Постанова № 13337204, 10.12.2010, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2010 рокуСправа № 2а-2834/10/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Торговий дім «Укр-Петроль»» до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Торговий дім «Укр-Петроль»» звернулось в суд із позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Луцької об’єднаної державної податкової інспекції від 21 травня 2010 року за №0001791701/0, від 2 серпня 2010 року за №0001791701/1 та від 13 вересня 2010 року за №0001791701/2.

Заявою про збільшення позовних вимог від 3 листопада 2010 року за №198 підприємство «Торговий дім «Укр-Петроль»» також просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції від 27 жовтня 2010 року за №0001791701/3.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 11 травня 2010 року Луцькою об’єднаною державною податковою інспекцією проведена планова перевірка дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року. Перевіркою встановлено порушення вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Однак, порушення податкового законодавства, а саме Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» не було, оскільки законом не передбачено санкції за виправлення в датах посвідчень про відрядження. Крім того, зазначаючи порушення застосування соціальної пільги щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не відповідає дійсності, оскільки перший ніколи не працював на підприємстві, а останній працював до 30 вересня 2009 року.

В судове засідання представник позивача не з’явився, однак подав клопотання від 10 грудня 2010 року про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач у запереченні на позов пред’явлені позовні вимоги заперечив, мотивуючи тим, що підприємством у 2009 році застосовано податкову соціальну пільгу при виплаті доходу 17 працівникам підприємства у місяці звільнення їх з роботи та наступних після звільнення, в результаті чого занижено податкове зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 795,96 грн. Крім того, позивачем не оподатковано податком з доходів фізичних осіб надміру витрачені кошти на відрядження в сумі 2472,81 грн., внаслідок чого у 2009 році занижено податкове зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 436,39 грн.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи суд здійснює в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані суду письмові докази, суд приходить до висновку про необхідність частково задовольнити позов з таких підстав.

Луцькою об’єднаною державною податковою інспекцією проведено 11 травня 2010 року планову виїзну перевірку ПП «Торговий дім «Укр-Петроль»» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, про було складено акт за №2677/23-2/32743630.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6, підпунктів 9.10.1, 9.10.2, 9.10.3 пункту 9.10 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за 2009 рік на суму 1232,35 грн., в тому числі за січень 2009 року – 43,27 грн., лютий 2009 року – 45,37 грн., березень 2009 року – 94,08 грн., квітень 2009 року –239,58 грн., червень 2009 року – 192,09 грн., липень 2009 року – 45,37 грн., серпень 2009 року – 465,97 грн., жовтень 2009 року – 61,25 грн. та листопад 2009 року – 45,37 грн.

У зв’язку з виявленням порушення податкового законодавства з боку приватного підприємства «Торговий дім «Укр-Петроль»» Луцькою об’єднаною державною податковою інспекцією сформовані 21 травня 2010 року податкові повідомлення-рішення за №0001791701/0, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем – податок з доходів найманих працівників в розмірі 4133,44 грн., в тому числі 1232,35 грн. за основним платежем та 2901,09 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із отриманим податковим повідомлення-рішення підприємство «Торговий дім «Укр-Петроль»» подав 4 червня 2010 року Луцькій об’єднаній державній податковій інспекції скаргу. Луцька об’єднана державна податкова інспекція рішенням від 30 липня 2010 року за №15220/10/25-006 про результати розгляду первинної скарги залишила без змін податкове повідомлення-рішення від 21 травня 2010 року за №0001791701/0, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням Луцької об’єднаної державної податкової інспекції від 30 липня 2010 року підприємство «Торговий дім «Укр-Петроль»» подало 10 серпня 2010 року повторну скаргу до Державної податкової адміністрації у Волинській області. Державна податкова адміністрація у Волинській області рішенням від 28 серпня 2010 року за №4269/10/25-006 про результати розгляду повторної скарги залишила без змін податкове повідомлення-рішення від 2 серпня 2010 року за №000171701/1 та рішення Луцької ОДПІ від 30 липня 2010 року про результати розгляду первинної скарги, а скаргу – без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням Державної податкової адміністрації у Волинській області від 26 серпня 2010 року підприємство «Торговий дім «Укр-Петроль»» 16 вересня 2010 року подало повторну скаргу до Державної податкової адміністрації України. Державна податкова адміністрація України рішенням від 4 жовтня 2010 року за №10234/6/25-0315 про залишення скарг без розгляду залишила скарги приватного підприємства «Торговий дім «Укр-Петроль»» від 13 вересня 2010 року і від 16 вересня 2010 року без розгляду.

Відповідно до підпункту 2.1 статті 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» платниками податку з доходів фізичних осіб є, зокрема, резидент, який отримує як доходи з джерелом походження з території України, так і іноземні доходи.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що об’єктом оподаткування є загальний місячний оподатковуваний дохід.

До складу місячного оподатковуваного доходу включаються, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платником податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору (підпункт 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» і з урахуванням норм пункту 6.5 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги.

Підпунктами 6.3.1, 6.3.2 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати). Платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту-отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.

Згідно з пунктом 4 Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року за №2035, пільга починає застосовуватися працедавцем з податкового місяця, в якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами, і зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з таким працедавцем.

Підпунктом 4.2.15 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку включається сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої розраховується згідно з пунктом 9.10 статті 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 9.10 статті 9 цього Закону податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме, на відрядження .у сумі перевищення над сумою витрат платника податку на таке відрядження, розрахованою згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що надала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку.

Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку у касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх надала, до або під час подання зазначеного звіту.

Якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний строк, то така сума підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 9.10.1 цього пункту, та платник податку сплачує штраф, встановлений абзацом першим цього підпункту (у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів, яка стягується за процедурою утримання податку, встановленою підпунктом 9.10.1 цього пункту.

Об’єкт оподаткування для сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження та не повернутих у встановлений строк визначається згідно з підпунктом 3.4 статті 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до пункту 19.2 (а) статті 19 зазначеного Закону особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов’язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Згідно з підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку збору (обов’язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов’язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов’язання з такого податку, збору (обов’язкового платежу).

Однак, як встановлено в судовому засіданні та не заперечується представниками сторін, громадянин ОСОБА_2 звільнений з роботи 30 вересня 2009 року, що підтверджується також наказом №275 від 30 вересня 2009 року. Також, під час розгляду справи не знайшло свого підтвердження твердження відповідача, що позивачем не правомірно застосовано податкова соціальна пільга ОСОБА_1, оскільки ОСОБА_1 не перебувала із позивачем в трудових відносинах.

Крім того, в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23квітня 1999 року за №663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» та пунктів 1.1, 1.3, 1.11 розділу 1 Інструкції «Про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року №59, в 13 посвідченнях про відрядження виправлені дати про перебування працівників у відрядженні та, відповідно, в 13 авансових звітах працівників завищено (надміру витрачено) на 2472,81 грн. суму коштів на відрядження. Отже, зайво відшкодовані працівникам кошти на відрядження є об’єктом оподаткування податком на доходи з фізичних осіб і оподатковуються податковим агентом у порядку, визначеному пунктом 9.10 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» .

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Позивач належним чином не довів, що сформовані Луцькою об’єднанню державною податковою інспекцією податкові повідомлення-рішення є протиправними в цілому та не надав суду доказів, які б належним чином підтверджували підставність позовних вимог.

Відповідач в свою чергу не довів, що сформовані податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам чинного законодавства.

Крім того, статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Тому, суд критично оцінює надані позивачем документи (накази (розпорядження) про відрядження та посвідченнями про відрядження) та вважає, що такі документи не є належними та достовірними доказами у даній справі, оскільки як вбачається із заперечення до акту від 14 травня 2010 року за №67 позивач не заперечував про наявність виправлень в зазначені дат у посвідченнях про відряджень, а лише стверджував, що податковою не зазначено порушення по кожному окремому звіту.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення у зв’язку з чим визнає протиправними та частково скасувує податкові повідомлення рішення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції 21 травня 2010 року за №0001791701/0, від 2 серпня 2010 року за №0001791701/1, від 13 вересня 2010 року за №0001791701/2 та від 27 жовтня 2010 року за №0001791701/3 на суму 408,33 грн., в тому числі 136,11 грн. основного платежу та 272,22 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Керуючись частиною 6 статті 128, статтями 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та частково скасувати податкові повідомлення рішення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції 21 травня 2010 року за №0001791701/0, від 2 серпня 2010 року за №0001791701/1, від 13 вересня 2010 року за №0001791701/2 та від 27 жовтня 2010 року за №0001791701/3 на суму 408,33 грн., в тому числі 136,11 грн. основного платежу та 272,22 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                                       А.Я. Ксензюк