Рішення № 133392332, 19.01.2026, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2026 року Справа№200/6822/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Духневича О.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (адреса: 10003 м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

05.09.2025 до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 31.07.2025 № 163850009698 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по списку № 2 згідно рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 № 1-р/2020;

- зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу роботи період навчання з 01.09.1991 по 06.07.1994 згідно диплому НОМЕР_2 від 06.07.1994;

- зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу по Списку № 2 період навчання згідно диплому НОМЕР_2 від 06.07.1994 з 01.09.1991 по 06.07.1994, з 30.08.1994 по 03.10.1994 - учнем електрослюсаря (слюсаря) чергового та по ремонту устаткування, з 04.10.1994 по 31.12.2004 - електрослюсарем (слюсарем) чергового та по ремонту устаткування з повним робочим днем, з 01.09.2012 по 31.05.2016 - електрослюсарем (слюсарем) черговим та з ремонту устаткування з повним робочим днем, з 01.07.2016 по 14.01.2022 - електрослюсарем (слюсарем) чергового та по ремонту устаткування з повним робочим днем;

- зобов`язати відповідача призначити та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до заяви про призначення пенсії від 24.07.2025 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених рішенні від 23.01.2020 № 1-р/2020.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що 24.07.2025 звернулася через веб-портал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

За принципом екстериторіального прийняття рішень заява була передана для розгляду та ухвалення відповідного рішення до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Рішенням відповідача від 31.07.2025 № 163850009698 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку із відсутністю пільгового стажу згідно ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV. Також повідомлено, що страховий стаж становить 30 років 10 місяців 29 днів, пільговий стаж за Списком № 2 становить 07 років 09 місяців.

Позивач з рішенням пенсійного органу не погоджується та вказує на те, що воно суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 03.11.2021 року у зразковій справі № 360/3611/20, де суд дійшов до висновку, що у разі досягнення жінкою 50 років та набуття достатнього пільгового стажу застосуванню підлягають норми Закону № 1788-XII з урахуванням Рішення Конституційного суду України № 1-р/2020, а не Закону № 1058-IV.

Таким чином, позивач вважає, що на дату її звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії вона відповідала вимогами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, визначеним статтею 13 Закону № 1788-XII, а тому відмова відповідача у призначенні пенсії є протиправною.

Тому, з метою захисту своїх прав та законних інтересів, звернулася з цим адміністративним позовом до суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2025, зазначена вище справа була розподілена та передана судді Давиденко Т.В.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11.09.205 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 263 КАС України.

03.10.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог та зазначив, що вимога про призначення пенсії відповідно до п. "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років страхового стажу, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідач зазначив, що за результатами розгляду наданих документів встановлено, що вік позивача на момент звернення 51 рік, страховий стаж складає 30 років 10 місяці 29 днів, пільговий стаж 07 років 09 місяців. До пільгового стажу не зараховано: періоди трудової діяльності відповідно до записів трудової книжки з 30.08.1994 по 03.10.1994 - учнем електрослюсаря (слюсаря) чергового та по ремонту устаткування, з 04.10.1994 по 31.12.2004 електрослюсарем (слюсарем) чергового та по ремонту устаткування з повним робочим днем, оскільки документально не підтверджено повної зайнятості (роботи на умовах повного робочого дня) за відповідними професіями, відсутня уточнююча довідка з підприємства про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до Порядку № 637 (додаток №5) та результати атестації робочих місць за умовами праці; період навчання в Докучаєвському гірничому технікумі, згідно диплому від 06.07.1994 ЗК № 010062 з 01.09.1991 по 06.07.1994, оскільки начальний заклад не відноситься до закладів професійної (професійно-технічної) освіти, а отже зарахування періодів навчання до пільгового стажу особи суперечить чинному законодавству; періоди трудової діяльності відповідно до записів трудової книжки з 01.09.2012 по 31.05.2016 електрослюсарем (слюсарем) чергового та по ремонту устаткування з повним робочим днем, з 01.07.2016 по 14.01.2022 електрослюсарем (слюсарем) черговим та по ремонту устаткування з повним робочим днем, оскільки відсутня інформація в реєстрі застрахованих осіб в розділі "Відомості по спеціальному стажу".

Також відповідач зазначив, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 у справі № 440/6927/24 було відмовлено у зарахуванні вище зазначених періодів.

Згідно розпорядження Донецького окружного адміністративного суду від 16.12.2025 № 550 «Щодо повторного автоматичного розподілу справи» на підставі підпункту 2.3.44 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 № 39 зі змінами та доповненнями, керуючись частиною 9 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 200/6822/25.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2025, зазначена вище справа була розподілена та передана судді Духневичу О.С.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2025 прийнято до провадження адміністративну справу.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

24.07.2025 позивач звернулася через веб-портал Пенсійного фонду України і заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

За принципом екстериторіального прийняття рішень заява була передана для розгляду та ухвалення відповідного рішення до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Рішенням відповідача від 31.07.2025 № 163850009698 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку із відсутністю пільгового стажу згідно ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV. Також повідомлено, що страховий стаж становить 30 років 10 місяців 29 днів, пільговий стаж за Списком № 2 становить 07 років 09 місяців.

Позивач з рішенням пенсійного органу не погоджується та вказує на те, що воно суперечить Рішенню Конституційного суду України № 1-р/2020.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 № 1788-XII (далі-Закон № 1788-XII) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі-Закон № 1058-IV).

Закон № 1788-XII був введений в дію з 01 січня 1992 року в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року в повному обсязі.

01 січня 2004 року набув чинності Закон № 1058-IV.

3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон України № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", що доповнив Закон № 1058-IV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:

"На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах".

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом "б" статті 13 в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VIII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

Законом № 213-VIII, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-XII вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-XII, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

Відтак на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-XII, з урахуванням Рішення № 1-р/2020, встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-XII з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-IV з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий у 55 років.

Тому, оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.50, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України").

У зв`язку з цим між сторонами виник спір, оскільки позивач вважає, що під час призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах відповідач повинен керуватися положенням статті 13 Закону № 1788-XII у редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VIII. Водночас пенсійний орган під час розгляду заяви позивача про призначення їй пенсії керувався нормами статті 114 Закону № 1058-IV.

Отже, визначаючись з тим, нормами якого саме закону слід керуватися під час призначення пенсії позивача, суд враховує правову позицію Верховного Суду, сформовану за результатами розгляду справи № 360/3611/20.

Так, розглядаючи вказану справу, у постанові від 03.11.2021 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Тому застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-XII з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-IV.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 16.05.2023 у справі № 160/5189/20, від 02.06.2023 у справі № 160/13468/20, від 06.11.2023 у справі № 240/24/21.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Обставини цієї справи, склад її учасників, предмет спору та заявлені позовні вимоги вказують на те, що ця адміністративна справа є типовою справою, яка відповідає ознакам розглянутої справи № 360/3611/20.

Отже, враховуючи положення ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у цій справі суд має керуватися тими правовими висновками, що наведені Великою Палатою Верховного Суду у постанові за результатами розгляду справи № 360/3611/20.

Таким чином, оскільки ключовим для вирішення цієї справи є питання нормами якого саме закону слід застосовувати при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, і цьому питанню вже надано оцінку Верховним Судом під час розгляду справи № 360/3611/20, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо застосування положень статті 13 Закону № 1788-XII під час призначення їй пенсії.

Так, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, а саме жінки, які досягнули 50-річного віку, мають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 при стажі роботи 20 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що станом на 24.07.2025, тобто на час звернення позивача за призначенням пільгової пенсії, позивачу виповнилося 51 рік 07 місяць 22 дні. Отже, одній з трьох вимог передбачених п. "б" статті 13 Закону № 1788-XII позивач відповідає.

Відповідач вказав, що страховий стаж позивача становить 30 років 10 місяці 29 днів, пільговий стаж становить 07 років 09 місяців.

До пільгового стажу не зараховано:

- періоди трудової діяльності відповідно до записів трудової книжки з 30.08.1994 по 03.10.1994 - учнем електрослюсаря (слюсаря) чергового та по ремонту устаткування, з 04.10.1994 по 31.12.2004 - електрослюсарем (слюсарем) чергового та по ремонту устаткування з повним робочим днем, оскільки документально не підтверджено повної зайнятості (роботи на умовах повного робочого дня) за відповідними професіями, відсутня уточнююча довідка з підприємства про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до Порядку № 637 (додаток №5) та результати атестації робочих місць за умовами праці;

- період навчання в Докучаєвському гірничому технікумі, згідно диплому від 06.07.1994 ЗК № 010062 з 01.09.1991 по 06.07.1994, оскільки начальний заклад не відноситься до закладів професійної (професійно-технічної) освіти, а отже зарахування періодів навчання до пільгового стажу особи суперечить чинному законодавству;

- періоди трудової діяльності відповідно до записів трудової книжки з 01.09.2012 по 31.05.2016 - електрослюсарем (слюсарем) чергового та по ремонту устаткування з повним робочим днем, з 01.07.2016 по 14.01.2022 - електрослюсарем (слюсарем) чергового та по ремонту устаткування з повним робочим днем, оскільки відсутня інформація в реєстрі застрахованих осіб в розділі "Відомості по спеціальному стажу".

Щодо вимоги позивача про зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1991 по 06.07.1994 згідно диплому від 06.07.1994 НОМЕР_2 , суд зазначає наступне.

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 20.09.2000 встановлено, що у період з 01.09.1991 по 06.07.1994 позивач навчалася в Докучаєвському гірничому технікумі. Запис здійснено на підставі диплому серії НОМЕР_2 від 06.07.1994.

Також в матеріалах справи наявний диплом молодшого спеціаліста Докучаєвського гірничого технікуму серії ЗК № 010062 від 06.07.1994 реєстраційний номер № 7895 та додаток до нього.

Відповідно до диплому серії НОМЕР_2 від 06.07.1994 позивач закінчила Докучаєвський гірничий технікум за спеціальністю «Збагачування корисних копалин» та присвоєно кваліфікацію «технік-технолог».

В матеріалах справи наявний протокол розрахунку стажу форми РС-право від 01.08.2025 з якого судом встановлено, що період навчання з 01.09.1991 по 29.06.1994 зараховано відповідачем до страхового стажу позивача, а тому такий не підлягає повторному зарахуванню відповідачем.

Таким чином вимога позивача про зарахування періоду навчання з 01.09.1991 по 29.06.1994 не підлягає задоволенню.

Щодо зарахування періоду з 30.06.1994 по 06.07.1994, суд зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт навчання позивача у зазначений період. Зокрема, з диплому молодшого спеціаліста Докучаєвського гірничого технікуму серії ЗК № 010062 від 06.07.1994, реєстраційний номер № 7895, вбачається, що позивач завершила навчання 29.06.1994 відповідно до рішення Державної кваліфікаційної комісії. Дата 06.07.1994, зазначена у дипломі, свідчить лише про дату його видачі та не підтверджує фактичного продовження навчання після 29.06.1994. Інших документів, які б підтверджували перебування позивача на навчанні у період з 30.06.1994 по 06.07.1994, матеріали справи не містять, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для зарахування зазначеного періоду до страхового стажу позивача.

Посилання відповідача на те, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 у справі № 440/6927/24 вже було відмовлено у зарахуванні вказаного періоду до страхового стажу, то суд зазначає, що у вказаному рішенні судом встановлено відсутність додатку до диплома молодшого спеціаліста, яким би було підтверджено дату вступу до навчального закладу, ані іншого документа, який би містив відомості про період навчання, або довідку про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки. У зв`язку із чим було відмовлено у зарахуванні періоду навчання до страхового стажу.

Разом з тим, на відміну від обставин, встановлених у справі № 440/6927/24, у межах даної справи позивачем надано повний комплект належних та допустимих доказів, а саме: диплом молодшого спеціаліста Докучаєвського гірничого технікуму серії ЗК № 010062 від 06.07.1994 разом із додатком до нього, який містить відомості про період навчання, а також відповідний запис у трудовій книжці, здійснений на підставі вказаного диплома.

Таким чином, обставини цієї справи є відмінними, а тому посилання відповідача на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 у справі № 440/6927/24 не може вважатися обґрунтованим та таким, що спростовує доводи позивача.

Щодо зарахування періоду навчання в Докучаєвському гірничому технікумі до пільгового стажу позивача, суд зазначає наступне.

На час навчання позивача правовідносини у сфері освіти регулювалися Законом Української Радянської Соціалістичної Республіки від 23.05.91 № 1060-XII "Про освіту" та Законом України "Про вищу освіту" відповідно до яких технікуми віднесені до вищих навчальних закладів І рівня акредитації, в яких здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста.

Статтею 32 Закону Української Радянської Соціалістичної Республіки "Про освіту" визначено, що професійно-навчальними виховними закладами є: професійно-технічне училище, професійні училища різних рівнів.

Натомість, статтею 34 вказаного Закону визначено, що вищими навчальними закладами є технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.

Водночас, у статті 43 вказаного Закону № 1060-XII зазначено, що вищими закладами освіти є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.

Відповідно до статусу вищих закладів освіти встановлено чотири рівні акредитації: перший рівень - технікум, училище, інші прирівняні до них вищі заклади освіти;

другий рівень - коледж, інші прирівняні до нього вищі заклади освіти;

третій і четвертий рівні (залежно від наслідків акредитації) - інститут, консерваторія, академія, університет.

Враховуючи викладене, суд зауважує, що Докучаєвський гірничий технікум не відноситься до професійно-технічних навчальних закладів, час навчання в яких зараховується до пільгового стажу, оскільки позивач у спірний період часу навчалася у вищому навчальному закладі, а можливість зарахування часу навчання до трудового стажу, що дає право на пільги, передбачена лише щодо професійно-технічних навчальних закладів, то відповідач правомірно не зарахував до пільгового стажу позивача час її навчання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі справа № 676/5212/17.

Отже вимоги позивача в частині зарахування періоду навчання до пільгового стажу не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 30.08.1994 по 03.10.1994 - учнем електрослюсаря (слюсаря) чергового та по ремонту устаткування, з 04.10.1994 по 31.12.2004 - електрослюсарем (слюсарем) чергового та по ремонту устаткування з повним робочим днем, з 01.09.2012 по 31.05.2016 - електрослюсарем (слюсарем) чергового та по ремонту устаткування з повним робочим днем, з 01.07.2016 по 14.01.2022 - електрослюсарем (слюсарем) чергового та по ремонту устаткування з повним робочим днем, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося судом, згідно вимог ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Судом встановлено, що відповідно до запису трудової книжки серія НОМЕР_3 від 20.09.2000, позивач з 30.08.1994 по 03.10.1994 працювала учнем електрослюсаря (слюсаря) чергового та по ремонту устаткування, з 04.10.1994 по 31.12.2004 електрослюсарем (слюсарем) чергового та по ремонту устаткування, з 01.09.2012 по 31.05.2016 - електрослюсарем (слюсарем) чергового та по ремонту устаткування, з 01.07.2016 по 14.01.2022 - електрослюсарем (слюсарем) чергового та по ремонту устаткування.

Суд зазначає, що наведені відомості у трудовій книжці про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останньої на відповідних посадах.

Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають, а відтак факт роботи позивача у спірні періоди підтверджується відповідними запасами, які були внесені відповідно до діючого законодавства.

Щодо віднесення посади позивача до Списку № 2, суд зазначає, що вказана посада передбачена Постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.91 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, які надають право на пільгове пенсійне забезпечення" та Постановами Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 та від 24.06.2016 № 461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».

В матеріалах справи наявний Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо ОСОБА_1 .

У розділі Відомості про особливі умови праці, що дають право на пільги в пенсійному забезпеченні та із загальнообов`язкового державного соціального страхування, міститься інформація, що трудовий стаж позивача з 01.01.2005 року по 31.08.2012 року та за червень 2016 року облікований за кодом спеціального стажу ЗПЗ013Б1.

Наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 (наказ втратив чинність 01.01.2022 на підставі Наказу Міністерства фінансів України № 814 від 28.12.2020) затверджено довідник кодів підстав для обліку Пенсійним фондом України стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства.

Згідно зазначеного довідника код підстави ЗПЗ013Б1 це працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, і за результатами атестації робочих місць.

Таким чином, матеріали справи містять належні усі передбачені законодавством документи щодо підтвердження пільгового стажу за період роботи з 01.01.2005 по 31.08.2012 року та за червень 2016 року.

Разом з тим, суд зазначає, що предметом позову є, зокрема період роботи з 30.08.1994 по 03.10.1994, з 04.10.1994 по 31.12.2004, з 01.09.2012 по 31.05.2016.

Відомості про особливі умови праці, що дають право на пільги в пенсійному забезпеченні та із загальнообов`язкового державного соціального страхування за спірні періоди роботи відсутні в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо ОСОБА_1 .

Досліджуючи записи у трудовій книжці серія НОМЕР_3 від 20.09.2000 суд встановив, що періоди з 30.08.1994 по 03.10.1994, з 04.10.1994 по 31.12.2004, з 01.09.2012 по 31.05.2016 та з 01.07.2016 по 14.01.2022 також не містять відомостей про характер виконуваної роботи, зокрема зайнятість протягом повного робочого дня.

Суд зазначає, що порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

У пунктах 1 та 2 Порядку № 637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно п. 17 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

Відповідно до п. 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

У такому ж порядку підтверджується стаж роботи за відсутності документів у разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються (розміщувалися) на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають/перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також у разі, коли майно (документи) підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (незалежно від місця їх реєстрації на території України) розташоване на території України та/або пошкоджене чи знищене внаслідок воєнних (бойових) дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови документального підтвердження пошкодження чи знищення майна (документів).

Згідно з п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При цьому, надання уточнюючих довідок підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Отже, зміст наведених правових норм свідчить, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній, їх неправильності чи неточності, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 31.01.2025 по справі № 120/8471/23.

При цьому, підтвердження пільгового трудового стажу позивача показами свідків може бути здійснено у випадку, коли за місцем роботи заявника або в архівних установах відсутні документи про пільговий трудовий стаж позивача.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 26.10.2022 по справі № 345/4297/17.

Отже, підтвердження трудового, у тому числі пільгового стажу показаннями свідків допускається лише у разі відсутності або втрати відповідних документів за місцем роботи чи в архівних установах; за наявності можливості підтвердження стажу первинними документами показання свідків не є підставою для його зарахування.

Як вже вище зазначалося судом, трудова книжка позивача серія НОМЕР_3 від 20.09.2000 не містить відомостей про характер виконуваної роботи, зокрема зайнятість протягом повного робочого дня у період з 30.08.1994 по 03.10.1994, з 04.10.1994 по 31.12.2004, з 01.09.2012 по 31.05.2016 та з 01.07.2016 по 14.01.2022.

До заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 надано заяви двох свідків, які знали позивача по спільній з нею роботі на одному підприємстві, а саме гр. ОСОБА_2 від 19.05.2025 та гр. ОСОБА_3 від 11.06.2025.

У вказаних заява свідки зазначають, що з ОСОБА_1 працювали на одному підприємстві «Шахта ім. М.С. Сургая» на одній ділянці на посаді чергового електрослюсаря по ремонту обладнання. Виконували однакові, або подібні трудові обов`язки. Також гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 повідомили, що вони з ОСОБА_1 працювали в аналогічних умовах на однакових посадах та вийшли на пенсію за пільговими умовами, відповідно до Списку № 2.

Також, до заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 надано копії трудових книжок гр. ОСОБА_2 серія НОМЕР_4 від 31.01.1979 та гр. ОСОБА_3 серія НОМЕР_5 від 11.08.1983.

Таким чином, у ході розгляду справи судом встановлено факт перебування позивача у трудових відносинах у періоди з 30.08.1994 по 03.10.1994, з 04.10.1994 по 31.12.2004, з 01.09.2012 по 31.05.2016 та з 01.07.2016 по 14.01.2022 на посаді чергового електрослюсаря з ремонту обладнання. Водночас надані позивачем докази, у тому числі показання свідків та копії їх трудових книжок, підтверджують лише факт роботи на відповідній посаді, проте не містять відомостей щодо характеру та умов виконуваної роботи, зокрема щодо зайнятості позивача протягом повного робочого дня в умовах, що дають право на пенсію за пільговими умовами відповідно до Списку № 2.

Крім того, матеріали справи не містять первинних документів підприємства (посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, довідок про умови праці, тощо), які б підтверджували виконання позивачем робіт у шкідливих або важких умовах праці у зазначені періоди.

Верховний Суд в постанові від 22.10.2025 по справі № 200/7392/24 залишаючи без змін рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2024 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2025 зазначив, що відсутність відомостей у трудовій книжці про характер виконуваної роботи, зокрема про зайнятість протягом повного робочого дня у шкідливих умовах праці унеможливлює підтвердження права позивача на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2.

Суд зазначає, що для призначення пенсії за віком на пільгових умовах недостатньо лише включення посади до Списку № 2. Важливим є також підтвердження характеру виконуваної роботи, зокрема зайнятість позивача протягом повного робочого дня за Списком № 2.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що підстави для зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 30.08.1994 по 03.10.1994, з 04.10.1994 по 31.12.2004, з 01.09.2012 по 31.05.2016 та з 01.07.2016 по 14.01.2022 у відповідача відсутні, оскільки позивачем не надано уточнюючих довідок про характер виконуваної нею роботи.

При цьому, як встановлено судом, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 у справі № 440/6927/24, яке набрало законної сили 02.05.2025 вже було розглянуто адміністративний позов ОСОБА_1 щодо зарахування до пільгового стажу періодів роботи, зокрема за період з 30.08.1994 по 03.10.1994 на посаді учня електрослюсаря (слюсаря) чергового та по ремонту устаткування, з 04.10.1994 по 30.06.2016 на посаді електрослюсаря (слюсаря) чергового та по ремонту устаткування з повним робочим днем.

Так, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 у справі № 440/6927/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, зокрема: зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 2 періоди роботи з 01.01.2005 по 31.08.2012 та з 01.06.2016 по 30.06.2016.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У рішенні по справі № 440/6927/24 суд зазначив, «що за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, до пільгового стажу роботи позивача за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, підлягають зарахуванню періоди роботи з 01.01.2005 по 31.08.2012 та з 01.06.2016 по 30.06.2016, що становить більше ніж 05 років 08 місяців, як зазначено у спірному рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Разом з тим, щодо решти спірних періодів, які позивач бажає зарахувати до пільгового стажу по Списку № 2, ОСОБА_1 не надано до пенсійного органу та до суду жодних документів на підтвердження своєї зайнятості повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Трудова книжка ОСОБА_1 не містить відомостей про зайнятість повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, що в силу статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є необхідною умовою для зарахування періоду роботи до пільгового стажу за Списком № 2, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

ОСОБА_1 не надано до пенсійного органу та до суду уточнюючої довідки із зазначенням періоду роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професії або посади; характеру виконуваної роботи; розділу, підрозділу, пункту, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинних документів за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складених на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.».

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обставини щодо відсутності документального підтвердження характеру виконуваної позивачем роботи та її зайнятості протягом повного робочого дня у шкідливих умовах праці за спірні періоди вже були предметом судового розгляду та встановлені рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 у справі № 440/6927/24, яке набрало законної сили.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи, вимог чинного законодавства та правової позиції Верховного Суду, суд приходить до висновку, що підстави для зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 30.08.1994 по 03.10.1994, з 04.10.1994 по 31.12.2004, з 01.09.2012 по 31.05.2016 та з 01.07.2016 по 14.01.2022 відсутні, а тому у задоволенні позовних вимог у цій частині також слід відмовити.

Разом з тим, суд зазначає, що за позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 11.11.2020 у справі № 677/831/17 зазначив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

В контексті обставин цієї справи та доводів відповідача, покладених ним в основу свого рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу, суд враховує й те, що за частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV органи пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Судом не встановлено, а матеріали справи не містять доказів звернення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до відповідних підприємств, установ та організацій з метою надання необхідних додаткових документів, а також здійснення відповідної перевірки достовірності поданих позивачем та відображених у її трудовій книжці відомостей щодо періодів роботи та пільгового стажу ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що хоча й витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, однак перекладання обов`язку доказування, надання відомостей на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може слугувати умовою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 31.01.2025 по справі № 120/8471/23.

Підсумовуючи встановлені при розгляді справи обставини та надану їм оцінку, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 31.07.2025 № 163850009698 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 24.07.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду.

При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 77, 78, 94, 139, 241-246, 257-258, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 31.07.2025 № 163850009698 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву позивача від 24.07.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 гривень (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя О.С. Духневич