Постанова № 13337088, 06.07.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

06.07.10Справа №2а-15019/09/10/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Кудряшової А.М. ,

при секретарі Левченко Д.С.

за участю представників сторін:

від позивача - Абхаірова Е.Ш., довіреність №1/1 від05.01.2010;

від відповідача не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства Видавництво і друкарня "Таврида"

до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим

про скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Видавництво та друкарня «Таврида» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Сімферополя про скасування вимоги від 05.12.2008 №Ю-1102 про сплату боргу у сумі 1040667,62 гривень, у тому числі недоїмки 995274,80 гривень, фінансових санкцій (штрафів) 31987,46 гривень, пені 13405,36 гривень, на підставі ст.106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.12.2009 року було відкрите провадження у справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та пояснив, що УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим висунуто вимогу №Ю-1800 від 07.12.2009 року про сплату боргу на суму 1088289,74 гривень, з них недоїмка по страховим внескам в сумі 997649,45 гривень, фінансові санкції (штрафи) в сумі 64075,01 гривень та пені в сумі 26565,28 гривень. Підставою для прийняття зазначеної вимоги стали рішення №1032 від 13.12.2007 року, № 167, № 177 від 07.02.2008 року, № 321 від 13.03.2009 року. Зазначив, що Рішення 1032 від 13.12.2007 року оскаржено підприємством у судовому порядку, а також посилаючись на те, що відповідач самостійно здійснював розподіл отриманих платежів у рахунок погашення заборгованості за рішенням № 1032 від 13.12.2007 року, проведення такого розподілу отриманих платежів визнано в судовому порядку протиправним, тому, вважає, що відповідачем протиправно включено в спірну вимогу суму заборгованості за рішенням № 1032. Крім того, зазначив, що у спірної вимозі №Ю-1800 відповідач вимагає сплати недоїмки по страховим внескам за невизначений період в сумі 997649,45 гривень. Вважає, що підприємство не має заборгованості станом на 01.12.2009 року зі сплати страхових внесків, тому зазначена сума не відповідає дійсності. Також вказав на те, що рішення відповідача № 321 від 13.03.2009 року також оскаржено в судовому порядку з підстав неправомірного самостійного перерозподілу відповідачем страхових внесків перерозподіл яких визнано неправомірним судовим рішенням, яке набрало чинності, але відповідачем ні яких дій по зворотному перерозподілу страхових внесків не вчинено, тому позивач вважає, що Рішення № 321 від 13.03.2009 року є не узгодженим, а отже сума за цим рішенням не може бути включена до вимоги №Ю-1800, у зв'язку з чим просив суд скасувати вимогу №Ю-1800 від 07.12.2009 року Управління ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про день, час, місто слухання справи повідомлений належним чином, надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника управління, у зв'язку із зайнятістю представника управління в іншому судовому засіданні. Раніше у судовому засіданні від 06.05.10 року представник відповідача проти позову заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях на позов. Вважає, що Вимога Ю-1800 від 07.12.2009 року прийнято у відповідності з діючим законодавством та просив суд відмовити у задоволені вимог адміністративного позову.

Суд, враховуючі думку представника позивача, клопотання відповідача щодо розгляду справи за відсутністю їх представника, приймаючі до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для зясування обставин по справі, керуючись ст. ст. 122 ч.3, 128 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутністю відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються органами виконавчої влади та субєктами владних повноважень.

Отже, суд приходить до висновку, що зазначений спір має ознаки публічно-правового та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з п.1 частини 1 статті 14 Закону України від 09.07.2003 року № 1058 - IV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058- IV) страхувальниками визнаються роботодавці підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Частиною 1 статті 15 Закону визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені у статті 14 Закону.

Судом встановлено, що Державне підприємство Видавництво і друкарня "Таврида" є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 21.08.2002 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 9488049 (а.с.24)

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ГУ Статистики в АРК № 05/3-6-25/381 ДП Видавництво і друкарня "Таврида" має ідентифікаційний код 05905680 і перебуває на обліку в реєстрі (а.с.25).

Судом встановлено, що ДП Видавництво і друкарня "Таврида" зареєстрованов Управлінні Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим як платник страхових внесків за реєстраційним номером 15-01-0094.

Таким чином, позивач є страхувальником та платником страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03р. №1058-IV (далі Закон).

Стаття 3 Закону визначає, що Пенсійний фонд і юридичні особи є суб'єктами системи пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно ст. 1 Закону страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, яке діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно цього Закону.

Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками. Страхові внески нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці працівників незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Страхувальник зобовязаний сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 днів із дня закінчення цього періоду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі оплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом (п. 6 ст. 20 Закону).

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій (п. 2 ст. 106 Закону).

Обчислення і сплата страхових внесків та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України підприємствами, установами, організаціями (далі - Підприємства) незалежно від форм власності, виду діяльності і господарювання та фізичними особами, нарахування і сплата фінансових санкцій та пені, подання страхувальниками звітності управлінням Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах (далі - органи Пенсійного фонду України) врегульоване Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі - Інструкція), що затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 N21-1, зареєстрована у Мінюсті України 16.01.2004 за N64/8663.

Як свідчать матеріали справи, 07.12.2009 року Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим згідно із статті 106 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", на підставі рішень №1032 від 13.12.2007 року, № 167, № 177 від 07.02.2008 року № 321 від 13.03.2009 року, виставлено вимогу №Ю-1800 про сплату боргу на суму 1088289,74 грн., з яких 997649,45 грн. - недоїмка по страховим внескам, 64075,01 грн. - фінансові санкції (штрафи) та 26565,28 грн. - пеня.

Перевіряючи правомірність винесення відповідачем вимоги № Ю-1800 від 07.12.2009 року у відповідності до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає необхідним встановити правомірність підстав для винесення Вимоги №Ю-1800 станом на 07.12.2009 року.

Відповідно до частини 3 статті 106 Закону територіальні органи Пенсійного фонду за формою та в строки, встановлені правлінням Пенсійного фонду України надсилають страхувальникам, які мають недоїмку вимогу про її сплату.

Відповідно до пп. "б", "в" п. 8.2 Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки у випадках: якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків; якщо страхувальник має на кінець звітного борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.

Відповідно до пункту "б" вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

Зі спірної вимоги вбачається, що зазначена в ній сума боргу сформована на підставі даних картки особового рахунку платника та складається з сум штрафних санкцій та пені стягнутих Рішенням №1032, Рішенням №321 та Рішеннями 167,177 від 07.02.08 року.

Відповідно до ч. 13 ст. 106 Закону 1058 про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Оскарження рішення виконавчого органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладання штрафів зупиняє строки їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строки сплати фінансових санкцій також призупиняються до винесення судом рішення в разі оскарження страхувальником вимоги про сплату недоїмки, якщо накладення фінансових санкцій пов'язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою.

Судом встановлено, що рішення № 321 на суму 75441,47 гривень на момент включення сум стягнутих за ним до Вимоги №Ю-1800 було оскаржено в судовому порядку, про що належним чином повідомлено відповідача(а.с.19-20). Більш того, постановою Окружного адміністративного суду АР Крим по справі № 2а-10638/09/6/0170 від 07.12.2009 року визнано протиправним та скасовано рішення Управління ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя № 321 від 13.03.2009 року про застосування фінансових санкцій та пені, яке в свою чергу ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2010 року залишено без змін.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що, оскільки на час формування вимоги №Ю-1800 - 07.12.2009 року відповідачу було достовірно відомо про наявність судового спору про оскарження рішення № 321 "Про застосування фінансових санкцій та нарахування пен", тому Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя не повинно було спрямовувати на адресу позивача вимогу, що містить суми нарахованих штрафних санкцій та пені, що є предметом судового оскарження на час спрямування.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що включення в спірну Вимогу Ю-1800 від 07.12.2009 року суми за рішенням № 321 від 13.03.2009 року є протиправним, що є достатньою самостійною підставою для скасування Вимоги Ю-1800 від 07.12.2009 року.

Крім того, судом встановлено, що рішення №1032 від 13.12.2007 року виконувалось відповідачем самостійно, що підтверджуються листом відповідача №8395/02-5 від 18.08.2009 року про перерозподіл коштів (а.с.13-16), також з матеріалів адміністративної справи вбачається, що відповідно до листу Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим станом на 14.12.2009 року на примусовому виконанні знаходиться виконавчий документ - рішення Управління ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя № 1032 від 13.12.2007 року на суму 591619,8 гривень, тобто на всю суму прийнятого відповідачем рішення №1032 від 13.12.2007 року (а.с.130-132). Ці обставини також підтверджені Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим по справі 2а-3197/08/8/0170, яка залишено без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2009 року. Не приймаючи це до уваги відповідач включив рішення №1032 від 13.12.2007 року до прийнятої Вимоги Ю-1800 від 07.12.2009 року, яка в свою чергу є окремим виконавчим документом, прийняття такої вимоги не може вважатися обґрунтованою, тобто прийнятою з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безстороннім, добросовісним та розсудливим.

Як свідчать матеріали справи, правомірність стягнень на підставі рішень № 167, № 177 Управління ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя були предметом судового спору по справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим до Державного підприємства "Видавництво і друкарня "Таврида" про стягнення. Під час розгляду даної справи у Господарському суді АР Крим та Севастопольському апеляційному адміністративному суді встановлено, що у Державного підприємства "Видавництво і друкарня "Таврида" відсутня заборгованість, що нарахована Управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим на підставі рішень, у тому числі рішень № 167 та № 177 від 07.02.2008 року (а.с.133-136).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач не міг включати до оскаржуваної вимоги №Ю-1800 суми стягнутих штрафів та нарахованої пені за рішеннями № 167, 177 від 07.02.2008 року.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до загальних критеріїв адміністративної процедури. Серед яких є принцип обґрунтованого (тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення). Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Вимога відповідача від 07.12.09 року №Ю-1800 вказаному принципу не відповідає, у звязку з чим, суд надходить до висновку про протиправність вимог УПФ в Центральному районі м. Сімферополя щодо спонукання ДП «Видавництво та друкарня «Таврида» сплатити недоїмку, штрафні санкцій та пеню у сумі 1088289,74 гривень.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до п.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано належних пояснень факту включення до вимоги Ю-1800 рішень № 1032 від 13.12.2007 року, № 167,177 від 07.02.2008 року та № 321 від 13.03.2009 року .

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та скасування вимоги Управління ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя "Про сплату боргу" №Ю-1800 від 07.12.2009 року.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги повністю, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40 гривень.

Вступну та резолютивну частину рішення оголошено у судовому засіданні 06.07.2010 року, відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 12.07.2010 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя "Про сплату боргу" №Ю-1800 від 07 грудня 2009 року на суму 1088289,74 гривень.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства Видавництво і друкарня "Таврида" судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3 (три) гривень 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги). Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського адміністративного апеляційного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя Кудряшова А.М.