Рішення № 133328246, 14.01.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2026 року Чернігів Справа № 620/13873/25

Чернігівський окружний адміністративний суд:

під головуванням судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Лавровської В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку ст. 229 КАС України справу за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі також позивач) звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі також відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 (далі також третя особа) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу в розмірі 5100 грн від 16.12.2025 у виконавчому провадженні №79589756.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що безпідставно встановивши невиконання судового рішення, не обґрунтувавши свої доводи належним чином, державний виконавець протиправно виніс постанову про накладення штрафу на Головне управління. Також зазначив, що виконання судових рішень, які набрали законної сили, здійснюється у відповідності до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого Постановою № 821.

29.12.2025 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено в судовому засідання за правилами окремого позовного провадження.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, зазначив, що 27.11.2025 до відділу від Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області надійшов лист, яким повідомлено, що рішення суду від 13.05.2025 у справі № 620/2858/25 виконано. Доплата за період з 01.03.2025 по 30.11.2025 складає 16875,00 грн. Водночас 15.12.2025 до відділу надійшла заява стягувача, якою повідомлено, що рішення суду не виконано та додано підтверджуючі документи. 16.12.2025 державним виконавцем проведено перевірку виконання рішення суду внаслідок якої встановлено, що рішення суду не виконано. 16.12.2025 за невиконання рішення суду на боржника накладено штраф у розмірі 5100,00 грн та надано 10-дениий строк для виконання судового рішення. Станом на 30.12.2025 рішення суду вважається не виконаним у повному обсязі..

Третьою особою подано пояснення щодо позову, в яких вказав, що рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 у справі № 620/2858/25 не виконано, тому вважає спірну постанову правомірною.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, подали заяви про розгляд справи без їх участі, що згідно вимог частини третьої статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 у справі № 620/2858/25 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково, визнано протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо обмеження максимальним розміром пенсії та застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 01.03.2025 ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром пенсії та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", з урахуванням виплачених сум.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 13.11.2025 відкрито виконавче провадження №79589756 з виконання виконавчого листа № 620/2858/25.

Листом від 17.11.2025 позивач повідомив відповідача про виконання рішення суду, а також, що з 01.03.2025 доплата пенсії на виконання вищевказаного суду становить 16875,00 грн.

Зважаючи на невиконання рішення суду головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 16.12.2025 прийнято постанову про накладення штрафу на позивача в розмірі 5100,00 грн.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно статті 3 Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Частиною четвертою статті 19 Закону встановлено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною першою статті 75 Закону встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (частина друга статті 75 Закону).

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Суд зазначає, що за своєю природою штраф - це міра адміністративної відповідальності. Штрафи представляють собою грошові стягнення, тобто є обтяженням майнового характеру для учасників виконавчого провадження. При цьому, штрафи можуть накладатися лише за винні дії чи бездіяльність.

Також суд звертає увагу на те, що визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме невиконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником, та які не залежали від його волевиявлення.

Як вже встановив суд, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 у справі № 620/2858/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 01.03.2025 ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром пенсії та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", з урахуванням виплачених сум., в решті позову відмовлено.

Згідно наданого суду розрахунку пенсії, датованого 12.11.2025, підсумок пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 складає 70850,66 грн, з врахуванням максимального розміру пенсії 70850,66 грн. Тобто, перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 здійснено відповідно до рішення суду.

Разом з тим, головний державний виконавець, приймаючи постанову про накладення штрафу вказав, що згідно заяви стягувача, станом на 30.12.2025, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 виконано тільки частково розмір пенсії нараховано з врахуванням індексації та доплат та без урахування максимального розміру і без застосування понижуючих коефіцієнтів передбачених положенням статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" і постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2025 р. № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану". Підтвердженням невиконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 є також квитанція Ощадбанку про виплату пенсії стягувачу 05.09.2025, 05.10.2025, 05.11.2025, 05.12.2025 в обмеженому розмірі 33340,77 грн.

Виплату ОСОБА_1 пенсії у розмірі 33340,77 грн підтверджено також позивачем в позовній заяві.

У спірному випадку позивач посилається на положення постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 як на причину невиконання судового рішення в повному обсязі щодо проведення відповідних виплат.

Оцінюючи доводи позивача, суд враховує, що дійсно, постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, яким визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання законної сили рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування) (далі - Порядок № 821).

Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку № 821 виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.

Згідно пункту 7 Порядку № 821 для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.

Пунктом 8 Порядку № 821 встановлено, що невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому пунктами 5-7 цього Порядку.

Також слід звернути увагу на те, що пунктом 2 самої постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 установлено, що видатки на виплату перерахованих пенсій за рішеннями суду, які набрали законної сили після набрання чинності цією постановою, здійснюються після введення в експлуатацію доопрацьованої Пенсійним фондом України інформаційної системи для ведення обліку видатків на виплату судових рішень за джерелами їх фінансування.

При цьому пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 на Пенсійний фонд України покладено обов`язок не пізніше ніж до 1 вересня 2025 року забезпечити доопрацювання інформаційних систем для ведення обліку видатків на виплату судових рішень за джерелами їх фінансування.

Аналізуючи положення Порядку № 821, суд не знаходить підстав вважати, що цими правовими нормами унеможливлено в спірному періоді виконання рішень судів щодо визначення сум доплат у вигляді різниці між розміром призначеної/перерахованої на виконання судового рішення пенсії (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) та визначеним органом Пенсійного фонду України її розміром.

Зазначеними правовими нормами лише тимчасово відтерміновано здійснення видатків на виплату перерахованих пенсій за рішеннями суду до введення в експлуатацію доопрацьованої Пенсійним фондом України інформаційної системи для ведення обліку видатків на виплату судових рішень за джерелами їх фінансування.

При цьому Пенсійному фонду України був встановлений конкретний часовий період, протягом якого він зобов`язаний забезпечити доопрацювання інформаційних систем для ведення обліку видатків на виплату судових рішень за джерелами їх фінансування, а саме не пізніше ніж до 1 вересня 2025 року.

Суд зазначає, що позивачем не надано доказів: введення в експлуатацію доопрацьованої Пенсійним фондом України інформаційної системи для ведення обліку видатків на виплату судових рішень за джерелами їх фінансування; включення ОСОБА_1 до переліку осіб, яким здійснюється виплата перерахованої пенсії за рішенням суду в порядку, встановленому Порядком № 821; щодо суми пенсії, яка виплачується за рішенням суду пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням в порядку, встановленому Порядком № 821; відсутності відповідних бюджетних асигнувань, тобто не обґрунтовано суму до виплати в розмірі 33340,77 грн.

Таким чином, матеріали справи не містять відомостей та належних доказів щодо виконання рішення суду в повному обсязі, або поважності причин його невиконання, станом на момент винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу.

У контексті наведеного суд вважає за необхідне підкреслити, що відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

Разом з тим, бездіяльність відповідача щодо виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 у справі № 620/2858/25 призвела до порушення норм Конституції України та інших нормативно-правових актів в частині обов`язковості виконання судового рішення.

За таких обставин, відповідачем правомірно винесено постанову від 16.12.2025 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн у виконавчому провадженні №79589756, а тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області необхідно відмовити повністю.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку статей 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області вул. П`ятницька, 83А, м. Чернігів,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14005 код ЄДРПОУ 21390940

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції просп. Миру, 43,м. Чернігів,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14000 код ЄДРПОУ 43316700.

Третя особа: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .

Повний текст рішення виготовлено 14 січня 2026 року.

Суддя І.І. Соломко