Ухвала суду № 133390699, 13.01.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/786/26-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах другого відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення російською федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у кримінальному провадженні № 62024000000000789 від 06.09.2024, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

ВСТАНОВИВ:

До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах другого відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення російською федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 , за погодженням прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинуваченням першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у кримінальному провадженні №62024000000000789 від 06.09.2024, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, за процесуального керівництва прокурорів Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000789 від 06.09.2024 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 426 КК України - тобто у іншому умисному невиконанні військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов`язками повинна була виконати, вчинені в умовах воєнного стану, що спричинило тяжкі наслідки.

У вказаному кримінальному проваджені досліджуються обставини, за яких внаслідок протиправної діяльністі злочинної організації у складі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та інших на даний час невстановлених членів злочинної організації, за умисного невиконання військовими службовими особами ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , ОСОБА_14 та іншими на даний час невстановленими військовими службовими особами, а також в результаті неналежного виконання директором НІЦ «Матеріалообробка вибухом» ІЕЗ ім. Є.О. Патона НАН України ОСОБА_15 своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, забезпечено виробництво та постачання до Збройних Сил України протипіхотних пристроїв по державним контрактам, які не відповідають конструкторській документації та не можуть використовуватись за призначенням, чим спричинено матеріальних збитків Міністерству оборони України.

Внаслідок використання вказаних боєприпасів відбулось не спрацювання основної вибухової речовини, що призвело до неможливості виконання бойових завдань військовослужбовцями, які перебувають на лінії безпосереднього зіткнення в умовах постійних наступальних дій.

Разом з тим, під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , обіймаючи посаду заступника начальника НОМЕР_1 військового представництва Міністерства оборони України, а з 20.05.2024 начальника НОМЕР_1 військового представництва Міністерства оборони України, тобто будучи військовою службовою особою, в умовах воєнного стану умисно не виконував дій, які він за своїми службовими обов`язками повинен був виконати, що спричинило тяжкі наслідки.

У зв`язку із вчиненням вищевказаних протиправних дій, ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у невиконанні військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов`язками повинна була виконати, що спричинили тяжкі наслідки, вчинені в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 426 КК України.

08.01.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 4 ст. 426 КК України - невиконання військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов`язками повинна була виконати, що спричинили тяжкі наслідки, вчинені в умовах воєнного стану.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.

Обґрунтовуючи клопотання слідчий вважає наявними підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Крім того, слідчий у клопотанні обґрунтовує ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме:

1. Переховуватися від органів досудового розслідування та суду - ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину. Санкції ч. 4 ст. 426 КК України, яке інкримінується ОСОБА_5 передбачає можливість призначення судом покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років.

Крім того, відповідно до встановлених обставин кримінального провадження, ОСОБА_5 має досвід організації та здійснення впливу на прийняття рішень особами, уповноваженими на виконання функцій держави, має стійкі корумповані зв`язки, які дозволять йому здійснювати перетин державного кордону в умовах воєнного стану, відповідно в органу досудового розслідування наявні вагомі підстави вважати, що підозрюваний буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Вищевказані обставини, дають підстави вважати, що підозрюваний в разі застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, може переховуватися від органів слідства, суду, та має реальні можливості покинути територію України з цією метою. Одним із ризиків можливого переховування підозрюваного від слідства та суду є відсутність контролю за частиною державного кордону в окремих областях України.

2. Знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Наявність вказаного ризику обґрунтовується тим, що на даний час у кримінальному провадженні проведений не весь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, не встановлені усіх можливих співучасників злочинів, місця зберігання засобів вчинення злочинів, а зважаючи на тяжкість інкримінованих підозрюваному діянь, зухвалість їх вчинення, а також на міру покарання, яка загрожує підозрюваному, сторона обвинувачення обґрунтовано вважає, що ОСОБА_5 , перебуваючи поза межами установи попереднього ув`язнення, вчинятиме дії, спрямовані на знищення або спотворення доказів у даному кримінальному провадженні, збір яких на даний час досудовим розслідуванням не завершено, що значно вплине на процес доказування вини підозрюваного.

Крім того, ОСОБА_5 , має зв`язки з широким колом осіб, в тому числі з числа військовослужбовців вищої ланки влади на різних рівнях, за сприяння яких він в змозі вчинити дії, спрямовані на знищення, приховування або спотворення доказів у даному кримінальному провадженні.

3. Ризик незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 , перебуваючи поза межами установи попереднього ув`язнення, може незаконно впливати на свідків, яким відомі обставини вчинення кримінального правопорушення. Показання свідків є значущими для доведення обставин, що підлягають доказуванню. Окрім цього, на даний час встановлюються особи, яким відомі обставини, що підлягають доказуванню, з метою їх подальшого допиту як свідків, а також кола усіх осіб, можливо причетних до вчинення кримінальних правопорушень. Перебуваючи поза межами установ попереднього ув`язнення, підозрюваний може вчинити дії щодо впливу на них.

4. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 , перебуваючи поза межами установи попереднього ув`язнення, зможе координувати свої дії з іншими співучасниками злочину, що мають можливість впливати на викривлення значимих доказів і даних для кримінального провадження шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення підозрюваними кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджання досудовому розслідуванню.

5. Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Ураховуючи те, що ОСОБА_5 перебуваючи на волі, як військовослужбовець Збройних Сил України може вчинити інший військовий злочин, а саме самовільне залишення місця служби, що кваліфікується за ст. 407 ч. 5 КК України, або дезертирство за ст. 408 ч. 4 КК України, тим самим переховуватися та ухилятися від кримінальної відповідальності. Крім того, бажання підозрюваного уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, можуть свідчати про можливість втечі підозрюваного.

Також слід враховувати, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України діє воєнний стан.

Прокурор в судовому засіданні доводи клопотання підтримав, просив клопотання задовольнити, зазначив, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є єдиним можливим заходом, а відтак інші, більш м`які запобіжні заходи не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Захисник в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання, посилаючись на недоведеність ризиків вказаних в клопотанні, а також на необґрунтованість підозри, зазначив, що обставини викладені в підозрі не описують в чому саме полягало не виконання обов`язків покладених на ОСОБА_5 . Захисник вказав, що зазначений у клопотанні розмір застави є непомірним для підозрюваного, разом з тим, до матеріалів клопотання долучили письмові заперечення у яких наявна декларація про доходи останнього.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.

Вивчивши клопотання, заслухавши пояснення учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.

Слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, за процесуального керівництва прокурорів Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000789 від 06.09.2024

08.01.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 4 ст. 426 КК України - невиконання військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов`язками повинна була виконати, що спричинили тяжкі наслідки, вчинені в умовах воєнного стану.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя, вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах.

З того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

З огляду на наведені у клопотанні слідчого дані у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, інкримінованих йому стороною обвинувачення.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.

Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 сг. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Разом з тим, варто зазначити, що ризик перешкоджати встановленню істини у кримінальному правопорушенні доводиться з огляду на початкову стадію досудового розслідування (рішення ЄСПЛ у справі Яжинський проти Польщі (Jarzynski v. Poland, § 43)).

Суд погоджується з твердженнями захисників, що сама по собі тяжкість обвинувачення дійсно не може бути єдиною підставою для застосування та продовження тримання особи під вартою, ні з точки зору вимог Конвенції, ні з точки зору уявлення суду про справедливе та мотивоване рішення про застосування до особи виняткового запобіжного заходу.

Разом з тим, згідно з практикою ЄСПЛ суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Так, у рішенні по справі «Летельє проти Франції» ЄСПЛ визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, а у рішенні по справі «W проти Швейцарії» зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства. Водночас, суд наголошує, що при винесенні рішення не спирається виключно на тяжкість обвинувачення, проте оцінює всі доводи сторін та докази якими вони ці доводи обґрунтовують в сукупності, де тяжкість обвинувачення є лише одним з факторів, що беруться до уваги.

Слідчий суддя вважає доведеними ризики, з урахуванням характеру вчиненого кримінального правопорушення та особи підозрюваного, що останній може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, що підтверджується матеріалами кримінального провадження і саме обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 забезпечить виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків та надасть можливість досягти органу досудового розслідування завдань, передбачених ст. 2 КПК України, а саме: захист особи від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування з тим, щоб кожний хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою, слідчий суддя також враховує тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , дані, які характеризують останнього, як особу, та враховує те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та приходить висновку, що докази та обставини, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню, а для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні вважає недостатньою застосування більш м`якого запобіжного заходу, як на тому наполягала сторона захисту.

Ризик незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні підтверджується тим, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні ще не завершено, що вказує на те, що свідки у справі не допитані у судовому засіданні, а тому підозрюваний в разі зміни запобіжного заходу на менш обтяжливий, може здійснювати на них незаконний вплив, шляхом вмовлянь, з метою зміни їх показів задля уникнення кримінальної відповідальності.

Слідчим суддею, з огляду на положення ст. 178 КПК України враховується наявність у підозрюваного стійких соціальних зв`язків, наявність дітей та позитивних характеристик. Проте, з огляду на фактичні обставини інкримінованого кримінального провадження та встановлені ризики, зазначені дані не можуть бути самодостатньою підставою для зміни підозрюваному запобіжного заходу на більш м`який.

Варто зазначити, що застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак приходить до висновку про задоволення клопотання, та не приймає доводи сторони захисту з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали вище.

Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованих злочинів і правильності кваліфікації його дій, з чим сторона захисту не погоджується, слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалися, оскільки це є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.

Між тим, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Відповідно до рішень ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року розмір застави повинен бути належною гарантією того, що заявник вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу, при визначенні розміру застави виправданим є врахування серйозності обставин справи.

При визначенні ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст. ст. 182,183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи обставини кримінальних правопорушень, тяжкість правопорушення, у якому він підозрюється, слідчий суддя вважає, що застава у сумі 41 600 000 грн. з покладенням обов`язків передбачених частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов`язків.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 08.03.2026 включно, у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000789 від 06.09.2024.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, розмір якої визначити у межах 12 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає у сумі 41 600 000 гривні, зобов`язавши підозрюваного ОСОБА_5 виконувати процесуальні обов`язки, визначені частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;

- не відлучатися за межі Київської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утриматись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як підозрюваним так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві:

Отримувач: ТУ ДСАУ в м. Києві

ЄДРПОУ: 26268059

МФО: 820172

Банк: Державна казначейська служба України м. Київ

р/р UA128201720355259002001012089

Призначення платежу: Застава за …(П.І.П., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду), від …(дата ухвали), по справі № …, внесені …(П.І.П. особи, що вносить заставу).

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1