Ухвала суду № 133387679, 05.01.2026, Березнівський районний суд Рівненської області

Справа № 555/9/26

Номер провадження 2-з/555/1/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" січня 2026 р. м.Березне

Суддя Березнівського районного суду Рівненської області Мельничук Н.В., розглянувши заяву адвоката Мельник Світлани Романівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантрейд Авто» про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сантрейд Авто» подало до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову (в порядку ч.2 ст.149 ЦПК України - до пред`явлення позову) шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 , у межах суми позову 2 052 679 гривень 65 копійок, які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить ОСОБА_1 .

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що позивач ТОВ «Сантрейд Авто» готується до подання позовної заяви до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу транспортного засобу №29-08-1491 від 29 серпня 2023 року. Представник заявника зазначає, що 29 серпня 2023 року між ТОВ «Сантрейд Авто», як продавцем та ОСОБА_1 , як покупцем було укладено Договір купівлі-продажу транспортного засобу №29-08-1491. Відповідно до умов даного договору, продавець взяв на себе зобов`язання передати у власність покупця автомобіль JEEP WRANGLER 2021 року випуску, VIN № НОМЕР_1 , а покупець взяв на себе зобов`язання прийняти даний транспортний засіб на умовах договору. Відповідно до п. 5.2. Договору, передбачено, підтвердженням прийняття товару покупцем від продавця є оформлений письмово у трьох оригінальних примірниках українською мовою Акт приймання-передачі, підписаний уповноваженими представниками сторін. 29 серпня 2023 року за актом приймання-передачі транспортного засобу ТОВ «Сантрейд Авто» передав ОСОБА_1 , а останній прийняв легковий автомобіль JEEP WRANGLER 2021 року випуску, VIN № НОМЕР_1 . Пунктом 6.2 Договору передбачено, право власності на товар переходить від продавця до покупця після фактичної передачі товару покупцю за актом приймання-передачі. Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договору, загальна ціна транспортного засобу складає 1 726 700, 00 гривень, яка мала бути перерахована на розрахунковий рахунок продавця впродовж 365 днів з моменту передачі транспортного засобу. Тобто до 30 серпня 2024 року розрахунок за транспортний засіб вже мав бути здійснений. Однак, на момент звернення з даною заявою ОСОБА_1 , не здійснено розрахунок за придбаний транспортний засіб. Загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Сантрейд Авто» за договором купівлі-продажу транспортного засобу №29-08-1491 складає 1 726 700, 00 грн. (основна сума боргу), 259 560, 83 грн. (інфляційні нарахування), 66 418, 82 грн. (3% річних), що разом становить 2 052 679, 65 грн. ОСОБА_1 безпідставно ухиляється впродовж двох років від виконання грошового зобов`язання, чим грубо порушує умови договору та норми чинного законодавства щодо своєчасного виконання взятих на себе зобов`язань. Вказує, що з відповіді на адвокатський запит Головного сервісного центру МВС від 25.12.2025 року стало відомо, що ОСОБА_1 ще 19.01.2024 року продав даний транспортний засіб іншій особі, проте навіть після продажу, кошти за придбаний транспортний засіб ТОВ «Сантрейд Авто» не перерахував. На підставі вище наведеного, представник заявника вважає, що застосування забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та кошти ОСОБА_1 в межах суми 2 052 679 грн. 65 коп. не завдасть йому майнової чи іншої шкоди ,оскільки не позбавляє права фактичного володіння користування майном, водночас створює для позивача гарантії у вигляді реального виконання рішення суду у майбутньому.

З урахуванням заявлених вимог, матеріалів справи та вимог закону, суд вважає за необхідне відмовити в забезпеченні позову з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до роз`яснень п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, а п. 4 вказаної Постанови, передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

У відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Із змісту прохальної частини заяви вбачається, що сторона позивача просить вжити заходи забезпечення позову у вказаній справі шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 , у межах суми позову 2 052 679 гривень 65 копійок, які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить ОСОБА_1

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019р. по справі № 320/3560/18, заявником суду повинні бути надані відомості щодо конкретного індивідуально визначеного майна, яке належить відповідачу та щодо якого мають вживатись заходи забезпечення позову.

При цьому, ч. 3 ст. 12 ЦПК України регламентовано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вказана правова позиція відображена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18.

Аргументи представника заявника про невиконання відповідачем зобов`язань щодо повернення заборгованості за договором купівлі-продажу транспортного засобу, є підставами позову, яким суд зможе надати оцінку виключно під час розгляду справи по суті, з`ясовуючи фактичні обставини справи та надаючи доказам оцінку.

Також представник заявника не надав доказів реальної небезпеки ускладнення чи неможливості виконання рішення суду, в разі задоволення позовних вимог.

Суд зазначає, що в заяві відсутнє достатнє обґрунтування та докази, які підтверджують доцільність та необхідність такого виду забезпечення позову.

Таким чином, заявником не наведено обґрунтованих підстав того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти впливатиме на ефективність захисту та унеможливить виконання рішення суду.

Згідно пункту першого частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Отже, законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, суд може накласти арешт лише на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.

Тобто, суд на цій стадії має перевірити, яке конкретно майно чи грошові кошти належить відповідачам і де вони знаходяться.

Саме з цією метою положеннями частини першої статті 151 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

З наведеного випливає, що відомості про те, на які саме розрахункові рахунки позивач просить накласти арешт, в яких саме фінансових установах знаходяться грошові кошти, в якій сумі та в якій валюті перебувають грошові кошти відповідача є необхідними для забезпечення позову.

Разом з тим, представник заявника звертаючись в суд із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 , у межах суми позову 2 052 679 гривень 65 копійок, які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить ОСОБА_1 , інформацію про номери рахунків, банківську установу де ці рахунки знаходяться, суми розміщених на них грошових коштів, місце і умови їх розміщення суду не надав. Крім того і не надав суду будь-яку інформацію про майно відповідача.

Відсутність відомостей про рахунки та вклади відповідача не дає змоги визначити співмірність засобів забезпечення позову із заявленими вимогами.

Крім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має, з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особи відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи та враховуючи обставини, характер правовідносин, предмет та підстави позову, суд приходить до висновку, що невжиття зазначених представником заявника заходів не може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а тому необхідно відмовити у задоволенні заяви про накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 149-153, 259, 260, 353,354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантрейд Авто» про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Мельничук Н. В.