Рішення № 133377200, 19.01.2026, Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Справа № 391/890/25

Провадження № 2/391/63/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.01.2026р.селище Компаніївка

Компаніївський районний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Ревякіної О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 19350 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04.10.2024 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір надання коштів у кредит №8549865. 14.06.2021 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 14/06/21.

Відповідно до Реєстру боржників № 43 від 21.02.2025 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 19350 грн., з яких:

6000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу;

17,40 грн сума заборгованості за відсотками;

12000 грн сума заборгованості за пенею;

1332,60 грн - комісія за надання кредиту.

Враховуючи те, що відповідач всупереч умов надання кредиту, не повертає кредитні кошти, право вимоги щодо яких набуло ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», представник позивача просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Ухвалою Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 19.11.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін, задоволено клопотання позивача про витребування доказів, які надійшли на адресу суду 16.12.2025.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, проте в ухвалі про відкриття провадження відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, відзиву на позовну заяву та відповідних доказів.

Будь-яких заяв або клопотань від відповідача до суду не надійшло, зокрема відзиву на позовну заяву або клопотання буд-якої зі сторін про розгляд справи з повідомленням сторін.

У відповідності до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Судом встановлено, що 04.10.2024 року ОСОБА_1 уклала з товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» договір надання коштів у кредит № 8549865 на суму 6000 грн строком 30 днів, з денною процентною ставкою 0,75%, комісія за надання кредиту 22,21%. Дата повернення позики 02.11.2024.

Орієнтовна загальна вартість кредиту за договором складає 7350 грн.

Вказаний кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 431781 (електронного підпису), про що свідчить п.12 договору позики - юридичні адреси та реквізити сторін (а.с.5-12).

14.06.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого, ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права грошової вимоги до Боржників за Кредитними Договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і Боржниками.

В подальшому між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено ряд додаткових угод до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, а саме: додаткова угода №2 28.07.2021 року, № 7 від 13.06.2022 року, № 48 від 21.02.2025, відповідно до умов якої права вимоги відступаються згідно Реєстру боржників № 43, № 44 від 21.02.2025 року.

Крім цього, позивачем було надано копії: акта прийому-передачі Реєстру Боржників № 43 від 21.02.2025 року; платіжної інструкції № 669 від 28.02.2025; витягу з Реєстру боржників № 43 від 21.02.2025 року; розрахунку заборгованості; установчих документів сторін при укладанні договорів факторингу про їх організаційну-правову форму, довідки ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 24.09.2025 про перерахування ОСОБА_2 04.10.2024 коштів в сумі 6000 грн.

Факт отримання відповідачем коштів в сумі 6000 грн. за договором підтверджується також випискою за договором АТ КБ «ПриватБанк» від 03.12.2025 про зарахування коштів 04.10.2024 в сумі 6000 грн на рахунок ОСОБА_1 .

Згідно розрахунку, наданого позивачем, сума заборгованості відповідача за кредитним договором № 8549865 від 04.10.2024 року становить 19350 грн., з яких: 6000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 17,40 грн сума заборгованості за відсотками; 12000 грн сума заборгованості за пенею; 1332,60 грн - комісія за надання кредиту.

Відповідно до Реєстру боржників № 43 від 21.02.2025 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 19350 грн, з яких: 6000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 17,40 грн сума заборгованості за відсотками; 12000 грн сума заборгованості за пенею; 1332,60 грн - комісія за надання кредиту.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі № 910/11965/16.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, правовідносини за кредитним договором № 8549865 від 04.10.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 виникли відповідно 04.10.2024 року, тобто значно пізніше ніж було укладено договір факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, таким чином на час укладення договору факторингу у ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було відсутнє право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором, оскільки відповідач на час укладання договору факторингу не був боржником - набувачем послуг чи товарів за первинним договором.

Отже, на час укладення договору факторингу сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, оскільки предмет не індивідуалізовано належним чином.

Згідно п.1.1 Договору факторингу від 14.06.2021 Фактор (позивач по справі) зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб -Боржників, включаючи суму основного зобов`язання, процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить Клієнту. Також цим договором визначено терміни, що використовуються у даному Договорі: Право Вимоги - права грошової вимоги щодо погашення (стягнення) заборгованостей з Боржників, які виникли на підставі Договору Позики. Боржники - позичальники Клієнта, яким Клієнт надав позику, тобто які мають зобов`язання перед Клієнтом згідно з Договорами Позики, щодо внесення основної суми боргу, плати за кредитом, проценти за порушення грошових зобов`язань, а також будь-які представники Боржника.

Суд враховує, що між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладалася додаткова угода щодо відступлення прав грошової вимоги від 21.02.2025, однак сам договір факторингу від 14.06.2021 та додаткові угоди не містять положень про право майбутньої вимоги.

Згідно ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Таким чином, майбутня вимога може бути предметом договору факторингу лише в тому разі, коли існує зобов`язання, визначене певним договором, але строк платежу за яким ще не настав. Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором.

Суд звертає увагу, що в зазначеній нормі права мова йде про право грошової вимоги, яке не можна ототожнювати із зобов`язанням боржника, оскільки право вимоги є похідним наслідком, що виникає через невиконання боржником певного грошового зобов`язання.

З вказаного слідує, що право вимоги не може існувати саме по собі.

Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (п.132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20, п.90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі №910/19199/21).

Відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі №6-459цс17, яка є актуальною, що підтверджено ухвалою Великої Палати Верховного Суду у справі №761/33403/17 від 22.04.2021.

Згідно пункту 5 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» факторинг є видом фінансової послуги.

Відповідно до статті 9 вказаного Закону фінансова послуга надається на підставі договору, який укладається, змінюється, припиняється, виконання зобов`язань за яким забезпечується відповідно до вимог цивільного законодавства України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом та спеціальними законами.

Договір факторингу має такі ознаки:

1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату;

2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим;

3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги;

4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом України«Про фінансові послуги та фінансові компанії» умови;

5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 вказано, що визначальною ознакою договору факторингу є суб`єктний склад його учасників. Так, суб`єктний склад у договорі факторингу має три сторони:

- клієнт, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України);

- фактор, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ч.3 ст. 1079 ЦК України);

- боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором, що вбачається із ч. 1 ст. 1077 ЦК України, ст. 350 ГК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Із наведеного слідує, що продовження сторонами строку дії договору від 14.06.2021 внаслідок укладення додаткової угоди та укладення у подальшому реєстру прав вимоги до конкретного боржника не свідчить про набуття позивачем права вимоги до відповідача, позаяк станом 2021 рік у ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» не існувало право вимоги до ОСОБА_1 , оскільки кредитний договір було укладено лише 04.10.2024 року.

Отже, право вимоги за зобов`язаннями, що виникли в 2024 році, не можуть бути предметом договору факторингу від 14.06.2021 року.

Аргументи позивача з приводу того, що з урахуванням всіх додаткових угод до Договору факторингу від 14.06.2021, він залишається чинним на момент укладення кредитного договору від 04.10.2024 не відповідають чинному законодавству з наведених вище підстав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст.4,19,76,81,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Судові витрати залишити по фактично понесеним позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Компаніївського районного суду

Кіровоградської області О.В. РЕВЯКІНА