Ухвала суду № 133338829, 14.01.2026, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 273/1390/25

Провадження 2-др/681/1/26

ДОДАТКОВА УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2026 р. м.Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді Горгулько Н.А.,

з участю секретаря судових засідань Богданевич О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Полонне справу за заявою ОСОБА_1 про постановлення додаткової ухвали у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Полонського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Максимова Віктора Миколайовича, заінтересовані особи: Полонський відділ державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 про визнання незаконними дій, -

в с т а н о в и в:

В провадженні суду перебувала вказана цивільна справа. Ухвалою Полонського районного суду Хмельницької області від 30.12.2025 задоволено скаргуОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Полонського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Максимова В.М., заінтересовані особи: Полонський відділ державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 про визнання незаконними дій.

Постановлено визнати неправомірними дії, вчинені старшим державним виконавцем Полонського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Максимовим Віктором Миколайовичем, які виразилися в ухиленні від виконання рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 20 листопада 2023 року в справі №273/2284/22, а саме в неповерненні до Баранівського районного суду Житомирської області виконавчого листа в справі № 273/309/14-ц, виданого на підставі рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 17 квітня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання їхньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 19 лютого 2014 року і до повноліття дочки ОСОБА_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 та виконавчого листа в справі № 273/1674/14-ц, виданий на підставі рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 27 листопада 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частини всіх видів доходу, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 26.08.2014 року до досягнення дитиною ОСОБА_5 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

05.01.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про стягнення судових витрат в сумі 15000 грн, які складаються з витрат на правничу допомогу. В судове засідання сторони та їхні представники не прибули, про дату, час та місце його проведення повідомлені належним чином.

Представник Полонського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Яремова А. надіслала клопотання про зменшення розміру витрат на ппавничу допомогу.

За вказаних обставин, враховуючи положення ч. 4 ст. 270 ЦПК України, відповідно до яких неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви, суд вважає, що можливе провести розгляд питання про ухвалення додаткового рішення за відсутності учасників процесу, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання. Дослідивши письмові докази, суд наступне.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в тому числі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч.3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Змістом ст. 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно зі ст. 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Згідно із ч. 1 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як передбачено ч.4, ч.5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні умов частин четвертої шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказані висновки викладено у змісті постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22).

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19)).

Згідно із частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Таким чином, у змісті вказаної норми визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина першастатті 60 ЦПК України).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

Подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Аналогічні висновки викладені у змісті постанов Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24), від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) та додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22).

При вирішенні питання визначення суми відшкодування витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, виходячи з фінансового стану обох сторін, поведінки сторін під час судового процесу тощо.

Верховним Судом у постановах від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, додатковій постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 755/18750/20 (провадження № 61-19951св21) сформовано висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представник заявника надано суду: свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю адвоката Ковальчук Р.М. (т.1 а.с.15), ордер на надання правничої допомоги (т.1 а.с.101), договір № 25-07/2025 про надання правової допомоги від 25.07.2025 (т.3 а.с.109-110), додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 25.07.2025 від 07.08.2025 (т.3 а.с.111), акт прийому-передачі виконання робіт №17-11/2025 до договору № 25-07/2025 про надання правової допомоги від 25.07.2025 та додаткової угоди до нього (т.3 а.с.108), звіт щодо виконаної роботи за договором № 25-07/2025 про надання правової допомоги від 25.07.2025, відповідно до якого розмір фіксованої винагороди становить 15000 грн (т.3 а.с.112), звіт щодо виконаної роботи щодо договору № 25-07/2025 про надання правової допомоги від 25.07.2025 та додаткової угоди до нього, відповідно до якого вартість виконаних робіт становить 15000 грн (т.3 а.с.112).

Дослідивши матеріали справи, суд вважає заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу в сумі 150000 грн такими, що частково завищені та не були необхідними для ухваленого рішення з таких підстав.

В серпні 2025 року представниця скаржника ОСОБА_1 адвокат Ковальчук Р.М. звернулась із вищевказаною скаргою до Баранівського районного суду Житомирської області.

Ухвалою судді Баранівського районного суду Житомирської області від 29.08.2025 справу направлено до Полонського районного суду Хмельницької області, оскільки вказана скарга надійшла до Баранівського районного суду Житомирської області з порушенням правил підсудності (т.1 а.с.60-62).

25.09.2025 справа надійшла до Полонського районного суду Хмельницької області.

Ухвалою судді Полонського районного суду Хмельницької області від 01.10.2025 скаргу залишено без руху у зв`язку з наявними недоліками (т.1 а.с.95-96).

07.10.2025 представниця позивача надіслала до суду скаргу з усунутими недоліками (т.1 а.с.103-113).

10.10.2025 скаргу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі (т.2 а.с.12).

20.11.2025 представниця скаржника адвокат Ковальчку Р.М. надіслала до суду заяву про уточнення заявлених вимог (т.3 а.с.44-45).

03.12.2025 представниця скаржника адвокат Ковальчук Р.М. надіслала до суду заяву про закриття провадження у справі в частині заявлених вимог, що складається з 11 вимог, при цьому наполягала щодо подальшого розгляду в частині однієї вимоги.

Суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони. На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13.03.2025 у справі №275/150/22.

У даній справі від Полонського відділу ДВС надійшло клопотання про зменшення розміру витрат (а.с.т.3 а.с.132).

При визначенні суми відшкодування суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002, де зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Також суд бере до уваги правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17, згідно з яким стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Перевіривши зміст наданих документів, суд зазначає, що заявлені до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу вартістю 15000 грн є неспівмірними зі складністю цієї справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг скаржнику. Складання скарги не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика. Адвокат не був змушений вивчати додаткові джерела права чи складне законодавство.

Враховуючи викладене, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з органу ДВС, до 4000грн, що є співмірним зіскладністю справи та обсягом виконаних робіт.

Керуючись ст.ст. 137, 141, 270,354,430 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Заяву задовольнити частково.

Стягнути з Полонського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (код ЄДРПОУ 34826120, адреса: вул. Героїв Майдану, 6, м. Полонне, Хмельницька область, 30500) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.

На додаткову ухвалу може бути подано апеляційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повна додаткова ухвала суду не була вручене у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня її вручення.

Додаткова ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.А.Горгулько