Постанова № 13337788, 21.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2010 р. справа № 2а-26540/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Христофорова А.Б.

при секретаріМалій С.Ю.

за участю:

представника позивача Куржупової Я.В.,

представника відповідача Гусарової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Артіфакт” до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень від 04.11.2010 № 0000752302/0/14841/10, № 0000742302/0/14840/10, стягнення судових витрат та витрат на правову допомогу

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Артіфакт” звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень від 04.11.2010 № 0000752302/0/14841/10, № 0000742302/0/14840/10, стягнення судових витрат та витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позову зазначило, що ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Артіфакт» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.12.2009 по 31.12.2009 та податку на додану вартість за період з 01.12.2009 по 31.12.2009 по взаємовідносинах з ТОВ «Провімакс Торг». За результатами перевірки складено акт № 3351/23-211/35832376 від 22.10.2010 та винесено податкове повідомлення рішення від 04.11.2010 № 0000742302/0/14840/10 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 25318 грн. та податкове повідомлення рішення від 04.11.2010 № 0000752320/0/14841/10 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 21701 грн.

Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення рішення прийняті без достатніх правових підстав з перевищенням податковим органом своїх повноважень. Позивач не погоджується із висновком податкового органу стосовно того, що Договір № 5/09/А від 01.09.09 укладений між ТОВ «Артіфакт» та ТОВ»Провімакс-Торг» має ознаки нікчемності. Посилається на приписи Цивільного кодексу України та вказує, що вищезазначений договір відповідає вимогам ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України і є укладеним. По договору постачання було проведено розрахунки, в т.ч. з ПДВ, що доводить реальність здійснених операцій.

Крім того, позивач не погоджується із висновками податкового органу стосовно порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо заниження податку на прибуток в періоді що перевірявся на загальну суму 18084 грн. та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо заниження податку на додану вартість в сумі 14467 грн. Вказує, що на виконання умов договору були оформлені видаткові накладні та податкові накладні. Розрахунки між ТОВ «Артіфакт» та ТОВ «Провімакс-Торг» за отриманий товар проводились в безготівковій формі, на кінець періоду, що перевірявся, дебіторська/кредиторська заборгованість за розрахунками за відвантажений товар відсутня. Крім того, позивач зазначає, що відповідно до приписів пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. До того ж, позивач вважає, що Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить право платника ПДВ на податковий кредит у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів. Крім того, позивач зазначив, що між ним та адвокатом ОСОБА_3 було укладено договір від 08.11.2010 № 08-11/2010 про надання послуг адвоката. Розмір гонорару за даним договором склав 4700 грн. Відповідно до платіжного доручення № 217 від 10.11.2010 гонорар було сплачено 10.11.2010.

На підставі викладеного позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 04.11.2010 № 0000752302/0/14841/10, № 0000742302/0/14840/10, стягнути з державного бюджету України судові витрати, у тому числі витрати на правову допомогу у розмірі 4700 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримала доводи адміністративного позову, просила задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача не погодилась із адміністративним позовом та надала письмові заперечення, зазначає, що спірні податкові повідомлення рішення прийняті правомірно. Посилається на акт, складений ДПІ у Калінінському районі м. Донецька про неможливість проведення перевірки ТОВ «Провімакс-Торг» від 27.08.2010 № 2005/23-313/34798167, яким встановлено, що за даними програмного забезпечення «Бест ЗВІТ» остання декларація з податку на прибуток надана за 1 півріччя 2009 року, інформація про наявність основних засобів у ТОВ «Провімакс-Торг» відсутня. Відповідно до останнього поданого розрахунку комунального податку за січень березень 2010 року кількість працюючих на підприємстві складає 2 особи, за період 2009 року кількість працюючих складала 1 особу. Відповідач посилається на приписи Цивільного кодексу України, зазначає, що укладений правочин між ТОВ «Артіфакт» та ТОВ «Провімакс-Торг» суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, а отже є нікчемним. Представник відповідача зазначає, що зазначена угода укладена без мети настання реальних наслідків. З огляду на викладене, представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, просила відмовити в повному обсязі.

Розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою „Камертон”.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази суд встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Артіфакт» зареєстроване розпорядженням виконкому Донецької міської ради від 31.03.2008 № 12661020000029852, код ЄДРПОУ 35832376, перебуває на обліку в ДПІ в Будьонівському районі м. Донецька за № 6106793 та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва платника податку на додану вартість № 100119455 від 30.06.2008.

22 жовтня 2010 року ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Артіфакт» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.12.2009 по 31.12.2009 та з податку на додану вартість за період з 01.12.2009 по 31.12.2009 по взаємовідносинах з ТОВ «Провімакс Торг», за результатами якої складено акт від 22.10.2010 № 3351/23-211/35832376, яким встановлені порушення пп. 1,2 ст. 215, пп. 1,5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України що призвело до визнання нікчемною угоди № 5/09/А від 01.09.09, що була укладена між ТОВ «Провімакс-Торг» та ТОВ «Артіфакт», встановлені порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 18084 грн., встановлено порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 14467 грн. (а.с. 10-18)

На підставі акту перевірки та встановлених порушень ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька прийняті податкове повідомлення рішення від 04.11.2010 № 0000752302/0/14841/10 яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 21701 грн., у тому числі за основним платежем 14467 грн., штрафними санкціями 7234 грн. (а.с. 20), податкове повідомлення рішення від 04.11.2010 № 0000742302/0/14840/10 яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 25318 грн., у тому числі за основним платежем 18084 грн., штрафними санкціями 7234 грн. (а.с. 21)

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу визначаються як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судом встановлено, що 01.09.2009 між ТОВ «Провімакс-Торг» (Постачальник) та ТОВ «Артіфакт» (Покупець) було укладено договір № 5/09/А відповідно до положень якого Постачальник передає у власність Покупцю, а Покупець приймає та оплачує товар, загальна кількість, часткове співвідношення, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена сторонами у рахунку, видаткових та податкових накладних, що є додатком до цього договору. (а.с. 25-27) При цьому, суд зауважує, що у вказаному договорі відсутні відповідні обовязкові умови, передбачені для договорів купівлі продажу, поставки товару (найменування, асортимент, ціна товару, загальна сума договору, умови та строки постачання товару, строки здійснення розрахунку за поставлений товар, інше)

В обґрунтування фактичної поставки товару позивачем до суду було надано видаткові накладні від 01.12.2009 № 91007 (а.с. 28), від 04.12.2009 № 92004 (а.с. 29), від 10.12.2009 № 94401 (а.с. 30). Відповідно до зазначених видаткових накладних ТОВ «Артіфакт» отримувало товар від ТОВ «Провімакс-Торг» через Бєлика О.Д. (який є директором ТОВ «Артіфакт») за довіреностями ЯНШ № 301595 від 01.12.2009 та ЯНШ № 301596 від 03.12.2009. Як вбачається із копії журналу реєстрації довіреностей ТОВ «Артіфакт» директору Бєлику О.Д. видавалися довіреності для отримання товару від ТОВ «Провімакс-Торг» за №№ 301594, 301595, 301596, при цьому довіреність на отримання товару серії ЯНШ № 301594 видана 24.11.2009 року і строк дії довіреності встановлений до 30.11.2009 року, тобто строк дії довіреності для отримання сплив до фактичної поставки товару згідно видаткових накладних. Крім того, суд зауважує, що при отриманні товару за довіреністю, остання передається постачальнику товару в момент передачі товару і у покупця не залишається. Разом з тим, з наданих до матеріалів справи видаткових накладних від 04.12.2009 № 92004 та від 10.12.2009 № 94401 вбачається, що позивачем 04 грудня та 10 грудня 2009 року отримано від ТОВ «Провімакс-Торг» товар за однією довіреністю ЯНШ № 301596 від 03.12.2009, що унеможливлює фактичне отримання товару за зазначеними датами.

Судом також встановлено, що ТОВ «Провімакс-Торг» було видано ТОВ «Артіфакт» податкові накладні на поставлений товар від 01.12.2009 № 91007 (а.с. 22), від 04.12.2009 № 92004 (а.с. 23), від 10.12.2009 № 94401 (а.с. 24). Наявність належним чином оформлених податкових накладних позивач покладає в підставу для правомірності формування податкового кредиту за грудень 2009 року.

Суд не погоджує таку позицію позивача з огляду на наступне. Як вбачається з акту перевірки та не заперечується сторонами, станом на 31.12.2009 року у позивача існувала кредиторська заборгованість перед ТОВ «Провімакс-Торг» в сумі 122750,98 грн., в тому числі і за поставлений товар за договором № 5/09/А. Фактична сплата за поставлений товар відбулася 20.01.2010 платіжним доручення № 16 та 02.03.2010 року платіжним дорученням № 49.

З огляду на зазначене, суд вважає, що підстави виникнення права на податковий кредит, передбачені приписами п.п 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону відсутні, адже фактичного розрахунку за поставлений товар на час видання податкових накладних не було, а видані податкові накладні від 01.12.2009 № 91007, від 04.12.2009 № 92004, від 10.12.2009 № 94401 на думку суду не можуть засвідчувати факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Крім того, як вбачається з листа ТОВ «Артіфакт» на адресу податкового органу від 27.10.2010 № 27/10-10 поставка товару за договором № 5/09/А від 01.09.09 здійснювалася транспортом та за рахунок постачальника, що підтверджено у судовому засіданні представником позивача, проте будь яких товарно - супровідних документів, підтверджуючих фактичне постачання товару з боку ТОВ «Провімакс-Торг» до податкового органу під час проведення перевірки, та до суду не надано. Крім того, суд, відповідно до приписів ст. 11 КАС України щодо офіційного зясування всіх обставин у справі, витребував у позивача докази оприбуткування товару, отриманого від ТОВ «Провімакс-Торг» на складі, але жодних документів з боку позивача надано не було. В судовому засіданні представник позивача пояснила суду, що такі докази на підприємстві відсутні в звязку з тим, що прийняття товару від ТОВ «Провімак-Торг» та передача його покупцям здійснювалася майже одночасно, «з коліс». Проте, це суперечить фактичним обставинам, адже як вбачається з письмового пояснення представника позивача, подальша реалізація товару здійснювалася протягом всього грудня 2009 року (до 30.12.2009 включно), в той час як товар був поставлений на адресу ТОВ «Артіфакт» 01, 04, 10 грудня 2009 року.

Із акту перевірки також вбачається, що позивачем на запит податкового органу при проведенні перевірки були надані тільки податкові накладні, видаткові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, виписки банку, журнали ордери, угода. Документи, які підтверджують подальшу реалізацію товару позивачем в період проведення перевірки надані не були. Як вбачається з листа ТОВ «Артіфакт» від 27.10.2010 № 27/10-10 вказані документи не були надані до перевірки в звязку з тим, що частина документації була вилучена працівниками податкової міліції відповідно до протоколу виїмки від 16.07.2010. Разом з тим, з копії протоколу виїмки від 16.07.2010 (а.с. 34) вбачається, що були вилучені документи ТОВ «Артіфакт» по взаємовідносинам лише з ТОВ «Техно КМП», а також документи щодо подальшої реалізації товару, зокрема, «Східенерго». При цьому, як вбачається з пояснень представника позивача, подальша реалізацію товару, отриманого від ТОВ «Провімакс-Торг» здійснювалася як найменше десяти покупцям.

На користь позиції відповідача також свідчить акт про неможливість проведення перевірки ТОВ «Провімакс-Торг» від 27.08.2010 № 2005/23-313/34798167 з якого вбачається, що за даними програмного забезпечення «Бест ЗВІТ» остання декларація з податку на прибуток надана за 1 півріччя 2009 року, інформація про наявність основних засобів у ТОВ «Провімакс-Торг» відсутня. Відповідно до останнього поданого розрахунку комунального податку за січень березень 2010 року кількість працюючих на підприємстві складає 2 особи, за період 2009 року кількість працюючих складала 1 особу.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголошено на такому:

1) відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Податковий кредит та бюджетне відшкодування за такими операціями не можуть бути надані платникові податку;

2) про необґрунтованість права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

З огляду на встановлені у судовому засіданні фактичні обставини щодо здійснення господарських операцій між ТОВ «Провімакс-Торг» та ТОВ «Артіфакт», відсутність первинних документів які засвідчують факт поставки, суд вважає, що Позивачем не доведена реальність операції, не підтверджується реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо складських приміщень та іншого майна, яке економічно необхідне для виконання постачання товарів.

Відповідно до пп. 4.2.3 п. 4.3 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобовязання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України № 2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Згідно пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

На підставі ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що Відповідач довів правомірність винесення спірних податкових повідомлень рішень, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Артіфакт” до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень від 04.11.2010 № 0000752302/0/14841/10, № 0000742302/0/14840/10, стягнення судових витрат та витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Артіфакт” до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень від 04.11.2010 № 0000752302/0/14841/10, № 0000742302/0/14840/10, стягнення судових витрат та витрат на правову допомогу відмовити повністю.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 21 грудня 2010 року в присутності представників сторін. Постанова виготовлена в повному обсязі 26 грудня 2010 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.