Постанова № 133340880, 15.01.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/1463/25

Провадження № 3/346/770/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі головуючого-судді Коваленка Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні зали судових засідань Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; проживає за адресою: АДРЕСА_1 ),

в с т а н о в и в :

До суду надійшов протокол серія ЕПР1 № 279044 від 23 березня 2025 року про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 за ч.1 статті 130 КУпАП.

Аргументи держави Україна. 23 березня 2025 року о 00 годині 06 хвилин в м. Коломия по вул. Симона Петлюри, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом ВАЗ 21101 державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законодавством порядку відмовився. Чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.

Позиція ОСОБА_1 та його захисниці. При перегляді відеозапису не вбачається жодних законних підстав, які б відповідно до закону украхни про національну поліцію давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу, і як наслідок необхідності пройти огляд на стан сп`яніння. Окрім того, відповідно до постанови Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 524/5741/16-а, рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень. Проходження огляду в медичному закладі пропонується не лише усно, а й шляхом вручення водієві письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров`я. Також на відео зафіксовано той факт, що працівниками поліції порушено та не дотримано процедуру передбачену Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовану в неавтоматичному режимі, а саме: ст. 2 розділу ІІ, оскільки з моменту зупинки поліцейським не виконано вимоги інструкції та не роз`яснено ОСОБА_1 права й обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі. Із відеозапису також вбачається, що він є не безперервним, а такий запис не може бути належним доказом. Крім цього, порушення координації чи рухів у ОСОБА_1 не знаходить своє підтвердження із наданого суду відеозапису з місця зупинки транспортного засобу, тобто такі ознаки є видуманими.

Захисниця подала заяву з проханням розглянути справу без її участі. Сам ОСОБА_1 у судові засідання викликався неодноразово, надавав суду докази того, що не може узяти участь у судових засіданнях з об`єктивних причин, зокрема хвороба та знаходження на стаціонарному лікуванні про що надавав суду відповідні документи тому суд і відкладав судові засідання. Однак останнього разу суд звернувся до медичного закладу який підтвердив, що ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні по 10.12.2025, а стан його здоров`я був задовільний і він міг приймати участь у судовому засіданні. Суд двічі викликав ОСОБА_1 у судове засідання після цього шляхом надіслання повістки на адресу його місця проживання, але вона повернулась з відміткою про те, що адресат відсутній, проте він іншу адресу свого місця проживання суду не повідомляв.

І тому, і з урахуванням того, що клопотання про відкладення судового засідання ОСОБА_1 не подавав і про причини своєї неявки суд не повідомив, а його адвокат був повідомлений про дату час і місце судового засідання належним чином і подала заяву про розгляд спраив без її участі, на підставі статті 6 «право на справедливий суд» Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з урахуванням рішення Європейського суду з прав людини «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року (де було розглянуто питання тривалості розгляду справи, але його висновок суд вважає цілком застосовним і до цієї справи), а також рішення від 24.02.2022 року про визнання не прийнятною заяви №43925/18 у справі "Goryachyy v. Ukraine" (якою суд не знайшов порушень статті 6 Конвенції у тому, що суд інформував людину про дату, час і місце судового засідання шляхом надіслання повістки поштою з рекомендованим повідомленням, але вона повернулась з поміткою, що її не було доставлено) суд провів розгляд справи ОСОБА_1 за його відсутності, оскільки він як сторона у справі протягом більше ніж 10 місяців не вжив жодних заходів аби з`явитись у судове засідання та дати усні пояснення по справі, якщо він того бажав. А його заперечення і заперечення його адвоката викладені письмово, які суд враховує.

Оцінка суду щодо обставин справи.

23 березня 2025 року о 00 годині 06 хвилин в м. Коломия по вул. Симона Петлюри, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом ВАЗ 21101 державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Але від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законодавством порядку дійсно відмовився (протокол - а.с.1 та диск, з аудіовідеозаписом події - а.с.7).

При цьому суд відзначає, що в силу положень частини 1 статті 251 КУпАП, і протокол, і аудіо-відеозапис події, є самостійними, і окремими доказами, які суд оцінив, як кожен з них окремо, так і у їх сукупності, які узгоджуються між собою.

Суд не має жодних сумнівів у тому, що вказаним автомобілем, в зазначений у протоколі день і час, керував саме ОСОБА_1 , оскільки за кермом вказаного транспортного засобу під час його руху, до моменту коли його зупинили поліцейські шляхом подання сигналу про зупинку проблисковими маячками червоного і синього кольору, перебував саме він (дані обставини підтверджуються фактичними даними саме із таким змістом, оскільки вони містяться у диску, з аудіо-відеозаписом події- а.с.7).

Після зупинки ним транспортного засобу, до нього підійшов поліцейський, який одразу і повідомив ОСОБА_1 про причини зупинки, зокрема запитавши про те, чому той рухається транспортним засобом у комендантську годину, і виявивши ознаки алкогольного сп`яніння, які потім відобразив у протоколі, одразу запитав чи ОСОБА_1 вживав алкогольні напої, а також попросив надати посвідчення водія та документи на транспортний засіб. Після чого, поліцейський і озвучив, що оскільки ним виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, то йому пропонується пройти тест на визначення стану алкогольного сп`яніння, на місці зупинки, за допомогою спеціального приладу, від чого ОСОБА_1 чітко та недвозначно відмовився. Після чого працівники поліції задали йому запитання чи відомо ОСОБА_1 , що відмова прирівнюється до адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, на що той повідомив, що йому про це відомо. Тоді працівник поліції запропонував ОСОБА_1 проїхати у медичний заклад для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, але той тривалий час відповіді не давав, і трохи згодом все таки погодився. Тоді ОСОБА_1 працівники поліції запропонували сісти в їх транспортний засіб для того, щоб проїхати в медичний заклад, однак останній просив їх почекати та довго не погоджувався, працівники поліції ще чотири рази пропонували йому проїхати з ними у медичний заклад, але той фактично відмовлявся шляхом ухилення від надання чіткої відповіді та вчинення дій, які б свідчили про його згоду пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, що поліцейськийправомірно оцінив, як фактичну відмову від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі та повідомив, що відносно нього буде складено протокол і чітко оголосив йому його права (дані обставини підтверджуються фактичними даними саме із таким змістом, оскільки вони містяться у диску, з аудіо-відеозаписом події- а.с.7).

Працівник склав протокол за те, що ОСОБА_1 керував зазначеним вище транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження медичного огляду і оголосив його ОСОБА_1 , який його підписав. При цьому під час оформлення протоколу поліцейський ще раз зазначив, що зупинили транспортний засіб за рух у комендантську годину і під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 не оспорював виявлені у нього ознаки алкогольного сп`яніння (дані обставини підтверджуються фактичними даними саме із таким змістом, оскільки вони містяться: у протоколі а.с.1 та диску, з аудіо-відеозаписом події- а.с.7).

Таким чином, підставою для зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 була, зокрема рух у комендатську годину транспортним засобом, у той час, як у межах Івано-Франківської області, що загальновідомо, було введено і продовжує діяти заборона на такий рух з 00 годин до 05 години. Тому суд не погоджується із аргументами про те, що підстава для зупинки ОСОБА_1 не існувала і його зупинка була незаконною. Підстава для зупинки його транспортного засобу прямо передбачена п.7 ч.1 ст.35 Закону України "Про Національну поліцію", і фактичні підстави для цього були.

Рапорт, як суд і не бере, як доказ підстав зупинки транспортного засобу, оскільки аудіовідеозапис події прямо вказує на наявність підстав для зупинки ОСОБА_1 .

Також суд відзначає, що законодавство, яке регулює порядок направлення водіїв на огляд у медичний заклад для визначення стану алкогольного сп`яніння, не передбачає такої послідовності дій, як вказує захисниця. Зокрема, що спочатку поліцейський має оформити направлення на огляд у медичний заклад і тільки потім запропонувати водію пройти такий огляд, і тільки якщо у такому разі він відмовиться, то є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Оскільки поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яння у медичному закладі, але той відмовився, складання направлення вже не було необхідним. Юридично, склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП вже мав місце.

Права ОСОБА_1 були роз`яснені, що підтверджується аудіовідеозаписом події.

Відеозапис є безперервним, але записаний на різних файлах та з різних технічних засобів.

Оцінка суду щодо правопорушення.

Положення пункту 22 частини 1 статті 92 Конституції України гарантують, що виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями та відповідальність за них. Зокрема частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено, що керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, є адміністративним правопорушенням.

Названі положення узгоджуються із положеннями пункту 2.5. «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року (надалі за текстом - Правила дорожнього руху) якими встановлений обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Разом з цим суд враховує і застосовує положення статті 266 КУпАП за якими: особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння (частина 1); огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (частина 2); проведення огляду на стан сп`яніння здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (частина 6).

Тому суд враховує та застосовує і положення "Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду", який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 за якими: огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС (пункт 2); огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом (пункт 3); результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду (пункт 5); водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я (пункт 6).

А враховуючи вказані положення суд враховує і застосовує також положення "Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", яка затверджена спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року за №1452/735, за якими, ознаками алкогольного сп`яніння є:наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість(пункт 4 Розділу І); у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП (пункт 3 Розділу І); проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове (пункт 7 Розділу ІІІ).

Разом з цим, суд враховує та застосовує положення пункту 6 Розділу Х "Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі", затвердженої Наказом МВС України за №1395 від 07 листопада 2015 року за якими, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

І з урахуванням вказаних вище нормативно-правових положень, суд відзначає, що встановлені ним обставини (що вказані вище і які підтверджуються оціненими судом доказами, у їх сукупності) прямо вказують на те, що ОСОБА_1 23 березня 2025 року о 00 годині 06 хвилини, дійсно керував транспортним засобом, що вказаний у протоколі, з ознаками алкогольного сп`яніння; поліцейський встановив наявність у нього запаху алкоголю з порожнини рота, порушення мови та порушення координації рухів, про що зазначив у направленні на огляд, Акті огляду та протоколі; поліцейський запропонував пройти огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі охорони здоров`я (який дійсно був найближчим) однак останній, від цього фактично відмовився; під час спілкування, поліцейський застосував технічний засіб аудіо-відеозапису, матеріали якого у вигляді аудіо-відеозапису долучено до протоколу, і цим записом зафіксовано фактичну відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

А за таких обставин суд погоджується із тим, що 23 березня 2025 року, ОСОБА_1 , дійсно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП, і саме він винний у його вчиненні.

Обставин, які б виключали адміністративну відповідальність, а також обставин, які пом`якшують або обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , судом не встановлено. А тому, він підлягає адміністративній відповідальності, на загальних підставах.

На виконання положень статті 33 КУпАП суд констатує, що за своїм характером, вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, з огляду на його об`єкт та наслідки, є тяжким; суду не надано доказів того, що ОСОБА_1 вчиняв у минулому такі ж самі правопорушення чи однорідні, суд має докази його віку, статі, місця проживання.

Адміністративне стягнення, передбачене санкцією частини 1 статті 130 КУпАП, являє собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (на підставі пункту 5 підрозділу 1 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України складає 17000 гривень), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до положень частини 1 статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Отже, врахувавши усі обставини для вирішення питання про накладення на ОСОБА_1 , стягнення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, суд вважає, що накладення на нього штрафу у розмірі 17000 гривень, разом з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік буде достатньою і адекватною мірою відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.

Разом з цим, відповідно до положень статті 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. А тому, в силу положень частини 5 статті 4 Закону України «Про судовий збір» та положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з ОСОБА_1 слід стягнути ще й 665 гривень 60 копійок у якості судового збору.

Отже, керуючись статтями 1, 2, 7, 8, 9, 10, 17-24, 26, 27, 33-38, 40-1, 124, 221, 245-253, 254-255, 268, 271, 276, 279, 280, 283-285, 287, 294, 298-300, 304, 305, 306 КУпАП, суд

в и р і ш и в:

Визнати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) винуватим у вчиненні ним 23.03.2025 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок, на користь Держави Україна (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Постанову може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом 10 (десяти) днів, з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. А у разі подання апеляційної скарги у вказаний строк, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після залишення апеляційної скарги без задоволення.

Судовий збір має бути сплачений на наступний робочий день, після набрання цією постановою законної сили. Постанова може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох місяців, з наступного дня після набрання нею законної сили, з урахуванням строків для сплати судового збору. Для недопущення звернення цієї постанови до примусового виконання, слід надати до апарату Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області документи, що підтвердять сплату судового збору у розмірі, за реквізитами та у строки, що передбачені цією постановою.

Суддя: Коваленко Д. С.