Ухвала суду № 133391450, 19.01.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

19 січня 2026 року Справа 160/586/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Серьогіна О.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку,-

ВСТАНОВИВ:

12.01.2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Володченков Євгеній Юрійович звернувся через підсистему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати п 1 наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 888-К від 30.04.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 607 о/с від 09.05.2025 року «По особовому складу», яким реалізовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення ОСОБА_1 зі служби на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію»;

- поновити ОСОБА_1 на службі у званні старшого лейтенанта поліції (номер жетона 0155677) на посаді старшого спеціаліста-криміналіста слідчого відділення поліції №2 Дніпровського районного управління поліції №1, з 10.05.2025 року;

- рішення суду звернути до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого спеціаліста-криміналіста слідчого відділення поліції №2 Дніпровського районного управління поліції №1;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10.05.2025 року по день поновлення на посаді;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 10.05.2025 року по день поновлення на службі.

Відповідно до пунктів 3, 5, 6 частини 1 статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 171 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Питання строків звернення до адміністративного суду врегульовано приписами статті 122 КАС України, згідно із частиною першою якої позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За правилами частини 1 статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший).

Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З аналізу зазначених положень процесуального закону, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 цього Кодексу).

Предметом розгляду в даній справі, зокрема, є правомірність п. 1 наказу № 888-К від 30.04.2025 року про притягнення до дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та наказу № 607 о/с від 09.05.2025 року про звільнення ОСОБА_1 зі служби на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII Про Дисциплінарний статут Національної поліції України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) далі - Дисциплінарний статут НП України) передбачено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

Суддя зазначає, що у випадку наявності колізії між загальним та спеціальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є саме Дисциплінарний статут НП України.

При цьому, при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для цієї справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.

У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постанові від 29 січня 2019 року у справі №807/257/14.

Тобто у контексті цьому судового спору застосуванню підлягає Дисциплінарний статут НП України, що затверджений Законом України і яким передбачені порядок та строки оскарження дисциплінарного стягнення.

Згідно із статтею 13 Дисциплінарного статуту НП України до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:

1) зауваження;

2) догана;

3) сувора догана;

4) попередження про неповну службову відповідність;

5) пониження у спеціальному званні на один ступінь;

6) звільнення з посади;

7) звільнення із служби в поліції.

Законодавцем внесено зміни до Дисциплінарного статуту НП України в період дії воєнного стану, зокрема, абзацом 1 частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту НП України визначено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Тобто цим пунктом охоплено такі види дисциплінарних стягнень, як зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну службову відповідність.

Абзацом 2 частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту НП України визначено, що у разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

Суддя зазначає, що такі види дисциплінарних стягнень, як звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби мають бути реалізовані шляхом видання наказу по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення, як це передбачено частиною третьою статті 22 Дисциплінарного статуту НП України.

Відповідно до матеріалів справи, до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.

Згідно із частинами першою, другою статті 30 Дисциплінарного статуту НП України у разі відсутності поліцейського, якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності, без поважних причин на службі копія наказу про застосування до нього дисциплінарного стягнення надсилається поштовим зв`язком (у разі можливості) на адресу місця проживання, зазначену в його особовій справі, або з використанням електронної комунікації за контактними даними, які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника.

Поліцейський вважається таким, що ознайомлений з наказом про застосування дисциплінарного стягнення, після спливу чотирьох календарних днів з дня його відправлення поштовим зв`язком або після спливу двох календарних днів - у разі відправлення з використанням електронної комунікації.

Тобто, строк звернення з позовними вимогами про оскарження наказу про застосування дисциплінарного стягнення становить 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення, а наказу про звільнення становить один місяць.

Як убачається, із КП "Діловодство спеціалізованого суду", позивач вже звертався до суду із даним позовом.

Досліджуючи правомірність повернення позовної заяви судом першої інстанції з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду колегія суддів Третього апеляційного адміністративного суду у постанові від 12.11.2025 року по справі №24737/25 дійшла наступного висновку: "звернувшись до суду з цим позовом 28 серпня 2025 року, позивач пропустив строк звернення до суду, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.".

Згідно з частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Позивачем не подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, але у позовній заяві зазначено причини пропуску такого строку.

Слід зазначити, що в обґрунтування поважності причин пропуску строк звернення до суду, установленого частиною п`ятою статті 122 КАС України, позивач вказує про те, що наказ про звільнення фактично отримано ним та з його повним змістом він ознайомився лише 13 серпня 2025 року при отриманні копій матеріалів службового розслідування, а також про те, що пропуск строку звернення до суду спричинений об`єктивно непереборними обставинами, що не залежали від його волі, адже з 17 березня 2025 року по 11 липня 2025 року він перебував під запобіжним заходом у вигляді цілодобового домашнього арешту, що унеможливило його вільне пересування, звернення до адвоката та отримання документів.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, у межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

За загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Вжите у частині другій статті 122 КАС твердження «особа повинна була дізнатися» слід розуміти як презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.

Як вказано у постанові Третього апеляційного адміністративного суду у постанові від 12.11.2025 року по справі №24737/25, з дисциплінарним наказом № 888-к від 30 квітня 2025 року позивач ознайомлений 06 травня 2025 року, з наказом про звільнення від 09 травня 2025 року № 607о/с позивач ознайомлений 09 травня 2025 року. Ці обставини підтверджені копіями наказів з власноручним написом позивача про ознайомлення із проставленням дати ознайомлення, доданими відповідачем до апеляційної скарги, та спростовують доводи апелянта про ознайомлення з наказами 13 серпня 2025 року.

Відтак, звернувшись до суду з цим позовом 12 січня 2026 року, позивач пропустив строк звернення до суду, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.

Зазначені позивачем у позовній заяві мотиви для його поновлення не підтверджують наявності об`єктивно непереборних обставин, які б перешкоджали своєчасному оскарженню наказу про звільнення з посади публічної служби.

Так, позивач зазначає, що в період з 17 березня 2025 року по 11 липня 2025 року він перебував під запобіжним заходом у вигляді цілодобового домашнього арешту, що унеможливило його вільне пересування, звернення до адвоката та отримання документів, проте, як вказано вище, перебування під цілодобовим домашнім арештом не перешкоджало позивачу у ознайомленні із спірними наказами.

Крім того, суддя зауважує, що дія запобіжного заходу за твердженням позивача завершилась 11 липня 2025 року, а позивачем не обґрунтовано, які обставини перешкоджали йому в період з 11 липня 2025 року по 13 серпня 2025 року ознайомитися із матеріалами службового розслідування та звернутися за правовою допомогою з метою оскарження наказів.

Суддя акцентує увагу, що з 11 липня 2025 року (дата закінчення дії запобіжного заходу) до 13 серпня 2025 року (дата ознайомлення з матеріалами службового розслідування за твердженням позивача), тобто майже місяць, позивач не вчиняв жодних дій, направлених на звернення до суду.

Суддя зауважує, що позивач мав можливість реалізувати своє право на подання позовної заяви до суду самостійно або через представника, шляхом надсилання документів засобами поштового зв`язку, на офіційну електронну адресу суду, через особистий кабінет у системі «Електронний суд» або будь-якими іншими дистанційними засобами зв`язку. Доводів та доказів щодо неможливості вчиняти відповідні дії (подання позовної заяви, укладення договору з адвокатом з метою уповноваження останнього вчиняти відповідні дії від імені позивача) засобами електронного або поштового зв`язку, з метою реалізації своїх прав та обов`язків у межах передбаченого КАС України строку на звернення до суду з позовом, позивачем не надано.

Подібні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі № 990/102/22, у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі №160/14919/22, у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі №140/9165/23.

При цьому суддя констатує, що позивачем не вказується, що йому під час дії запобіжного заходу було заборонено користуватися засобами електронного або поштового зв`язку, або заборонено зустрічі з адвокатом.

Отже, суддя не знаходить підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, та приходить до висновку, що звернувшись до суду через підсистему "Електронний суд" 12.01.2026 року, позивач пропустив 15-денний строк звернення до суду із позовом про оскарження наказу про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення та місячний строк з позовом про оскарження наказу про звільнення.

Згідно з частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частиною 1 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, суддя дійшла висновку, що позовну заяву слід залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків.

Виявлені недоліки повинні бути усунені шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з іншими обґрунтованими обставинами та доказами на підтвердження вказаних обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку - залишити без руху.

Позивачу у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху усунути недоліки позовної заяви та надати до канцелярії суду обґрунтоване клопотання про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших причин пропуску такого строку, а також докази поважності причин пропуску відповідного строку, оформлене відповідно до вимог статей 161, 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 2, частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Звернути увагу позивача, що відповідно частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст. ст. 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Серьогіна