Рішення № 133342350, 13.01.2026, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/7022/25

Провадження № 2/577/197/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2026 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі : головуючого судді Галяна С.В.

за участю секретаря судового засідання Іваненко Н.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Конотопі справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Фінпром Маркет» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та уточнивши позовні вимоги прохає стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1974 грн. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 10.06.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит № 71889438, за умовами якого кредитодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 9000 грн., строк позики - 12 днів зі сплатою процентів у розмірі 0,099% які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту 10% від суми наданого кредиту. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису 43377, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.

Кредитодавець на виконання умов кредитного договору № 71889438 від 10.06.2025 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 9000 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 . Заборгованість ОСОБА_1 за договором № 71889438 від 10.06.2025 року складає 1974 грн., з яких: 967,08 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 106,92 грн. сума заборгованості за відсотками, 900 грн. сума заборгованості за комісією. 16.10.2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу № 16/10/25, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором надання коштів у кредит № 71889438 від 10.06.2025 року. Посилаючись на вказані обставини, просять суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором надання коштів у кредит № 71889438 від 10.06.2025 року в розмірі 1974 грн., та судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Позивач ТОВ «Фінпром Маркет» в судове засідання не з`явився. Представник позивача Ткаченко Ю.О. прохає розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує (а.с. 42).

Відповідач ОСОБА_1 , у судове засідання не з`явився, його представник ОСОБА_2 24.12.2024 року надав відзив на позовну заяву у якому зазначив, що з договору вбачається, що позичальник має сплатити кредитодавцю комісію у розмірі 900 грн., яка є платою за обслуговування кредитної заборгованості. 10.06.2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 року № 1734-VІІІ. Зазначений Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері. У зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. За правилами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У відповідності до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення. Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.09.2022 року у справі № 755/11636/21, від 08.02.2023 року у справі № 168/349/20, та постанові Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 755/9486/21. Так у даному випадку сторонами встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування». При цьому інших дій окрім надання безоплатної, за вимогами законодавства, інформації по кредиту на користь позичальника кредитор за сплачену комісію вчиняти не повинен. Таким чином, дана умова кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплатити кредитодавцю комісію у розмірі 900 грн. в силу ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемним. Також відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 4419,14 грн. заборгованості за несплаченими відсотками за понадстрокове користування. Так, нарахування відсотків поза межами дії строку кредитного договору не відповідає вимогам закону, на що неодноразово звертав увагу Верховний Суд (постанова ВП ВС від 25.05.2021 у справі 149/1499/18, постанова ВП ВС від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12). Разом з тим, пункт Договору про надання коштів у кредит про нарахування відсотків у розмірі 4% у день у разі порушення позичальником строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) за своєю правовою природою не є відсотками, як платою за користування кредитними коштами, а є забезпеченням виконання зобов`язання, тобто неустойкою (штрафом, пенею) (Глава 49 Цивільного кодексу України). А нарахування заборгованості та пенею та штрафами у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення прямо суперечить вимогам п. 18 Перехідних положень Цивільного кодексу України. З огляду на вищевикладене, вимоги позивача за Договором про надання коштів у кредит можуть бути задоволені лише частково у розмірі 1074 грн., з яких 967,08 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, а 106,92 грн. сума заборгованості за процентами. Стороною позивача разом з позовом заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4500 грн. Вважаємо заявлені витрати необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до пункту 1 частини третьої цієї ж статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру

задоволених позовних вимог. Відповідно до частини восьмої цієї ж статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Крім того, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Таким чином, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у 4500 грн. є необґрунтованою та, зважаючи на обсяг наданих послуг, розмір таких витрат не може перевищувати 1000 грн. Порохає позовні вимоги позивача задовольнити частково, а саме в частині стягнення суми заборгованості за Договором про надання коштів у кредит №71889438 від 10.06.2025 року в розмірі 1074,00 грн., з яких: 967,08 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 106,92 грн. сума заборгованості за процентами. Зменшити розмір судових витрат позивача відповідно до заявленого клопотання. Стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати. (а.с. 43-46).

31.12.2025 року представником позивача Ткаченко Ю.О. було надіслано відповідь на відзив, у якій зазначено, що представником відповідача не надано жодної платіжної інструкції про сплату гонорару від відповідача на користь представника відповідача, а тому дана сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню. Відповідач/представник відповідача доказів на підтвердження або спростування позовних вимог позивача до відзиву долучено не було (контр розрахунок, тощо..), а тому відзив ґрунтується на припущеннях та зводиться до незгоди з доказами Позивача та їх оцінки, тоді як оцінка доказів є виключною компетенцією суду. (ст. 89 ЦПК України). Також представником позивача 31.12.2025 року надіслано заяву про зменшення позовних вимог у якій прохає зменшити розмір позовних вимог і вважати їх наступними: стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за договором кредиту №71889438 в розмірі 1 974 грн., з яких:

- 967,08 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 106,92 грн. сума заборгованості за процентами;

- 900,00 грн. сума заборгованості за комісією;

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 грн. (а.с. 50, 51).

13.01.2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Сумцова Є.С. надійшла заява у якій він прохає здійснити розподіл судових витрат та покласти судові витрати у розмірі 5000 грн. понесені ОСОБА_1 на отримання професійної правничої допомоги, що пов`язана з розглядом справи на позивача (а.с. 54-55).

Ухвалою судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області Галяна С.В. від 10.12.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду на 13.01.2026 року (а.с. 38).

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 23.09.2025 року зобов`язано АТ «Універсал Банк» надати на адресу суду інформацію за клопотанням позивача (а.с. 39).

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

10.06.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит №71889438, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 9000 грн. строк позики - 12 днів зі сплатою процентів у розмірі 0,099 % в день. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 43377 у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін (а.с. 10 зв.-17).

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на виконання договору позики №71889438 від 10.06.2025 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав ОСОБА_1 у власність грошові кошти в розмірі 9000 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок № НОМЕР_2 (а.с. 19).

16.10.2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу № 16/10/25, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №71889438 від 10.06.2025 року щодо ОСОБА_1 в сумі 6393,14 грн., що підтверджується реєстром прав вимоги № 16/10/25-02 до договору факторингу (а.с. 21, 22-24).

Як вбачається з розрахунку заборгованості, станом на 04.11.2025 року у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором №71889438 від 10.06.2025 року в розмірі 6393,14 грн., з яких: 967,08грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 106,92 грн. сума заборгованості за відсотками, 900 грн. сума заборгованості за комісією, 4419,14 грн. сума заборгованості за відсотками нарахованими за понадстрокове користування (а.с. 6).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційний систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Сторони узгодили суму кредиту (позики), грошову одиницю, в якій надано кредити (позика), строк та умови користування коштами, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договорів в електронній формі, на погоджених умовах шляхом підписання Договорів за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Отже, суд дійшов висновку, що за договором надання коштів у кредит № 71889438 від 10.06.2025 року підлягає стягненню сума боргу в розмірі 967,08 грн. та відсотки за користування кредитом в розмірі 106,92 грн., всього 1074 грн.

Щодо стягнення з відповідача комісії у розмірі 900 грн., суд зазначає наступне.

Умовами договору передбачено сплату комісії 10 % від суми кредиту, яка дорівнює 900 грн.

Відповідно до ч. ч. 1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

ТОВ «Фінпром Маркет» фактично встановлено сплату комісії, не зазначивши за які саме послуги ця комісія сплачується позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, позивачем не надано.

Разом із тим, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід.

Отже, умови договору про нарахування позивачем разової комісії при видачі кредиту є нікчемними, а відтак, немає підстав для стягнення з відповідача комісії.

За таких обставин, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що із ОСОБА_1 на користь позивача стягненню підлягає заборгованість за тілом кредиту та відсотками за договором надання коштів у кредит № 71889438 від 10.06.2025 року в сумі 1074 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено на суму 1974 грн., а задоволено 1074 грн., тобто на 54 % (1074 х 100/1974).

За таких обставин з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 1308,10 грн. судового збору (2422,40 х 54 % /100%).

Що стосується витрат на правничу допомогу, які понесені сторонами, суд зазначає наступне.

Так, до позовної заяви позивачем долучено договір про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25.08.2025 року, укладений між ТОВ «Фінпром Маркет» та адвокатом Ткаченко Ю.О., витяг з Акту №7-ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги, згідно якого вартість наданої послуги складає 4500 грн.

Представником відповідача до заяви про розподіл судових витрат долучено копію договору про надання правової допомоги від 25.11.2025 та додатку № 1 до Договору, акт приймання-передачі наданих послуг № 1, фіскальний чек про оплату правової допомоги від 28.11.2025 року, фіскальний чек про оплату правової допомоги від 12.01.2026 року.

У ч. ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України йдеться про те, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 цього Кодексу).

Частиною 3 статті 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд у тому числі враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд враховує критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

При ухваленні рішення суд, відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», крім вимог національного законодавства керується також практикою ЄСПЛ.

Як вбачається з рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява №19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; за рішенням ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з ч.3 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У справі, що розглядається позивачем та відповідачем доведено понесення витрат за надання правничої допомоги.

Разом з цим, суд частково погоджується з твердженнями щодо не співмірності розміру правничої допомоги і вважає завищеною оплату наданих послуг, так як заявлені сторонами суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи та виконаними роботами, часом, витраченим адвокатами на надання послуг з правової допомоги, їх обсягом та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру у співвідношенні з предметом позову.

Справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, адвокати не приймали участі в судових засіданнях. Враховуючи принцип розумності та справедливості, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача та представника відповідача про стягнення з позивача та відповідача витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням співмірності виконаної адвокатами роботи, та заявлених сум до стягнення, складності справи.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог та стягнення: з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 1000 грн.; з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 1000 грн. Саме така сума відповідає критеріям розумності, співмірності та ґрунтуються на вимогах закону.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 89,137, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за договором надання коштів у кредит № 71889438 від 10.06.2025 року в сумі 1074 грн., 1308,10 грн. сплаченого судового збору та 1000 грн. витрат на правничу допомогу, а всього 3382,10 грн. (три тисячі триста вісімдесят дві грн. 10 коп.).

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу розмірі 1000 грн.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (місцезнаходження: м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, ЄДРПОУ 43311346).

Відповідач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Суддя Галян С. В.