Ухвала суду № 133371358, 12.01.2026, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/3024/25

12 січня 2026 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді: Міськевич О.Я.

з участю секретаря судового засідання: Скоблей О.В.

представника заявника адвоката: Братель О.Г.

розглянувши скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа: Надвірнянський відділ державної виконавчої служби у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, на бездіяльність органу примусового виконання,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог скарги:

ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою, заінтересована особа: Надвірнянський відділ державної виконавчої служби у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на бездіяльність органу примусового виконання.

В обґрунтування скарги покликається на ту обставину, що У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса з метою отримання консультації щодо процедури укладання договору купівлі-продажу належної їй на праві власності земельної ділянки. Під час отримання консультації стало відомо, що все нерухоме майно ОСОБА_1 перебуває під арештом на підставі постанови Відділу державної виконавчої служби Яремчанського міського управління юстиції від 13.05.2011 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 24971958.

09.10.2025 ОСОБА_1 подано заяву до Надвірнянського відділу державної виконавчої служби Надвірнянського району Івано-Франківської області ІваноФранківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (правонаступник в порядку реорганізації Яремчанського відділу державної виконавчої служби у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції) про зняття арешту з майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 24971958.

12.11.2025 Надвірнянським відділом державної виконавчої служби Надвірнянського району Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі Надвірнянський ВДВС) надано відповідь № 67839 про те, що у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження № 24971958 про стягнення ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», в рамках якого було накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 .

При цьому, Надвірнянський ВДВС зазначає, що вказане виконавче провадження знищено у зв`язку із закінченням строку зберігання.

Надвірнянський ВДВС відмовляючи у знятті арешту з усього майна боржника посилається на положення ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» та зазначає, що арешт на майно може бути знятий за рішення суду.

З огляду на те, що виконавче провадження № 24971958 від 13.05.2011 знищено у зв`язку із закінченням строку його зберігання, у скаржника відсутня інформація щодо ідентифікатору для повного доступу до інформації про вищевказане виконавче провадження.

26.09.2008 між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (скорочена назва ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК») було укладено Кредитний договір на інші споживчі цілі. У січні 2013 року грошові кошти за Кредитним договором сплачено у повному обсязі.

У зв`язку із здійсненням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» 11.06.2025 ОСОБА_1 звернулась до Фонду із заявою про надання інформації щодо наявності у неї заборгованості за Кредитним договором від 26.09.2008 та надання інформації щодо наявності або відсутності у ПАТ «ВіЕйБі Банк» претензій до ОСОБА_1 за вказаним договором.

Фондом 26.06.2025 надано відповідь № 57-036-5942/25 в якій зазначається, що відповідно до інформації, яка знаходилась в розпорядженні Фонду протягом ліквідаційної процедури ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК», ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» була боржником за кредитним договором № 6/08/248-05/б від 26.09.2008. Зобов`язання за кредитним договором № 6/08/248-05/б від 26.09.2008 були виконані у січні 2013 р., будь-яка заборгованість за даним кредитним договором перед ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» станом на дату підготовки даної відповіді відсутня.

За наявною інформацією, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчужен нерухомого майна щодо суб`єкта, арешт нерухомого майна належного ОСОБА_1 здійснено постановою ВДВС Яремчанського МУЮ від 13.05.2011 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 24971958. Інформація про вчинення виконавчих дій державним виконавцем в рамках виконавчого провадження № 24971958 у скаржника відсутня.

ОСОБА_1 дізналася про порушення її прав посадовими особами Надвірнянського відділу державної виконавчої служби Надвірнянського району ІваноФранківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо відмови зняти (скасувати) арешт із всього нерухомого майна скаржника 13.11.2025.

Оскільки, зазначена заборгованість, яка стягувалась за виконавчим листом у виконавчих провадженнях було погашена боржником у повному обсязі, доцільність існування арештів відсутня, а їх наявність порушує права боржника як власника майна.

За таких обставин, підстави для продовження арешту нерухомого майна відсутні, оскільки відсутнє відкрите виконавче провадження відносно боржника ОСОБА_1 .

Стислий виклад позицій сторін:

Представник заяника в судовому засіданні вимоги скарги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в скарзі. Просить скаргу ОСОБА_1 задовільнити та зобов`язати посадових осіб Надвірнянського відділу державної виконавчої служби Надвірнянського району Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти (скасувати) арешт із всього нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), що був накладений Відділом державної виконавчої служби Яремчанського міського управління юстиції у виконавчому провадженні №24971958, а саме: дата реєстрації 13.05.2011, тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер запису про обтяження: 11169072, арешт накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № 24971958, 13.05.2011, ВДВС Яремчанського МУЮ.

Представник Надвірнянського відділу державної виконавчої служби у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в судове засідання повторно не з`явилась, про час і місце слухання справи повідомлялась завчасно належним чином, рекомендованою кореспонденцією.

Процесуальні дії у справі:

Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 02.12.2025 відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Фактичні обставини, встановлені судом:

Судом встановлено , що за Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчужен нерухомого майна щодо суб`єкта, арешт нерухомого майна належного ОСОБА_1 здійснено постановою ВДВС Яремчанського МУЮ від 13.05.2011 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 24971958. Інформація про вчинення виконавчих дій державним виконавцем в рамках виконавчого провадження № 24971958 у скаржника відсутня. Все нерухоме майно ОСОБА_1 перебуває під арештом на підставі постанови Відділу державної виконавчої служби Яремчанського міського управління юстиції від 13.05.2011 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 24971958.

09.10.2025 ОСОБА_1 подано заяву до Надвірнянського відділу державної виконавчої служби Надвірнянського району Івано-Франківської області ІваноФранківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (правонаступник в порядку реорганізації Яремчанського відділу державної виконавчої служби у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції) про зняття арешту з майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 24971958.

12.11.2025 Надвірнянським відділом державної виконавчої служби Надвірнянського району Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі Надвірнянський ВДВС) надано відповідь № 67839 про те, що у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження № 24971958 про стягнення ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», в рамках якого було накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 .

При цьому, Надвірнянський ВДВС зазначає, що вказане виконавче провадження знищено у зв`язку із закінченням строку зберігання. У скаржника відсутня інформація щодо ідентифікатору для повного доступу до інформації про вищевказане виконавче провадження.

Надвірнянський ВДВС відмовляючи у знятті арешту з усього майна боржника посилається на положення ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» та зазначає, що арешт на майно може бути знятий за рішення суду.

26.09.2008 між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (скорочена назва ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК») було укладено Кредитний договір на інші споживчі цілі. У січні 2013 року грошові кошти за Кредитним договором сплачено у повному обсязі.

У зв`язку із здійсненням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» 11.06.2025 ОСОБА_1 звернулась до Фонду із заявою про надання інформації щодо наявності у неї заборгованості за Кредитним договором від 26.09.2008 та надання інформації щодо наявності або відсутності у ПАТ «ВіЕйБі Банк» претензій до ОСОБА_1 за вказаним договором.

Фондом 26.06.2025 надано відповідь № 57-036-5942/25 в якій зазначається, що відповідно до інформації, яка знаходилась в розпорядженні Фонду протягом ліквідаційної процедури ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК», ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» була боржником за кредитним договором № 6/08/248-05/б від 26.09.2008. Зобов`язання за кредитним договором № 6/08/248-05/б від 26.09.2008 були виконані у січні 2013 р., будь-яка заборгованість за даним кредитним договором перед ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» станом на дату підготовки даної відповіді відсутня.

ОСОБА_1 дізналася про порушення її прав посадовими особами Надвірнянського відділу державної виконавчої служби Надвірнянського району ІваноФранківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо відмови зняти (скасувати) арешт із всього нерухомого майна скаржника 13.11.2025.

Мотиви, з яких виходить суд та застовані норми права:

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно із положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Схожі за змістом положенням містились у статті 25 цього ж Закону у редакції, чинній на час накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду із цією скаргою) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Чинна на дату винесення постанов про повернення виконавчого документу стягувачу редакція Закону України «Про виконавче провадження» (частина четверта статті 50) передбачала, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час повернення виконавчих документів стягувачу) не встановлювало прямого обов`язку державного виконавця знімати арешт з майна боржника.

Водночас, спір у справі, що переглядається, виник не у зв`язку з оскарженням бездіяльності у вигляді не зняття арешту державними виконавцями, які здійснювали виконавчі дії у виконавчих провадженнях №№ 33766282 та 47068333 на стадії їх завершення під час повернення виконавчих документів стягувачу у 2014 та 2016 роках.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час пред`явлення виконавчого листа до виконання у 2011 році були врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, який втратив чинність 05.10.2016 (далі Закон № 606-XIV).

Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (частина п`ята статті 47 Закону № 606-XIV). Пунктом 8 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з частиною другою статті 50 Закону № 606-XIV у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.03.2020 у справі № 817/928/17 (адміністративне провадження № К/9901/20268/18) зазначено про те, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21) викладено правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом 05.10.2016 виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

За частиною першою, другою, пунктом 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404- VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Розглядаючи питання ефективності захисту порушеного права особи, на майно якої у рамках виконавчого провадження накладено арешт, Верховний суд у постанові від 28.10.2020 року у справі № 204/2494/20 зазначив наступне: «Позивач який є боржником перед банком, є стороною виконавчого провадження.

У п. 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 № 6 судам роз`яснено, що вимоги сторони виконавчого провадження про зняття арешту з майна розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця в процесуальному порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України».

Суд враховує, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Водночас у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

У справі, встановлено що зобов`язання за кредитним договором № 6/08/248-05/б від 26.09.2008 були виконані у січні 2013 р., будь-яка заборгованість за даним кредитним договором перед ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК відсутня.

За таких обставин суд вважаЄ доцільним зняти арешт, накладений на майно боржника для забезпечення виконання вже виконаного судового рішення, оскільки у подальшому застосуванні арешту відсутня необхідність.

Крім того Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України),

а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У даній правовій ситуації відмова в задоволенні скарги щодо зняття арешту, накладеного на все майно заявниці унеможливила б у подальшому здійснення належного захисту майнових прав заявника щодо зняття арешту з її майна, оскільки чинне законодавство не регулює питання зняття обтяжень з майна боржника у випадку добровільного виконання виконавчого документа після повернення його стягувачу.

При цьому суд підставно врахував те, що наявність протягом тривалого часу (майже 10 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Висновки суду :

На підставі зазначеного суд дійшов висновку про задоволення скарги повністю, порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов`язання ДВС зняти арешт з всього нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), що був накладений Відділом державної виконавчої служби Яремчанського міського управління юстиції у виконавчому провадженні №24971958, а саме: дата реєстрації 13.05.2011, тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер запису про обтяження: 11169072, арешт накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № 24971958, 13.05.2011, ВДВС Яремчанського МУЮ.

Керуючись ст.ст. 447,447-1,451 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа: Надвірнянський відділ державної виконавчої служби у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, на бездіяльність органу примусового виконання задовільнити.

Зобов`язати посадових осіб Надвірнянського відділу державної виконавчої служби

Надвірнянського району Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти (скасувати) арешт із всього нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), що був накладений Відділом державної виконавчої служби Яремчанського міського управління юстиції у виконавчому провадженні №24971958, а саме: дата реєстрації 13.05.2011, тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер запису про обтяження: 11169072, арешт накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № 24971958, 13.05.2011, ВДВС Яремчанського МУЮ.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 16.01.2026

Суддя Міськевич О.Я.