Рішення № 133367932, 16.01.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/6046/25

Провадження № 2/202/663/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра в складі: судді Доценко С.І.,

за участю секретаря судового засідання Тарасової К.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, про визнання права користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року позивач звернувся з позовом до ОСОБА_4 про визнання права користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтований тим, що вона є донькою ОСОБА_5 та онукою ОСОБА_4 . Після розірвання шлюбу між батьками 10.04. 2014 року вона залишилась проживати з матір`ю. ОСОБА_4 13 вересня 1989 року отримала ордер № 131 серія 2 на право зайняття жилого приміщення жилою площею 19,4 кв.м. в ізольованій однокімнатній квартирі за адресою АДРЕСА_2 . Чоловік ОСОБА_4 - ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після чого вона повторно одружилась 03.07.1992 року та взяла прізвище чоловіка ОСОБА_7 . З 25.03.1994 року батько позивача зареєстрований в квартирі. В 2003 році були змінені умови договору найму житлового приміщення, а саме у зв`язку із одруженням та зміною прізвища ОСОБА_8 відкритий рахунок на ОСОБА_4 складом сім`ї з 2 осіб в тому числі син ОСОБА_5 . Батько позивача проживав в квартирі до шлюбу і після розірвання шлюбу з матір`ю позивача , він повернувся в квартиру де залишався бути зареєстрованим та продовжив проживати разом з бабою. У зв`язку з погіршенням бабиного здоров`я ( інсульт та перелам вертлюжної ділянки стегнової кістки) баба стала інвалідом першої «Б» групи та потребувала стороннього догляду, який батько як чоловік не міг забезпечити. За проханням баби та батька позивачка вселилась до них в квартиру і стала проживати з ними однією сім`єю. Батько працював та забезпечував сім`ю , а вона вела домашнє господарство та здійснювала догляд за хворою бабою. 21.07.2024 року батько був мобілізований на військову службу до лав ЗСУ. Вона продовжила проживати в спірній квартирі разом з бабусею.18.02.2025 року батько позивачки зник безвісті при виконанні бойового завдання. Факт сумісного проживання підтверджується тим, що рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 17.04.2025 року саме позивачка визнана довіреною особою ОСОБА_4 . А також Актом обстеження умов проживання та довідкою ОСББ «Слобожанський» підтверджується факт постійного проживання в квартирі з 2023 року до теперішнього часу. В квартирі зареєстровано дві особи баба позивача ОСОБА_4 та батько позивача ОСОБА_8 . Квартира не приватизована , перебуває в комунальній власності. Позивачка не має реєстрації місця проживання та бажає отримати офіційно право користування житловою площею квартири, проживаючи однією сім`єю з квартиронаймачем . Баба не заперечує проти визнання за нею права користування квартирою та реєстрації місця проживання позивача в спірній квартирі, але ж для реєстрації необхідна згода всіх наймачів. Таку згоду від батька отримати не може , тому що він зник безвісті, що стало підставою для відмови в реєстр рації при зверненні до ЦНАПу. Просить задовольнити її вимоги.

24.06.2025 року Індустріальним районним судом м. Дніпра відкрите провадження в справі за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі в справі третю особу Територіальну громаду м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради.

31.07.2025 року від відповідача ОСОБА_4 надійшла заява про визнання позову, а саме про визнання за позивачкою права користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 . Зазначила, що дійсно ОСОБА_1 є її онукою, вселилась в 2023 році як член сім`ї і до тепер вони проживають з нею однією сім`єю . Вселилась за її згодою та згодою сина ОСОБА_5 який зник безвісті. Підтверджує, що надала письмову нотаріальну згоду на реєстрацію ОСОБА_1 в зазначеній квартирі.

29.08.2025 року Індустріальним районним судом м. Дніпра задоволено клопотання представника позивача та змінено процесуальний статус третьої особи Територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради з третьої особи без самостійних вимог на відповідача.

29.09.2025 року Індустріальним районним судом м. Дніпра закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті .

В судовому засіданні представник позивача та позивач підтримали вимоги та просили задовольнити. Пояснили що з 2023 року позивач вселилась до квартири як член сім`ї наймачів. Проживає однією сім`єю, разом харчуються, ведуть сумісне господарство . Позивач здійснює догляд за своєю бабою , яка як інвалід потребує сторонньої допомоги Головний наймач квартири ОСОБА_4 надала свою згоду на вселення ОСОБА_9 до квартири як члена сім`ї наймача, яка оформлена нотаріально. Позивач звертались до ЦНАП для реєстрації місця проживання , але їй було відмовлено у зв`язку з тим, що немає згоди на вселення іншого наймача ОСОБА_10 , який є батьком позивача і який на тепер зник безвісті виконуючи обов`язки військової служби.

Представник відповідача Дніпровської міської ради проти задоволення позову заперечувала, мотивуючи, що квартира дійсно перебуває в комунальній власності територіальної громади. В квартирі зареєстровані дві особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Звернення з позовом можливе якщо право особи порушено. Дніпровська міська рада не порушувала права позивача. Позивач не зверталась до відповідача з заявою про реєстрацію. Тому право особи не є порушеним , що є підставою для відмови в позові.

Від відповідача ОСОБА_11 надійшла письмова заява про розгляд справи у її відсутність та визнання позову.

Вислухавши сторони, дослідивши заяви по суті позову та докази , подані сторонами на обґрунтування , суд встановив наступні фактичні обставини.

Так, судом встановлено на підставі інформації КП «Дніпровське міське БТІ від 15.05.2025 року № 5102 , що на 31.12.2012 року реєстрація права власності та технічна інвентаризація як окремого об`єкту нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 , КП ДМБТІ ДМР не проводилась.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.06.2025 року речові права на нерухоме майно відсутні.

Сторони в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи визнають, що зазначена квартира перебуває в комунальній власності Дніпровської територіальної громади, і Дніпровська рада є уповноваженою особою , що відповідно до вимог ст.82 ЦПК України не потребує доказування.

Згідно з копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 03..07.1992 року одружилась з ОСОБА_12 , взявши після одруження прізвище чоловіка. Дошлюбне прізвище - « ОСОБА_9 ».

13.09.1989 року ОСОБА_8 отримала ордер на жиле приміщення №131 серії 02 на право зайняття житлової площі 19,4 кв.м ,що складається з ізольованої квартири за адресою АДРЕСА_3 ( копія ордеру №131 серії 02)

Рішенням виконавчого комітету Індустріальної районної Ради міста Дніпропетровська №804 від 19.12.2003 року розглянута заява з питань зміни умов договору найму житлових приміщень та прийнято рішення ( п.22) , що у зв`язку із вступом у шлюб та з міною прізвища ОСОБА_8 особовий рахунок на однокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_3 відкрити на ОСОБА_4 складом сім`ї з 2 осіб , в тому числі син ОСОБА_5 .

Відповідно до довідки № 005859 про склад сім`ї та зареєстрованих осіб за адресою АДРЕСА_3 зареєстровані наймач ОСОБА_4 з 23.11.1989 року та її син ОСОБА_5 , - з 25.03.1994 року.

ОСОБА_5 є сином ОСОБА_4 ( свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 21.08.1975 ) та батьком ОСОБА_1 ( свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 21.01.2004 )

Таким чином, судом встановлено родинні відносини між позивачкою , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади від 29.05.2025 року ( до звернення з позовом) задеклароване скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_4

Відповідно до сповіщення сім`ї №7/372 від 21.02.2025 року начальником РТЦК та СП повідомлено ОСОБА_4 , що її син військовослужбовець ОСОБА_5 зник безвісті 18.02.2025 року при виконанні військових обов`язків в зоні активних бойових дій.

За змістом Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 259/25/670/В від 17.04.2025 ОСОБА_4 є інвалідом 1 групи підгрупи Б з 17.04.2025 року . Має наслідки мозкового інсульту, атеросклеротичну сердцево-судинну хворобу, перелом вертлюжної ділянки стегнової кістки. Інвалідність встановлена безстроково. Довіреною особою ОСОБА_4 визначена позивачка ОСОБА_1 .

Із рекомендації індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю ОСОБА_4 потребує пелюшків, підгузок, протипролежневих подушок, матрасів, багатофункціонального крісла колісного яке штовхає помічник.

Відповідно до заяви ОСОБА_4 ,від 08.03.2025 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Яковлевою І.М. за місцем проживання ОСОБА_4 , зареєстровано в реєстрі за № 468, ОСОБА_4 як наймач квартири АДРЕСА_1 дає згоду на реєстрацію місця проживання за адресою зазначеної квартири її онуки ОСОБА_1 .

Згідно з довідкою №51 від 06.05.2025 року голови правління ОСББ встановлено, що ОСОБА_1 проживає в квартирі АДРЕСА_1 по теперішній час, згідно акту мешканців будинку АДРЕСА_5 .

Відповідно до Акту обстеження домогосподарства за адресою АДРЕСА_3 складено акт про те, що ОСОБА_1 проживає за адресою квартира АДРЕСА_1 з 2023 року та по теперішній час.

Допитана в якості свідка ОСОБА_13 підтвердила в судовому засіданні , що вона є сусідкою ОСОБА_4 , входа до квартири ОСОБА_7 . Позивачку знає з дитинства що вона онука ОСОБА_4 . З 2023 року ОСОБА_1 вселилась в квартиру ОСОБА_4 де проживає по теперішній час. Їй відомо, що ОСОБА_4 за станом здоров`я потребує стороннього догляду і вона особисто запросила онуку проживати з нею. Їй відомо, що позивачка проживає як член сім`ї, вона опікується бабою, покупає продукти харчування, готує їжу, надає ліки, надає необхідну допомогу, веде домашнє господарство. Вселилась в квартири коли ще ОСОБА_14 ( батько позивачки) не був призваний на військову службу. Він не заперечував проти її вселення .

На підставі заяви про реєстрації місця проживання ОСОБА_1 вже після звернення до суду з позовом 22.10.2025 року зверталась з заявою про реєстрацію місця проживання в спірній квартирі до відділу формування та забезпечення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур і їй було відмовлено в реєстрації місця проживання на підставі п.п.3 п.87 Постанови КМУ від 07.02.2022 року - особа не подала або подала не в повному обсязі необхідні документи або відомості.

На підставі досліджених доказів суд приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню із наступних підстав.

Позивач стверджує що порушене її право на користування житловою площею в спірній квартирі, яке вона набула проживаючи однією сім`єю з наймачами з 2023 року та на підставі згоди основного наймача ОСОБА_4 , яка є її рідною бабою по батьку.

Відповідач Дніпровська міська рада стверджує, що відсутнє порушене право позивача.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду (стаття47 Конституції України).

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження (частина друга статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У контексті рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE" викладені загальні принципи тлумачення статті 8 Конвенції щодо права на повагу до свого житла.

ЄСПЛ констатував, що "згідно з Конвенцією поняття "житло" не обмежується приміщенням, яке законно займаного або створено. Чи є конкретне місце проживання "житлом", яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем.

Члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї (стаття 64 ЖК України).

Відповідно до ст.65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

У постанові Верховного Суду України від 11 липня 2012 року у справі № 6-60цс12 зроблено висновок, що "у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК УРСР). Крім того, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (стаття 65 ЖК УРСР).

При вирішенні спору суд встановив на підставі досліджених доказів правомірність вселення в квартиру наймачів ОСОБА_4 ( на підставі ордеру) та ОСОБА_5 (як член сім`ї наймача)

Позивач перебуває в родинних відносинах з наймачами квартири ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , і з 2023 року стала проживати з ними однією сім`єю.

Відповідачка ОСОБА_4 є інвалідом , за станом здоров`я, обмежена в русі внаслідок перелому ноги та перенесеного інсульту. Судом встановлено, що домашнє господарство в родині веде позивач ОСОБА_1 , яка купує продукти, ліки, готує їжу, опікується ОСОБА_4 .

Позивачкою зазначено, що вона вселилась за згодою всіх наймачів на правах члена сім`ї і проживає з наймачем ОСОБА_7 однією сім`єю.

Відповідачами не надано доказів на спростування цих доводів позивача та наданих нею доказів.

На день звернення до суду позивачка не має зареєстрованого місця проживання.

В 2025 році син ОСОБА_4 та батько ОСОБА_1 зник безвісті при виконанні як військовослужбовець бойового завдання в зоні активних бойових дій.

Виходячи із копій свідоцтва про смерть , чоловік ОСОБА_4 ОСОБА_12 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, ОСОБА_1 є єдиною близькою родичкою наймача ОСОБА_4 , яка складає її сім`ю, веде сумісне господарство і забезпечує умови її проживання, а також є її довіреною особою.

Судом встановлено, що наймач квартири ОСОБА_4 зробила нотаріально посвідчену заяву для відповідних компетентних органів , в якій зазначила що вона як наймач квартири АДРЕСА_1 дає згоду на реєстрацію місця проживання своєї онуки ОСОБА_1 в зазначеній квартирі, що підтверджує доводи позивача про те, що вона вселилась в квартиру за згодою наймача як онука.

На підставі ст.65 ЖК України ОСОБА_1 , вселившись в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набула рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням.

Суд зазначає, що відповідачем не надано суду будь-які докази на підтвердження того, що вселення в спірну квартиру позивача відбулось не як члена сім`ї, а на підставі іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням .

Користування жилим приміщенням передбачає серед іншого право декларування та реєстрації місця проживання особи в місці, де вона фактично постійно проживає, з метою створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом . ( ст.3 Закону України « Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні).

Відповідно до ст.5 Закону України « Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його.

Відповідно до ст. 3 цього Закону декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою, серед іншого, створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом.

Пунктом 3 ч.2 ст.9 цього Закону передбачено, що до заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи додаються серед іншого документи, що підтверджують право на проживання (перебування) в житлі, адреса якого реєструється для проживання (перебування) (відомості про житло (документи), що підтверджують право власності на житло, рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житла, визнання за особою права користування житлом, жилим приміщенням, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи, визначені Кабінетом Міністрів України).

Судом встановлено, що позивачка на момент звернення до суду не має зареєстрованого /задекларованого місця проживання. Вона тривалий час проживає в квартирі ОСОБА_4 матеріалах справи відсутні докази наявності у неї іншого житла.

Позивач стверджує що до звернення до суду в усній формі, а після звернення до суду в письмовій формі зверталась до відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур з заявою про реєстрацію місця проживання за адресою АДРЕСА_3 . Але 22.10.2025 року уповноваженою особою у реєстрації місця проживання відмовлено у зв`язку з тим що подала не в повному обсязі документи.

Право користування жилим приміщенням нарівні з наймачем виникає у тих осіб, які вселилися в якості членів сім`ї наймача в установленому законом порядку (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 200/17337/17 (провадження № 61-865сво21)).

На виконання положень ст. 65 ЖК України позивач на день звернення з позовом , маючи дозвіл наймача ОСОБА_11 на вселення та користування житловим приміщенням квартири та користуючись цим жилим приміщенням постійно , не може отримати письмову згоду іншого члена сім`ї ОСОБА_5 , який перебуваючи лавах ЗСУ зник безвісті при виконанні бойового завдання .

Разом з тим, судом встановлено, що позивачка вселилась в спірну квартиру в 2023 році де постійно проживає тривалий час і на час вселення її батько ОСОБА_5 також проживав в квартирі. Будь яких скарг від нього на її незаконне вселення до уповноважених органів територіальної громади не надходило.

Свідок, яка відвідувала сім`ю, підтвердила, що наймачі з ОСОБА_1 проживали однією сім`єю.

При таких обставинах, суд вважає доведеним що право позивача на користування спірним житлом нарівні з наймачем порушене , враховуючи, що вона як член сім`ї наймача , не може реалізувати своє право на користування жилим приміщенням в повному обсязі .Так, враховуючи що вона позбавлена можливості підтвердити в досудовому порядку згоду іншого наймача спірної квартири її батька ОСОБА_5 на її вселення в квартиру як члена сім`ї , що в свою чергу порушує її право зареєструвати місце свого постійного проживання протягом встановленого законом строку.

При обставинах ,що склались єдиним способом захисту є судове рішення ,яке буде підставою для реалізації позивачем свого права як члена сім`ї наймача.

Тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 247, 259, 263, 264-265, 273, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( РНОКП НОМЕР_4 ) право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 (тридцяти днів) з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 16.01.2026 року.

Суддя С. І. Доценко