Постанова № 13337612, 09.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2010 р. справа № 2а-24638/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10:30 год.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді <Довідник >

при секретаріМогілевському А.А.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Савченко С.В.

при секретарі Могілевському А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальтністю «Данко - Базальт»

до Державної податкової інспекції у Старобешівському районі Донецької області

про визнання незаконними дій та зобовязання вчинити певні дії -

за участю представників:

від позивача:Чернишової Т.В. за дов. від 20.11.2009 р.

від відповідача:Трофімчук Ю.С. за дов. від 24.09.2010 р.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальтністю «Данко - Базальт» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Старобешівському районі Донецької області про визнання незаконними дій ДПІ у Старобешівському районі Донецької області щодо визнання нікчемним договору від 19.10.09 № 38/09, укладеного між ТОВ «Данко - Базальт» та ТОВ «Віват - Пром», визнання незаконними дій ДПІ у Старобешівському районі Донецької області щодо встановленого порушення ТОВ «Данко - Базальт» Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищення податку на прибуток всього у сумі 750 грн. та податку на додану вартість у сумі 150 грн., зобовязання ДПІ у Старобешівському районі Донецької області донарахувати ТОВ «Данко - Базальт» податок на прибуток всього у сумі 750 грн. та податок на додану вартість у сумі 150 грн., зобовязання ДПІ у Старобешівському районі Донецької області відобразити в особовому рахунку ТОВ « Данко Базальт» донараховані податкові зобовязання з податку на прибуток у сумі 750 грн. та податку на додану вартість у сумі 150 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ «Данко-Базальт» отримало акт від 09.07.2010 р. № 281/23-0/35062076 про результати позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2009 р. та з 01.01.10 р. по 31.03.2010 р. Акт містить висновок про встановлення ознак нікчемного правочину, що укладений між ТОВ «Данко-Базальт» та ТОВ «Віват-Пром». Як наслідок нікчемності правочину, відповідач виявив порушення ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», ЗУ «Про податок на додану вартість», а саме завищення податку на прибуток всього у сумі 750,00 грн., за 4 квартал 2009 року 700,00 грн. за І квартал 2010 р. 50,00 грн. та завищення податку на додану вартість. З даним висновком позивач не погоджується та просить визнання незаконними дій податкової інспекції та визнати дійсним договір № 38/09 від 19.10.2009 р., що укладений між позивачем та ТОВ «Віват-Пром».

Позивач під час розгляду справи надав до суду заяву про збільшення позовних вимог, а саме: визнати незаконними дій ДПІ у Старобешівському районі Донецької області щодо визнання нікчемним договору від 19.10.09 № 38/09, укладеного між ТОВ «Данко - Базальт» та ТОВ «Віват-Пром», визнати незаконними дії ДПІ у Старобешівському районі Донецької області щодо встановленого порушення ТОВ «Данко - Базальт» Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищення податку на прибуток всього у сумі 750 грн. та податку на додану вартість у сумі 150 грн., зобовязати ДПІ у Старобешівському районі Донецької області донарахувати ТОВ «Данко - Базальт» податок на прибуток всього у сумі 750 грн. та податок на додану вартість у сумі 150 грн., зобовязати ДПІ у Старобешівському районі Донецької області відобразити в особовому рахунку ТОВ « Данко Базальт» донараховані податкові зобовязання з податку на прибуток у сумі 750 грн. та податку на додану вартість у сумі 150 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засідання заперечував проти задоволення позовних вимог, надав письмові заперечення, в яких посилається на те, що ТОВ «Данко-Базальт» відповідно до даних звітності підприємства з ПДВ, системи автоматичного співставлення податкових зобовязань та системи податкового кредиту здійснювало операції з фінансово-грошовими потоками відповідно до правочинів, які укладені в порушення ч.1 ст. 203 ЦК України, їх зміст суперечить суспільству. Зазначені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Недодержання в момент вчинення правочину сторонами цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, відповідача, дослідивши всі обставини справи та перевіривши їх наявними доказами в межах позовних вимог, суд встановив.

ТОВ «Данко-Базальт» є юридичною особою, зареєстроване Старобешівською районною державною адміністрацією Донецької області 30.03.2007 року, включене до ЄДРПОУ за номером 35062076, знаходиться на податковому обліку у ДПІ у Старобешевському районі Донецької області.

З 5 липня по 9 липня 2010 року відповідачем була здійснена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.09 по 31.12.09 та з 01.01.10 по 31.03.10., наслідки якої викладені в акті перевірки від 9 липня 2010 року № 281/23-0/35062076 (надалі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки зроблено висновок про порушення позивачем пп.4.1 статті 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 статті 11 “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (надалі Закон № 334) та підпункту 3.1.1 п. 3.1 статті 3, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 пункту 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі Закон № 168).

За наслідками встановлених порушень відповідачем податкові повідомлення рішення не приймались, оскільки податковим органом було відкориговані як валові витрати (податковий кредит) за спірним господарським операціями, так і валові доходи (податкові зобовязання) за цими ж операціями. Тому предметом позову у цій адміністративній справі, у тому числі, є правомірність дій податкового органу щодо встановлених порушень податкового законодавства.

Як вбачається з акту (пункт 3.1.1), перевіркою повноти визначення валового доходу за період з 01.10.09 по 31.12.09 та з 01.01.10 по 31.03.10 встановлено його завищення позивачем в сумі 75 750 грн., у тому числі за листопад 2009 року в сумі 70 700 грн. та березень 2010 року в сумі 5 050 грн. (за контрагентом позивача ТОВ «Віват Пром»), в порушення пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону № 334. Зазначене порушення встановлено відповідачем при перевірці взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Віват Пром», яке відображено у п. 3.1.2 акту перевірки.

Відповідно до пункту 3.1.2 акту перевірки перевіркою повноти визначення валового доходу за період з 01.10.09 по 31.12.09 та з 0.01.10 по 31.03.10 встановлено його завищення позивачем в сумі 75 500 грн., у тому числі за листопад 2009 року в сумі 70 000 грн. та березень 2010 року в сумі 5 000 грн. (за контрагентом позивача ТОВ «Віват Пром»), в порушення пункту пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону № 334. Зазначене порушення встановлено відповідачем при перевірці взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Віват Пром» щодо включення до складу валових витрат операцій з придбання піддонів у сумі 70 000 гривень у листопаді 2009 року та у сумі 5 000 гривень у березні 2010 року.

З викладеного в акті перевірки вбачається, що відповідачем здійснений висновок про відсутність реального товарного характеру у вчиненому правочині між позивачем та зазначеним контрагентом, перерахування позивачем коштів без мети настання передбачених наслідків, виключно з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, та позивачем порушений встановлений порядок формування валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту. Відповідач зазначає про нікчемність вчинених правочинів по всьому ланцюгу придбання товару піддонів: між позивачем та ТОВ «Віват - Пром», між ТОВ «Віват - Пром» та ТОВ «Солана Трейд», між ТОВ «Солана Трейд» та ТОВ «Автокрис», згідно яких на підставі актів невиїзних перевірок податкових органів встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності ТОВ «Автокрис», ТОВ «Солана Трейд», відсутність у останнього основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також порушення справи про банкрутство ТОВ «Солана Трейд» та ліквідація цієї юридичної особи за рішенням господарського суду Донецької області в процедурі банкрутства. Підставою для зазначеного висновку відповідач вважає витяг з акту про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 26.04.10 № 2868/23-2/33913327, складеного ДПІ у Київському районі м. Донецька.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту з податку на додану вартість відповідачем встановлено його завищення позивачем в сумі 15 000 грн. за грудень 2009 року. Висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту здійснений за тими ж підставами, що й висновок про завищення валових витрат, а саме за нікчемністю правочинів позивача з його контрагентом, внаслідок чого, на думку відповідача, позивач порушив підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168. Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за листопад 2009 року та за березень 2010 року встановлено його завищення в сумі 14 140 грн. та 1 010 грн. відповідно в результаті вищенаведених порушень, внаслідок чого, на думку відповідача, позивач порушив підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункт 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168.

Як встановлено судом, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Віват Пром” (надалі - ТОВ “Віват Пром”) був укладений договір від 13 жовтня 2009 року № 38/09, відповідно до якого ТОВ “Віват Пром” зобовязується продати, а позивач прийняти та оплатити товар (піддони 1200*2400) в порядку та умовах, передбачених специфікацією, яка є невідємною частиною договору. Відповідно до специфікації № 1 до вказаного договору, предметом договору є піддони 1200*2400 у кількості 1500 шт. на загальну суму 90 000 грн., у тому числі ПДВ 15000 грн. Згідно з умовами поставки, визначеними у зазначеній специфікації, піддони поставляються на умовах DDU склад покупця за адресою: м. Докучаєвськ, вул. Індустріальна, 3, умови оплати 100% передплата. 2 листопада 2010 року ТОВ “Віват Пром” було виписано рахунок фактуру № 61 за договором замовлення від 19.10.09 № 38/09 на оплату піддонів 1200*2400 у кількості 1500 шт. на загальну суму 90 000 грн., у тому числі ПДВ 15000 грн.

28 листопада 2009 року ТОВ “Віват Пром” була видана позивачу видаткова накладна № 1239 на товар піддони 1200*2400 у кількості 200 шт. на загальну суму 12 000 грн., у тому числі ПДВ 2000 грн. Дана видаткова накладна підписані обома сторонами договору.

27 листопада 2009 року ТОВ “Віват Пром” була видана позивачу видаткова накладна № 1196 на товар піддони 1200*2400 у кількості 200 шт. на загальну суму 12 000 грн., у тому числі ПДВ 2000 грн. Дана видаткова накладна підписані обома сторонами договору.

24 листопада 2009 року ТОВ “Віват Пром” була видана позивачу видаткова накладна № 1060 на товар піддони 1200*2400 у кількості 200 шт. на загальну суму 12 000 грн., у тому числі ПДВ 2000 грн. Дана видаткова накладна підписані обома сторонами договору.

20 листопада 2009 року ТОВ “Віват Пром” була видана позивачу видаткова накладна № 880 на товар піддони 1200*2400 у кількості 200 шт. на загальну суму 12 000 грн., у тому числі ПДВ 2000 грн. Дана видаткова накладна підписані обома сторонами договору.

18 листопада 2009 року ТОВ “Віват Пром” була видана позивачу видаткова накладна № 790 на товар піддони 1200*2400 у кількості 200 шт. на загальну суму 12 000 грн., у тому числі ПДВ 2000 грн. Дана видаткова накладна підписані обома сторонами договору.

16 листопада 2009 року ТОВ “Віват Пром” була видана позивачу видаткова накладна № 702 на товар піддони 1200*2400 у кількості 200 шт. на загальну суму 12 000 грн., у тому числі ПДВ 2000 грн. Дана видаткова накладна підписані обома сторонами договору.

11 листопада 2009 року ТОВ “Віват Пром” була видана позивачу видаткова накладна № 476 на товар піддони 1200*2400 у кількості 200 шт. на загальну суму 12 000 грн., у тому числі ПДВ 2000 грн. Дана видаткова накладна підписані обома сторонами договору.

4 березня 2010 року ТОВ “Віват Пром” була видана позивачу видаткова накладна № 157 на товар піддони 1200*2400 у кількості 100 шт. на загальну суму 6 000 грн., у тому числі ПДВ 1000 грн. Дана видаткова накладна підписані обома сторонами договору

2 листопада 2009 року ТОВ “Віват Пром” видана позивачу податкова накладна № 60 на загальну суму 30000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ у сумі 5000 грн.

12 листопада 2009 року ТОВ “Віват Пром” видана позивачу податкова накладна № 519 на загальну суму 30000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ у сумі 5000 грн.

24 листопада 2009 року ТОВ “Віват Пром” видана позивачу податкова накладна № 1063 на загальну суму 30000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ у сумі 5000 грн.

Саме за даними податковими накладними позивачем сформований податковий кредит у листопаді 2009 року та березні 2010 року (декларації з податку на додану вартість за ці періоди долучені до матеріалів справи).

Згідно акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2010 року заборгованість за договором про постачання товару відсутня.

Наведені дані знайшли відображення у бухгалтерському обліку позивача у листопаді 2009 року та березні 2010 року (картка рахунку 631 розрахунки з вітчизняними виробниками та рахунку 3711 рахунки по виданим авансам з контрагентом ТОВ “Віват Пром” за період листопад 2009 року та березень 2010 року долучені до матеріалів справи).

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий дохід є загальною сумою доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманих (нарахованих) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 вищезазначеного Закону, відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті. Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 вищенаведеної статті. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону № 334 передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі Закон № 996).

Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судом встановлено, що спірна господарська операція відображена в бухгалтерському обліку позивачем правильно, тобто з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках. Суд зазначає, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Стаття 4 Закону № 996 передбачає, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах як, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що видаткові та податкові накладні, акт звірки взаємних розрахунків, які видані позивачу ТОВ “Віват Пром”, належне відображення цієї господарської операції у бухгалтерському та податковому обліку фіксують факт здійснення господарської операції, а саме факт придбання позивачем піддонів 1200*2400 у кількості 1500 шт.

Окрім того, позивачем надано договір на поставку продукції піддонів 1200*2400 від 18 вересня 2009 року № 18/09-09 з ТОВ «Данко - Ізол», відповідно до умов якого позивач бере на себе зобовязання на постачання продукції виробничо-технічного призначення. На виконання умов цього договору, позивачем видані видаткові накладні від 11.11.09 № 540, від 16.11.09 № 543, від 18.11.09 № 544, від 20.11.09 № 546, від 24.11.09 № 624, від 27.11.09 № 625, від 28.11.09 № 626 ТОВ «Данко - Ізол» з найменуванням продукції: піддони 1200*2400, найменування та кількість яких повністю співпадає з видатковим накладними, виписаними ТОВ «Віват - Пром» позивачу. ТОВ «Данко - Ізол» було сплачено у повному обсязі грошові кошти за отримані піддони 1200*2400 у кількості 1500 шт. позивачу, про що свідчать банківські виписки з розрахункових рахунків позивача. Вказані документи спростовують висновки податкового органу щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях при придбанні піддонів позивачем у його контрагента.

Не приймається судом до уваги як доказ вчинення нікчемної угоди між позивачем а ТОВ «Віват - Пром» акт про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 26.04.10 № 2868/23-2/33913327, складена ДПІ у Київському районі м. Донецька з огляду на те, що висновок про нікчемність правочинів здійснений податковим органом на підставі висновку ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська про те, що ТОВ «Автокрис» є підприємством з ознаками «фіктивності», а оскільки одним з контрагентів цього підприємства є ТОВ «Солана - Трейд», перевірку якого неможливо провести у звязку з відсутністю останнього за юридичною адресою, податковим органом зроблено висновок про нікчемність усіх правочинів, вчинених ТОВ «Солана - Трейд». Висновок про наявні ознаки нікчемних угод взагалі з усіма контрагентами зроблений на підставі надання останньої податкової звітності ТОВ «Солана - Трейд», наявності (відсутності) основних фондів та наявності (відсутності) за юридичною адресою ТОВ «Солана - Трейд». Враховуючи ту обставину, що ТОВ «Віват - Пром» був подальшим покупцем товару, який було продано позивачу, податковим органом проведено послідовний зв'язок нікчемних правочинів по всьому ланцюгу придбання цього товару. Суд зазначає, що дані обставини не мають відношення до правомірності формування валових витрат та податкового кредиту позивача.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Проаналізувавши вищенаведені норми, суд зазначає, що валові витрати можуть бути підтверджені документом, який засвідчує фактичне отримання товару. Пунктом 5.11 статті 5 Закону № 334 передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Такої підстави як попередні висновки органів державної податкової служби контрагента ТОВ «Віват - Пром», якими зроблено висновок про нікчемність усіх правочинів у відповідному періоді для виключення витрат зі складу валових Закон № 334 не передбачає. Долучені до матеріалів справи письмові докази, зокрема, договір, видаткові та податкові накладні, банківські виписки спростовують висновки податкового органу щодо відсутності первинних документів, які обумовили формування валових витрат, та підтверджують правильність їх формування позивачем.

Відповідно до преамбули Закону України “Про податок на додану вартість”, зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Долучені до матеріалів справи податкові накладні, платіжні доручення, банківські виписки, підтверджують право позивача та правильність формування ним податкового кредиту за спірні періоди листопад 2009 року та березень 2010 року відповідно до норм Закону України “Про податок на додану вартість”. Суд зазначає, що норми даного Закону не передбачають також такої підстави для виключення сум податку на додану вартість з податкового кредиту за висновком іншого податкового органу про нікчемність правочинів.

Судом досліджено детальна інформація відносно позивача щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за листопад 2009 року, згідно якої відсутні відхилення між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту з контрагентом ТОВ «Віват - Пром». Тобто, як позивачем задекларовані податковий кредит по господарським операціям з ТОВ «Віват - Пром», так і ТОВ «Віват - Пром» задекларовані податкові зобовязання по господарським операціям з позивачем, які, як помилково вважає податковий орган, є такими, за якими відсутнє фактичне підтвердження фактичної реалізації товару з боку ТОВ «Віват - Пром» та придбання товару позивачем. Одночасно судом досліджено зазначена детальна інформація відносно позивача щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за листопад 2009 року, згідно якої відсутні відхилення між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту з контрагентом ТОВ «Данко Ізол». Тобто, як позивачем задекларовані податкові зобовязання по господарським операціям з ТОВ «Данко - Ізол», так і ТОВ «Данко - Ізол» задекларовано податковий кредит по господарським операціям з позивачем.

Суд також зазначає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є недопустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до цієї норми в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, позовні вимоги щодо визнання незаконними дій відповідача щодо встановленого порушення позивачем Закону № 168 та Закону № 334 та визнання договору нікчемним підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог по зобовязання відповідача донарахувати податкові зобовязання та відображення останніх на особовому рахунку позивача суд зазначає наступне.

Проведення перевірок платників податків та донарахування податкових зобовязань відноситься виключно до компетенції органів державної податкової служби, під час прийняття якого зясовуються усі обставини, що мають значення для прийняття такого рішення, аналізуються надані документи та вживаються інші необхідні дії, передбачені нормами діючого законодавства. При прийнятті рішення суд виходив з того, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди, зокрема, перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Таким чином, адміністративний суд в межах своєї компетенції здійснює перевірку прийнятого податковим органом рішення або вчинення дії, внаслідок чого не може розглядати питання та зобовязувати податкову донарахувати податкові зобовязання, яке відноситься до виключної компетенції податкового органу, визначеної Законом України «Про державну податкову службу в Україні». Таким чином, позовні вимог в цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальтністю «Данко - Базальт» до державної податкової інспекції у Старобешівському районі Донецької області про визнання незаконними дій ДПІ у Старобешівському районі Донецької області щодо визнання нікчемним договору від 19.10.09 № 38/09, укладеного між ТОВ «Данко - Базальт» та ТОВ «Віват - Пром», визнання незаконними дій ДПІ у Старобешівському районі Донецької області щодо встановленого порушення ТОВ «Данко - Базальт» Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищення податку на прибуток всього у сумі 750 грн. та податку на додану вартість у сумі 150 грн., зобовязання ДПІ у Старобешівському районі Донецької області донарахувати ТОВ «Данко - Базальт» податок на прибуток всього у сумі 750 грн. та податок на додану вартість у сумі 150 грн., зобовязання ДПІ у Старобешівському районі Донецької області відобразити в особовому рахунку ТОВ « Данко Базальт» донараховані податкові зобовязання з податку на прибуток у сумі 750 грн. та податку на додану вартість у сумі 150 грн. задовольнити частково.

Визнати незаконними дії ДПІ у Старобешівському районі Донецької області щодо визнання нікчемним договору від 19.10.09 № 38/09, укладеного між ТОВ «Данко - Базальт» та ТОВ «Віват - Пром».

Визнати незаконними дії ДПІ у Старобешівському районі Донецької області щодо встановленого порушення ТОВ «Данко - Базальт» Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищення податку на прибуток всього у сумі 750 грн. та податку на додану вартість у сумі 150 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь товарства з омеженою відповідальтністю «Данко - Базальт» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 9 грудня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 14 грудня 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Савченко С. В.