Ухвала суду № 133334794, 15.01.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/14170/25

Провадження № 2-п/357/6/26

У Х В А Л А

15 січня 2026 року місто Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді Бондаренко О. В., за участю секретаря судового засідання Бондар Ж.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду №3 заяву про перегляд заочного рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

25.12.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, шляхом направлення через підсистему «Електронний суд», що зареєстрована судом 26.12.2025, у якій просить поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та скасувати заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.11.2025 у справі №357/14170/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заяву обґрунтовує тим, що 25.11.2025 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області, ухвалив заочне рішення у справі № 357/14170/25. Щодо обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це, повідомляє наступне. Білоцерківський міськрайонний суд Київської області, відкрив провадження у справі № 357/14170/25. Вказаною ухвалою, встановлено, що відповідач має право подати відзив на позовну заяву у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали. Оданк, вказана ухвала не була отримана ні ним ні членами його сім`ї, судова повістка також не отримувалась. Запис про відмову в отриманні документів також у матеріалах справи відсутній. На місце роботи судова повістка не направлялась. Отже, він із поважних причин вимушений був пропустити судові засідання. Щодо заперечень проти позовних вимог позивача та доказів на яких вони ґрунтуються зазначає наступне. На думку позивача між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем укладено кредитний договір №100185790 від 19.02.2024, але таке твердження не відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству виходячи із наступного. На підтвердження позовних вимог позивач подав до суду копію договору №100185790 від 19.02.2024, при цьому, вказаний договір не містить підписів сторін договору. Згідно позовної заяви та копії поданого позивачем договору №100185790 від 19.02.2024, такий укладено в режимі онлайн шляхом заповнення відповідачем в електронній формі анкети-згоди клієнта на сайті позивача. Однак разом із позовом позивачем не надано жодного доказу, що він здійснив дії, а саме: 1) зареєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця; 2) створив в такій системі особистий кабінет; 3) отримав Пропозицію (оферту) та ознайомився із нею; 4) отримав електронне повідомлення від Кредитодавця із одноразовим ідентифікатором; 5) ввів цей одноразовий ідентифікатор в інформаційно-телекомунікаційній системі (сайті) Кредитодавця; 6) використав одноразовий ідентифікатор для підписання (укладення) кредитного договору №100185790 від 19.02.2024. Разом з тим, доказів укладення такого договору, який за формою відповідає вимогам цивільного законодавства, позивачем не надано. Отже, позивачем не надано доказів того, що наявна в матеріалах справи копія договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вона підписувалася електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Тому, наявна у матеріалах справи копія договору не може вважатись електронним документом (копією електронного документу), оскільки не відповідає вимогам ст. 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належним доказом укладення договору. Також, позивачем не надано доказів, які б підвереджували, що саме він був зареєстрований в інформаційно-телекомунікаційній системі, не підтверджено отримання ним логіну та паролю у системі, подання ним заявки на отримання кредиту, не надано до суду жодного доказу акцептування пропозиції про укладення кредитного договору, а також що він був ознайомлений з усіма істотними умовами договору, та не надано доказів щодо зарахування коштів на платіжну картку, яка належить саме йому. Таким чином, позивачем не доведено факту укладення сторонами договору №100185790 від 19.02.2024, що в свою чергу, свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань, а отже вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Щодо нібито отримання ним від ТОВ «Мілоан» коштів у кредит, зазначає наступне. Позивач, у позовній заяві посилається на платіжне доручення від ТОВ «ФК Контактовий дім». Вказана довідка не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», та й взагалі, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» не передбачено такого первинного облікового бухгалтерського документу як «платіжне доручення», а отже вона є неналежним та недопустимим доказом, який суд не повинен приймати до уваги. До того ж, доказів того, що картковий рахунок № НОМЕР_1 належить або використовувався саме ним матеріли справи не містять. Картковий номер, що зазначається у листі номер не є повним, оскільки символами «Х» замінено 6 цифр. Отже, із вказаного платіжного доручення неможливо достовірно встановити, на підставі чого нібито відбувалось перерахування коштів, та особу отримувача таких коштів. Все це свідчить про той факт, що позивачем не доведено належними та допустимим доказами отримання ним від ТОВ «Мілоан» будь яких коштів. Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування». Відповідно до ч. 5ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Вказана норма була введена в дію на підставі Закон України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023. Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. У той же час, перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Кредитний договір, нібито, було укладено у лютому 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», відповідно, денна процентна ставка у відповідності до чинного законодавства не може перевищувати 1 %. Отже, якщо навіть припустити, що відповідач уклав кредитний договір та отримав кредитні кошти, нарахування відсотків є необґрунтованими та таким, що протирічить чинному законодавству. Щодо витрат позивача на правову допомогу, вважає, що витрати, які поніс позивач під час розгляду справи, не є співмірними із ціною позову та/або значенням справи для сторони, складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт. Вважає, що судова справа не є дуже складною для представника позивача, оскільки, як вбачається із наданого останнім акту виконаних робіт, для представника позивача ця справа є типовою.

06.01.2026 судом постановлено ухвалу, якою прийнято до провадження заяву, про перегляд заочного рішення від 25.11.2025 та призначено розгляд заяви на 15.01.2026 15:30.

14.01.2026 представник позивача, за довіреністю у справі - Сівцева Аріана Андріївна, подала до суду заперечення на заяву, у яких зазначила, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі нижченаведеного. Відповідно до Кредитного договору № 100185790 від 19.02.2024 місцем реєстрації відповідача є адреса: АДРЕСА_1 , що і підтверджено судом. Відповідно, усі процесуальні документи та повістки надсилаються саме за вказаною адресою. Щодо укладення електронного договору. 19.02.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» було укладено кредитний договір № 100185790 на суму 15000 грн, зі сплатою комісії та відсотків за користування кредитними коштами загальним строком 105 календарних днів, тобто до 03.06.2024, шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку відповідача. ТОВ «МІЛОАН» надіслало відповідачу одноразовий ідентифікатор із кодом для підписання договору у вигляді смс на номер телефону відповідача, який той використав для підписання відповіді про прийняття пропозиції товариства щодо укладення кредитного договору №100185790 від 19.02.2024, що зафіксовано в ІТС товариства. Кредитний договір №100185790 від 19.02.2024 є укладеним в електронній формі. При укладенні договору позичальник підтвердив, що інформація щодо порядку видачі, суми кредиту, комісії, річної процентної ставки, строку кредиту, правила надання фінансових послуг йому надані з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Відповідно до п. 1.7. Кредитного договору позичальник не повинен сплачувати на користь Кредитодавця будь-які платежі не передбачені цим договором. Вказані в цьому договорі розміри комісій, процентів та будь-яких інших винагород кредитодавця не можуть бути збільшені Кредитодавцем без згоди Позичальника. Згідно п. 6.5 кредитного договору № 100185790 від 19.02.2024, сторони погодили, що цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі. Кредитний договір укладений з додержанням вимог закону в тому числі в частині письмової форми. Відповідач здійснив волевиявлення щодо укладення договору шляхом направлення підписаної електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповіді про прийняття пропозиції укласти кредитний договір № 100185790 від 19.02.2024. Відповідач передбачав всі наслідки, був ознайомлений з умовами кредитування та відповідальністю за порушення кредитних зобов`язань по кредитному договору. Згідно зі змістом Правил надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан», приймаючи пропозицію про укладання кредитного договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами договору в цілому та підтверджує, зокрема, що він ознайомлений, погоджується із усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та цих правил, як невід`ємної його частини тощо. Тобто, підписання відповідачем договору про надання кредиту свідчить про ознайомлення його з правилами надання коштів у позику та вимогами ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», так як ознайомлення із даними правилами передують укладенню договору. Отже, відповідач був у повній мірі поінформований про умови надання кредиту відповідно до вимог чинного законодавства. Також, зауважує, що без отримання листа на електронну адресу чи SMS повідомлення на номер телефону Відповідача, відповідно до якого було здійснено вхід на сайт ТОВ «МІЛОАН» за допомогою логіна та пароля, договір між відповідачем та ТОВ «МІЛОАН» не був би укладений. Тобто, даний Кредитний договір відповідає внутрішній волі відповідача. Відповідач та ТОВ «МІЛОАН» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.На підтвердження надання відповідачу кредиту позивач подав копію платіжного доручення №83173921 від 19.02.2024, з якого слідує, що ТОВ «МІЛОАН» перерахувало на кредит рах. № НОМЕР_2 , кредитні кошти в сумі 15 000 грн. Вказане доручення укладене в електронній формі та має усі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; підпис та печатку первісного кредитора, призначення платежу, рахунок кредитора з неповним розміром картки. Отже, з боку позивача порушень не відбулося, та з урахуванням вимог закону здійснено захист інформації щодо клієнта від третіх осіб. Будь-яких доказів на спростування обставин, що кошти, визначені в електронному договорі у розмірі 15000,00 грн надійшли в розпорядження відповідача на належну йому банківську картку, отримання та користування кредитними коштами, а також спростування розміру заборгованості по кредиту, розмір якої відображено у розрахунку, відповідач не надав. З метою повного та всебічного розгляду справи представник позивача додатково зазначає таке: факт перерахунку кредитних коштів на картковий рахунок позичальника, підтверджується доданою до позовної заяви копією платіжного доручення 83173921; дата транзакції: 19.02.2024; сума транзакції, грн.: 15 000,00 грн; код банку отримувача: MASTERCARD; Кредит рах. № НОМЕР_2 ; призначення платежу: кошти згідно договору 100185790. Оскільки перерахунок кредитних коштів ТОВ «Мілоан» здійснювалося через платіжні сервіси ТОВ «ФК» Контрактовий дім» без відкриття рахунків та емітування у цьому банку платіжної картки Відповідача, факт перерахунку кредитних коштів на картковий рахунок позичальника, підтверджується доданою до позовної заяви копією платіжного доручення: 83173921. Кредит рах. № НОМЕР_2 відкритий та обслуговується в АТ «ПРИВАТБАНК». У відповідності до умов кожного укладеного кредитного договору ТОВ «Мілоан», кошти надаються позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану власноручно позичальником при укладанні договору. Додатково, відповідач не надсилав виписку з банківського рахунку як доказ не отримання кредитних коштів, а також не оскаржував факт отримання коштів. Тому, просила відмовити ОСОБА_1 у перегляді заочного рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі № 357/14170/25.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, представник позивача у запереченнях просила розгляд справи розглядати без участі представника ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал».

Суд, оглянувши матеріали додані до заяви та матеріали цивільної справи №357/14170/25, при вирішенні заяви про перегляд заочного рішення виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 08.09.2025 судом прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

25.11.2025 заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» заборгованість за кредитним договором № 100185790 від 19.02.2024 у розмірі 49462,50 грн, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, всього 5442,40 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

П. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 визначено, що суд скасовує заочне рішення, якщо визнає, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Поважними причинами, на думку суду, можуть бути лише ті обставини, які об`єктивно перешкоджали явці відповідача до суду, і які безумовно, повинні бути документально підтверджені відповідними доказами, і в силу вимог ст. 285 ЦПК України, повинні бути подані відповідачем до його заяви про перегляд заочного рішення. Разом із цим, сама по собі поважність причин неявки у судове засідання не може бути підставою для скасування судом заочного рішення. Для цього відповідач зобов`язаний подати докази, які мають значення для справи та можуть призвести до ухвалення рішення, яке за своїм змістом повністю чи частково протилежне винесеному судом заочному рішенню, або може призвести до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то суд ухвалив би інше рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається, зокрема, фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

З матеріалів справи вбачається, що згідно інформації з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , і відповідач повідомлявся про судове засідання, призначене на 16.10.2025, шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження у справі за вказаною адресою його реєстрації місця проживання, яка повернулися з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

У правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України №127/2871/16-ц від 20.06.2018, зазначено, що повернута судова повістка з причини - «закінчення терміну зберігання», що не свідчить про відмову позивача від одержання повістки чи про його незнаходження за адресою, не є належними способами повідомлення позивача про розгляд справи, який в такому випадку відкладається.

Також, у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 №522/106/15-ц зроблено правовий висновок, що судові повістки про розгляд справи, призначений судом, ні позивач, ні її представник не отримували, що підтверджується поверненими до суду апеляційної інстанції повідомленнями про вручення поштового відправлення з відміткою служби поштового зв`язку «за закінченням встановленого строку зберігання», а розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод».

Крім того, у постанові у постанові від 18.01.2023 у справі №947/15524/20 Верховний Суд зазначив, що повернення повістки про виклик до суду з відміткою про причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування учасника справи про час і місце розгляду справи.

Також, ОСОБА_1 повідомлявся про судове засідання на 16.10.2025 та 25.11.2025, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу від 09.09.2025, та шляхом направлення судової повістки про судове засідання на 25.11.2025, яка отримана останнім особисто 28.10.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази вручення відповідачу копії позовної заяви з додатками до неї, які направлялися позивачем з урахуванням норм ч. 1 ст. 177 ЦПК України, оскільки позов поданий через підсистему «Електронний суд».

Таким чином, враховуючи вищевикладене, зазначені обставини є поважними причинами неявки відповідача в судове засідання, а тому відповідач не мав можливості подати до суду відзив на позовну заяву разом із запереченнями проти наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими він не погоджується із посиланням на відповідні докази.

Також, суд приймає до уваги міркування відповідача викладені у заяві щодо доводів позивача та доданих до позову доказів, оскільки вони мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Отже, враховуючи зазначене, виходячи з принципів цивільного судочинства, суд дійшов висновку, що заява про перегляд заочного рішення підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 287-288, 353 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Заяву задовольнити.

Скасувати заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.11.2025 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.

Призначити справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи на 25 лютого 2026 року о 09:00.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, яка розглядається, на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: https://court.gov.ua/sud1003/.

Ухвала оскарженню окремо від рішення не підлягає, заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала складена 15.01.2026.

Суддя: О. В. Бондаренко