Рішення № 133357037, 15.01.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2026 року Чернігів Справа № 620/5029/25

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Ткаченко О.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області щодо незарахування до стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в повному обсязі стаж роботи на посаді судді - 19 років 04 місяців 09 днів; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), що надавав право на призначення на посаду судді, - 3 роки, що загалом становить 22 роки 4 місяці 09 днів;

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області щодо визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на рівні 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області здійснити з 14.02.2025 перерахунок призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 та виплачувати у розмірі 54% від відповідних сум суддівської винагороди, зарахувавши стаж на посаді судді 22 роки 04 місяці 09 днів, з яких: стаж роботи на посаді судді - 19 років 04 місяці 09 днів та стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), що надавав право на призначення на посаду судді, - 3 роки.

Позов мотивовано тим, що згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 13.02.2025 №244/0/15-25 її стаж роботи, що надав право на звільнення у відставку, на день ухвалення рішення Вищої ради правосуддя становив 22 років 4 місяці 09 днів, з них: - стаж роботи на посаді судді - 19 років 04 місяці 09 днів; - стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), що надавав право на призначення на посаду судді, - 3 роки. Проте, відповідач при призначенні довічного грошового утримання судді не зарахував до суддівського стажу позивачки стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), що надавав право на призначення на посаду судді, - 3 роки та не врахував положень статті 142 Закону №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» в частині того, що за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, у зв`язку з чим обрахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачки як судді у відставці проводиться в значно меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 від 26.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Вказана ухвала суду надіслана відповідачу через систему «Електронний суд» та доставлена до його електронного кабінету 27.05.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу. Також позовна заява з доданими документами доставлена до зареєстрованого електронного кабінету відповідача 05.05.2025. Правом для подання відзиву у встановлений судом п`ятнадцятиденний строк відповідач не скористався.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.

Позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та з 14.02.2025 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

ОСОБА_1 Указом Президента України від 04.10.2005 №1412/2005 призначена на посаду судді Городнянського районного суду Чернігівської області строком на п`ять років. Постановою Верховної Ради України від 21.10.2010 №2637-VI обрана на посаду судді Городнянського районного суду Чернігівської області безстроково.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 13.02.2025 №244/0/15-25 позивачку звільнено з посади судді Городнянського районного суду Чернігівської області у зв`язку з поданням заяви про відставку (а.с. 1112).

Згідно з вказаним рішенням Вищої ради правосуддя від 13.02.2025№244/0/15-25 за результатами перевірки доданих до заяви документів щодо визначення відповідного стажу для звільнення судді ОСОБА_1 у відставку встановлено, що загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає їй право на відставку, становить 22 роки 4 місяці 9 днів, а саме: стаж роботи на посаді судді - 19 років 4 місяці 9 днів; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, - 3 роки.

Відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, від 13.02.2025 №01-09/14/2025, виданого Городнянським районним судом Чернігівської області, тривалість стажу ОСОБА_1 становить 22 роки 3 місяці 27 днів (а.с. 9).

Відповідно до довідки від 18.02.2025 №626 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, станом на 13.02.2025 суддівська винагорода позивачки, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 100896,00 грн (сто тисяч вісімсот дев`яносто шість гривень 00 копійок), у тому числі: посадовий оклад - 63060,0 грн, доплата за вислугу - 31530,00 грн, щомісячна доплата відповідно до частини 6 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - 6306,00 грн (а.с. 10).

На заяву позивачки від 25.03.2025 (зареєстроване 27.03.2025) про перерахунок довічного грошового утримання з урахуванням положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині того, що за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області листом від 22.04.2025 повідомило, що розмір щомісячного довічного грошового утримання позивачки з 14.02.2025 становить 50448,00 грн (100896,00 грн х 50%). За документами електронної пенсійної справи наявний розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, виданий 13.02.2025 за №01-09/14/2025 Городнянським районним судом Чернігівської області, відповідно до якого стаж роботи па посаді судді становить 19 років 03 місяці 27 днів (з 18.10.2005 по 13.02.2025). Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці призначено та виплачується відповідно до чинного законодавства (а.с. 16, 17).

Вважаючи дії пенсійного органу щодо незарахування до стажу на посаді судді стажу роботи, що дає право на призначення на посаду судді, та визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання на рівні 50% суддівської винагороди протиправними позивачка звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», який набрав чинності 30.09.2016 (далі - Закон №1402-VIII).

З огляду на приписи частини 1 статті 116 Закону №1402-VІІІ суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати у відставку.

Питання про звільнення судді з підстав, зокрема подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням розглядається на засіданні Вищої ради правосуддя (частина 1 статті 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Відповідно до частини 1 статті 137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

- судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;

- члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

- судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Частиною 2 статті 137 Закону №1402-VIII (у редакції, яка діє з 05.08.2018) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Абзацом четвертим пункту 34 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв`язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону №1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Аналогічний висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 22.11.2018, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2019 у справі №9901/805/18.

Зокрема, у цій постанові, Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину 2 статті 137 Закону №1402-VIII (у редакції, яка діє з 05.08.2018) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України від 15.12.1992 №2862-XII "Про статус суддів" (у редакцій, чинній на час призначення позивачки на посаду судді) передбачено, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

З урахуванням того, що Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (стаття 8 Конституції України), необхідно зараховувати до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, три роки роботи у галузі права, вимога щодо якого визначалась законом та який надавав право для призначення на посаду судді.

Як вже встановлено судом відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 13.02.2025 №244/0/15-25 загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає право на відставку, становить 22 роки 4 місяці 9 днів, а саме: стаж роботи на посаді судді - 19 років 4 місяці 9 днів; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, - 3 роки.

Проте, відповідачем обраховано стаж роботи позивачки на посаді судді - 19 років 03 місяці 27 днів, відповідно до довідки Городнянського районного суду Чернігівської області від 13.02.2025 №1-09/14/2025.

Суд вважає за необхідне зазначити, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) виключно Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Зазначена правова позиція неодноразова застосовувалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 09.11.2018 справі №243/4794/17, від 11.12.2018 у справі №522/5168/17 та від 30.01.2020 у справі №592/3694/17.

Таким чином, доводи пенсійного органу, які не відповідають наведеному рішенню Вищої ради правосуддя в частині вирахування загального стажу роботи позивачки як судді, який дає право на звільнення у відставку, за своєю суттю порушує вимоги частини 2 статті 19 Конституції України, оскільки таким чином пенсійний орган протиправно перебирає на себе повноваження Вищої ради правосуддя.

Водночас пенсійним органом при розрахунку довічного грошового утримання судді проігноровано 3 роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Таким чином, до загального стажу роботи позивачки, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання належить враховувати, крім роботи на посаді судді, 19 років 4 місяці 9 днів, стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, 3 роки (ч. 2 ст. 137 Закону №1402-VІІІ).

Отже, загальний стаж роботи позивачки, що дає їй право на відставку з посади судді становить 22 роки 4 місяці 9 днів, про що безпосередньо і зазначено в рішенні Вищої ради правосуддя від 13.02.2025 № 244/0/15-25.

Що стосується перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 54%, суд зазначає таке.

Відповідно до положень частин 3, 4 статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Зважаючи, що загальний стаж роботи позивачки на посаді судді, що дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 22 роки 4 місяці 09 днів, тому розмір довічного грошового утримання має складати 54% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. При цьому відповідач з 14.02.2025 розраховує щомісячне довічне грошове утримання позивачки як судді у відставці, виходячи з 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Зважаючи на викладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо незарахування до стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в повному обсязі стаж роботи на посаді судді - 19 років 04 місяців 09 днів; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), що надавав право на призначення на посаду судді, - 3 роки, що загалом становить 22 роки 4 місяці 09 днів; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області здійснити з 14.02.2025 перерахунок призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 54% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, зарахувавши стаж на посаді судді 22 роки 04 місяці 09 днів, з яких: стаж роботи на посаді судді - 19 років 04 місяці 09 днів та стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), що надавав право на призначення на посаду судді, - 3 роки, та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачки належить стягнути сплачений нею при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 968,96 грн (а.с. 5).

Керуючись статтями 139, 227, 241246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо незарахування до стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в повному обсязі стаж роботи на посаді судді - 19 років 04 місяців 09 днів; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), що надавав право на призначення на посаду судді, - 3 роки, що загалом становить 22 роки 4 місяці 09 днів.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області здійснити з 14.02.2025 перерахунок призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 54% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, зарахувавши стаж на посаді судді 22 роки 04 місяці 09 днів, з яких: стаж роботи на посаді судді - 19 років 04 місяці 09 днів та стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), що надавав право на призначення на посаду судді, - 3 роки, та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул.П`ятницька, буд.83А, м.Чернігів, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 14005, код ЄДРПОУ 21390940).

Повний текст рішення суду складено 15 січня 2026 року.

Суддя Ольга ТКАЧЕНКО