Рішення № 133341826, 16.01.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа №462/8592/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2026 року Галицький районний суд міста Львова у складі головуючої судді Павлюк О. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (адреса місцезнаходження: м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33; ЄДРПОУ 43311346) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача

Позивач ТзОВ «Фінпром Маркет» через свою представницю адвокатку Ткаченко Ю. І. звернувся з позовною заявою до ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Відповідачем був укладений договір про надання кредитних коштів у позику № 8358856 від 25.05.2025.

Вказує, що Договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов договору позики, позикодавець надав Відповідачу грошові кошти у сумі 9000,00 грн. строком на 360 днів (з 25.05.2025 по 19.05.2026) зі сплатою процентів у розмірі 0,95 % в день (базова процентна ставка/фіксована), які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17,25% від суми наданого Кредиту (що у грошовому розмірі складає 1552,50 грн). Договір підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що був надісланий на вказану Відповідачем електронну адресу у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Зазначає, що позикодавець свої зобов`язання за договором позики виконав у повному обсязі, а саме: надав Відповідачу у власність грошові кошти у розмірі 9000,00 грн. шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача, однак у подальшому Відповідач не виконав свої зобов`язання щодо повернення наданих йому коштів.

Доповнює, що 16.10.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та позивачем укладено договір факторингу №16/10/25, відповідно до умов якого фактор (Позивач) набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі і до Відповідача за договором позики № 8358856 від 25.05.2025.

Таким чином, за вказаними договорами факторингу до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» перейшло право вимоги за зобов`язаннями до Відповідача по вищевказаному договору позики.

Вказує, що Відповідач не виконує умови взятого на себе зобов`язання щодо повернення основної суми боргу за Договором позики та заборгованості за процентами ні перед позикодавцем, ні перед Позивачем-фактором.

Внаслідок невиконання належним чином умов договору у Відповідача утворилась заборгованість за кредитним договором № 8358856 від 25.05.2025, яка, станом на день подання позовної заяви (01.11.2025) складає 22833,00 грн., з яких: 9000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 7780,50 грн. заборгованість за процентами; 1552,50 грн. сума заборгованості за комісією; 4500,00 грн. заборгованість за пенею/неустойкою.

ІІ. Заяви ( клопотання) учасників справи, інші процесуальні дії у справі

Залізничний районний суд м. Львова ухвалою від 11.11.2025 передав вказану справу для розгляду за територіальною підсудністю до Галицького районного суду м. Львова.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2025 для розгляду вказаної справи визначена суддя Павлюк О. В.

Ухвалою суду від 08 грудня 2025 року Галицький районний суд м. Львова відкрив провадження у справі та вирішив проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Окрім цього, вказаною ухвалою суддя витребувала в Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» інформацію щодо належності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) карткового рахунку № НОМЕР_2 та виписку по картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ), за період з 25.05.2025 по 28.05.2025.

15.01.2026 від АТ КБ «Приватбанк» надійшла витребувана судом інформація, у якій, з-поміж іншого, зазначається, що картковий рахунок № НОМЕР_2 був відкритий на ім`я ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ). Також була надана виписка по вказаному рахунку за період з 25.05.2025 по 28.05.2025.

Сторони у справі про судовий розгляд цього позову були повідомлені належним чином.

Клопотання від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України до суду не надходили.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не подав, а тому суд, на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України, вирішує справу за наявними матеріалами.

Усі заяви та клопотання були вирішені судом у встановленому порядку.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Розгляд справи по суті відбувся 16.01.2026.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом

Суд встановив, що між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Відповідачем був укладений договір про надання кредитних коштів у позику № 8358856 від 25.05.2025.

Договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Договір підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що був надісланий на вказану Відповідачем електронну адресу у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов договору позики, позикодавець надав Відповідачу грошові кошти у сумі 9000,00 грн. строком на 360 днів (з 25.05.2025 по 19.05.2026) зі сплатою процентів у розмірі 0,95 % в день (базова процентна ставка/фіксована), які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17,25% від суми наданого Кредиту (що у грошовому розмірі складає 1552,50 грн).

Позикодавець свої зобов`язання за договором позики виконав у повному обсязі, а саме: надав Відповідачу у власність грошові кошти у розмірі 9000,00 грн. шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Відповідача, що, зокрема вбачається з виписки по картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 , за період з 25.05.2025 по 28.05.2025. Однак у подальшому Відповідач не виконав свої зобов`язання щодо повернення наданих йому коштів.

Згідно з інформацією, наданою суду АТ КБ «Приват банк», на ім`я Відповідача оформлена банківська платіжна картка № НОМЕР_2 , та 27.05.2025 на вказану картку зараховані грошові кошти у розмірі 9000,00 гривень.

16.10.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та позивачем укладено договір факторингу №16/10/25, відповідно до умов якого фактор (Позивач) набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі і до Відповідача за договором позики № 8358856 від 25.05.2025.

Таким чином, за вказаними договорами факторингу до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» перейшло право вимоги за зобов`язаннями до Відповідача по вищевказаному договору позики.

Згідно з наданим Позивачем розрахунком, загальна заборгованість Відповідача за договором про надання грошових коштів у позику за договором № 8358856 від 25.05.2025 станом на день подання позовної заяви (01.11.2025) складає 22833,00 грн., з яких: 9000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 7780,50 грн. заборгованість за процентами; 1552,50 грн. сума заборгованості за комісією; 4500,00 грн. заборгованість за пенею/неустойкою.

Доказів повернення Відповідачем кредиту та сплати процентів за користування кредитними грошима у повному обсязі матеріали справи не містять.

ІV. Застосоване Судом законодавство

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд встановив, що між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, який повинен виконуватися, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень частин 1, 3 та 4 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

У нормі частини 1 статті 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з приписами частин 1-3 статті 207 ЦК України, Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до положень частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом норми статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частини 1, 2 статті 639 ЦК України).

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції

Так, у статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч.12 статті 11 Закону № 675-VIII.

У статті 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно дост.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

У статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір між сторонами укладений шляхом підписання відповідачем пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) та Заявка, яка є частиною кредитного договору.

За нормою ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.

У частині першій статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

V. Висновки Суду

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, суд встановив, що Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши Відповідачу кредитні кошти на загальну суму 9000,00 грн.

Натомість, Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість за кредитним договором № 8358856 від 25.05.2025 у розмірі 22833,00 грн., з яких: 9000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 7780,50 грн. заборгованість за процентами; 1552,50 грн. сума заборгованості за комісією; 4500,00 грн. заборгованість за пенею/неустойкою.

Відповідач наведений розрахунок не заперечив та не спростував, власного не провів, доказів його неправильності не надав, а тому такий береться до уваги як розмір наявної заборгованості перед Позивачем. За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.

Щодо позовних вимог у частині стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 4500,00 грн., то суд зазначає, що ця вимога Позивача задоволенню не підлягає, оскільки згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Окрім цього, Позивач також просить стягнути на його користь з Відповідача комісію у розмірі 1552,50 грн за вказаним договором, яка на переконання суду задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі N 6-1746цс16, положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Дії по «оформленню кредиту» є діями, які Кредитодавець здійснює на власну користь (ведення кредитної справи, оформлення договору, облік заборгованості споживача тощо). В свою чергу, наявність Кредитного договору та процесу кредитування передбачає і дії, які споживач (позичальник) здійснює на користь Кредитодавця (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє Кредитодавець або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Оформлення та обслуговування кредиту є супутніми послугами. Відтак, умови Кредитного договору, якими передбачена винагорода «за оформлення кредиту», є нікчемними згідно статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та частини другої статті 215 ЦК України.

Позивач у поданій ним до суду позовній заяві також не обґрунтував законності вимоги про стягнення комісії «за надання кредиту», а тому нарахована Позивачем комісія у розмірі 1552,50 грн за договором № 8358856 від 25.05.2025 задоволенню також не підлягає.

У п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

Враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов до переконання, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід задовольнити частково та з Відповідача на користь Позивача необхідно стягнути заборгованість у розмірі 16780,50 грн., з яких: 9000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 7780,50 грн. заборгованість за процентами, а у позовній вимозі щодо стягнення комісії у розмірі 1552,50 грн та штрафних санкцій у розмірі 4500,00 грн, слід відмовити.

VІ. Судові витрати

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до платіжної інструкції №579941469.1 від 31.10.2025, Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з Відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1780,28 грн (з розрахунку 16780,50 грн/22833,00 грн. х 2422,40).

Також, відповідно до п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України, до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення судових витрат Позивач надає договір про надання правничої допомоги № 25-08/25ФП від 25 серпня 2025 року, укладений між адвокатом Ткаченко Юлією Олегівно та позивачем; витяг з акту № 6 ФП приймання передачі від 23 жовтня 2025 року до зазначеного договору, з якого вбачається, що вартість правничої допомоги за надані послуги становить 4500,00 грн (вивчення матеріалів 500 грн; судовий супровід у суді першої інстанції 4000 грн; ордер про надання правничої допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, видане на ім`я Ткаченко Юрії Олегівни.

Оскільки, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, витрати на професійну правничу допомогу у цьому конкретному випадку підлягають до пропорційного розподілу, з урахуванням наведеного розміру та обсягу задоволених вимог, що становить 3307,15 грн (з розрахунку 16780,50 грн/22833,00 грн х 4500,00).

З цих підстав, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 280-284, 352,354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

2. Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (адреса місцезнаходження: м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33; ЄДРПОУ 43311346) заборгованість за кредитним договором № 8358856 від 25.05.2025 у розмірі 16780,50 грн (шістнадцять тисяч сімсот вісімдесят гривень п`ятдесят копійок).

3. Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (адреса місцезнаходження: м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33; ЄДРПОУ 43311346) судовий збір у сумі 1780,28 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 3307,15 грн.

4. У задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду . Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ольга ПАВЛЮК