Ухвала суду № 13333445, 01.12.2010, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа №2-290/10

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01 грудня 2010 року м.Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Гречко Ю.В.

при секретарі Силкіній О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою Синельниківського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Синельниківської центральної районної лікарні Дніпропетровської області до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування витрат, повязаних з лікуванням потерпілого від злочину,-

В С Т А Н О В И В:

Прокурор звернувся до суду з позовною заявою, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 24 серпня 2008 року приблизно о 17-30 годин відповідач ОСОБА_1, знаходячись на подвірї свого домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, внаслідок особистих неприязне них відносин посварився з ОСОБА_2, який знаходився на подвірї у сусідньому домоволодінні АДРЕСА_2. У ході сварки ОСОБА_1 взяв в руки сільськогосподарські вила і, з метою завдання тілесних ушкоджень, наніс один удар вилами в ліву нижню частину грудной клітини ОСОБА_2, внаслідок чого останньому були завдані тяжкі тілесні ушкодження. Внаслідок отриманих ушкоджень ОСОБА_2 в період з 24 серпня 2008 року до 01 вересня 2009 року знаходився на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Синельниківської ЦРЛ і на його лікування органом охорони здоровя були понесені витрати в розмірі 1113,61 грн. Вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2009 року ОСОБА_1 був засуджений за ч.1 ст.121 КК України до пяти років позбавлення волі. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області дії ОСОБА_1 були перекваліфіковані з ч.1 ст.121 КК на ст.128 КК України, тобто завдання потерпілому тяжких тілесних ушкоджень з необережності. Проте це не звільняє відповідача відшкодувати завдані лікувальному закладу витрати на лікування потерпілого. Просить суд стягнути з відповідача на користь Синельниківської ЦРЛ вищезазначені витрати.

Під час розгляду справи судом за клопотанням прокурора був залечений до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_2

В судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги і просить суд їх задовольнити. Також зазначив, що вважає належним відповідачем по даній справі саме ОСОБА_1, оскільки з його вини були завдані тілесні ушкодження потерпілому.

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги визнав частково і пояснив, що згоден сплатити половину понесених Синельниківською ЦРЛ витрат на лікування ОСОБА_2, а половину витрат повинен нести сам ОСОБА_2, оскільки він також винен в завданні йому тілесних ушкоджень, а при розгляді кримінальної справи обставини подій були зясовані не зовсім вірно. Так, ОСОБА_2 сам перемитнув через паркан і протиправно зайшов на територію домоволодіння відповідача ОСОБА_3 Потім він схопився за вили і почав їх тягнути на себе, що і стало причиною завдання йому тілесних ушкоджень.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав і зазначив, що він за даним позовом відповідати не повинен, оскільки йому тілесні ушкодження завдані внаслідок винних дій ОСОБА_1, тому він їх компенсувати не повинен.

Таким чином, суд, заслухавши пояснення сторін та вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 зазначених витрат підлягають задоволенню, а в частині стягнення зазначених витрат з ОСОБА_2 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

В судовому засіданні судом була оглянути кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1, де мається вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2009 року, згідно якого останній був засуджений за ч.1 ст.121 КК України до пяти років позбавлення волі у звязку з заподіянням ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області зазначений вирок було змінено і дії ОСОБА_1 перекваліфіковані на ст.128 КК України, тобто завдання потерпілому тяжких тілесних ушкоджень з необережності і відповідача було засуджено до двох років обмеження волі з іспитовим строком на два роки.

На діний час вирок набрав чинності і в касаційному порядку не оскаржувався.

У відповідності до ч.4 ст.61 ЦПК України вирок к кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони ціїю особою.

Отже, під час розгляду кримінальної справи вина ОСОБА_1 у спричиненні потерпілому ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень з необережності була доведена і він був засуджений, тому під час розгляду даної цивільної справи суд не має права вирішувати питання щодо наявності чи відсутності також вини потерпілого ОСОБА_2 у завданні йому тілесних ушкоджень, оскільки його вина судом не встановлена.

Згідно ч.1 ст.93-1 КПК України кошти, витрачені закладом охорони здоровя особи, потерпілої від злочину, за винятком випадку завдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого, стягуються судом при постановленні вироку за позовом закладу охорони здоровя, органу Міністерства фінансів України або прокурора в порядку, передбаченому статтею 28 та частиною другою і третьою статті 93 КПК України.

Згідно ч.2 ст.93-1 КПК України у разі, коли при постановленні вироку рішення про відшкодування коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, не було прийнято, стягнення їх провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом осіб, зазначених у частині першій цієї статті.

У відповідності до ч.2 ст.93 КПК України при визнанні підсудного винним суд постановляє стягти з нього судові витрати.

Таким чином, судом встановлено, що під час розгляду кримінальної справи зазначений позов не був поданий, що не позбавляє права прокурора звернутися з таким позовом в порядку цивільного судочинства. Згідно норм ст.ст.93, 93-1 КПК України витрати на стаціонарне лікування потерпілого несе особа, яка визнана винною у скоєнні злочину і на потерпілого покладатися такі витрати не можуть, тому посилання відповідача ОСОБА_1 про необхідність несення потерпілою особою половину зазначених витрат є необґрунтованими і ОСОБА_2 не є належним відповідачем у даній справі.

Можливість звільнення винної особи від відшкодування заявлених у позовній заяві витрат передбачена лише у разі завдання шкоди потерпілого при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого. У даному випадку шкода потерпілому ОСОБА_2 завдана з необережності, що не звільняє відповідача ОСОБА_1 від обовязку відшкодувати органу охорони здоровя понесені витрати на лікування потерпілого.

З довідки-калькуляції Синельниківської центральної районної лікарні №1184 від 11 листопада 2009 року вбачається, що ОСОБА_2 знаходився на лікуванні у хірургічному відділенні Синельниківської ЦРЛ з 24 серпня 2008 року по 11 вересня 2009 року і на його лікування лікувальним закладом були витрачені кошти в розмірі 1113,61 грн.

Таким чином, розмір понесених лікувальним закладом витрат на лікування потерпілого встановлений, вина відповідача ОСОБА_1 у завданні потерпілому тілесних ушкоджень доведена, тому суд вважає наявність фактів, якими позивач обгрунтовує свої позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 зазначених витрат, встановленою.

Судові витрати по справі суд вважає за необхідне покласти на відповідача ОСОБА_1 у відповідності до вимог ч.2 ст.88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1166 ЦК України, ст.ст.28, 93, 93-1 КПК України, ст.ст.10, 60, ч.4 ст.61, ч.2 ст.88, ст.ст.209, 212 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Синельниківського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Синельниківської центральної районної лікарні Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, повязаних з лікуванням потерпілого від злочину задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Синельниківської центральної районної лікарні Дніпропетровської області кошти, витрачені на лікування потерпілого від злочину в розмірі 1113 (одна тисяча сто тринадцять) грн. 61 коп.

У задоволенні позовних вимог Синельниківського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Синельниківської центральної районної лікарні Дніпропетровської області до ОСОБА_2 про відшкодування витрат, повязаних з лікуванням потерпілого від злочину відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь УДК у Синельниківському районі ГУДКУ у Дніпропетровській області, код ОКПО: 24232330, р/р: 31411537700282, банк одержувача: ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО банку: 805012, КБКД: 22090101, державне мито в розмірі 51 (пятдесят одна) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь УДК у Синельниківському районі ГУДКУ у Дніпропетровській області, код ОКПО: 24232330, р/р: 31217259700281, банк одержувача: ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО банку: 805012, КБКД: 22050001, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області в розмірі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп.

На рішення протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області може бути подано апеляційну скаргу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання після розгляду справи апеляційним судом у разі, якщо рішення не буде скасовано.

Головуючий: Ю.В. Гречко