугували прийняттю такого рішення (постанови); довідку про розмір нарахованих позивачу сум страхових виплат за період з 01 липня 2015 року по теперішній час; докази ознайомлення позивача з наявністю постанови Селидівського міського відділення УВД ФССУ в Донецькій області від 05.12.2016 №0556/51470/6 «зняття з обліку потерпілого», якою припинено виплати щомісячної страхової виплати з 01.07.2015 року.

Про відкриття провадження у справі, учасники справи повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, про що свідчить наявність кабінету електронного суду у позивача та відповідача, про що свідчить відповідна відмітка де в графі «доставлено» зазначено - 16.10.2025 року.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_2 , який виданий Шахтарським МВ УМВС України в Донецькій області.

Позивачу встановлена третя група інвалідності та ступінь втрати професійної працездатності у відсотках складає 40%, яка встановлена безстроково з 01.09.2013 року, що підтверджується довідками МСЕК: серії 10 ААА №233377 від 03.09.2013 року, Серії 10 ААВ №495559 від 03.09.2013 року, а також наявною в матеріалах справи копією страхової справи позивача № 0556251470 наданою відповідачем в якості доказів на вимогу ухвали суду.

Отже, наявність встановленої безстроково інвалідності та втрати працездатності не заперечується учасниками справи та підтверджується відповідними доказами наявними в матеріалах справи.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, (ЄДРПОУ: 13486010) є юридичною особою та є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зазначає, що з 01 січня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 21 вересня 2022 року № 2620-IX, ч. 2 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення якого припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону.

Частинами 3 - 8 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону (Закону України від 21 вересня 2022 року № 2620-IX) також визначено, що до завершення заходів, пов`язаних з приєднанням до Пенсійного фонду України Фонду соціального страхування України та його робочих органів, виконання функцій та завдань, передбачених цим Законом, забезпечують у межах компетенції виконавча дирекція та робочі органи Фонду соціального страхування України. Установлено, що нормативно-правові та розпорядчі акти Фонду соціального страхування України діють до затвердження відповідних рішень Пенсійним фондом України. Фонду соціального страхування України забезпечити передачу Пенсійному фонду України особових справ потерпілих (членів їхніх сімей), баз даних, носіїв інформації та програмного забезпечення щодо ведення обліку та здійснення страхових виплат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Установлено, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, платники єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та отримувачі виплат (матеріального забезпечення) є такими, що зареєстровані (взяті на облік) Пенсійним фондом України. Їх перереєстрація не здійснюється. Стягнення та погашення заборгованості із страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, пенсійне страхування, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у тому числі в судовому порядку, у справах про банкрутство, за виконавчими документами, провадження за якими відкрито до дня набрання чинності цим Законом, здійснюють територіальні органи Пенсійного фонду України.

Отже, з 01 січня 2023 року (у зв`язку з припиненням Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду, які реорганізуються шляхом приєднання до Пенсійного фонду України) повноваження управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях передані до відповідних територіальних органів Пенсійного фонду України.

Судом також встановлено, що станом на час розгляду справи Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області припинено.

Суд зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, будучи територіальним органом Пенсійного фонду України, є правонаступником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, отже, є належним відповідачем у даній справі, що також не заперечується сторонами по справі.

Відповідно до приписів ч.1 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначив: - « ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебував на постійному обліку в Шахтарському відділенні УВД ФССУ в Донецькій області та отримував щомісячні страхові виплати як внутрішньо переміщена особа в Селидівському міському відділенні УВД ФССУ в Донецькій області по 30.06.2015. Постановою відділення від 05.12.2016 №0556/51470/6 «Про зняття з обліку потерпілого» виплати були припинені з 01.07.2015 зазначена причина припинення закінчення терміну дії довідки ВПО. Позивач 08.05.2025 звернувся до Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою про продовження щомісячних страхових виплат. Виплати були поновлені з 01.05.2025 та здійснюються по теперішній час.».

Отже вищенаведеним підтверджується те, що позивач перебував на постійному обліку у Шахтарському відділенні УВД ФССУ в Донецькій області та отримував щомісячні страхові виплати як внутрішньо переміщена особа в Селидівському міському відділенні УВД ФССУ в Донецькій області по 30.06.2015 року, в свою чергу постановою відділення ВД ФССНВ та ПЗУ у м. Селидові від 05 грудня 2016 року №0556/51470/6 було постановлено зняти з обліку справу потерпілого позивача у зв`язку із закінченням терміну дії довідки (ВПО), дата зняття з обліку справи 30.06.2015 року та постановлено припинити всі страхові виплати по справі з 01.07.2015 року.

Вищенаведене підтверджується, наявними в матеріалах справи копією спірної постанови, відповіддю відповідача від 12.08.2025 року.

Судом встановлено, що позивач отримував щомісячні страхові виплати як внутрішньо-переміщена особа у вищезазначеному відділенні по 30.06.2015 року.

Як зазначив відповідач у своєму відзиві на позовну заяву: - «Так, підставою для вчинення дій, спрямованих на оформлення страхових виплат, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку. Скориставшись своїм правом, позивач 08.05.2025 звернувся до Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою про продовження щомісячних страхових виплат. Виплати були поновлені з 01.05.2025 та здійснюються по теперішній час.».

Позивач у позовній заяві зазначив: - «Прошу суд врахувати, що я своєчасно прохожу ідентифікацію особи за допомогою відеоконференцзв`язку, з територіальними органами Пенсійного фонду України із дотриманням законодавства у сфері електронних довірчих послуг згідно постанови Кабінету Міністрів України №637 від 05.11.2014.».

З урахуванням наведеного, щомісячні страхові виплати були поновлені позивачу з 01.05.2025 року та не є спірними в даній справі.

З наданої довідки відповідачем щодо нарахованих та виплачених позивачу щомісячних страхових виплат, судом встановлено, що позивачу з 01.07.2015 по 30.04.2025 року не було виплачено взагалі раніше призначених щомісячних страхових виплат, що також не заперечується учасниками справи зважаючи на зазначене ними у їх заявах по суті справи.

Отже, спірним питанням у даній справі є наявність заборгованості із щомісячних страхових виплат за період з 01.07.2015 по 30.04.2025 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 173 Кодексу законів про працю України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі ст. 1 Закону України Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР, загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Статтею 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV, яким врегульовані правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я (далі - Закон № 1105-XIV), визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. До зазначених виплат належать і страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячна страхова виплата).

Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно із цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (ч. 5 ст. 47 цього Закону).

Судом встановлено, що відповідно до копії довідки МСЕК серії 10 ААА № 233377 від 01 вересня 2013 року позивачу встановлена третя група інвалідності безстроково, а також встановлено 40% втрати професійної працездатності з цієї ж дати, в свою чергу зі спірної постанови та особової страхової справи позивача наявної в матеріалах справи, судом встановлено, що позивач перебував на обліку в Шахтарському відділенні УВД ФССУ в Донецькій області та отримував щомісячні страхові виплати в Селидівському міському відділенні управління Фонду в Донецькій області; на підставі особової справи та довідки наданої відповідачем судом встановлено, що позивач до часу припинення нарахування та виплати щомісячних страхових виплат 01.07.2015 року постійно отримував ці страхові виплати.

Враховуючи наведене, беручи до уваги не надання відповідачем суду доказів на підтвердження прийняття рішення про скасування постанови про призначення позивачу страхової виплати (довічно), суд висновує, що як станом на час виникнення спірних правовідносин, так і станом на час розгляду справи страхові виплати, призначені позивачу у зв`язку із втратою працездатності внаслідок трудового каліцтва та профзахворювання, мали нараховуватись та сплачуватись останньому безстроково.

Судом встановлено, що позивач як внутрішньо переміщена особа отримував щомісячні страхові виплати в Селидівському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII, Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»), внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно п. 3 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1105-ХІV, особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 1 жовтня 2014 року № 531, установлено, що особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами або були добровільно застраховані та переселилися з тимчасово окупованої території, району проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації, мають право на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, а до завершення заходів, пов`язаних з утворенням зазначеного Фонду та його робочих органів, - робочими органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до п. 6 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення зазначеного Закону за фактичним місцем проживання у порядку, встановленому правліннями фондів.

За приписами ст. 7 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. […].

Частиною 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV визначено, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Суд зауважує, що у спірній постанові вказана підстава зняття з обліку справи потерпілого ОСОБА_1 закінчення терміну дії довідки (ВПО).

Статтею 2 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні (далі - Закон № 1382-IV) визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Таким чином, реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження, тобто, не може позбавляти особу його права на отримання соціальних виплат.

Передбачений Законом України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб статус внутрішньо переміщеної особи надає громадянинові спеціальні, додаткові права, або «інші права», як це зазначено у ст. 9 Закону, не звужуючи при цьому обсяг конституційних прав та свобод особи.

Відповідно до ст.33 Конституції України, яка визначає, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

За приписами ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Керуючись ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України та ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, суд застосовує Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини Пічкур проти України виплата соціальних платежів сама по собі не може ставити осіб, які проживають у різних країнах, у відносно схоже становище, оскільки будь-яка система соціального забезпечення, включаючи пенсійне забезпечення, у першу чергу створена для забезпечення певних мінімальних стандартів рівня життя осіб, що проживають у відповідній країні, та обслуговування їхніх потреб. Більше того, важко зробити якесь правильне порівняння між пенсіонерами, що проживають у відповідній країні, та тими, які проживають в іншому місці, через низку економічних та соціальних відмінностей, що застосовуються залежно від країни.

У рішенні Суханов та Ільченко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Суд зазначив, що ст. 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов`язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою (параграф 30).

Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Суд зауважив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

Як зауважив ЄСПЛ, одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, пункт 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Лупені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, пункт 123). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S.W. проти Об`єднаного Королівства», заява № 20166/92, пункт 36).

На підставі викладеного вище суд висновує, що спірна постанова порушує право позивача на отримання належних йому соціальних (страхових) виплат, отже, є протиправною.

Як наслідок, позовні вимоги позивача про визнання цієї постанови протиправною та її скасування підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу заборгованість із щомісячних страхових виплат, яка виникла за період з 01.07.2015 по 30.04.2025 року, суд зазначає наступне.

Законом України від 21 вересня 2022 року № 2620-IX Про внесення змін до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, який набрав чинності 1 січня 2023 року, викладено в новій редакції Закон № 1105-ХІV.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 4 Закону № 1105-ХІV (в оновленій редакції), страховиком в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку є Пенсійний фонд України; уповноваженим органом управління є Пенсійний фонд України; пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону передбачено: припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України Деякі питання забезпечення здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від 29 листопада 2022 року № 1323 установлено: Пенсійному фонду України з 2 січня 2023 року забезпечити здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування […].

Як вбачається за даними Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 41325231 - статус компанії припинено.

Отже, належним суб`єктом владних повноважень, що з 1 січня 2023 році нараховує та здійснює страхові виплати (в тому числі заборгованість з вказаних виплат), є органи Пенсійного фонду України.

Суд вже зазначав по справі, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, будучи територіальним органом Пенсійного фонду України, є правонаступником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, отже, є належним відповідачем у даній справі, що також не заперечується сторонами по справі.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку задовольнити позовні вимоги в цій частині шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити позивачу заборгованість із щомісячних страхових виплат, яка виникла за період з 01.07.2015 по 30.04.2025 року.

Щодо строку звернення, суд зазначає наступне.

У відповідності до приписів ч.7 ст.37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхових виплат, з вини уповноваженого органу управління або його територіальних органів своєчасно не призначено або не виплачено суму страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку з підвищенням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».

В даному випадку під час розгляду даної справи, суд встановив протиправність постанови від 05.12.2016 року №0556/51470/6 про зняття позивача з обліку та як наслідок припиненням страхових виплат у зв`язку із закінченням дії терміну довідки ВПО, тобто в даному випадку мало місце вина уповноваженого органу управління або його територіальних органів.

З урахуванням наведеного, суд висновує, що строк звернення позивача з даним позовом не пропущений.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується квитанцією від 11.10.2025 позивач за подання адміністративного позову сплатив 1211,20 грн. судового збору.

Суд повертає позивачу судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, буд.3, ЄДРПОУ: 13486010) про визнання протиправною та скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною та як наслідок скасувати постанову Селидівського міського відділення УВД ФССУ в Донецькій області від 05.12.2016 №0556/51470/6 «зняття з обліку потерпілого», якою припинено виплати щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 01.07.2015 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованість із щомісячних страхових виплат, яка виникла за період з 01.07.2015 по 30.04.2025 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, буд.3, ЄДРПОУ: 13486010) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 коп.

Повний текст рішення складено та підписано 19 січня 2026 року.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Голошивець