Рішення № 133335260, 15.01.2026, Миронівський районний суд Київської області

Єдиний унікальний № 371/1409/25

Номер провадження № 2-а/371/33/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2026 р. м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області в складі головуючої судді Геліч Т.В. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні (без виклику сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги управління патрульної поліції в м.Києві, командир 1-ї роти 2 батальйону полку-1 Управління патрульної поліції в м.Києві капітан поліції Дринь Сергій Миколайович про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Миронівського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги управління патрульної поліції в м.Києві, командир 1-ї роти 2 батальйону полку-1 Управління патрульної поліції в м.Києві капітан поліції Дринь Сергій Миколайович про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

В обгрунтування позову зазначив, що Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5525861 від 20.08.2025 (надалі постанова), винесеною командиром 1-ї роти 2 батальйону полку-1 Управління патрульної поліції в м. Києві капітаном поліції Дринем Сергієм Миколайовичем (надалі - Інспектор) мене, ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.

Вважає вказану постанову від 20.08.2025 протиправною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Вказані порушення ПДР, які констатовано Інспектором у оскаржуваній постанові не відповідають дійсності та є надуманими.

Оскаржувана постанова, в порушення ст 283 КУпАП не містить назви технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис, що містить докази порушень ПДР.

Також, вказує на те, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Окрім цього, позивач вважає, що його право на захист було грубо порушено.

Також зазначає, що в порушення ст.ст. 278, 280 КУпАП поліцейським по суті не розглянуто справу про адміністративне правопорушення, а по факту, мені як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, лише вручено оскаржувану постанову, не рахуючи роз`яснення права на оскарження постанови і тези накшталт «все скажете в суді».

А тому просить суд, визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5525861 від 20.08.2025, винесеною командиром 1-ї роти 2 батальйону полку-1 Управління патрульної поліції в м. Києві капітаном поліції Дринем Сергієм Миколайовичем, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн., та закрити провадження в даній справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю події і складу в моїх діях такого адміністративного правопорушення.

А також, стягнути із Департаменту патрульної поліції в Київській області (код ЄДРОПУ 40108646, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, б. 3) на мою користь ( ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 16 тис. 600 грн.

Ухвалою суду від 14.10.2025 року відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеноого позовного провадження без виклику сторін.

22.10.2025 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, який вмотивований тим, що твердження Позивача, викладенні у позові, є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом, виходячи з наступного.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що інспектор діяв відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 та до ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", таким чином зафіксовано розгляд справи на портативний наргудний відео реєстратор (надалі Відеозапис). 20.08.2025 під час виконання службових обов`язків, перебуваючи блокпості, командиром роти було помічено транспортний засіб CHERY AMULET, номерний знак НОМЕР_2 , водій якого був непристебнутий ременем безпеки під час керування автомобіля. Після чого було прийнято рішення зупинити даний транспортний засіб. Після зупинення транспортного засобу, підійшовши до водія, командир роти назвав своє прізвище та ім`я, посаду та спеціальне звання, поінформував водія про причину зупинення транспортного засобу, висунув законну вимогу пред`явити документи, зазначені в п. 2.1, п. 2.4. (а) ПДР, ст. 16 Закону України «Про дорожній рух».

Також у позовній заяві, позивач стверджує, що командир роти не надав йому змоги при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, справу про адміністративне правопорушення розглянув без його присутності. Однак дане твердження, на думку відповідача, не відповідає дійсності, оскільки Позивач не був позбавлений права скористатися правовою допомогою, засобами телефонного зв`язку. До того ж, судова колегія Шостого апеляційного адміністративного суду постановою від 22.11.2018 у справі № 760/10640/18 звертає увагу на те, що законом не визнана обов`язкова участь адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення. До того ж відповідно до ч. 2 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 252 КУпАП та п. 10 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 р., поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Під час розгляду справи командир роти надав запит до комплексної системи відеоспостереження міста Києва «Безпечне місто» для підтвердження та ознайомлення позивача з відеозаписом вчинено адміністративного правопорушення в порядку ст. 251 КУПаП, відео-файл якої буде додано до відзиву.

Окрім цього, відповідач уважає розмір правової допомоги, визначений позивачем, в сумі 15 600 грн. 00 коп. є не спів мірними, через незначну складність, спрощене провадження та обсяг проведеної роботи.

Відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач своїм правом подати відповідь на відзив не скористався.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Постановою у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5525861 від 20.08.2025 командиром 1-ї роти 2 батальйону полку-1 Управління патрульної поліції в м. Києві капітаном поліції Дринем Сергієм Миколайовичем позивача ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.

Згідно з вказаною постановою, ОСОБА_1 20.08.2025 о 08 год. 21 хв., керував транспортним засобом автомобілем CHERY AMULET, реєстраційний номер НОМЕР_2 , обладнаним засобами пасивної безпеки та не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3 Правил дорожнього руху.

До постанови додано (п.7 оскаржуваної постанови) відеозапис правопорушення, камера 470547.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23, п.1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманнямПравил дорожнього рухуйого учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушивПравила дорожнього руху.

Нормами ст. 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, передбачені статтею 121 КУпАП).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У випадках, передбачених ч. 4 ст. 258 КУпАП, посадовими особами Національної поліції на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Правопорушення, передбачене ст. 121 КУпАП, є правопорушенням у сфері забезпечення дорожнього руху, тому обов`язку складати протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу працівник поліції не мав.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно вимог КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності за наявності правопорушення, яке підтверджене належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Суд вважає викладені у позовній заяві доводи позивача не обґрунтованими з огляду на наступне.

Адміністративна відповідальність за частиною першою статті 121 КУпАП настає, зокрема за порушення правил користування ременями безпеки.

Згідно із п. 2.3 Правил дорожнього руху, водій зокрема для забезпечення безпеки дорожнього руху зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними.

З доданих до відзиву на позов відеозаписів з нагрудної камери працівника поліції та із системи «Безпечне місто», вбачається наступне.

Відтворивши перший та другий відеозаписи, судом встановлено, що автомобіль марки CHERY AMULET, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 20.08.2025 о 08 год. 19 хв. здійснює рух автодорогою. За кермом перебуває особа верхній одяг, якої світлого кольору із комірцем чорного кольору, на якому ремінь безпеки чорного кольору не проглядається, а отже не є пристебнутий.

Наступний відеозапис, починається о 08 год. 20 хв. того ж дня, коли працівник поліції підходить до зупиненого автомобіля CHERY AMULET, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вітається, представляється та запитує у водія чому той не користується засобами пасивної безпеки під час руху, а не після того, як його зупинили, проте таке твердження працівника поліції водій не визнає.

На відеозаписі, перед датою та часом вказане цифрове значення «470547», що збігається із номером камери, на яку знятий відеозапис на місці зупинки, та який вказаний у п.7 оскаржуваної постанови.

Далі, працівник поліції, говорить про те, що буде чекати відеозапис із камери спостереження та просить водія надати документи: посвідчення водія та на автомобіль.

Водій ОСОБА_1 одягнений у футболку світлого кольору з комірцем чорного кольору, пасок безпеки пристебнутий.

Працівник поліції роз`яснює водієві його права.

Водій зазначає, що має необхідність скористатися правовою допомогою та у нього укладений договір з адвокатом, на що працівник поліції повідомляє, що водій може зателефонувати до свого адвоката.

ОСОБА_1 наголошує на тому, що адвокат має ознайомитися із матеріалами справи, а тому клопоче про відкладення розгляду справи.

Працівник поліції відмовляє у відкладенні розгляду справи, з огляду на можливість водія скористатися правовою допомогою по телефону.

Після чого, працівник поліції показує відеозапис, зупиняється на моменті руху транспортного засобу, для ідентифікації автомобіля, після чого продовжує відеозапис, та ще раз зупиняє його саме для встановлення того що водій знаходиться не пристебнутий під час руху.

Проте, водій ОСОБА_1 свою позицію не змінює, говорить про те, що пасок безпеки був пристебнутий та він не порушував правила дорожнього руху.

Інших зауважень, зокрема, щодо дати, часу чи місця керування транспортним засобом, водієм не наведено.

Після чого працівник поліції повідомив водія, про винесення оскаржуваної постанови, склав її та вручив водієві.

Згідно з пунктом 9, 10 розділу ІІІ зазначеної Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За положеннями ст.ст. 249, 276 КУпАП, розгляд адміністративної справи проводиться відкрито і за місцем його вчинення.

У відповідності до ч. 1 ст. 271 КУпАП, у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України.

Оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення складена у відповідності до вимог ст. 283 КУпАП, а також за формою та на бланку, визначених Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України 7 листопада 2015 року № 1395.

Відповідно до висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 14 лютого 2018 року по справі 536/583/17, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в Кодексі України про адміністративні правопорушення.

За правилами ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

Суд уважає, що відеозаписи надані відповідачем, об`єктивно спростовують твердження позивача про те, що порушення Правил дорожнього руху, які встановлені в оскаржуваній постанові, не відповідають дійсності та є надуманими, адже підтверджуються відеозаписами, зробленими поліцейськими, зокрема, рух автомобіля позивача о 08 год. 19 хв. 20.08.2025, на якому можна побачити, особу водія у світлому одязі із темним комірцем (характерні ознаки), який керує автомобілем CHERY AMULET, реєстраційний номер НОМЕР_2 , без пристебнутого паску безпеки, а через хвилину, того ж дня о 08 год. 20 хв., транспортний засіб автомобіль CHERY AMULET, реєстраційний номер НОМЕР_2 , не перебуває в русі (зупинений), водій ОСОБА_1 у футболці світлого кольору із комірцем темного кольору, вже пристебнутий. Вказане підтверджує те, на чому акцентував працівник поліції під час зупинки позивача, зокрема, запитував про те, чому той не користується паском безпеки під час руху, а не під час зупинки транспортного засобу.

Позивач не надав жодних пояснень щодо обставин зафіксованих на відеозаписах, наданих ідповідачем до відзиву..

Також, суд відхиляє доводи позивача, про відсутність у оскаржуваній постанові технічного запису, яким здійснено фото відео фіксацію правопорушення, оскільки така інформація значена у п. 7 оскаржуваної постанови, та неодноразово згадана вище.

Окрім цього, відеозапис із системи «Безпечне місто», як доказ правопорушення був наданий для ознайомлення водієві на місці зупинки.

Щодо грубого порушення права на захист, то суд погоджується із доводами Відповідача, вказаними у відзиві та зазначає наступне.

Доводи позивача, що при розгляді стосовно нього справи про адміністративне правопорушення інспектором поліції відхилено його клопотання про надання можливості скористатися послугами адвоката та відкладення розгляду справи з метою реалізації ним права на правову допомогу, чим порушено право на захист, не можуть бути підставою для скасування вказаної вище законної та обґрунтованої постанови, оскільки розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, розглядається за місцем його вчинення.

Складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження.

Положеннями КпАП України, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення. Тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом ІV КпАП України, не здійснювалося. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень ч. 4 ст. 258 КпАП України.

Європейський суд з прав людини в пункті 32 справи «Максименко проти України» обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов`язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи.

Санкція ч. 5 ст. 121 КпАП України не передбачає застосування адміністративного арешту. Таким чином відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки Позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб`єкта владних повноважень.

При цьому суд звертає увагу на те, що законом не визнана обов`язкова участь адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, працівник поліції вірно підкреслив, що Позивач не був позбавлений права скористатися правовою допомогою засобами телефонного зв`язку та не заперечував щодо прибуття адвоката на місце зупинки.

Відмова у відкладенні розгляду справи не є такою перешкодою.

Таким чином, відповідачем було забезпечено позивачу можливість реалізації прав, визначених ст. 268 КУпАП, при розгляді справи.

За правилами ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 вказаної статті, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 ст. 286 КАС Українипередбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Суд дійшов висновку, що при притягненні позивача до адміністративної відповідальності інспектором поліції в повному обсязі були дотримані вимоги закону і під час цього були вжиті всі заходи щодо повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного суд вважає, що оскаржуване рішення відповідає вимогам закону.

Відповідно до висновку Великої палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19, визначений статтею 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Позивачем до адміністративного позову не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Незгода позивача з фактом його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності.

Спосіб захисту обраний позивачем, свідчить про його намір уникнення від відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд уважає, що Відповідач довів правовомірність свого рішення та наявність у діях позивача складу правопорушення, передбаченого частиною п`ятої статті 121 КУпАП.

Згідно з частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення (пункт 3).

З огляду на викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень законодавства, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 139 КАС України у зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати розподілу та присудженню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 14, 73, 77, 79, 90, 122, 139, 242-246 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційногоадміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Апеляційна скаргаподається безпосередньодо судуапеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 15.01.2026.

Суддя ТетянаГЕЛІЧ