Ухвала суду № 133365973, 13.01.2026, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/4688/25

Провадження №2-о/751/47/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

у складі: головуючого-судді Яременко І. В.

з участю: секретаря судового засідання Усік Ю.О.,

заявника ОСОБА_1 та її представника - адвоката Допа В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту батьківства,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту батьківства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; також просить внести зміни до актового запису № 1233 про народження дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчиненого 24.05.2012 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції, а саме: змінити відомості про батька дитини з « ОСОБА_5 , громадянин України» на « ОСОБА_2 , громадянин України», прізвище, ім`я та по батькові дитини, дату народження та місце народження залишити без змін; внести зміни до актового запису № 1359 про народження дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вчиненого 24.07.2020 Чернігівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), а саме: змінити відомості про батька дитини з « ОСОБА_5 , громадянин України» на « ОСОБА_2 , громадянин України», прізвище, ім`я та по батькові дитини, дату народження та місце народження залишити без змін.

Свої вимоги заявниця обґрунтовує тим, що у вересні 2009 року вона познайомилась з ОСОБА_2 , з січня 2010 року почали проживати разом, перебуваючи між собою у фактичних шлюбних відносинах. ІНФОРМАЦІЯ_2 вона народила сина ОСОБА_6 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 - дочку ОСОБА_7 , але оскільки на момент народження дітей вона з батьком дітей не перебувала у зареєстрованому шлюбі, батько був зазначений з її слів у відповідності до ст. 135 СК України. Починаючи з моменту вагітності обома дітьми та після їх народження, ОСОБА_2 визнавав своє батьківство, постійно піклувався про них, повністю забезпечував їх матеріально. 09.11.2024 ОСОБА_2 був мобілізований до лав ЗСУ. У лютому 2025 року ОСОБА_2 повідомив її, що хоче оформити визнання його батьківства щодо їх спільних дітей, однак не встиг цього зробити. У березні 2025 року вона отримала Сповіщення про те, що її чоловік ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання бойового завдання в районі с. Піщане Покровського району Донецької області зник безвісти. Тому вона звертається до суду з заявою про встановлення факту батьківства, який буде сприяти якнайкращим інтересам малолітніх дітей.

Ухвалою судді від 02.06.2025 відкрито окреме провадження у справі та призначено до розгляду.

У судовому засіданні заявник підтримала заяву. Вказала, що встановлення факту батьківства їй необхідно для подальшого можливого соціального захисту дітей у разі визнання ОСОБА_2 загиблим за особливих обставин. Доповнила, що на теперішній час ОСОБА_2 так і вважається зниклим безвісти. У судовому порядку питання про оголошення його померлим не ставилося та не вирішувалося.

Представник заявника у судовому засіданні просила заяву задовольнити з підстав, викладених у ній.

Судом, після роз`яснення положень ст. 128, ст. 130 СК України поставлено на обговорення учасників справи питання про залишення заяви без розгляду.

Заявник та її представник заперечували проти залишення заяви без розгляду, наполягали на її задоволенні.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 293 ЦПК України, встановлено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини першої статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

Таким чином, у порядку окремого провадження підлягають розгляду справи про встановлення фактів, за наявності наступних умов: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідна позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18. Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19, від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20.

Статтею 128 СК України передбачено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Водночас частиною першою статті 135 СК України встановлено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу (стаття 130 СК України).

Комплексний аналіз змісту статті 130 СК України свідчить, що передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до частини першої статті 130 СК України є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері, а також смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення такої особи померлим, що, в свою чергу, узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року в справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20), від 15 квітня 2021 року в справі № 361/2653/15 (провадження № 61-2239св21), від 06 червня 2024 року в справі № 672/915/23 (провадження № 61-3583св24), від 09 квітня 2025 року в справі № 213/1448/24 (провадження № 61-12171св24).

Згідно з пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини (наприклад, запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній) і можуть бути подані матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства в порядку окремого провадження є смерть особи, батьківство якої встановлюється, або оголошення її померлою.

Таким чином, відсутність судового рішення про визнання ОСОБА_2 померлим або належних доказів його смерті виключає можливість звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства саме в порядку окремого провадження на підставі статті 130 СК України.

Відповідна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 09 липня 2025 року у справі № 201/1017/25.

Відповідно до з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому є необхідним роз`яснення заявнику її права на звернення до суду в порядку позовного провадження задля встановлення заявленого нею факту батьківства.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 255, 256, 293, 315, 353, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту батьківства, - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Ухвала суду може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя І. В. Яременко