Ухвала суду № 133337412, 15.01.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/15163/25

Провадження №2-зз/752/34/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кордюкової Ж.І.,

за участю секретаря Шененка В.В.,

представника позивача Маринушкіна А.Г.,

представника відповідача Іванової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження клопотання адвоката Валька І.В., подане в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Меддів», про скасування заходів забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Валько І.В. в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Меддів» (далі - ТОВ «Меддів») звернувся до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову.

В обґрунтування клопотання зазначив, що в провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Меддів» про стягнення вартості майна у розмірі 1 649 698,63 грн. та інфляційних втрат у розмірі 479 154,43 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 17.07.2025 накладено арешт на грошові кошти в межах суми позовних вимог у розмірі 2128853,06 грн., які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Меддів» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Дмитра Луценка, буд. 10, код ЄДРПОУ: 42964487), що знаходяться на рахунках, які будуть виявлені в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

З моменту постановлення ухвали про забезпечення позову змінились обставини, які забезпечували необхідність їх застосування.

Під час розгляду справи по суті 27.11.2025 було вислухано пояснення позивача, досліджено докази позивача, з яких не є очевидним як порушення прав позивачки, так і розмір заподіяної шкоди у розмірі 2 128 853,06 гривень, з яких 1 649 698,63 гривень як відшкодування вартості майна, а 479 154,43 гривень - інфляційні втрати. Під час засідання з`ясувалося, що:

1) позивач просить стягнути 1 649 698,63 гривень в якості заподіяної шкоди на підставі ст. 22, 1166 ЦК України, а не коштів, на які має право поручитель, які виконав свої зобов`язання за боржника. Позивач наполягає саме на такій підставі позову. Водночас при дослідженні позову і доказів до нього немає жодних доказів протиправної поведінки, заподіяння збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, а також доказів вини відповідача;

2) досліджено документи про вартість майна, яке належало позивачці. Вартість об`єкту нерухомості на момент його продажу станом на 24.08.2022 становила 3 004 100 гривень. Частка у майні позивачки становить 1/2, що в грошовому еквіваленті становить 1 502 050 гривень;

3) після продажу об`єкту нерухомості позивачка отримала 1 000 000 гривень, що визнав представник позивачки в суді. Тому різниця між вартістю «втраченого» нерухомого майна і отриманих коштів становила 502 050 гривень, а не 1 649 698,63 гривень, як стверджує представник позивачки;

4) борг у розмірі 502 050 гривень по суті було прощенно шляхом підписання договору про врегулювання спірних питань від 16.10.2023 і докази цього є у справі. Позивачка зазначила, що вона не має претензій до сторін договору врегулювання, зокрема і до відповідача;

5) сума інфляційний вимог у розмірі 479154,43 гривень не обґрунтована позивачем. Під час засідання 27.11.2025 суд зобов`язав представника позивачки надати розрахунок цієї суми із зазначенням, чи є це інфляційні збитки, чи 3% річних, чи все разом. Проте, станом на день подання цієї заяви жодного розрахунку до суду не надійшло. Представник позивача зазначає у позові, що розраховує цю суму «інфляційних втрат» з 25.08.2022 (наступного дня після звернення стягнення на нерухоме майно) по 06.05.2025, хоча одночасно визнає, що в цей період вимог до відповідача не заявлялося, про звернення стягнення майна 24.08.2022 ні позивачка, ні ТОВ «Меддів» тривалий час не знали. Норма ч. 2 ст. 625 ЦК України про нарахування 3% річних та інфляції застосовується до боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, тобто має бути строк виконання і факт прострочення.

Норма ч. 2 ст. 149 ЦПК України пов`язує застосування заходу забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав.

Після надання пояснень сторонами і дослідження доказів стало очевидним, що права позивачки принаймні в частині стягнення 1 147 648,63 гривень (1 649 698,63 - 502 050,00) і 479 154,43 гривень, а загалом на суму 1 626 803,06 гривень не порушені.

Наведене вище дає підстави для висновку, що припущення, які були підставою для забезпечення позову, не підтвердились під час розгляду справи.

Важливим також є те, що заходи забезпечення позову істотно порушують нормальну господарську діяльність ТОВ «Меддів».

Так, Товариство не може сплатити за банківське обслуговування поточного рахунку в ПУМБ, не може оплатити використання комп`ютерної програми «M.E.Doc» для податкової і бухгалтерської звітності, оренду приміщення з місцем юридичної адреси, оплати телекомунікаційних послуг АТ «Уртелеком» та кур`єрських послуг ТОВ «Нова пошта».

Досі ці проблеми вирішувалися за особисті кошти директора ТОВ «МЕДДІВ» Іванової О.М., в результаті чого нею витрачено понад 17 тисяч гривень.

Проте, компенсувати директору витрачені в інтересах Товариства кошти підприємство не може - банк повертає платіж у зв`язку з накладеним арештом.

Крім цього, Товариство тривалий час не може повноцінно вести свою діяльність через неможливість сплачувати кошти контрагентам-постачальникам за товар та послуги.

ТОВ «Меддів» є платником ПДВ. Продаж будь-якого товару вимагає від Товариства реєструвати зобов`язання з ПДВ. Зареєструвати податкове зобов`язання Товариство може лише за наявності коштів на своєму ПДВ рахунку. Проте поповнити цей рахунок Товариство не може із-за накладеного арешту.

Просив скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою від 17.07.2025.

Представник позивача надав заперечення на заяву про скасування заходів забезпечення позову, просив відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача підтримала заяву про скасування заходів забезпечення позову.

Представник позивача заперпечував проти задоволення заяви.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

В провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Меддів» про стягнення вартості майна у розмірі 1 649 698,63 грн. та інфляційних втрат у розмірі 479 154,43 грн. Розгляд справи по суті триває.

17.07.2025 судом постановлено ухвалу про застосування заходів забезпечення позову, згідно з якою накладено арешт на грошові кошти в межах суми позовних вимог у розмірі 2128853,06 грн., які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Меддів» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Дмитра Луценка, буд. 10, код ЄДРПОУ 42964487), що знаходяться на рахунках, які будуть виявлені в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Київський апеляційний суд залишив без змін зазначену ухвалу суду, про що виніс постанову від 05.11.2025.

Відповідно до ч. 1, 2, 4-5 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні.

За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

Ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006 зазначено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Суд вправі скасувати захід забезпечення позову по будь-якій справі, яка знаходиться в його провадженні, коли відпаде потреба в ньому або в забезпеченні позову взагалі.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи доводи представника відповідача, якими обґрунтована необхідність скасування заходів забезпечення позову, суд відзначає, що по суті вони зводяться до оцінки доказів по справі, якими обґрунтовані заявлені до стягнення грошові кошти, та не згоди з розміром грошового стягнення.

Забезпечення позову за своєю суттю є тимчасовим обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.

Забезпечувальні заходи скасовуються судом шляхом постановлення процесуального рішення - ухвали. Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.

Наразі у справі триває розгляд справи по суті, остаточне судове рішення не ухвалене.

Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не може скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Крім того, заявником не наведено обставин, з підтвердженням належними засобами доказування, які б давали підстави вважати, що потреба в застосуванні заході забезпечення позову відпалаабо змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову.

За таких обставин суд не вбачає підстав для скасування заходів забезпечення позову.

При цьому суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачу, що з огляду на певні незручності та обмеження у фінансово-господарській діяльності підприємства, викликані арештом грошових коштів, останнє не позбавлене права звернутись до суду з клопотанням в порядку статті 156 ЦПК України про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, запропонувавши при цьому альтернативний захід забезпечення позову, який запобігатиме можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивачки, у подальшому гарантуватиме виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду цього спору, та сприятиме ефективній фінансово-господарській діяльності підприємства.

Керуючись ст.ст. 255-256, 258, 260-261, 352-355 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання про скасування заходів забезпечення позову залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення.

Повний текст ухвали складений 15.01.2026.

Суддя Ж. І. Кордюкова