Рішення № 133380693, 19.01.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" січня 2026 р. Справа № 924/1117/17

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., секретаря судового засідання Андрєєва В.І., розглянувши матеріали справи

за позовом фізичної особи-підприємця Кравця Анатолія Григоровича, м.Хмельницький

до 1) виконавчого комітету Хмельницької міської ради, м.Хмельницький

2) Комунального підприємства "Агенція муніципальної нерухомості", м. Хмельницький

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1. Хмельницька міська рада, м. Хмельницький

2. Управління комунального майна Хмельницької міської ради, м. Хмельницький

про визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Хмельницького від 03.05.17р.

Представники сторін:

позивач: не з`явився

відповідач (виконавчий комітет Хмельницької міської ради): Бугаєнко Л.В. - згідно виписки

відповідач (КП "Агенція муніципальної нерухомості"): Возовик С.Л. - згідно довіреності

третя особа (Хмельницька міська рада): Бугаєнко Л.В. - згідно виписки

третя особа (Управління комунального майна Хмельницької міської ради): не з`явився

В судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 29.11.2017 порушено провадження у справі №924/1117/17 за позовом фізичної особи-підприємця Кравця Анатолія Григоровича м. Хмельницький до виконавчого комітету Хмельницької міської ради м.Хмельницький, Хмельницького міського комунального підприємства по утриманню нежитлових приміщень комунальної власності м. Хмельницький про визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Хмельницького, від 03.05.2017.

Ухвалою суду від 11.12.2017 прийнято заяву позивача про доповнення підстав позову, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Хмельницьку міську раду, розгляд справи відкладено на 11:00 год. 22.01.2018.

22.01.2018 судом постановлено ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження на стадії підготовчого засідання у зв`язку із набранням чинності Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" та відповідно до п.9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017.

Ухвалою суду від 22.01.2018 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - управління комунального майна Хмельницької міської ради, підготовче засідання на 10:30 год. 15.02.2018.

Ухвалою суду від 15.02.2018 провадження у справі 924/1117/17 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у цивільній справі №686/23478/17 за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 до Хмельницької міської ради, виконавчого комітету Хмельницької міської ради, міського комунального підприємства по утриманню нежитлових приміщень комунальної власності про визнання незаконним та скасування рішення 24 сесії Хмельницької міської ради №47 від 24.04.2013р.

08.12.2025 судом постановлено ухвалу, якою поновлено провадження у справі №924/1117/17, підготовче засідання призначено на 11:00 год. 18.12.2025.

Ухвалою суду від 18.12.2025 змінено назву відповідача МКП по утриманню нежитлових приміщень комунальної власності на КП "Агенція муніципальної нерухомості"; закрито підготовче провадження у справі №924/1117/17 та призначено дану справу до судового розгляду по суті на 14:30 год. 12.01.2026.

В судовому засіданні 12.01.2025 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про оголошення перерви на 11:00 год. 19.01.2026.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Також Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи обставини даної справи, розгляд справи здійснювався в розумні строки.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виконавчий комітет Хмельницької міської ради (орендодавець згідно договору) не мав правових підстав для укладення договору, оскільки відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав власником нежитлового приміщення є Хмельницька міська рада. Тому договір оренди нежитлового приміщення від 03.05.2017 не відповідає приписам ст. ст. 317, 319, 761 ЦК України.

У заяві про доповнення підстав позову ФОП Кравець А.Г. зазначає, що виконавчий комітет Хмельницької міської ради, укладаючи спірний договір оренди, діяв на підставі делегованих йому міською радою повноважень (згідно рішення Хмельницької міської ради №11 від 30.10.2013). Однак, на, думку позивача, Хмельницька міська рада не є законним власником нерухомого майна, що є предметом спірного договору оренди від 03.05.2017. З цих підстав ФОП Кравець А.Г. вважає договір оренди незаконним та таким, що не відповідає приписам ст. ст. 317, 319, 361 ЦК України.

Повідомляє, що законність набуття Хмельницькою міською радою права власності на нерухоме майно, яке є предметом оспорюваного договору оренди від 03.05.2017 розглядається Хмельницьким міськрайонним судом (справа №686/23478/17).

Зазначає, що протиправність набуття права власності Хмельницькою міською радою на нерухоме майно, передане позивачу в оренду, не тягне за собою будь-яких правових наслідків, крім тих, що пов`язані з недійсністю набуття права власності, а тому, підтверджує протиправність укладення договору оренди від 03.05.2017.

Враховуючи викладене, позивач просить визнати недійсним договір оренди індивідуально визначеного майна від 03.05.2017 з підстав неналежності майна, переданого в оренду, на праві власності Хмельницькій міській раді.

У заяві від 19.01.2026 позивач просить задовольнити позов в повному обсязі та розглянути справу без участі позивача та його представника.

Позиції відповідачів.

Виконавчий комітет Хмельницької міської ради у відзиві (від 18.01.2018) проти позову заперечує. Звертає увагу, що позивач не наводить жодної норми чинного законодавства, якій не відповідає оспорюваний договір оренди нежитлового приміщення. Зазначає, що на підставі п. 31 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" Хмельницька міська рада своїм рішенням №11 від 30.10.2013 уповноважила виконавчий комітет здійснювати управління об`єктами права комунальної власності у межах наданих йому повноважень, в тому числі були надані повноваження орендодавця щодо цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів та нерухомого майна (п. 2.1. рішення).

Зауважує, що позивачем чітко не вказані підстави, з яких останній вважає Хмельницьку міську раду незаконним власником нерухомого майна, яке є предметом оспорюваного договору оренди та не наведено обґрунтування вказаних обставин нормами чинного законодавства та відповідними доказами.

КП "Агенція муніципальної нерухомості" у відзиві (від 18.12.2025) зазначає, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 12.12.2024 у справі №686/23478/17 було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 до Хмельницької міської ради, виконавчого комітету Хмельницької міської ради, міського комунального підприємства по утриманні нежитлових приміщень комунальної власності про визнання незаконним та скасування рішення двадцять четвертої сесії Хмельницької міської ради №47 від 24.04.2013. Вказаним судовим рішенням встановлено, що оспорюване рішення №47 від 24.04.2013 було прийнято Хмельницькою міською радою з дотриманням вимог чинного законодавства та підтверджено правомірність реєстрації за міською територіальною громадою міста Хмельницького в особі Хмельницької міської ради права власності на нежитлове приміщення на вул. Кам`янецькій, 50 площею 100,2 кв.м. Встановлення судом законності набуття Хмельницькою міською радою права власності на спірне приміщення, підтверджує, в свою чергу, правомірність передачі виконавчим комітетом Хмельницької міської ради, як орендодавцем, в оренду згаданого нежитлового приміщення ФОП Кравцю А.Г. за оспорюваним договором та відповідно, правомірність і самого договору оренди від 03.05.2017. Враховуючи зазначене, просить у позові відмовити.

Пояснення третіх осіб.

Хмельницька міська рада у письмових поясненнях (від 24.01.2018) зазначає, що договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Хмельницького від 03.05.2017 укладений з дотриманням вимог, передбачених ЦК України з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про оренду державного та комунального майна" на підставі типового договору, затвердженого рішенням Хмельницької міської ради №11 від 30.10.2023, тому висновок позивача про те, що вказаний правочин не відповідає вимогам чинного законодавства вважає необґрунтованим.

Повідомляє, що на підставі п. 31 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" Хмельницька міська рада своїм рішенням №11 від 30.10.2013 уповноважила виконавчий комітет здійснювати управління об`єктами права комунальної власності у межах наданих йому повноважень, в тому числі були надані повноваження орендодавця щодо цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів та нерухомого майна (п. 2.1. рішення).

Також наголошує, що позивачем чітко не вказані підстави, з яких останній вважає Хмельницьку міську раду незаконним власником нерухомого майна, яке є предметом оспорюваного договору оренди та не наведено обґрунтування вказаних обставин нормами чинного законодавства та відповідними доказами.

Управління комунального майна Хмельницької міської ради у поясненні (від 09.02.2018) вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними. Зазначає, що Хмельницька міська рада в межах повноважень визначених Законом України "Про місцеве самоврядування" прийняла рішення №11 від 30.10.2013 "Про впорядкування управління об`єктами комунальної власності територіальної громади міста Хмельницького", яким визначила виконавчий комітет Хмельницької міської ради органом, що здійснює управління комунальним майном в межах визначених рішенням, а також надала виконавчому комітету повноваження орендодавця нерухомого майна.

Твердження позивача про те, що Хмельницька міська рада не є законним власником нерухомого майна, переданого в оренду вважає необґрунтованим та не підтвердженим жодним доказом та відповідністю їх нормам чинного законодавства.

У заяві від 19.01.2026 Управління просить провести засідання без участі його представника, проти позову заперечує в повному обсязі.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Рішенням Хмельницької міської ради №11 від 30.10.2013 "Про впорядкування управління об`єктами комунальної власності територіальної громади міста Хмельницького" визначено виконавчий комітет Хмельницької міської ради органом, що здійснює управління комунальним майном в межах наданих йому повноважень, зокрема, виконавчому комітету Хмельницької міської ради надано повноваження орендодавця щодо цілісних майнових комплексів комунальних підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна.

Додатком №1 до вказаного рішення визначено повноваження виконавчих органів Хмельницької міської ради. Так, до повноважень управління комунального майна, зокрема, віднесено формування переліків комунального майна, яке може бути передано в оренду, розгляд звернень фізичних та юридичних осіб, які мають намір укласти договір оренди об`єктів комунальної власності, підготовка проектів рішень про погодження умов передачі в оренду об`єктів комунальної власності, підписання від імені виконавчого комітету міської ради договорів оренди нерухомого майна, ведення претензійно-позовної роботи щодо виконання умов договорів оренди нерухомого майна, ведення обліку договорів оренди нерухомого майна, здійснення всіх необхідних дій щодо оформлення права власності територіальної громади міста Хмельницького на об`єкти нерухомого майна.

27.09.2016 на підставі рішення Хмельницької міської ради №47 від 24.04.2013 проведено державну реєстрацію права власності за територіальною громадою міста Хмельницького в особі Хмельницької міської ради на нежитлове приміщення, площею 100,2 кв. м, по вул. Кам`янецькій, 50 у м. Хмельницькому, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1039884368101.

03.05.2017 між виконавчим комітетом Хмельницької міської ради (орендодавець), фізичною особою-підприємцем Кравець Анатолієм Григоровичем (орендар) та МКП по утриманню нежитлових приміщень комунальної власності (отримувач коштів, балансоутримувач) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Хмельницького, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець, балансоутримувач передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно - нежитлове приміщення загальною площею 100,2 кв.м., розміщене за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам`янецька, 50, розташоване в підвалі п`ятиповерхової будівлі, що перебуває на балансі МКП по утриманню нежитлових приміщень комунальної власності, вартість якого встановлена за результатами проведення незалежної оцінки (експертним шляхом) і становить відповідно до Звіту про оцінку 843350,00 грн. станом на 28.01.2017.

Майно передається в оренду під тренажерний зал строком на одинадцять місяців з 03.05.2017 по 03.04.2018.

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на майно. Власником залишається територіальна громада міста, а орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.2. договору).

Згідно з п. 2.3. договору у разі припинення, розірвання, відмови від договору майно повертається орендарем Балансоутримувачу.

Відповідно до п. 10.10. договору чинність договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12.12.2024 у цивільній справі №686/23478/17 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 до Хмельницької міської ради, виконавчого комітету Хмельницької міської ради, міського комунального підприємства по утриманню нежитлових приміщень комунальної власності (після перейменування КП "Агенція муніципальної нерухомості") про визнання незаконним та скасування рішення двадцять четвертої сесії Хмельницької міської ради №47 від 24.04.2013 "Про затвердження переліку об`єктів (будівель, споруд, приміщень), які перебувають у власності територіальної громади м. Хмельницького та знаходяться на балансі міського комунального підприємства по утриманню нежитлових приміщень, комунальної власності" в частині включення до переліку об`єктів, які належать територіальній громаді м. Хмельницького підвального приміщення загального площею 100,2 кв.м. по вул. Кам`янецькій, 50 в м. Хмельницькому (пункт 72 Переліку), скасування державної реєстрації права власності за територіальною громадою міста Хмельницького в особі Хмельницької міської ради на вказане нежитлове приміщення було відмовлено у задоволенні позову.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачі не довели неможливість обслуговування квартир комунікаційними мережами, наявності перешкод у доступі до комунікацій.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 24.03.2025 рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12.12.2024 у справі №686/23478/17 в частині відмови в позові ОСОБА_4 та ОСОБА_2 змінено, викладено мотивувальну частину у редакції постанови. Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відповідно до висновку експерта від 04.12.2023, зробленого за результатами проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи, спірне приміщення може використовуватись як окремий самостійний об`єкт за умови переобладнання мережі холодного водопостачання або виділу зі складу об`єкта нерухомого майна приміщень сходової "1" та коридору "5", а тому суд вважав, що відсутні підстави для висновку про те, що приміщення площею 100,2 кв. м є допоміжним та у співвласників житлового будинку виникло право власності на нього. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що включення зазначеного приміщення до переліку об`єктів, які перебувають у власності територіальної громади м. Хмельницького, та реєстрація права власності за територіальною громадою міста Хмельницького в особі Хмельницької міської ради на нежитлове приміщення відповідали вимогам чинного законодавства.

Постановою Верховного Суду від 09.07.2025 залишено без змін постанову Хмельницького апеляційного суду від 24.03.2025 у справі №686/23478/17.

Верховний Суд у своїй постанові вказав, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивачами не доведено, що спірне приміщення є допоміжним, а тому воно може бути окремим об`єктом цивільних правовідносин, у зв`язку з чим посилання Кравця А. Г. на те, що вказане приміщення є допоміжним приміщенням і відповідно до статті 19 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та статті 382 ЦК України є спільною власністю громадян - власників квартир будинку є безпідставними.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Відповідно, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №917/559/21.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Положення частини 2 статті 16 ЦК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3 , 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 і від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).

Позивач звертаючись з позовом про визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Хмельницького від 03.05.2017, зазначає, що Хмельницька міська рада не є законним власником нерухомого майна, яке є предметом оспорюваного договору оренди.

За ініціативою позивача, провадження у даній справі було зупинене до набрання законної сили судовим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у цивільній справі №686/23478/17, предметом оскарження у якій було рішення Хмельницької міської ради №47 від 24.04.2013р. в частині включення до Переліку об`єктів, які перебувають у власності територіальної громади м. Хмельницького та знаходяться на балансі МКП по утриманню нежитлових приміщень комунальної власності підвального приміщення площею 100,2 кв.м. по вул. Кам`янецькій, 50 та державна реєстрація права власності за територіальною громадою міста Хмельницького в особі Хмельницької міської ради на вказане нежитлове приміщення.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12.12.2024 у цивільній справі №686/23478/17 було відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 24.03.2025 рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12.12.2024 у справі №686/23478/17 в частині відмови в позові ОСОБА_4 та ОСОБА_2 змінено, викладено мотивувальну частину у редакції постанови. Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відповідно до висновку експерта від 04.12.2023, зробленого за результатами проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи, спірне приміщення може використовуватись як окремий самостійний об`єкт за умови переобладнання мережі холодного водопостачання або виділу зі складу об`єкта нерухомого майна приміщень сходової "1" та коридору "5", а тому суд вважав, що відсутні підстави для висновку про те, що приміщення площею 100,2 кв.м є допоміжним та у співвласників житлового будинку виникло право власності на нього. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що включення зазначеного приміщення до переліку об`єктів, які перебувають у власності територіальної громади м. Хмельницького, та реєстрація права власності за територіальною громадою міста Хмельницького в особі Хмельницької міської ради на нежитлове приміщення відповідали вимогам чинного законодавства.

Постановою Верховного Суду від 09.07.2025 залишено без змін постанову Хмельницького апеляційного суду від 24.03.2025 у справі №686/23478/17. Верховний Суд у своїй постанові вказав, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивачами не доведено, що спірне приміщення є допоміжним, а тому воно може бути окремим об`єктом цивільних правовідносин, у зв`язку з чим посилання Кравця А. Г. на те, що вказане приміщення є допоміжним приміщенням і відповідно до статті 19 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та статті 382 ЦК України є спільною власністю громадян - власників квартир будинку є безпідставними.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 у справі №910/9823/17.

Отже, виходячи з вищевикладеного, враховуючи принцип обов`язковості судових рішень згідно ст.129-1 Конституції України, а також принцип правової певності як основний елемент верховенства права, постанова Хмельницького апеляційного суду від 24.03.2025 у справі №686/23478/17, яка набрала законної сили, не може бути поставлена під сумнів та має преюдиціальне значення, а встановлені при її прийнятті обставини повторного доказування у даній справі не потребують в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Таким чином, правомірність включення нежитлового приміщення площею 100,2 кв.м. по вул. Кам`янецькій, 50 до переліку об`єктів, які перебувають у власності територіальної громади м. Хмельницького на підставі рішення Хмельницької міської ради №47 від 24.04.2013 та реєстрація права власності за територіальною громадою міста Хмельницького в особі Хмельницької міської ради на вказане нежитлове приміщення встановлені у постанові Хмельницького апеляційного суду від 24.03.2025 у справі №686/23478/17 не потребують доказування у даній справі в силу положень п. 4 ст. 75 ГПК України.

Судом враховується, що Хмельницька міська рада в межах повноважень визначених п. 31 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" прийняла рішення №11 від 30.10.2013 "Про впорядкування управління об`єктами комунальної власності територіальної громади міста Хмельницького", яким визначила виконавчий комітет Хмельницької міської ради органом, що здійснює управління комунальним майном в межах визначених рішенням, а також надала виконавчому комітету повноваження орендодавця нерухомого майна.

Правомірність (законність) набуття Хмельницькою міською радою права власності на нежитлове приміщення площею 100,2 кв.м. по вул. Кам`янецькій, 50, підтверджує, в свою чергу, правомірність передачі виконавчим комітетом Хмельницької міської ради, як орендодавцем, в оренду зазначеного нежитлового приміщення ФОП Кравцю А.Г. за оспорюваним договором та відповідно, правомірність і самого договору оренди від 03.05.2017.

Враховуючи, що Хмельницька міська рада є законним власником нерухомого майна, яке є предметом договору оренди від 03.05.2017, твердження позивача про незаконність та невідповідність оспорюваного договору приписам ст. ст. 317, 319, 361, 761 ЦК України є необґрунтованим та безпідставним.

З огляду на вище викладене, договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Хмельницького від 03.05.2017 укладений відповідно до вимог законодавства, відсутнє порушення будь-яких прав позивача внаслідок укладення даного договору, а відтак відсутні підстави для визнання недійсним оспорюваного договору.

Таким чином, у позові необхідно відмовити.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в позові.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 19.01.2026.

Суддя О.Є. Танасюк