Рішення № 133344026, 14.01.2026, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

провадження №2/279/2203/25

Справа № 279/4936/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року м.Коростень Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Волкової Н.Я., з секретарем Ковальчук Х.А., розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу №279/4936/25 за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі виконавчого комітету Коростенської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

Позивач зверн до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, зазначивши, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його заповідач ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина за заповітом. Він у встановлений законом строк заяву про прийняття спадщини не подав, так як про наявність заповіту не знав, дізнався в січні 2025 року від старости Дідківського старостинського округу. Просив визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 ..

Позивач просив розгляд справи провести у його відсутність, подавши письмову заяву. Його явка в судове засідання була визнана обов`язковою, однак в судове засіданні він не прибув, своїх пояснень не надав. Представник Коростенської міської ради проти задоволення вимог не заперечив, подавши про це письмову заяву. Дослідивши письмові матеріалами справи та проаналізувавши їх в сукупності, суд дійшов висновку про наступне:

Відповідно до статей 1216, 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини тощо.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей".

За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини (пункти 54-57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина за заповітом від 26.12.2014 року, посвідченим секретарем Межиріцької сільської ради Коростенського району Житомирської області Андрієвич М.В..

24.06.2025 року приватним нотаріусом Левківською Г.С. заведена спадкова справа №61/2025.

Позивач звернувся із заявою до нотаріуса про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки ним пропущено строк відповідно до ст.1270 ЦК України, а саме: не подано вчасно заяву про прийняття спадщини, яка передбачена ст.1269 ЦК України.

Позивачем до позовної заяви додано копію заповіту ОСОБА_2 , спадкоємцем в якому зазначено позивача, однак, посилаючись на те, що про існування заповіту йому не було відомо, що стало причиною пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини, позивач не надає доказів того, в якому порядку, коли та від кого він отримав вказану копію.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що повідомлення позивача про те, що він не був обізнаний про існування заповіту ОСОБА_2 на його користь, дізнався про нього лише після спливу тривалого строку на подання заяви про прийняття спадщини, не підтверджено об`єктивними даними.

Отже, доказів існування об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали позивачеві своєчасно звернутись до нотаріуса у визначений законом строк, ним не подано.

Ураховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що позивач не надав доказів поважності причин пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_2 , тому позовні вимоги як необгрунтовані задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.263-265 ЦПК України, ст.1272 ЦК України,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної вимоги про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Межирічка Коростенського району Житомирської області, відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач:Територіальна громада в особі виконавчого комітету Коростенської міської ради, адреса знаходження: 11501, Житомирська область, м.Коростень. вул.Білокоровицьке Шосе,6 кв.107-108, код ЄДРПОУ 04053507.

Суддя