Рішення № 133354200, 15.01.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2026 року № 320/55260/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню виплат до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню виплат (далі по тексту також позивач, Центр) з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі по тексту також відповідач, ВПВР УЗПВР), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 16.10.2024 ВП №75057822 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що в провадженні ВПВР УЗПВР перебуває ВП №75057822 з примусового виконання виконавчого листа №640/19085/21, виданого 16.05.2024 Київським окружним адміністративним судом про зобов`язання Центр нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік.

Спірною постановою на позивача як боржника накладено штраф у розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду у повному обсязі.

Позивач не погоджується із позицією відповідача з огляду на те, що Центром було здійснено розрахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі 10 246,00 грн, а судове рішення включено до реєстру черговості виконання і буде виконане після надходження фінансування за бюджетною програмою «Забезпечення виконання рішень суду».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі на електронну адресу, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, сформована програмним забезпеченням «Діловодство спеціалізованого суду».

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2022 у справі №640/19085/21 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправною бездіяльністю дії Київського міського Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації) при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язано Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Постановою старшого державного виконавця ВПВР УЗПВР від 20.05.2024 відкрито виконавче провадження №75057822 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №640/19085/21, виданого 16.05.2024 Київським окружним адміністративним судом про зобов`язання Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Листом Центру від 21.05.2024 №09/639-044 відповідача - ВПВР УЗПВР повідомлено, що з метою виконання судового рішення у справі №640/19085/21, яке надійшло до Центру 26.10.2022, ОСОБА_1 31.10.2022 здійснено розрахунок разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі 10 246,00 грн

Зазначено, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2022 по справі №640/19085/21 включено до списку черговості виконання рішень. Після виділення бюджетних коштів для забезпечення виконання рішень судів будуть здійснені дії щодо подальшого виконання означеного рішення.

Постановою головного державного виконавця ВПВР УЗПВР від 16.10.2024 ВП №75057822 за невиконання рішення суду у повному обсязі відповідно до резолютивної частини на позивача накладено штраф у розмірі 5 100,00 грн.

Листом Центру від 17.10.2024 №051/044-1238-09 відповідача повідомлено, що станом на 17.10.2024 рішення суду від 17.10.2022 у справі №640/19085/21 перебуває під номером 1824 у списку черговості виконання рішень за пріоритетністю 2 - забезпечення виконання грошових зобов`язань щодо виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань разової грошової допомоги до 5 травня у розмірах, визначених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також відшкодування моральної шкоди та судових витрат. Після виділення бюджетних коштів для забезпечення виконання рішень судів будуть здійснені дії щодо подальшого виконання означеного рішення.

Відповідно до витягу із Списку черговості рішень за пріоритетністю 2 станом на 01.11.2022 ОСОБА_2 перебував у черзі за №2419.

Згідно витягу зі Списку черговості рішень за пріоритетністю 2 станом на 01.10.2024 ОСОБА_2 , перебуває у черзі за №1824.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цієї постанови, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі по тексту - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до частини шостої статті 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення регламентовано положеннями статті 63 Закону №1404-VIII, згідно частини першої якої за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Статтею 75 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Наведене в сукупності свідчить про те, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.

При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Суд зауважує, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що не виконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження».

Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішенням про накладення штрафу має бути встановлено факт не виконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VІІІ, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Такий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 №554/13475/15-ц.

Тобто, поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Аналізуючи наведені положення законодавства слід зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. При цьому, постанова про накладення штрафу виноситься державним виконавцем стосовно боржника у разі невиконання без поважних причин останнім рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 19.09.2019 по справі №686/22631/17 та від 07.11.2019 по справі №420/70/19.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Барабаш Т.О. від 20.05.2024 відкрито виконавче провадження №75057822 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа та встановлено строк для виконання рішення боржником протягом 10 робочих днів.

Листом Центру від 21.05.2024 №09/639-044 відповідача - ВПВР УЗПВР повідомлено, що з метою виконання судового рішення у справі №640/19085/21, яке надійшло до Центру 26.10.2022, ОСОБА_1 31.10.2022 здійснено розрахунок разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі 10 246,00 грн.

Зазначено, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2022 по справі №640/19085/21 включено до списку черговості виконання рішень. Після виділення бюджетних коштів для забезпечення виконання рішень судів будуть здійснені дії щодо подальшого виконання означеного рішення.

Відповідно до витягу із Списку черговості рішень за пріоритетністю 2 станом на 01.11.2022 ОСОБА_2 перебував у черзі за №2419.

Постановою головного державного виконавця ВПВР УЗПВР від 16.10.2024 ВП №75057822 за невиконання рішення суду у повному обсязі відповідно до резолютивної частини на позивача накладено штраф у розмірі 5 100,00 грн.

Листом Центру від 17.10.2024 №051/044-1238-09 відповідача повідомлено, що станом на 17.10.2024 рішення суду від 17.10.2022 у справі №640/19085/21 перебуває під номером 1824 у списку черговості виконання рішень за пріоритетністю 2 - забезпечення виконання грошових зобов`язань щодо виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань разової грошової допомоги до 5 травня у розмірах, визначених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також відшкодування моральної шкоди та судових витрат. Після виділення бюджетних коштів для забезпечення виконання рішень судів будуть здійснені дії щодо подальшого виконання означеного рішення.

Згідно витягу зі Списку черговості рішень за пріоритетністю 2 станом на 01.10.2024 ОСОБА_2 , перебуває у черзі за №1824.

З метою повного та всебічного з`ясування обставин справи, ухвалою суду від 23.12.2024 було витребувано від відповідача копії усіх матеріалів виконавчого провадження №75057822.

Проте, відповідач вимоги ухвал суду не виконав витребувані докази суду не надав та про причини їх ненадання суду не повідомив. Наведене, у свою чергу, позбавляє суд можливість перевірити наявність в матеріалах ВП №75057822 доказів повідомлення позивачем державного виконавця про виконання судового рішення у справі №640/19085/21 листом від 21.05.2024 №09/639-044 шляхом здійснення розрахунку разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі 10 246,00 грн, та включення судового рішення до списку черговості виконання рішень.

Натомість Кодекс адміністративного судочинства України закріплює відповідні наслідки такої бездіяльності суб`єкта владних повноважень у вигляді невиконання без поважних причин вимог суду про надання доказів.

Так, згідно з частиною дев`ятою статті 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Керуючись вказаною нормою та приймаючи до уваги неподання відповідачем без поважних причин доказів, витребуваних судом ухвалою від 23.12.2024, суд вважає за можливе визнати підтвердженими ті обставини, на які посилається позивачем у своїй позовній заяві, а саме: щодо повідомлення позивачем державного виконавця про виконання судового рішення у справі №640/19085/21 листом від 21.05.2024 №09/639-044 шляхом здійснення розрахунку разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі 10 246,00 грн, та включення судового рішення до списку черговості виконання рішень.

Проте, зі змісту оскаржуваної постанови про накладення штрафу вбачається, що у строки, надані для самостійного виконання рішення суду боржником у повному обсязі не виконано, інформації про поважні причини невиконання до відділу не надано.

Постанова про накладення штрафу не містить обґрунтувань щодо реальної можливості позивача виплатити стягувачу суму грошової допомоги згідно судового рішення у справі №640/19085/21 та умисного невчинення цих дій, також виконавцем не зазначено чому не взято до уваги надісланий позивачем лист від 21.05.2024 №09/639-044 про виконання рішення суду.

Разом з тим, з досліджених судом матеріалів вбачається, що позивачем рішення суду на користь ОСОБА_1 частково виконано, а саме: здійснено перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік останньому у розмірі 10 246,00 грн, що підтверджується листом від 21.05.2025. Крім того, наданими позивачем витягами із Списку черговості рішень за пріоритетністю 2 підтверджується включення ОСОБА_1 до означеного реєстру та просування його у черзі з №2419 станом на 01.11.2022 до №1728 станом на 01.12.2024.

Водночас, за твердженнями позивача, виплату перерахованої грошової допомоги у повному обсязі не проведено на час прийняття оскаржуваної постанови через відсутність коштів для їх здійснення та ненадходження таких коштів від розпорядника вищого рівня на окремий запит для виконання рішення суду.

Суд вважає за необхідне зазначити, що 01.01.2013 набрав чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-VІ (далі по тексту також - Закон №4901-VІ), яким затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою.

Статтями 21, 23, 25, 30 Бюджетного кодексу України визначено, що державна установа (організація), яка фінансується за рахунок коштів державного бюджету, відповідає за своїми зобов`язаннями лише при наявності відповідних бюджетних призначень, виділених виключно на ці цілі для погашення певної заборгованості.

Стаття 116 Бюджетного кодексу України визначає порушенням бюджетного законодавства порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме: взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України; здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України.

Згідно статті 87 Бюджетного кодексу України видатки на державні програми з соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюють у встановленому порядку за рахунок наявних надходжень до загального фонду державного бюджету в межах обсягів призначень, передбачених у Державному бюджеті України.

Тобто, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 №325 «Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» установлено, що у 2021 році виплату до 5 травня разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - грошова допомога), проводить Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат).

У вказаному пункті також зазначено, що районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у встановлених розмірах.

Тобто, Міністерство соціальної політики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які і здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій.

Отже, визначений Кабінетом Міністрів України порядок передбачає, що виплату грошової допомоги до 5 травня, передбаченої статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», проводить саме Міністерство соціальної політики через відповідні структурні підрозділи (районні органи соціального захисту населення та центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат).

Оскільки грошова допомога до 5 травня є виплатою, яка фінансується з державного бюджету, відповідні кошти на звернення позивача не надходили від їх розпорядника Міністерства соціальної політики для виплати стягувачу, тому невиконання рішення суду в цій частині мало місце за поважних причин, які в силу діючого законодавства не залежать від позивача як місцевого органу соціального захисту.

Тобто, позивач, як боржник у виконавчому провадженні, вжив всі дії та конкретні заходи, спрямовані на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/19085/21, що підтверджується матеріалами справи. Проте, оскільки виплати до 5 травня разової грошової допомоги позивач здійснює за рахунок коштів, що перераховуються їх розпорядниками вищого рівня, без надходження коштів, зокрема для проведення виплат на виконання рішення суду по справі №640/19085/21, позивач позбавлений можливості здійснити виплату.

З вищевикладеного вбачається, що позивачем частково виконано рішення суду, а саме, проведено перерахунок розміру допомоги, включено нараховану суму до Реєстру. Проте, виплата донарахованих сум не відбулася через відсутність виділених асигнувань для забезпечення виконання рішень суду, про що було повідомлено державного виконавця у встановлений строк.

Відтак, виконання судового рішення позивачем мало місце, а часткове невиконання судового рішення, на переконання суду, відбулось з незалежних від позивача причин, які є поважними у розумінні статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», що виключає можливість накладення штрафу на боржника.

Враховуючи вищезазначене, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

За такого правового регулювання та обставин справи, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих підстав для прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу, оскільки виконання рішення суду не може ставитись у залежність лише від волі та/або бажання боржника щодо такого виконання, а й повинно бути оцінено виконавчою службою на предмет наявності об`єктивних можливостей та відповідного законодавчого регулювання такого виконання.

Вказана правова позиція відповідає висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а.

Також Верховний Суд України у своїх постановах (справи №21-1044а15, №21-2630а15, №21-5118а15, №804/5081/13-а) неодноразово вказував, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 16.10.2024 ВП №75057822 про накладення штрафу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .

Суддя Дудін С.О.