Постанова № 133340142, 12.01.2026, Андрушівський районний суд Житомирської області

Справа №: 272/779/25

Провадження № 3/272/3/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року

Суддя Андрушівського районного суду Житомирської області Волков І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Андрушівка матеріали справи, що надійшли з Бердичівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області справу адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, українця, непрацюючого, проживаючого: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -

встановив :

О 21 год. 44 хв. 27 червня 2025 в напрямку Андрушівка-Гарапівка, водій ОСОБА_1 керував електро мопедом «Forte» перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння, зі згоди водія, проводився у встановленому законом порядку із застосування спеціального технічного приладу Алкофор 507, з позитивним результатом 2, 34% проміле,чим порушив п. 2.9.а ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Свідки чи потерпілі відсутні, проводилася відео фіксація нагрудним відео реєстратором. При складенні протоколу посвідчення водія не вилучалося.

ОСОБА_1 неодноразово в судові засідання не з`являвся. Постановою Андрушівського районного суду Житомирської області до ОСОБА_1 застосовувався привід працівниками поліції, однак, такий не виконаний з невідомих причин, відповідний рапорт на адресу суду не надходив. Також, інформацію про дату та час розгляду справи, ОСОБА_2 мав можливість дізнатися на офіційному сайті Судова влада України, яка є у вільному доступі для громадян - відвідувачів сайту.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Таким чином, судом вживались усі необхідні та належні заходи для повідомлення ОСОБА_1 про дату, місце та час розгляду справи.

Згідно зі ст. 268 КУпАП, яка не передбачає обов`язкової участі особи при розгляді справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також з урахуванням принципу судочинства, зазначеного в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

На думку суду неодноразова неявка особи, що притягається до адміністративної відповідальності до суду, яка повинна добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, свідчить про безпідставне умисне затягування справи, нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).

У рішеннях Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України», «Олександр Шевченко проти України» (Заява N 8371/02) від 26.04.2007 (п.27) «Трух проти України» (заява N 50966/99) від 14 жовтня 2003 року наголошено на тому, що особа в розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст. 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Слід зазначити, що Європейський суд у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.

У ст. 129 Конституції України, закріплено конституційний припис, згідно якого, розгляд справ в судах відбувається відкрито, що, в свою чергу, гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, своєчасно дізнатись як про результати судового розгляду, так й отримати копію судового рішення з метою оскаржити постанову суду у встановлений законом строк.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України»,ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Відповідно до принципу диспозитивності, на якій неодноразово наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, особи, які беруть участь у справі, мають можливість вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд.

Вказаний принцип надає кожному учаснику процесу можливість самостійно розпоряджатися наданими йому законом процесуальними правами, в тому числі і правом брати участь в судових засіданнях.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, особа має цікавитись ходом справи та результатами окремих судових засідань, використовувати засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Аналіз наведених норм дає суду підстави дійти висновку, що наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, і не може автоматично вважатись порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд розцінює як спосіб уникнути відповідальності. Тому суд вважає можливим розгляд справи проводити у відсутність ОСОБА_1 , який не повідомив про причину неявки та не подав будь яких заяв, однак, його право на захист не порушується з вищевикладених підстав.

Дослідивши матеріали справи, зокрема: протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 197535 від 27.06.2025 о 21 год. 44 хв. 27 червня 2025 в напрямку Андрушівка-Гарапівка, водій ОСОБА_1 керував електро мопедом «Forte» перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння, зі згоди водія, проводився у встановленому законом порядку із застосування спеціального технічного приладу Алкофор 507, з позитивним результатом 2,34% проміле, чим порушив п. 2.9.а ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП;

розпискою про роз`яснення прав та обов`язків, передбачених ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та розписку про інформування про порядок застосування спеціального технічного засобу;

розпискою про ознайомлення водія з вимогами ч. 1 ст. 266 КУпАП щодо відсторонення водія від керування ТЗ та розписку щодо передачі керування особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії;

направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння та акт на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів з якого видно, згідно якого результат огляду позитивний 2,34 % проміле;

чеком газоаналізатора Алкофор 507 з результатом 2,34%;

довідкою про отримання посвідчення водія на право керування транспортним засобом, згідно якої вбачається, що інформація щодо отримання ОСОБА_1 посвідчення водія відсутня та що останній до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не притягувався;

відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано правопорушення, а також процедуру оформлення адміністративних матеріалів.

Отже, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності до положень ст. ст.245, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами тощо, а також показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи суддя повинен дослідити та оцінити за своїм внутрішнім переконанням усі обставини та докази по справі в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, відповідно до вимог ст. 252 КУпАП.

Порядок проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп`яніння визначено ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 N 1452/735 (далі Інструкції).

Згідно п. п. 1.6, 1.7 Інструкції, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, тобто керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, встановлено у судовому засіданні та доведено дослідженими матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене та оцінивши всі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю, суд визнає доведеним поза розумним сумнівом належними та допустимими доказами факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Призначаючи адміністративне стягнення за вчинене адміністративне правопорушення передбачене за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у відповідності до ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення, враховується характер вчиненого адміністративного правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, його майновий стан та обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Положенням ст. 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачена мета адміністративного стягнення: адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Тож, покарання виступає необхідним засобом виховного характеру стосовно правопорушника та запобіганням правопорушенням.

Суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, визнаній винуватою в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту (ст. 286 КК України) або в цьому ж порушенні, вчиненому в стані сп`яніння (ст. 286-1 КК України), незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане в передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами (Постанова об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 4 вересня 2023 року у справі № 702/301/20).

Положенням ст.23 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачена мета адміністративного стягнення: адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Тож, покарання виступає необхідним засобом виховного характеру стосовно правопорушника та запобіганням правопорушенням.

Провадження у справах про адміністративне правопорушення, згідно зі ст. 7 КУпАП, повинно здійснюватися на основі суворого додержання законності.

Згідно з вимогами ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Обставиною, що пом`якшує відповідальність порушника за вчинене адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 34 КУпАП не встановлено.

Обставин, що обтяжують відповідальність порушника за вчинене адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 35 КУпАП, судом не встановлено.

Оцінивши обставини скоєння правопорушення та особу порушника ОСОБА_1 , вважаю за необхідне піддати його штрафу в дохід держави у розмірі, передбаченому ч. 1 ст. 130 КУпАП з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн..

Керуючись ст. ст. 33, 34, 40-1,130 ч.1, 251-252, 268, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

постановив :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. 00 коп.(сімнадцять тисяч гривень 00 коп.) в дохід держави (протокол серії ДПР18 № 197535 від 27.06.2025, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП, отримувач ГУК у Житомир обл/Житомир обл 21081300, р/р отримувача UA368999980313060149000006001, код ЄДРПОУ 37976485, код класифікації доходів бюджету 21081300) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Роз`яснити, що штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. В порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника, відповідно до ст. 308 КУпАП, стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн. (р/p UA908999980313111256000026001, код ЄДРПОУ 37993783, отримувач - ГУК у м. Києві / м. Київ/ 22030106, банк отримувача - Казначейство України( ел.адм.подат).

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Андрушівський районний суд на протязі десяти днів з дня винесення постанови, шляхом подачі апеляційної скарги.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя:І. М. Волков