Ухвала суду № 133386747, 16.01.2026, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/77/26

Провадження № 1-кп/352/151/26

У Х В А Л А

про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

16 січня 2026 р. м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

представників потерпілих: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023091250000141 від 21.04.2023 року по обвинуваченню:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 190, ч.4 ст. 190, ч.4 ст. 191, ч.5 ст. 191, ч.1, ч.2 ст. 200, ч.1, ч.2 ст. 209 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Тисменицького районного суду Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023091250000141 від 21.04.2023 року, у відношенні ОСОБА_8 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 190, ч.4 ст. 190, ч.4 ст. 191, ч.5 ст. 191, ч.1 ч.2 ст. 200, ч.1 ч.2 ст. 209 КК України.

Згідно поданого прокурором клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_8 обвинувачується у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки; у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому повторно, шляхом незаконних операцій з використанням електронно обчислювальної техніки; у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому повторно, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, в особливо великих розмірах; у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому повторно, в умовах воєнного стану; у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах; у підробці документів на переказ; у підробці документів на переказ, вчиненій повторно; у набутті, володінні, використанні, розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійсненні фінансових операцій з таким майном, вчинених особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом; у набутті, володінні, використанні, розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійсненні фінансових операцій з таким майном, вчинених особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, вчиненому повторно.

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_8 , не будучи бухгалтером Лисецького ліцею, у період з липня 2021 по грудень 2022 заволодів чужим майном шляхом зловживання довірою та підробки документів на переказ на суму 1 595 921, 89 грн., а також будучи бухгалтером Лисецького ліцею, у період часу з січня 2023 по квітень 2023 заволодів чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинені в умовах воєнного стану та підробки документів на переказ на суму 200 684, 21 грн.

Окрім того, не будучи бухгалтером Стебницької гімназії, у період часу з 28.07.2022 по 12.04.2023 безпідставно та незаконно нарахував та заволодів бюджетними коштами Стебницької гімназії в загальній сумі 105 129, 04 грн. Також, обіймаючи посаду бухгалтера Загвіздянського ліцею, у період з грудня 2021 по квітень 2023 ОСОБА_8 , заволодів чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в умовах воєнного стану та шляхом підробки документів на переказ на суму 762 673, 57 грн.

Таким чином, ОСОБА_8 у період з липня 2021 року по квітень 2023 року заволодів бюджетними коштами, що належали до використання закладами освіти на загальну суму 2 664 408, 71 грн.

Окрім того, ОСОБА_8 , розпорядившись на власний розсуд одержаним злочинним шляхом чужим майном, легалізував незаконно отримані бюджетні кошти шляхом здійснення фінансових операцій з цим майном на загальну суму 1 979 543, 94 грн, знаючи, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом. Отже, ОСОБА_8 обвинувачується вчиненні у нетяжких, тяжких та особливо тяжкого злочинів.

Зокрема, один із злочинів, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , а саме злочин передбачений 5 ч. ст. 191 KK України, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

ОСОБА_8 перебував у міжнародному розшуку з 14.09.2023 року, а згідно повідомлення сектору міжнародного поліцейського співробітництва 25.10.2024 на території Чеської Республіки ОСОБА_8 затримано, 08.12.2025 проведено його конвоювання органу до досудового розслідування СВ відділення поліції № 1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського РУП ГУНП Івано-Франківській області, а 09.12.2025 підозрюваному обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 18.01.2026 року.

Факт залишення ним території України саме з метою ухилення від кримінальної відповідальності доводить поспішність з якою ОСОБА_8 залишив місце проживання одразу після усвідомлення ситуації та свого викриття, про що свідчить і те, що він навіть особисто не написав заяви про звільнення з займаних з посад.

Більше того, у ході досудового розслідування, в результаті проведеного обшуку за фактичним місцем проживання підозрюваного вилучено два ноутбуки, однак на жодному них з будь-яких слідів протиправної діяльності ОСОБА_8 виявлено не було, що вказує на цілеспрямоване знищення доказів у справі. Одним з джерел доказів у даному кримінальному провадженні є показання свідків - співробітників навчальних закладів, з якими працював ОСОБА_8 в тому числі, під час своєї протиправної діяльності. Тому існує ризик можливого впливу обвинуваченого на них до моменту їх допиту у суді. Окрім того, зважаючи на довготривалість протиправної поведінки обвинуваченого, є обґрунтованим ризик продовження такої поведінки, в тому числі, з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Ухвалою від 15.01.2026 року призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні.

16.01.2026 року прокурором подано клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою посилаючись на те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні нетяжких, тяжких та особливо тяжкого злочинів, усвідомлює неминучість покарання за вчинення даного кримінального правопорушення. Вважає, що існують ризики передбачені п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Представник потерпілої особи ОСОБА_4 вказав, що обвинувачений може намагатися уникнути покарання, тому просив клопотання прокурора задовольнити.

Представник потерпілої особи ОСОБА_5 в судовому засіданні щодо клопотання прокурора поклалась на розсуд суду.

Представник потерпілої особи ОСОБА_6 зазначила, що на її думку, прокуратура має право клопотати про утримання обвинуваченого під вартою, а тому просила задовольнити клопооптання прокурора.

Обвинувачений в судовому засіданні вказав, що вину у вчиненому не визнає, йому було повідомлено про підозру, коли він перебував за межами території України.

Його захисник заперечував щодо задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив застосувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, або у разі застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, - визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки злочини не є насильницькими. Окрім цього вказав, що обвинувачений вже більше року перебуває під вартою в ізолюції від суспільства та має на утриманні перестарілу мати, яка потребує догляду.

Вислухавши думку прокурора, обвинуваченого та захисника, представників потерпілих, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Підставою застосування запобіжного заходу, відповідно до ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Згідно із ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; оцінити дані, що характеризують особи обвинуваченого та визначені у п. 1- п. 11 ч. 1 вказаної статті.

У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 190, ч.4 ст. 190, ч.4 ст. 191, ч.5 ст. 191, ч.1 ч.2 ст. 200, ч.1 ч.2 ст. 209 КК України.

Під обґрунтованою підозрою на стадії судового розгляду суд розуміє існування фактів та інформації, які здатні переконати неупередженого спостерігача в тому, що певна особа (група осіб) могла вчинити злочин, у такому випадку наявні докази об`єктивно пов`язують цю особу (групу осіб) із певним злочином. При цьому, критерій обґрунтованості підозри зовсім не вимагає того, щоб ці докази були достатніми для того, щоб визнати особу винуватою та забезпечити її засудження, але мають бути достатніми (вагомими) для того, щоб виправдати подальше існування заходів забезпечення судового розгляду. Такий стандарт доказування є найнижчим і не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою злочину.

Як вбачається з розділах І, ІІ реєстру матеріалів досудового розслідування обґрунтованість підозри ОСОБА_8 на стадії судового розгляду у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень ґрунтується на протоколах допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , проведення обшуків, оглядів речей та документів, постановами про визнання предметів речовими доказами, арештт майна, проведенням експертизи.

Перелік вище зазначених матеріалів, а також виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, зазначений в обвинувальному акті, на даний момент, у своїй сукупності є вагомим та здатен переконати неупередженого спостерігача у тому, що обвинувачений міг вчинити кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст. 190, ч.4 ст. 190, ч.4 ст. 191, ч.5 ст. 191, ч.1 ч.2 ст. 200, ч.1 ч.2 ст. 209 КК України. При цьому, суд не вдається у тонкощі кримінально-правової кваліфікації та вирішення питання доведеності їх вини, оскільки дослідження зібраних стороною доказів, здійснюватиметься під час судового розгляду - у судовому засіданні, а їх оцінка - в нарадчій кімнаті.

Стосовно обґрунтованості ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, то слід зазначити наступне.

Суд вважає обґрунтований прокурором ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, так як зважаючи на строк покарання за злочин, передбачений 5 ч. ст. 191 KK України, у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, даний ризик є цілком реальним.

Суд вважає, що стороною обвинувачення обґрунтовано ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки свідки не допитані в ході судового розгляду даного кримінального провадження, а відтак зазначений ризик стає досить реальним.

Стосовно обґрунтованості ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо обвинуваченого, то враховуючи його особисті характеристики, на переконання суду, останній може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вирішуючи питання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом враховуються дані про особу обвинуваченого, а саме, що ОСОБА_8 , має постійне місце проживання в Україні, не працюючий, є депутатом Загвіздянської сільської ради, раніше не судимий.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає недостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам.

Згідно ч.3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків передбачених цим Кодексом.

Частиною 5 ст. 182 КПК України визначено, що відносно особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається застава у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні обвинуваченому розміру застави, суд враховує практику Європейського суду з прав людини в частині того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірною для нього.

Суд дійшов до переконання, що розмір застави 190 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб буде достатнім у даному випадку.

Стосовно посилання прокурора щодо можливості, на її думку, не визначати розмір застави при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то суд зазначає, що положеннями ч.4 ст.183 КПК України передбачено виключні випадки за наявності яких суд при постановленні відповідної ухвали не визначає або має право не визначати розмір застави. Проте, у даному кримінальному провадженні будь-який із визначених законодавцем випадків відсутній. Зокрема, обвинувачений на час обрання йому заподіжного заходу, у міжнародний розшук не оголошений.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, відтак клопотання слід задовольнити та обрати щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, визначивши розмір застави 190 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 575 320 грн, з покладенням на обвинуваченого передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов`язків, і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження, а визначений розмір застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб вилучити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні і стимулювати соціальну поведінку.

Строк дії ухвали визначити 60 днів, тобто з 16.01.2026 до 16.03.2026 включно.

Із зазначених підстав клопотання прокурора підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 177, 194 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 16.03.2026 року включно, з визначенням розміру застави.

Визначити заставу 190 (сто дев`яносто) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 575 320 (п`ятсот сімдесят п`ять тисяч триста двадцять) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок: код за ЄДРПОУ 26289647, банк отримувача ДКСУ, м.Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA158201720355259002000002265.

У разі внесення застави, зобов`язати ОСОБА_8 прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора, та, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов`язки:

1) прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, суду;

2) не відлучатися з місця постійного проживання без дозволу прокурора або суду;

3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні;

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Тисменицького районного суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та суд.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора ОСОБА_3 .

Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Повний текст ухвали оголошено 19.01.2026 року об 11:00 годині.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області ОСОБА_1