Постанова № 13338621, 16.06.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2010 р. № 2а-299/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-суддіМартинюка В.Я.

при секретарі Новосад В.М.

з участю представників:

від позивача ОСОБА_1,

від відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства (надалі ПП) «Маестро-Львів»до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Галицькому районі м.Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

ПП «Маестро-Львів»звернулося в суд з позовною заявою до ДПІ у Галицькому районі м.Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 11.11.2009 року за №0002502321/0.

Позивач вважає, що орган державної податкової служби помилково прийшов до висновку про завищення підприємством податкового кредиту з податку на додану вартість та відповідно заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість. Відсутність зазначених в акті перевірки порушень податкового законодавства, продовжує позивач, підтверджується наданими підприємством первинними бухгалтерськими документами.

Представник позивача позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце судового спору.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами позапланової виїзної перевірки податкової ПП «Маестро-Львів»з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за липень-серпень 2009 року, ДПІ у Галицькому районі м.Львова складено акт від 26.10.2009 року за № 2815/23-209/32568797 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.11.2009 року за №0002502321/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 26217 грн. 97 коп., в тому числі за основним платежем 18867 грн. 75 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 7350 грн. 22 коп.

Згідно висновків акту перевірки, позивачем, в порушення підп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03. 04.1997 року за №168/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями), завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 18867 грн. 75 коп., в тому числі за липень 2009 року - 16899 грн. 03 коп. та за серпень 2009 року 1968 грн. 72 коп. Внаслідок цього, на думку перевіряючих, позивачем занижено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість, яке підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 18867 грн. 75 коп.

Відповідно до підп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 згаданого, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, згідно з підп.7.5.1 п.7.5. ст.7 зазначеного Закону, дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 ст.7 цього ж Закону передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

З аналізу наведених норм закону вбачається, що право платника податків на формування податкового кредиту виникає в момент отримання податкової накладної та жодним чином не обмежується податковим періодом, в якому виписана ця податкова накладна.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з підп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів у оплату вартості таких робіт (послуг) (редакція чинна на момент проведення перевірки).

В матеріалах справи навні податкові накладні від 27.05.2009 року за №174 на загальну суму 5020 грн. 38 коп., в тому числі ПДВ 836 грн. 73 коп., від 21.04.2009 року за №119 на загальну суму 3434 грн. 96 коп., в тому числі ПДВ 573 грн. 49 коп., від 21.04.2009 року за №118 на загальну суму 3356 грн. 98 коп., в тому числі ПДВ 559 грн. 50 коп., від 21.04.2009 року за №177 на загальну суму 3359 грн. 10 коп., в тому числі ПДВ 559 грн. 85 коп., від 21.04.2009 року за №112 на загальну суму 9041 грн. 10 коп., в тому числі 1506 грн. 85 коп., від 21.04.2009 року за №115 на загальну суму 74840 грн. 12 коп., в тому числі ПДВ 12473 грн. 35 коп.27.05.2009 року, від 27.05.2009 року за №176 на загальну суму 71 грн. 66 коп., в тому числі ПДВ 11 грн. 94 коп., виписані ЗАТ «Ритм; податкові накладні від 15.06.2009 року за №86729 на загальну суму 89 грн. 96 коп., в тому числі ПДВ 14 грн. 99 коп., та від 18.05.2009 року за №20267 на загальну суму 105 грн. 82 коп., в тому числі ПДВ - 17 грн. 64 коп., виписані УК СП з іноземними інвестиціями у формі ТзОВ «Українська хвиля»; податкова накладна від 31.03.2009 року за №40 на загальну суму 7696 грн. 80 коп., в тому числі ПДВ 1282 грн. 80 коп., виписана ТзОВ «Компанія ЮТА»; податкова накладна від 06.04.2009 року за №18 на загальну суму 5329 грн. 21 коп., в тому числі ПДВ 888 грн. 20 коп., виписана ПП «ІМПЕЛ ЛТД»; податкова накладна від 17.04.2009 року за №1190-04 на загальну суму 166 грн. 48 коп., в тому числі ПДВ 27 грн. 75 коп., виписана ООО «Гранд Терра»; податкова накладна від 08.04.2009 року за №1263/26526857 на загальну суму 102 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 17 грн. 00 коп., виписані ТзОВ «Нова Пошта»Львівська філія; податкові накладні від 12.05.2009 року за №17922 на загальну суму 74 грн. 41 коп., в тому числі ПДВ 12 грн. 40 коп., від 10.06.2009 року за №15642 на загальну суму 78 грн. 18 коп., в тому числі ПДВ 13 грн. 03 коп., виписані СП ТзОВ «Інтернешенел Телекомюнікешен Компані»; податкові накладні від 30.06.2009 року за №684547/3 на загальну суму 450 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 70 грн. 59 коп., виписані ЗАТ «Київстар Дж.ЕС.Ем.»у м.Львові.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Як вбачається із розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період з березня 2009 року по червень 2009 року, суми коштів сплачених контрагентам згідно вищезазначених податкових накладних не були включені позивачем до складу податкового кредиту в цих податкових періодах, а тому останній не скористався своїм правом на формування податкового кредиту.

Отже, дані обставини спростовують висновки органу державної податкової служби про те, що позивач завищив суму податкового кредиту на загальну суму 18867 грн. 75 коп. чим порушив підп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки дана норма не містить жодної вимоги щодо включення або не включення податкових накладних до складу податкового кредиту того чи іншого звітного періоду покупцем.

Посилання позивача на те, що позивачем, у відповідності до підп.7.2.6 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону, не було додано до податкових декларацій заяв зі скаргами на постачальника, які є підставою для включення сум податку до податкового кредиту, не беруться судом до уваги з наступних підстав.

Даним підпунктом передбачено, у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

З огляду на викладене, подання зазначених заяв із скаргами на постачальника допускається лише у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення.

Окрім того, подання таких заяв визначається законом як право платника.

А тому, з врахуванням того, що відповідачем, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України, не представлено належних та допустимих доказів в підтвердження обставин правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд приходить до висновку, що позов є підставний та обґрунтований, а тому підлягає до задоволення.

Також, суд вважає за необхідне, з врахуванням положень ст.ст.105,162 КАС України, в резолютивній частині судового рішення зазначити про визнання податкового повідомлення-рішення протиправним та скасувати його, оскільки запропонований позивачем термін «визнання недійсним»не знаходить свого відображення в Кодексі адміністративного судочинства України.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати, прийняте Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м.Львова, податкове повідомлення-рішення від 11.11.2009 року № 0002502321/0.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Маестро-Львів»(код ЄДРПОУ 32568797), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Залізнична,20, 3 грн. 40 коп. судового збору.

4.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5.Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 16 червня 2010 року.

Суддя В.Я.Мартинюк